КАЦАПИ. Katsaps. Why Ukrainians and other peoples call Russians Katsaps

Кацапи

Кацап, кацапи(множ.) - зневажливе прізвисько московитів (тепер-росіян), яке вживають переважно українці, а також поляки та білоруси; також – російська назва деяких груп російського суспільства.

Існують дві основні версії походження слова кацап.

За однією з версій, кацап походить від виразу "як цап" ("як цап"). Виникнення цього висловлювання могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди. Етимологічний словник Фасмера вказує: "укр. прізвисько великорусів(Гоголь та ін.). З приставкою ка- ось укр. козел "козел", кацап - як козел(козел), як козел, голеному українцю бородатий російський здавався козлом".

За версією, яку запропонував академік Д. Яворницький, слово "кацап", - тюркського походження, і походить від арабського слова "касаб"(qassab), яке означає "живодер", або "м'ясник", "той, що забиває худобу". Дослідники відзначають також такі словосполучення в тюркських мовах: "Адам кассабі" означає "люта людина", "деспот", вираз "Кассап одлу" - "шельма"; "кассапчі" - караїмською означає "кат"; "хассап" мовою кримських татар означає "м'ясник", "гіцель" тощо.

Тлумачення слова "кацап" подається також в "Українській малій енциклопедії" Є. Онацького як похідне від татарського "різниця", "резун".

За однією з версій, прізвище "м'ясник" закріпилося після того, як під час взяття Казані татарам (жителі Казані – столиця сучасного Татарстану) було пообіцяно, якщо вони здадуть місто без бою, то всім подарують життя. Однак коли татари здали зброю та відчинили ворота, війська Івана Грозного вирізали майже все місто.

Етимологічний словник української мови подає таку версію походження слова "кацап":

...очевидно, утворене від козел за допомогою специфічного компонента як жартівливе позначення людей, які носять довгі бороди(Фасмер II 213, Преобр. I 302, Bruckner 211), недостатньо обґрунтовано виведення(Кримський Укр. Гр. I 23), Яворницький крим.-тат. аз. kassap "м'ясник", що походить від ар. qaşşăb

-----------------------------------------------------------------------------------------

Прізвисько "Кацап" причепилося до московського народу від часу захоплення військами московського царя Івана IV столиці поволзьких татар - Казані. Сталося це за таких обставин.

Військо московського царя Івана IV, прозваного Грозним, тривалий час не могло подолати опір взятої в облогу Казані (1552). Поганий і підступний цар вдався до сатанинських хитрощів: у присутності представників татарської верхівки, вельмож та мусульманських священнослужителів він присягнув на Євангелії, яке подарує життя всім захисникам Казані і відпустить їх на всі чотири сторони, якщо вони складуть зброю та відчинять ворота Фортеці. Захисники Казані повірили клятві царя, склали зброю, і московське військо увійшло до міста. Іван Грозний таки "стримав" своє слово - дозволив обеззброєним татарам йти, куди вони забажають, але тільки після того, як понівечив кожного із захисників, наказавши вирізати їм язика та відрізати вуха. Саме такі знущання та каліцтво завдав довірливим татарам московський кривавий цар із його жорстоким військом!

На місці, де стояв намет ката-м'ясника, Іван Грозний наказав поставити пам'ятник як повчання татарам, чому їм треба підкорятися Росії. Саме після цієї кривавої акції пристала прізвисько "кацап" до московитян, а згодом до всіх росіян, до великого князя московського і першого московського царя Івана IV ГРОЗНОГО.

Це слово походить від татарського "кассап"; що означає м'ясник.

Є в татарській мові і слова: кассапхане (бійня м'ясна ятка), кассапчілік (М'ясна справа, професія - м'ясника та інші слова з цим коренем - (див.: Татарсько-російський словник. М Рад. енциклопедія. 1966. -С.863)

Слово "кассап" є у мові кримських татар, але тут воно має два значення. Крім значення м'ясник-продавець м'яса, є ще й інше. Один старший татарин, родом з Бахчисараю звівши виразним жестом руки хрест-навхрест по обличчю, сказав: "Якщо порізав когось - теж касап".

Усі ми, українці, з дитинства чули іншу версію назви росіян – "кацапи". Мовляв, вони носили бороди і виглядали "як козел". Це помилкове тлумамення виникло за таких умов. Перед Пе реяславською радою серед козаків була сильна протимосковська група, яка складалася з Івана Богуна (на знак протесту проти угоди з москалями він зламав свою шаблю), Виговського, Григорія Герцика та інших. Ці патріоти доводили Богдану Хмельницькому, що не можна укладати договір із таким підступним та безчесним народом, як кацапи. Тоді Богдан Хмельницький звернувся до московських послів із запитанням "Чому вас називають кацапами"? Посли; не змогли дати відповіді. Гетьман послав із цим питанням Виговського до Москви, до царя Олексія. Цар та бояри, порадившись зі своїми прислужниками - вихідцями з України, вигадали таке:

"Ви - хохли, тому що носіть на голові хохол, а ми носимо бороди, тому нас прозвали "як козел" (тобто "як козел") звідси і "кацап".

Виговський привіз цю відповідь Хмельницькому, і Переяславська угода була згодом підписана (хоча все вказує, що така угода - вигадка московських істориків, тому що її оригіналу ніхто не бачив).

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%86%D0%B0%D0%BF

Кодекс або Правда воїна

ПЕРУН

Сила воїна не в зброї, а в його клятві Честі і Вірності, темрява оточує Зали Слави, і ім'я тій темряві – страх. Воїн, який убив свій страх, стає витязем.

Армія воїнів скріплюється їх кров'ю. 

Воїн, який відважно боровся з ворогом і з честю загинув у битві, повинен бути спалений на священному багатті, і нехай буде останнім притулком його на Землі – Крада біло дубова, чистим полум'ям Сварога обійнята.

Битва Правди і кривди – йде вічно, і кожен вільний вибирати той шлях, який до Серцю йому, але лише стежка правди веде в Зали Слави. 

Убитий ворог, який намагається підняти свій меч, гідний смерті, але не приниження. 

Воїн, який був убитий ворогом, нехай – хоч ціною життя буде винесений з поля битви і удостоїться поховання і почестей, йому належних. 

Воїн народжується для битв, але вмирає заради миру. 

Сила воїна – це палаюче світло його Віри в Перемогу. 

Воїн, який віддав життя за Батьківщину – приєднується до Полку Перуна, ставши воїном Раті Небесної, який Землю-Матінку від нежиті злої оберігає. 

Сила Перунова таїться в кожному воїні, а пробуджує її – свобода Серця від страху. 

Воїн б’є ворогів заради Обов’язку, але не заради гамування особистої образи, будучи спонукуваний не злобою і гнівом, але Самого Перуна зволенням. 

Воїн сотником стає, побивши в чесному поєдинку темника ворожого. 

