 |
| Зустріч Данила Шумука з Рональдом Рейганом Danylo Shumuk and Ronald Reagan |
Він був феноменом, відомим у світі, але належно
непоцінованим у нас! 42 роки 6 місяців і 23 дні відбув він в ув’язненнях
спочатку у польських, пізніше - нацистських і врешті - у московитських тюрмах і
таборах! Народився Данило Шумук 30 грудня 1914 року в селі Боремщина
(Володимир-Волинського повіту Волинської губернії) дев’ятою дитиною в родині. В
двадцять літ, 1934 року, після п’ятого за рахунком арешту(!!!), він зазнав
жахливих катувань. А у травні 1935 року молодого волиняка-комуніста засудили на
перший тривалий термін - 8 років ув’язнення...
У вересні 1939 року московити зайняли Волинь. Данило Шумук
почав працювати учителем.Та маховик сталінських репресій не оминув українця з
комуністичним світоглядом. У травні 1941 року його заарештували, але одразу з тюрми
відправили до армії.
Далі – німецький полон і неволя в сумнозвісному концтаборі
Хорольська яма на Полтавщині, звідки Данило тікає. У березні 1943 року колишній
комуніст Данило Шумук вступив до лав Української Повстанської Армії, був
призначений інструктором УПА під псевдо «Боремський». Після відступу в 1944
році німецької армії «Боремський» зі своєю групою діяв проти сталінського
режиму на Житомирщині, став провідником округи. 28 лютого 1945 року під час
облави «Боремського» схопили радянські карателі. За участь в УПА і «за
прєдатєльство родіни» військовий трибунал засудив Данила Шумука до розстрілу.
Згодом смертний вирок замінили двадцятьма роками каторги. Навесні 1946 року
його перевели в Норильський концтабір. Там він став активним учасником підпільного
руху політв’язнів, у 1948 році організував українську Самодопомогову
організацію.
У 1953 році в’язні Норильського концтабору підняли повстання
й на кілька місяців вигнали табірну адміністрацію. Серед керівників повсталих
був і Данило. Тому після кривавого придушення виступу політв’язнів його піддали
жорстоким катуванням. А потім перевели до Красноярської тюрми, пізніше - до
Володимирської і, зрештою, до концтабору в Іркутській області.
У серпні 1956 року спеціальна комісія при Президії Верховної
Ради СРСР переглянула справу Данила Шумука і достроково звільнила його. Він
повернувся в Україну, хоча проживати йому дозволили не на рідній Волині, а на
Дніпропетровщині. Проте, коли Данило відмовився співпрацювати з КГБ, у
листопаді 1957 року його знову заарештували. Суд у місті Луцьку виніс вирок:
ув’язнити Данила Шумука на 10 років «за антісовєтскую агітацію». Строк він
відбував у Воркуті, потім в Озерлагу 1962-го перевезений до Мордовського
табору. У 1968 році Шумук вийшов на волю. Він отримав дозвіл на проживання в
місті Богуславі на Київщині та роботу сторожем. Весь вільний час працював над
написанням своїх спогадів. У тому ж 1968 році написав та розповсюдив статтю
«Дорогим друзям», яка містила програмні настанови для боротьби проти
радянського тоталітаризму. Також видрукував самвидавним способом і розповсюдив
свої спогади «Оповідання про пережите». У Києві познайомився з Іваном
Світличним, Євгеном Сверстюком, Василем Стусом. Там же у 1971 році одружився з
Оленою Яновською. Недовго втішався!
12 січня 1972 року КГБ знову заарештувало Данила Шумука – за
написання спогадів та «антісовєтскую агітацію і пропаґанду». 7 липня 1972 року
Київський обласний суд засудив Патріота на 10 років утримання під вартою у
таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання. Відбував покарання
нескорений волинянин у Мордовії, в таборі Сосновка. Данило Шумук постійно брав
участь у різних акціях протесту, голодівках. Виснажений до краю, у 1978 році
став інвалідом другої групи. Тоді ж парламент Канади одноголосно ухвалив
резолюцію: клопотатися перед урядом СРСР про звільнення в’язня. На захист
Шумука виступило багато міжнародних організацій, представники влади і
громадськості низки країн світу. Всесвітньо знана правозахисна організація
«Amnesty International» (Міжнародна амністія) у 1980-х роках визнала його
«найстаршим політичним каторжником».
У 1979 році Данило Шумук вступив до Української Гельсінської
групи, яка займалася правозахисною діяльністю, та водночас став
членом-засновником УГГ у місцях позбавлення волі. Після завершення ув’язнення
та заслання, 4 січня 1987 року, на вимогу парламентарів Канади й США, Данилу
Шумуку дозволили виїхати до міста Торонто в Канаді.
У демократичному світі Данила Шумука приймали як справжнього
героя. У тому ж 1987 році його запросив у Білий дім на особистий прийом
тодішній президент США Рональд Рейган. Після проголошення незалежності України
у 1991 році, Шумук неодноразово приїжджав до рідної країни. І, зрештою, у 2002
році остаточно повернувся в Україну. Правда, не на Волинь, а на Донеччину, де на
той час проживала його донька Віра. Помер Данило Шумук 21 травня 2004 року.
Похований у місті Покровську Донецької області. Світла пам’ять славному
волинянину!
джерело: Ihor
Khodak
Немає коментарів:
Дописати коментар