пʼятниця, 4 січня 2019 р.

Данило Шумук. Пам‘ятаємо, шануємо!

Зустріч Данила Шумука з Рональдом Рейганом
Danylo Shumuk and Ronald Reagan
Він був феноменом, відомим у світі, але належно непоцінованим у нас! 42 роки 6 місяців і 23 дні відбув він в ув’язненнях спочатку у польських, пізніше - нацистських і врешті - у московитських тюрмах і таборах! Народився Данило Шумук 30 грудня 1914 року в селі Боремщина (Володимир-Волинського повіту Волинської губернії) дев’ятою дитиною в родині. В двадцять літ, 1934 року, після п’ятого за рахунком арешту(!!!), він зазнав жахливих катувань. А у травні 1935 року молодого волиняка-комуніста засудили на перший тривалий термін - 8 років ув’язнення...

У вересні 1939 року московити зайняли Волинь. Данило Шумук почав працювати учителем.Та маховик сталінських репресій не оминув українця з комуністичним світоглядом. У травні 1941 року його заарештували, але одразу з тюрми відправили до армії.

Далі – німецький полон і неволя в сумнозвісному концтаборі Хорольська яма на Полтавщині, звідки Данило тікає. У березні 1943 року колишній комуніст Данило Шумук вступив до лав Української Повстанської Армії, був призначений інструктором УПА під псевдо «Боремський». Після відступу в 1944 році німецької армії «Боремський» зі своєю групою діяв проти сталінського режиму на Житомирщині, став провідником округи. 28 лютого 1945 року під час облави «Боремського» схопили радянські карателі. За участь в УПА і «за прєдатєльство родіни» військовий трибунал засудив Данила Шумука до розстрілу. Згодом смертний вирок замінили двадцятьма роками каторги. Навесні 1946 року його перевели в Норильський концтабір. Там він став активним учасником підпільного руху політв’язнів, у 1948 році організував українську Самодопомогову організацію.

У 1953 році в’язні Норильського концтабору підняли повстання й на кілька місяців вигнали табірну адміністрацію. Серед керівників повсталих був і Данило. Тому після кривавого придушення виступу політв’язнів його піддали жорстоким катуванням. А потім перевели до Красноярської тюрми, пізніше - до Володимирської і, зрештою, до концтабору в Іркутській області.

У серпні 1956 року спеціальна комісія при Президії Верховної Ради СРСР переглянула справу Данила Шумука і достроково звільнила його. Він повернувся в Україну, хоча проживати йому дозволили не на рідній Волині, а на Дніпропетровщині. Проте, коли Данило відмовився співпрацювати з КГБ, у листопаді 1957 року його знову заарештували. Суд у місті Луцьку виніс вирок: ув’язнити Данила Шумука на 10 років «за антісовєтскую агітацію». Строк він відбував у Воркуті, потім в Озерлагу 1962-го перевезений до Мордовського табору. У 1968 році Шумук вийшов на волю. Він отримав дозвіл на проживання в місті Богуславі на Київщині та роботу сторожем. Весь вільний час працював над написанням своїх спогадів. У тому ж 1968 році написав та розповсюдив статтю «Дорогим друзям», яка містила програмні настанови для боротьби проти радянського тоталітаризму. Також видрукував самвидавним способом і розповсюдив свої спогади «Оповідання про пережите». У Києві познайомився з Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Василем Стусом. Там же у 1971 році одружився з Оленою Яновською. Недовго втішався!

12 січня 1972 року КГБ знову заарештувало Данила Шумука – за написання спогадів та «антісовєтскую агітацію і пропаґанду». 7 липня 1972 року Київський обласний суд засудив Патріота на 10 років утримання під вартою у таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання. Відбував покарання нескорений волинянин у Мордовії, в таборі Сосновка. Данило Шумук постійно брав участь у різних акціях протесту, голодівках. Виснажений до краю, у 1978 році став інвалідом другої групи. Тоді ж парламент Канади одноголосно ухвалив резолюцію: клопотатися перед урядом СРСР про звільнення в’язня. На захист Шумука виступило багато міжнародних організацій, представники влади і громадськості низки країн світу. Всесвітньо знана правозахисна організація «Amnesty International» (Міжнародна амністія) у 1980-х роках визнала його «найстаршим політичним каторжником».

У 1979 році Данило Шумук вступив до Української Гельсінської групи, яка займалася правозахисною діяльністю, та водночас став членом-засновником УГГ у місцях позбавлення волі. Після завершення ув’язнення та заслання, 4 січня 1987 року, на вимогу парламентарів Канади й США, Данилу Шумуку дозволили виїхати до міста Торонто в Канаді.
У демократичному світі Данила Шумука приймали як справжнього героя. У тому ж 1987 році його запросив у Білий дім на особистий прийом тодішній президент США Рональд Рейган. Після проголошення незалежності України у 1991 році, Шумук неодноразово приїжджав до рідної країни. І, зрештою, у 2002 році остаточно повернувся в Україну. Правда, не на Волинь, а на Донеччину, де на той час проживала його донька Віра. Помер Данило Шумук 21 травня 2004 року. Похований у місті Покровську Донецької області. Світла пам’ять славному волинянину!

джерело: Ihor Khodak