Воїн, який убив, в чесному поєдинку, князя ворожого – нехай буде прославлений подібно живому посланнику Перуна, який несе в собі частину від Сили Його. 

Воїн б’ється за велінням Совісті і Обов’язку, а ступає на цей шлях – за велінням свого Серця. 

Воїн , який склав зброю перед лицем ворога, що наступає – зрадник, позбавлений Честі. 

Воїн, який втік з поля брані – боягуз і гідний смерті безславної. 

Воїн, який бився доблесно, але був полонений ворогами в битві, за будь-яку ціну, чи то живими ратниками вражими, чи викупом або з боєм будучи відбитий. Такий воїн має бути врятований. 

Сила воїна – в єдності восьми правил: Правді, Честі, Совісті, Вірі, Твердості Духу, Волі до перемоги, Вірність Обов'язку і Любові до Батьківщини. 

Сила Перуна – з тими ратниками, які стали витязями. Сила Перуна примножує сили витязя, перетворюючи його ще за життя у воїна Полка Перунова, Раті Небесної. Полеглий витязь знаходить Безсмертя, і смерть його тіла - не смерть, але сходження до Залів Слави. У цьому – Правда воїна, звід непорушних законів, за якими жили, живуть і жити будуть всі воїни Землі нашої рідної.

взяв у Ігор Макарчук

КІМЕРІЙСЬКИЙ ХЕРСОНЕС!

А знаєте як у давнину називався півострів, що формує західну, континентальну частину Данії, який тепер називають - Ютланд?
ВІН НАЗІВАВСЯ КІМЕРІЙСЬКИЙ ХЕРСОНЕС!

Історія салату оселедець під шубою. "Ш.овинизму и У.падку Б.ойкот и А.нафема"

Оселедець у жупані

Оселедець у жупані, чи як нам більше звично ШУБА.
Автор цього салату - купець Анастас Богомілов, господар мережі популярних московських їдалень та трактирів .

У революційний час відвідувачі його закладів частенько напивалися, починали гаряче сперечатися про долю Батьківщини і, що тут мовчати, билися не на жарт, а з усією пролетарською прямотою! Бійки ці були такі гарячі, що не обходилося без биття тарілок, склянок та іншого майна...

Тоді Анастасу в голову прийшла геніальна думка про створення народного салату, який став би хорошою ситною закускою і, одночасно, символом народного об'єднання.

Страву було подано вперше напередодні 1919-го Нового року.

Головним інгредієнтом салату став, звичайно ж, оселедець - чи не єдині доступні ласощі пролетаріату, який Анастас доповнив селянською цибулею, простонародною картоплею та морквою, ну, а згори, як криваво-червоним пролетарським прапором, вкрив шаром тертого буряка .

Щоб не забувати про ворогів Рад, салат був щедро приправлений «західняцьким» майонезом.

Ефект не змусив себе довго чекати і гості стали дуже активно закушувати горілку цією простою, але дуже поживною і смачною стравою, і як наслідок доброї закуски - бійок дійсно стало менше. А прибутків більше!

Назву закусці - салату Анастас Богомілов дав:
«Шовінізму і Упадку - Бойкот і Анафема», або, за тодішньою революційною модою користуватися всілякими абревіатурами, просто "Ш.У.Б.А.".

Дякую Олегові Бойку та Віталію Гребеннікову за переклад

Ісус і його попередники - Боги з подібною Історією: Гор, Аттіс, Крішна, Діоніс, Мітра. Jesus and his predecessors - Gods with a similar History:

Боги, народжені 25 грудня
gods born on december 25th

Боги в багатьох релігіях, що набагато древніші ніж християнство, мають такі самі атрибути, які приписують і (Ієшуа) Ісусу.

Гор Бог сонця в давньому Египті. 3000 років до нашої ери. Він мав ворога по імені Сет (жидівський пророк Мойсей був жерцем Сета), що уособлював собою ніч і темряву.

Щоранку Гор здобував перемогу над Сетом, а вечорами Сет перемагав Гора і відправляв його в підземне царство.

Гор

(Єгипет)

• Народився 25 грудня від Діви Ізіди Марії.
• Коли він народився загорілася зірка на сході, за допомогою якої три царі знайшли місце народження спасителя.
• У віці 12 років він навчав дітей багатія.
• У віці 30 років прийняв освячення від людини на ім'я Ану.
• Було 12 учнів з якими він подорожував здійснюючи дива ; зціляв хворих і ходив по воді.
• Був відомий під іменами ; Істина, Син Божий, Пастир Божий, Агнець Господній.
• Після зрадою Тифона, Гор був розп'ятий на хресті, похований на три дні, а потім воскрес.

Аттіс

(Греція)

• Народжений Дівою Наной 25 грудня.
• Розіп'ятий. 
• Пробувши в могилі три дні воскрес 25 березня.

Крішна 

(Індія)

• Народжений Дівою по імені Диваки.
• Прихід позначила зірка на сході.
• Він творив чудеса.
• Після смерті воскрес.

Діоніс

(Греція)

• Народжений Дівою 25 грудня. 
• Подорожував і вчив людей, творячи такі чудеса як перетворення води на вино.
• Його називали царем царів, Єдинородним сином Божим, Альфа і Омега.
• Після смерті він воскрес.

Мітра

(Персія)

• Народжений Дівою 25 грудня.
• У нього було 12 учнів.
• Після смерті він похований на три дні.
• Потім воскрес.

Ісус

(Ізраіль)

• Народжений Дівою Марією 25 грудня.
• Його народження ознаменувалося зіркою на сході, за якою місце народження знайшли три царі Волхви. 
• Він учив дітей у віці 12 років, в 30 років був хрещений Іоаном Хрестителем і почав своє служіння. 
• У Ісуса було 12 учнів, з якими він подорожував творячи дива (зціляв хворих, ходив по воді, воскрешав мертвих, перетворював воду на вино).
• Був відомий як Цар царів, Син Божий, Альфа і Омега, Агнець Господній. 
• Після зради своїм учнем Іудою був розіп'ятий, похований на три дні, а потім воскрес (перші християни вважали датою воскресіння 25 березня) і вознісся на небо.

Історія народження (і подекуди смерті) всіх цих Богів має астрологічний сенс

22,23,24 грудня Сонце припиняє своє зриме рух на південь на три дні, як би вмираючи, зупиняючись в сузір'ї південного Хреста, а 25 грудня розпочинається своє сходження.

Метафорично говориться, що Сонце вмирає на Хресті на три дні, а потім воскресає і народжується знову.

• Зірка на сході це Сіріус, найяскравіша зірка в нічному небі, яка 24 грудня утворює лінію з Трьома найяскравішими зірками в поясі Оріона. 
• Ці три зірки сьогодні, як і в давнину, називаються Трьома Царями.
• Ці Три Царі і Сіріус вказують на те місце де сходить сонце 25 грудня - народження Сонця. 
• Три Царі слідують за зіркою щоб знайти місце сходу Сонця.
• Діва Марія - це сузір'я Діви (VIRGO), давній символ (змінена М), так само має відношення до астрологічного дому хліба, Віфлієм в перекладі - будинок хліба.

Марія на ряду з іншими Дівами, що стали матір'ю, мати Адоніса - Мірра, мати Буди - Мая також починаються на М.

P.S. Усі християни святкують Різдво 25 грудня!!! Т.зв. православні християни в деяких країнах святкують Різдво ТЕЖ!!! 25 грудня, але за Юліанським календарем (цей день припадає на 7 січня за Григоріанським календарем)!!! Так що в обох випадках Різдво Ісуса, Гора, Аттіса, Крішни, Діоніса і Мітри святкують 25 грудня, просто за різними календарями.

Густав Водічка: Різати панів – це наша народна традиція

Густав Водічка

У скрутні для Батьківщини часи до кого звернутися за роз’ясненнями, як не до письменника? Майстер іронічного жанру Густав Водічка написав чимало гострих есе на політичні теми. Автор відомої книги "Земля замріяних янголів" дещо знає про український менталітет і не соромиться називати явища своїми іменами.

Густав Водічка – псевдонім українського письменника, історика, громадського діяча Юрія Топчія. Народився 28 травня 1961 року в Києві. Після служби в армії працював на київських кіностудіях і в театральному інституті. Захистивши диплом у Київському університеті імені Тараса Шевченка, працював у Раді у справах релігій при Кабінеті Міністрів. Співпрацював з аналітичними центрами й різними виданнями. Обіймав посаду директора Інституту регіональної політики. Сьогодні відомий як творець унікального авторського курсу письменницької майстерності.


"Ніхто не знає, що революція буде завтра"


- Ви якось сказали, що "ситуацію в Україні не змінять політики – її змінить історія. І тут стануться події, страшніші, ніж події 1918 року". Що ви мали на увазі?
- Українці дуже м’які й знають, що горілка смачніша за кров. Але наша історія демонструє, що такий м’який народ чомусь постійно провокують на поножовщину. Коліївщина – це наш героїчний епос. Гайдамаччина – це наші легенди. І мало не національною гордістю є Махновщина. Про що це свідчить? Оспівана у століттях мудрість і доброта українця – це живильне середовище для паразитів. Чому наша влада відкрито "мочиться" на голову нашому народові? Через безкарність.
- Можливо, колись це і призведе до справжнього соціального вибуху?
- Українець улаштований складно – як бандура, а не як балалайка. І його так просто не піднімеш. Він сам підніметься, і коли це станеться, як писав Тарас Шевченко: "потече кров у синєє море". У нас є дві крайності – ми або сміємося, або плачемо. У "95 кварталі" ми сміємося, і нас узагалі нічого не зупиняє. Це росіяни ходять із серйозними виразами облич, і влада у них – священна, а в Україні інше – вольниця!
Але та козацька вольниця, яку ми втратили, регулярно вішала своїх гетьманів. Начальство відразу ж відповідало за наслідки. Тих, хто завинив, або страчували, або, навпаки – даруючи життя, ще й залишали заслужене почесне звання: наприклад, колишній кошовий, колишній суддя. Люди пам’ятали: ця людина – визначна, вона правила нами. Не вкрала, нікого не образила – була праведною. А що сьогодні робить правлячий клас? На очах у всіх жере, знущається. Навіть якщо завтра в парламенті кого-небудь пожиратимуть на блюді, усім покажуть довідку з районного суду: "А я не винен!!!".
- Що, у країні терористів немає?
- Ось бачите: ви теж чекаєте! Дивіться, чого всі прагнуть: знищення українського правлячого класу (зауважте – знищення, а не в’язниці чи втечі з валізами на білий теплохід). Це бажання вже стало українською народною мрією. А тероризм – це спроба боротися з окремою раковою клітиною, але знищувати треба всю ракову пухлину.
Візьміть будь-яку революцію: хоч французьку, хоч російську. В усі часи ніхто не знав, що революція буде завтра. І багато хто навіть не розуміє, що вона вже почалася. Більше того, немає жодних ідей, в ім’я яких революція виникає. Що кричать? – "Геть короля!" Але це не ідея. Це називається "допекли". "Геть" – не означає, що ми готові щось робити. Ось коли тихі, добрі українські мужики раптом почнуть бігати з автоматами і знищувати всіх, у кого машина дорога...
- Тобто наше суспільство до "чистки" вже готове?
- Я поки що не зустрів жодної людини, яка сказала б, що цієї "чистки" не хоче. Раніше говорили про революції: "Ми вже це проходили – і жодних результатів". Сьогодні так уже не говорять, люди хочуть розібратись із владою, що набридла. Поки що все це на словах – так, мрії, але вони регулярні.
Назвіть мені межі нашого правлячого класу! Їх немає, вони розмиті. Ми знаємо, у кого в руках зосереджені основні кошти країни, скільки сімей в цьому бере участь, але межі правлячого класу все одно розмиті. І так було завжди. Імператорів публічно страчували й нишком різали. Нерон і Калігула теж ставили експерименти: до яких збочень можна дійти безкарно?
І ось ця "ракова пухлина" дедалі більше розростається, проникає вглиб суспільства, і ми самі вже стаємо схожими на владу. Можновладців ми ненавидимо, не поважаємо їх, але при цьому хочемо до них приєднатися. Люди мріють стати народними депутатами. З якою метою? Щоб вкрасти, привласнити і жити так, щоб усім "мочитися" на голову. Тобто ті, хто записався в пани, – за мир, а кому не вистачило – за поножовщину.


"Українці – єдина у світі козацька нація"


- Ось, наприклад, у Греції раптом що – усі страйкують. А в Україні в офісі навіть профспілку створити бояться: мало що, краще сидітиму тихо в куточку...
- У нас не прийнято чинити опір за "три копійки". Це не тому, що ми чогось боїмося. Українці – єдина у світі козацька нація. Ще десь козаки є, але націй козацьких немає – у масштабах цілої держави, заявлених як політична претензія світу. Це я і називаю українською національною ідеєю, яку всі так дивно бігають і шукають, як божевільні.
Але як можна бігати й шукати те, про що вже написано в гімні? У цій пісні – одному з національних символів – чітко сказано, за що ми готові вмерти: не за Україну, а за нашу свободу. І що ми цим доведемо всьому світові? "Доведемо, що ми браття козацького роду". Дуже дивна мета, погодьтеся.
Як територія Україна нас не цікавить. Це для росіян або німців дуже важлива своя земля, а українці – інші. До речі, Україна не є мостом між Сходом і Заходом, ми не сполучаємо нікого ні з ким. Ми – нейтральна смуга. Росіяни вважають, що ми – європейські. Ліберали в Європі – що ми росіяни. А ми знаємо, що ми – посередині.
- А що означає "браття козацького роду"?
- Це означає – особисто вільний, озброєний і незалежний. "Не заважай мені Богу молитися і не вказуй, як жити! Я житиму так, як хочу!" – ось гасло українця. Якщо в Україні буде ліберальний лад – це вже не свобода. Якщо житимемо як французи – із глузду з’їдемо. Навіщо нам це? Ні, нам цього не треба!
Якщо почнемо жити як росіяни та їздити до Чечні воювати зі словами "влада священна" – це теж не свобода. А ось вольниця – це те, що треба. Ми всі не бажаємо сплачувати податків, всі не любимо міліцію і вважаємо, що вона не може нас захистити: це такі ж бандити, тільки у формі. Яка може бути влада за такої свідомості?
А козацька вольниця була дуже системною. Вольниця не означала беззаконня. Якщо тебе вибрали в начальство – спробуй відмовитися! Ще вб’ють... І тоді жодної недоторканності й бути не могло! Як тільки "рильце в пушку" – начальство відразу ж карали, миттєво.
І ось коли одного дня українські мужики зрозуміють, що на вибори треба йти ще й з автоматами, і що після виборів люди, які обійняли певні посади, – мало не смертники, ось тоді ми доведемо всьому світові, що таке свобода, вольниця і відповідальність.
- Ну, з відповідальністю у нас найскладніша ситуація...
- А у наших предків із відповідальністю було все гаразд. На мою думку, є лише два види відповідальності: в’язниця і страта. Але як наші сучасні політики відповідатимуть за скоєне? Якщо жодного не повісили – значить, відповідальності немає. Ми начебто страту скасували, а живемо в беззаконні. Чия територія – Україна? Та нічия.
У нас воїн "живе у своїй сторонці", а не в державі. З думками: "І не треба – ми і без держави чудово обійдемося!" Українці звикли думати так: "У мене все є, тільки не чіпайте!". Але правлячий український клас припускається страшної помилки: він чіпає наш народ. Є такий нюанс: "Крадете? Крадіть! Але так, щоб це нас не зачіпало!". А володарі наїжджають і чіпають!
- Країна вже на всіх рівнях ледве функціонує. Коли ж наводитимуть лад за такого свавілля?
- Доти, доки ми суперечитимемо нашій козацькій природі, – так усе й триватиме. Ми – нація індивідуалістів. Погляньте: у кожній українській хаті було зображення козака Мамая. Цей герой – іконописний соціальний ідеал: особисто вільний, озброєний, незалежний і самотній. Йому ніхто не потрібен, у нього все є. Таких героїв не було в будинках інших народів. І, поглянувши на Мамая, я розумію, що хочу бути таким, як він. Чому саме українське козацтво ліквідовували, а не російське? Тому що Мамай – це абсолютно інший ідеал, який міг збудувати абсолютно інше суспільство.
- Хіба ми не розгубили бойового духу?
- Не розгубили. Просто змінилися часи: армії перестали бути регулярними. До речі, мало хто знає, що в ХVI–XVII століттях майже всі війни проходили під козацьким впливом: кожна армія на третину або чверть складалася з козаків-найманців. Величезні маси озброєних українців ходили Європою – вони там жили.
- У вас особисто є козаки в роду?
- Мій прапрапрапрадід Тимофій Топчій був останнім командувачем Запорізької артилерії. І документи, підписані його рукою, зберігаються в архіві на Солом’янці. Через пізні шлюби – після 40 років – мій рід виявився "розтягнутим" у часі. Мій дід був ровесником Леніна – 1870 року народження. У багатьох сім’ях діти, внуки, прадіди можуть зібратися за одним столом, а у мене в роду не зберуться…
- Але усвідомлюють своє козацьке коріння далеко не всі українці.
- Просто не всі на це звертають увагу. Євреї, які хоч трішки пожили в Україні, поводяться як козаки. У них уже запорізький погляд. Архетип затягує і підпорядковує.
- Ось, наприклад, Юлія Тимошенко – найвпертіша козачка?
- Справжня панночка. Козаки пішли, а господиня займається справою. Це, до речі, її прямий обов’язок – займатися господарством. Хамів ганяти.


"Герой нашого часу – жлоб"
- Чи можна сьогодні проводити якісь паралелі з подіями в Україні, грубо кажучи, столітньої давності? Погляньте, як багато збігів: і тоді, й тепер – розруха й епідемії. Я ще довго думала над словом "безвладдя"...
- Ні, влада у нас є. А якщо говорити про паралелі, то страшнішого, ніж 1918 рік, в українській історії нічого ще не було. Найголовніше – революцію ніколи не затівали в Україні. У Петербурзі, в Москві влаштовували барикади – в Україні було спокійно. Та все ж найсерйозніші події громадянської війни відбулися саме на українській території. Тут творилося бозна-що. Майже все населення брало участь у цих страшних подіях. Думаєте, цього хтось хотів?
- А зараз українці топчуться-топчуться... І нікуди не поспішають. Ще питання – що нам покажуть чергові вибори.
- Щодо багатьох речей ми зволікаємо до останньої хвилини. Мріємо, щоб сталося, але робити цього ніхто не хоче. Як правило, все відбувається випадково: зачепилося за якусь дрібницю і розростається – і вже не можна зупинити. Цікаво, що дуже багато палаців у Криму побудували за рік до початку Першої світової війни. Тихо було, спокійно, добре. Так само і громадяни, які звели свої палаци в Кончі-Заспі, думають, що вони зустрінуть у них старість. Але не слід забувати, що різати панів – це наша народна традиція. Головне – дочекатися часу Х.
Ось, наприклад, чому так налякала криза? Усі подумали: ага, зарплат не буде, грошей не буде, це означає, що всі стануть злидарями. А що зроблять жебраки? Почнуть грабувати одне одного. Щоб врятувати те, що грабують, треба взяти до рук зброю. А якщо взяти зброю – це вже інше суспільство. Значить, нинішня влада не затримається. Але поки криза не стала такою глибокою – це нас рятує.
- Для змін потрібні нові кадри. Але аж ніяк не можу пригадати, щоб нинішні політики шукали нових людей для своїх команд.
- Я точно знаю, що вся Україна вже вкрилася такими маленькими союзами "меча й орала". Менти, бізнесмени, які заробили мільйони, вже готувалися завойовувати владу на місцях, готувалися застосовувати зброю. І куди б я не приїхав – скрізь є ці готові союзи "меча й орала". А всі нинішні політики нову владу не очолять. У разі соціального вибуху ніхто з них не залишиться.
Союзи "меча й орала" і є тими самими командами, які розуміють: владу так просто не здобути. В Україні, до речі, немає великих політичних сил. За жодним політиком не стоять мільйони людей. А коли за політичною фігурою – лише величезні гроші, що маніпулюють перетіканням інформації, про які вільні вибори може йтися? Свобода – це можливість вибирати те, що ви хочете, а не те, що вам пропонують.
- Що ж із нами відбувається?
- Як сказав один український олігарх: "Усе знецінилося, навіть моє становище. Я їду в статусній машині, а поряд у такій же машині – 19-річна “піхота”. Питання: навіщо мені треба було стільки красти, щоб ми їздили в однакових машинах?". Сьогодні в Україні – щоб ти не робив, тебе не поважають. Тому що в нашому суспільстві поважають лише гроші. І немає шанованих людей. Ніде: ні зверху, ні знизу.
- Хто ж наразі є героєм нашого часу?
- Мій батько впродовж тривалого часу не був на київському вокзалі. І коли він там опинився, був шокований: "Не можу зрозуміти, що це за люди? Що старі, що малі – усі одягнені в якісь кеди, кросівки, спортивні штани. Вони що – себе не поважають? Раніше люди їхали в дублянках, пижикових шапках, у чоботях. Було видно: ось іде військовий, його дружина. Це – лікар. Ідуть красиві люди. А сьогодні – що це повзе світом?". На жаль, герой нашого часу – жлоб.
Пригадую, нещодавно я побачив у метро чоловіка бездоганної зовнішності, надзвичайно охайного, схожого на доктора високооплачуваних наук. Він ішов зі шкіряним портфелем. Я вирішив із ним познайомитися. "Чим же ви займаєтесь, якщо маєте такий вигляд?" – запитав я. Чоловік відповів, що займається екранопланами. Це такі високошвидкісні судна на динамічній повітряній подушці, що літають над водою. Я поцікавився: "Скажіть, а “наші” ще є?". Маючи на увазі інтелектуалів, інтелігентів. "Так, небагато, але є", – відповів він.
Знаєте, для мене як для письменника розпад країни почався з відсутності атомної бомби. Немає атомної бомби – значить, більше не потрібні хіміки, фізики, математики. Якщо їх немає – не потрібні філософи. А немає філософів – немає художників, яким важливо, щоб їх оцінювало вище інтелектуальне середовище. І письменникові потрібне середовище, яке зможе його оцінити. А сьогодні, аби твою книгу видали великим накладом, треба написати яку-небудь вульгарщину. Переконаний – культурою є лише те, що не соромно показувати дітям. А зараз соромно показувати дітям просто все.
- Що у вас сьогодні викликає оптимізм?
- Це непросте запитання. Є така притча: "Для чого євреї? Щоб Бог прийшов! Для чого росіяни? Щоб Бог залишився. А для чого українці? Щоб вічно воювати за те й інше". У нас віра в Бога не перебуває у спокої. У Росії немає суперечностей між патріархатами, а у нас постійно точиться боротьба. І коли віра не перебуває у спокої – це означає, що Бог зробив на нас ставку. Там де спокій – там кінець. Скільки часу минуло, а ми продовжуємо віру шаблею захищати... Це означає, що для нас актуальні речі, про які у світі давно забули. Ми грішимо разом, а спасаємо душу – окремо. І те, що ми спасаємось, – видно.

Спілкувалась: Ксенія Мелешко

Джерело: glavred.info

Як знищувати пацюків? Добрі поради фахівців

щури

Боротьбу з пацюками слід вести систематично, комбінуючи різні методи та засоби. Винищувальні заходи включають в себе чотири основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних приманок і газоподібних речовин), фізичний (використання механічних знарядь вилову і знищення), біологічний (використання природних ворогів гризунів) і бактеріологічний (використання різних мікробів і вірусів).

Пік розмноження щурів припадає на весну й осінь (в цей же час за дивним збігом обставин в цій республіці постійно відбуваються вибори недоторканих депутатів, чиї руки ніколи не крали - КМ). Крім того, восени відбувається масова міграція гризунів у склади готової продукції. Виходить, псувати зерно буде дуже багато шкідників. Сподіватися на те, що пшениця на сусідньому елеваторі або в сховищі виявиться для шкідників більш привабливою, не варто - пацюків і мишей у природі стільки, що їх, на жаль, вистачить на всіх. Тому потрібно терміново приймати відповідні заходи.

Зрозуміло, що проблему краще попередити, ніж вирішувати. Профілактичні заходи дератизації - санітарні, санітарно-технічні та технічні - спрямовані на те, щоб позбавити гризунів їхніх притулків і перекрити доступ до їжі. Будівлі та двори в структурі сховищ і елеваторів слід очищати від сміття і відходів, які служать притулком і одночасно джерелом корму для паразитів.

Якщо виявлено присутність гризунів (при наявності нір, слідів, екскрементів, ознаках псування зернопродуктів або мішків, гризуни у пастках і капканах), треба приймати винищувальні заходи.

Гризунів різних видів поєднують загальні ознаки: висока плодовитість, ненажерливість, уміння адаптуватися практично до будь-яких умов, гострий слух, добре розвинений нюх. Вони чітко розрізняють запахи, що допомагає відшукувати їжу на досить великій відстані. Завдяки розвиненим органам почуттів пацюки вільно орієнтуються в просторі, швидко запам'ятовують деталі будівель, куди поселяються. Усі ці якості дуже заважають людині боротися зі шкідниками.

Щурі - істоти, у яких сильно розвинений інстинкт самозбереження. І до заходів щодо їх знищення потрібно підходити з усією серйозністю. Перед цим необхідно визначити види паразитів, чисельність, фазу розвитку популяції і щільність заселення, а після цього - спосіб дератизації і загальний обсяг робіт.

Винищувальні заходи включають в себе чотири основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних приманок і газоподібних речовин), фізичний (використання механічних знарядь вилову і знищення), біологічний (використання природних ворогів гризунів - кішок, собак, птахів) і бактеріологічний (використання різних мікробів і вірусів).

Хімічний метод винищування гризунів - найпопулярніший. Отруйні речовини (родентициди) діють потрапляючи в систему травлення, легені або печінку шкідника. Отруйні речовини можуть випускатися у формі зернових сумішей, порошків, розчинів, брикетів, паст, галет, суспензій тощо. Вибір таких речовин залежить від кулінарних уподобань паразитів. 

Виявлено, що привабливість визначених продуктів для пацюків продиктована місцем їх постійного перебування. Зокрема, шкідники, що живуть на хлібних елеваторах і в зерносховищах, охоче споживають м'ясні продукти.

Синтетичні отрути поділяються на дві групи - гострої дії і пролонгованої (антикоагулянти).

Отрути гострої дії (тварина гине після одноразового поїдання принади за кілька годин) - це фосфід цинку, з'єднання миш'яку, стрихнін, монофторин, шоксин, фторацетамід та ін. Усі вони дуже токсичні і надзвичайно небезпечні при використанні - як для людини і нецільових тварин і птахів, так і для навколишнього середовища в цілому. Причому при відносно невисокій ціні ефективність приманок на основі гострих отрут також невисока через швидку адаптацію гризунів до них.

Також потрібно враховувати й те, що пацюки постійно передають один одному інформацію: після сигналу "розвідника" до отруєння принади НЕ доторкнеться жоден член "родини". Згодом у гризунів виробляється або "бар'єр" до споживання, або імунітет практично до будь-яких отрут гострої дії. Тому їх періодично необхідно змінювати.

Отрути пролонгованої дії знижують здатність крові до згортання й ушкоджують стінки кровоносних судин. При одноразовому попаданні в організм гризуна невеликої кількості антикоагулянти симптоми ураження майже не виявляються (хоча деякі принади - "Шторм", "Щуряча смерть № 1" - завдяки особливій технології ретельного змішування інгредієнтів ефективні й при одноразовому поїданні). Але при багаторазовому споживанні концентрація отрути, що накопичується в організмі, зростає. Як наслідок - крововилив і смертельне кровотеча. Гризуни не пов'язують симптомів отруєння з їжею, яку їдять, і не передають популяції інформацію про те, що цю отруту їсти не можна. Гризун відчуває задуху, виходить на повітря і гине за межами приміщення. Це означає, що не потрібно шукати трупи для знищення шкідників.

Відповідно до "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні" (офіційне видання за 2003 рік, Київ), в Україні зареєстровано 11 приманок для боротьби з гризунами. Найбільш поширені такі принади-антикоагулянти, як "Ракумін", "Родента", "Шторм", "Ратіндан", "Щуряча смерть № 1". З нових препаратів можна виділити "Щуряча смерть № 1", який виготовляється на основі рослинної олії (а значить, він стійкий до вологи), ароматизований і не вимагає спеціальної утилізації.

При роботі з будь-якими отрутами потрібно строго дотримуватися норм безпеки і точно виконувати інструкції.

Для боротьби з гризунами можна використовувати і гази (сірчане, вуглекислий, хлор, окис етилену та ін) - вони викликають повну загибель тварин за умов, що ті не підуть з отруєної зони. Але, так само як і гострі отрути, гази надзвичайно небезпечні для людей та інших тварин. Крім того, ціни на подібні послуги "кусаються".

Серед фізичних методів винищування можна виділити застосування пасток і капканів. Їх встановлюють біля щурячих нір або в часто відвідуваних гризунами місцях. Причому успіх тут залежить не стільки від конструкції пастки, скільки від правильного користування нею.

Розставляють пастки і капкани ввечері, забирають вранці, звільняючи їх від трупів гризунів і несвіжої приманки. Пастки і капкани необхідно якомога частіше мити, а металеві частини змащувати жиром. Цей метод безпечний для людей і домашніх тварин. Перевага фізичного методу - високий ступінь вибірковості у відношенні конкретного виду; пастки і капкани не забруднюють навколишнє середовище пестицидами. Однак фізичний спосіб боротьби в умовах зерносховищ і елеваторів малоефективний - він не викликає масової загибелі шкідників. Краще його комбінувати з іншими методами.

Ефективність бактеріального способу (зараження пацюків і мишей штамами сальмонел) остаточно не з'ясована, вона коливається від 60% до 80%. Застосування штамів сальмонел призводить до сильного забруднення навколишнього середовища, небезпечно для людини і домашніх тварин.

В останні роки з'явилися альтернативні методи боротьби з гризунами, засновані на застосуванні ультразвуку або електричного струму. Системи, які випромінюють звукові й ультразвукові частоти великої потужності ( "Корнет", "Сонар"), травмують слуховий апарат гризунів і застовляют їх залишати територію, яка опромінюється, протягом 2-3 тижнів. Є пастки, що випускають смертельний розряд електроструму, миттєво знищуючи гризуна (наприклад, "Rat Zapper"). Ці методи, звичайно, більш гуманні і прості, але і ціна на них відповідна.

Боротьбу з гризунамі слід вести систематично, комбінуючи різні методи та засоби. Пам'ятайте: застосування навіть найефективніших засобів від повторного заселення гризунами не рятує. А головне - у гонитві за ефективністю не варто забруднювати навколишнє середовище - нам тут жити! - І піддавати ризику своє та чужое здоров'я.

Джерело: agru.info, Княже Місто

9 травня 1945 року – комуністично-московський міф

Україна наближається до 9 травня. Правлячий режим Януковича вже виставив вздовж зруйнованих доріг  бігборди з написами: «Пишаємося Великою Перемогою», комуністи готуються до святкувань під червоними прапорами і злочинною комуністичною символікою, які заборонені у західних областях, як символи окупаційного режиму.

Тоді виникає питання: що нав’язує святкувати суверенній, незалежній Україні Партія регіонів, Компартія та режим бандократії Януковича? Логічно, що 9 травня для незалежної України це не свято перемоги, а день національної трагедії і катастрофи, коли було підтверджено окупацію України російською комуністичною імперією з центром у Москві. Зрозуміло, що у 1941-1945 роках не було ніякої «великой отечественной войни», а відбувалася кривава битва двох хижацьких імперій – фашистської Германії та комуністичної Московії за територію України.

Незаперечним є факт, що Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року, після підписання пакту Молотова-Ріббентропа між двома бандитами диктаторами Джугашвілі (Сталіним) і Шикльгрубером (Гітлером)і поділу суверенної Польщі. Цей пакт, який був підписаний 23 серпня 1939 року, дозволив Германії поглинути відведену їй частину Польщі, а Московії – здійснити те саме із територією, яка згідно пакту була відведена їй, а також поглинути суверенні країни Прибалтики – Литву, Латвію та Естонію. Після цього перед двома диктаторами постало генеральне питання: кому належатиме Україна, як світова житниця, як держава із величезними сільськогосподарськими, природними, людськими ресурсами.

На той час, на початку 1940-их років, Україна була окупована російською комуністичною імперією. Це сталося у 1922 році, коли незалежна Українська держава, проголошена Третім і Четвертим Універсалами Української Народної Республіки і визнана Брестським мирним договором як незалежний суб’єкт міжнародних відносин, була захоплена більшовиками. Як відомо, в результаті нападу на Україну російських комуністично-чекістських військ був повалений законний український уряд і сформовано штучне колабораціоністське утворення з центром в Харкові, де зрадники української нації за підтримки московських більшовиків, яких очолював Ульянов-Бланк (бандитська кличка Ленін) і Бронштейн (бандитська кличка Троцький)почали наступ на столицю Української Народної Республіки – Київ, і встановили свою комуністичну московську диктатуру.  Але більшовицькі загарбники так боялися національного  державницького спротиву, що проголосили ляльковою столицею окупованої України не Київ, а Харків. Потім комуністично-чекістський режим організував геноцид української нації, Голодомор і лише після знищення 10 мільйонів українців, коли повністю було здійснено зачистку України, столиця у 1934 році була перенесена до Києва.

Отже, про яку перемогу можна говорити? Україна стала жертвою двох кровожерливих людиноненависницьких імперій, двох вбивць, диктаторів. І ці дві імперії влаштували бійню за територію України. Їх метою було просто знищення української нації та окупація України, як житниці світу, як держави, яка володіє найкращим людським арійським ресурсом. Тому що саме українці є нащадками аріїв, спадкоємцями Русі.

Тому, що можуть відзначати українці 9 травня? Яка може бути перемога? Яка «великая отечественная война»? Що це за назва? Чиє це було «отечество»? Очевидно, що це було зовсім не українське «отчество». Все це вигадки московських шовіністів і комуністів. Для нас, українців, це – трагедія, траур, національна катастрофа, це війна, яка розколола українську націю, що є спадкоємницею Русі, арійсько-скіфської держави. І сьогодні наше завдання – дати правдиву оцінку цим подіям, зрозуміти, що в результаті війни гітлерівська фашистська окупація була замінена окупацією іншої імперії. І ми жили під цією окупацією комуністичної кадебістської Московії до 1991 року. Сьогодні ми повинні від цього очиститись і вилікуватись, бо лише це видужання дасть можливість об’єднати українську націю і відродити велич Русі-України, як потужної центральноєвропейської країни, спадкоємниці арійської, скіфської держави.

Таким чином, ніякого спільного минулого з Московією ми не маємо. І для нас це ніяка не «великая отечественная война», і ніяка не перемога. Навпаки, це наша поразка, тому що українська нація, на відміну від Польщі, Чехословаччини, Румунії, Франції, інших країн, не зуміла відстояти своєї незалежності. Ми не змогли це зробити. Прикладом для нас мають слугувати країни Балтії, які звільнились і від фашистської германської  окупації, і від комуністичної московської. Тому головне завдання української духовної, інтелектуальної еліти – дати правильне знання пересічним українцям про ці події. І лише правильний погляд на Другу Світову війну – що це була боротьба за Русь-Україну з боку двох хижацьких імперій, двох чорних сил, генетично ворожих для Русі-України – може нас вивести на новий рівень розуміння сучасної геополітичної та геоекономічної реальності.

Українці мають усвідомити, що сьогодні головний наш геополітичний опонент – це спадкоємець комуністично-кадебістського Радянського Союзу – сучасна Російська Федерація, штучний фіно-угорський, тюркський конгломерат, який повинен розпастися на цілу низку фіно-угорських, тюркських, кавказьких держав. Ці протонаціональні країни, 21 республіка, мають врешті-решт пройти свій шлях національного самоствердження. А так звана Російська Федерація – це химера, яка неминуче розпадеться. І чим швидше вона розпадеться, тим краще. А швидше вона розпадатиметься в тому випадку, якщо будуть зруйновані міфи. І одним із найбільш шкідливих, некрофільних міфів є міф, що була так звана «великая отечественная война». Ми повинні нарешті усвідомити, що насправді мала місце Друга Світова війна, це була битва двох різних ідеологічних імперій, яка охопила весь світ. І ця війна на європейській території завершилась 8 травня. Всі цивілізовані європейські нації відзначають завершення цієї війни 8 травня, як пам’ять про загиблих, згадуючи цю трагедію, війну з величезними людськими жертвами, яка ніколи не повинна повторитись. А в цілому Друга Світова війна завершилась 2 вересня, після того, як була зруйнована ще й і Японська імперія.

Отже, 9 травня – це міф, який є дуже шкідливим для Русі-України. І нам цю дату відзначати немає жодних підстав. Мають бажання її відзначати лише московські посіпаки і лакузи. Якщо вони є такими служками нинішньої Московії і кадебіста Путіна, то нехай їдуть до нього в Кремль, і там у нього працюють лакеями, гувернантками і швейцарами, щоб відчиняти двері Путіну, Медвєдєву та іншій московській кадебістській камарильї.

А ми – українці, українська нація, яка змогла навіть в страшних умовах консолідуватися на війну з двома імперіями. І тепер наслідки цієї страшної війни нам треба подолати. А зробити це можна лише шляхом примирення всередині самих себе, і усвідомлення, що ми є єдина, потужна центральноєвропейська країна Русь-Україна, спадкоємець арійської, скіфської, сарматської держави.

Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії

OSP-UA.INFO

Ілля Рєпін "Не чекали"

ВІДЕО. Прокремлівський ідеолог Дугін закликав захопити Європу і приєднати до Росії. VIDEO. Pro-Kremlin ideologue Dugin called for taking over Europe and annexing it to Russia

Ще у 90-ті, коли Москва готувала напад на Ічкерію та концентрувала війська на кордоні, оголошуючи, що "Чечня це внутрішня справа Росії", а захід мовчки проковтнув це, Джохар Дудаєв попередив: "Якщо Захід буде мовчати і погодиться з агресією Москви - незабаром Європа стане внутрішньою справою Росії".

У той час багато хто сприйняв слова Джохара Дудаєва як емоційно-пропагандистське гасло, але сьогодні попередження Дудаєва вже не виглядає таким надуманим.

 russian agression

Коли у 1999 Москва знову напала на Чечню, московські ліберали оголосили, що "Росія встає з колін". З'явилася нова московська ідея - ліберальна імперія, ідеологом якої став Чубайс, а виконавцем Путін.

Пізніше у Москві проголосили еру "енергетичної держави". Нафта і газогони були оголошені головною зброєю Москви у планах тиску на Європу.

Сьогодні про захоплення Європи заговорили прямо. Один з головних прокремлівських ідеологів Дугін прямо закликав захопити Європу і приєднати її до Росії, вирішив тим самим проблему кацапської національної ідеї, технологічного прориву (захоплення європейських технологій) і відродження Москви під прапором нової римської (Московської) імперії.

Помер 32- разовий чемпіон Японії з боротьби сумо Іван Боришко (Тайхо Кокі). Його батько Маркія Боришко народився на Полтавщині!

У Токіо помер Тайхо Кокі - один з найвидатніших сумоїстів в історії, який до того ж мав українське походження.

Тайхо Кокі помер в Токіо 19 січня, однак сайт спортсмена повідомив про це два дні потому. За свою кар'єру він 32 рази виграв Імператорський кубок і отримав звання "Великого Йокодзуна XX століття". Його ім'я розташоване на 48 рядку списку йокодзунів - спортсменів, які удостоїлися найвищого рангу в боротьбі сумо.

Батьком Тайхо Кокі був уродженець Полтавської губернії, а сам він при народженні отримав ім'я Іван Боришко. У 2011 році, вже у 71-ому віці, Тайхо Кокі був вручений орден "За заслуги" III ступеня.

Мати йокодзуна була японкою за походженням. Іван, майбутній борець сумо народився 29 травня 1940 року в місті Сікука на острові Сахалін. Коли в 1945 р. острів перейшов до СРСР, сім'ю розлучили. Батька репресували, як колишнього білогвардійця, а Івана разом з матір'ю, братами і сестрою репатріювали до Японії. З тих пір Іван використовував тільки японське ім'я, а прізвище взяв материнське - Ная.

Професійну кар'єру Тайхо Кокі почав в 1956 р. Через три роки почав виступати під псевдонімом Тайхо, що означає "Великий фенікс". На початку 1960 року перейшов у вищий дивізіон японської професійної ліги сумо, тоді ж в листопаді виграв свій перший Імператорський кубок. Став йокодзуном в 1961 році. Його приводять в приклад молодим борцям як зразок працьовитості та таранності на тренуваннях, він багато і напружено тренувався до самого кінця кар'єри. Тайхо завершив кар'єру в 1971 р. Пізніше очолив одну з шкіл, де навчають мистецтву сумо.

У 2002 р. Тайхо Кокі відвідав батьківщину батька і дозволив українським любителям сумо проводити кубок його імені. У 2011 році, під час візиту до Японії, Президент України Віктор Янукович нагородив Кокі орденом "За заслуги" III ступеня.

Римський папа безпрецедентно зрікся престолу за власним бажанням

Папа Римський Бенедикт XVI зрікся папського престолу і складе повноваження 28 лютого. Таку заяву він зробив латиною 11 лютого на консисторії колегії кардиналів.

Голова Ватикану пояснив своє рішення стандартною причиною на будь-який випадок - "погіршенням стану здоров'я".

Останній подібний випадок зречення пантифіка престолу, не враховуючи антипап, стався у 1415 році. Тоді престолу зрікся папа Григорій ХІІ. Після цього УСІ папи помирали на своїй посаді.

Хоча Бенедикту XVI 85 років, про "погане здоров'я" не знало навіть найближче оточення.

Кореспондент Бі-Бі-Сі у Римі Алан Джонстон повідомляє, що новина про зречення папи стала вкрай неочікуваною для Ватикану. З'ясувалося, що про це не знали навіть найближчі помічники.

Поки що не зрозуміла справжня причина "втечі" Бенедикта XVI. Можливо, "світові залаштунки", вони ж т.зв "світове співтовариство", готують якусь потужну акцію і деякі представники західної еліти не хочуть брати у ній участь.

Точніші версії та справжні причини зречення з'являться пізніше, можливо, після того, як відбудуться якісь значущі події. 

Нагадаю, шо щойно, ні звідки ні звідси, зреклася престолу 75-річна королева Нідерландів Беатрікс.

Нідерланди - батьківщина Більдербергської групи, а їх правлячий монарх - автоматичний високопосадовий член цієї структури. Власне рішення королева "пояснила" тим, що нібито настав час очолити престол її старшому синові.  

Син Беатрікс відомий як дурень та алкоголик.

MISCELLANEA

Провідна верства

Справжня провідна верства – «черпає закон з себе». Вона створює Порядок, оскільки сама є Порядком. Порядок – це сутність її внутрішньої природи. Тому істинна влада завжди йде попереду права. Іншими словами не суспільний договір творить закони, а еліта і її вподобання, що випливають з її єства.

Лібералізм і демократія

В наш час поняття лібералізм нерозривно асоціюється з ідеєю демократії. Хоча демократія сама по собі не є ідеологією, а лише формою правління, проте на її грунті може базуватись ідеологія, яка аналогічно до монархізму бере за основу тип правління. Її можна було б назвати ідеологією демократизму, подібно як є монархія (форма правління) і монархізм (ідеологія). Але послідовники такої ідеології повинні були б визнати, що не може бути єдиного «виду» демократії. Крім демократії ліберальної існують і неліберальні її форми. Найяскравішим прикладом такої є ісламська демократія сунітського взірця, яка передбачає виборність, але й керування принципами шаріату.

На сьогоднішній день не існує ідеології демократизму, існує химера демолібералізму, який, не зважаючи на всі його фарисейські фокуси, залишається «тоталітарогенним» універсалізмом. Саме поєднання двох термінів є нонсенсом, аналогічним поняттю дерев’яне залізо. Адже очевидно, що в основі ліберального культу – священна корова «невідчужуваних прав людини», а демократія передбачає принцип «голос народу – голос Божий», тобто волю більшості як керуючий принцип.

Проблема смертної кари в Україні є доброю ілюстрацією розколу між волею та потребами народу і насаджуваними світові ліберальними догмами.

Анархія і секс

Один з моїх опонентів в дискусії заявив, що бажання не мати над собою зверхника, начальника, керівника є таким самим природним прагненням , як статевий потяг, тож придушувати це прагнення є протиприродним. Тому можна зрозуміти людей, які ставлять його в центр ідеології, зокрема це стосується анархістів та крайніх лібералів.
Тут можна сказати лише те, що ставити такий принцип в основу ідеології, все одно, що ставити в її основу принцип доступності всіх бажаних для суб’єкта жінок. Це є рівноцінною утопією. Хоча таке прагнення і є сильним, та з природою речей слід змиритись, як і з прикрим фактом доступності далеко не всіх бажаних жінок. Реальність диктує закон ієрархії, оскільки всі ми нерівні.

Чи насильство породжує насильство?

Теза «насильство породжує насильство» не є до кінця вірною. Логічніше сказати «не доведене до кінця насильство може породити насильство». Довести насильство до кінця означає ліквідувати всіх потенційних месників. За таких умов продовжувати насильство буде нікому, оскільки «мертві бджоли не гудуть», і тим більше не жалять.

Дасії

Цікавими є висновки порівняльного індоєвропейського мовознавства, які дозволяють відтворити певні світоглядні уявлення наших предків. Так в давньоєвропейських мовах слово «ворог» – одного кореня з словом «слуга», в той час як в мовах аріїв Індостану «ворог» значить «демон». Ці висновки роблять прозорою логіку предків. Там, де білій людині доводилось зіштовхнутись з суб’єктами собі подібними, хаос уявлявся як те, що може бути підкореним, освоєним, впорядкованим. В той же час зіткнення з якісно іншими людськими істотами диктувало зовсім інші правила гри. Демон не може бути слугою, він може бути лише знищеним. Тут війна вже не змагання, а протистояння цілком чужих різнорідних світів і розв’язкою конфлікту може бути лише припинення існування одного з них. Іншими словами – тут хаос це те, що повинно бути ліквідованим.

Один мудрий дядько сказав «Мова – це дім буття». Справді є чому повчитись, вивчаючи живу тканину мови предків, як в плані світосприйняття, так і в плані світореагування.

Сакральна грань мистецтва

Мистецтво архаїчних культур можна назвати сакрально-прикладним. Все, що виготовлялось, мало конкретну «утилітарну» мету, в той же час кожен вид діяльності був священнодійством, магічним актом. Виготовлення предметів, основна функція яких приносити виключно естетичне задоволення, є характерним для достатньо десакралізованих культур.

Оскільки в нашому тотально розбожненому світі міф може існувати виключно в «формі політичної ідеології», то й «шаманом» сучасності можна вважати лише того митця, діяльність якого не є чистим «мистецтвом для мистецтва», а активною силою, яка надихає тих, чиє єство є охопленим полум’ям всепоглинаючого вогню Великої Ідеї і Чину.

Андрій Поцілуйко
«Орієнтири» (видання СНПУ), №3, 2000 р.