четвер, 8 квітня 2010 р.

Брати Капранови: Гамівна вишиванка

Я канхвету хорошу очєнь, вкусную,
єму давав, но он нє взял, муділа.
Дива твої, Господи! Янукович із Мєдвєдєвим вирішили разом святкувати ювілей Шевченка!

Ви щось розумієте? Ми - ні. Зустрічаються у Москві двоє президентів.

Один - тиждень як у кріслі, держскарбниця порожня, бюджету немає, парламент паралізовано, у кріслі прем'єра - лютий ворог, ну і так далі. Другий теж має клопіт з політичною та економічною ситуаціями, він передостанній рік на посаді і чітких перспектив на переобрання не має. Обидва хором говорять про кризу у стосунках між державами, яка охопила усі галузі - від цін на газ до геройських звань, виписаних не тим, кому треба.

Обидва завзято обговорюють складні теми, але рішень по суті приймають тільки два: по-перше, разом відсвяткувати 65-ту річницю Перемоги із урочистим вилученням зірки Героя у Степана Бандери, а по-друге... По-друге, разом відсвяткувати ювілей Тараса Шевченка, який відбудеться 2014-го, тобто ЗА ЧОТИРИ РОКИ!

Ну, з Бандерою та Перемогою зрозуміло - Росія відчайдушно чіпляється за останній радянський міф, а тут і слушна дата, хай не кругла, але кратна 5-ти. Часу обмаль, проте можна постаратися.

Пригадується, як широко відзначали у Радянському Союзі інший ювілей - 325 років "возз'єднання України з Росією". Підґрунтя для широкого святкування такої дивної з нумерологічної точки зору дати було суто політичним - привид самостійності знову замаячив на теренах УРСР, і репресії з боку каральних органів вирішено було прикрити масштабними святкуваннями. Ну а заразом і нагадати "хохлам", хто кому брат.

Стосовно першого святкування аналогія цілком очевидна. Але Шевченко?!! Невже у стосунках між нашими країнами немає більш нагальних проблем і більш термінових святкувань? Рівно за рік, 12 квітня 2011 року все прогресивне людство буде відзначати 50-річний ювілей першого польоту людини до космосу. Їхній Гагарін, наш Корольов - дружи та святкуй донесхочу. Чому два президенти не взялися дружити з приводу космонавтики?

До того ж паради та запуски ракет вдаються нашій владі значно краще, ніж ювілеї письменників. Згадаємо Гоголя, 200 років якому виповнилося у 2009-му.

Що вам запам'яталося із програми святкувань? Гогольфест, кілька виставок, Мінкультуризму, який помилково заснував вже засновану раніше премію Гоголя, спорадичні перевидання окремих творів класика - власне, на цьому українська сторона вичерпала себе.

Значно веселіше відсвяткували у Росії - по-перше, заарештували людей, що читали твори Гоголя біля його пам'ятника, по-друге, розламали квартиру, у якій помер класик, щоб зробити там музей, по-третє, розтринькали державні гроші, призначені для повного зібрання творів, по-четверте, посварилися, куди переносити пам'ятник, по-п'яте, разорили могилу Булгакова, щоб відновити могилу Гоголя? по шосте...

Ні, звісно, це тільки зворотна, "чорна" сторона святкувань, але з пісні слова не викинеш.

Крім цього було, звичайно, скандальне кіно "Тарас Бульба" зі Ступкою та Боярським, було відкриття того самого музею Гоголя в Москві, було-таки повне видання творів класика - на допомогу прийшла Московська патріархія.

Проте враження від святкування ювілею класика залишилося суперечливе. Держава поводиться у тонких мистецьких сферах з граційністю ведмедя, залишаючи за собою уламки посуду та віддавлені ноги.

Ми не маємо підстав твердити, що хтось із президентів, які домовилися разом відсвяткувати ювілей Шевченка, читав колись його вірші (окрім, звісно, "Заповіту") і зможе пригадати, звідки, власне, оце "Реве та стогне Дніпр широкий" - з якого саме твору.

А отже питання - а чому саме Шевченко? - залишається без відповіді.

І справді, нащо Москва так поспішає вшанувати пам'ять автора рядків "кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями"? Адже пропозиція щодо цього, як кажуть, виходила саме від президента Росії.

Тут уже з пам'яті виринає радянський культ Кобзаря, який існував в УРСР у дивному поєднанні з утисками української мови та будь-яких проявів національної свідомості.

Старожили згадають - день народження Шевченка відзначався цілком офіційно і урочисто, але КГБ стояло біля пам'ятників і фіксувало усіх, хто не у складі делегацій, а за власною ініціативою прийшов до них покласти квіти. Взагалі мовна та культурна політика радянської влади на окупованих територіях заслуговує на окреме дослідження через просто-таки шизофренічне поєднання непоєднуваного.

А ми з вами краще звернемо увагу на те, що за кількістю топонімів Шевченко у Києві випереджав навіть Леніна: бульвар Шевченка, парк Шевченка, провулок Шевченка, метро Шевченка, площа Шевченка - бідолашні туристи досі блукають між цими назвами, наче їх водить нечистий.

До речі, чи знаєте ви, що Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка був організований у 1926-му році як Інститут Шевченка - не більше і не менше. І задачею мав вивчення життя та творчості класика. Тільки потім, простудіювавши як слід "Кобзаря", заклад перетворився у Інститут імені Шевченка, а згодом і на Інститут літератури його імені.

А ще у нас є оперний театр імені Шевченка. Автор першої української опери Гулак-Артемовський у труні перевертається від здивування. Певно, ми не все знаємо про творчість Тараса Григоровича, десь він там всерйоз засвітився у оперно-балетних справах.

Хто після цього скаже, що радянська влада утискала українців? Бачите, скільки навколо Шевченка? І буде ще. Буде ще стільки, що задавитеся.

Цей дивний культ великого художника і поета мав дві мети. З одного боку громадян переконували, що саме з Шевченка починається українська культура, а тому українцям не варто розраховувати на щось крім ролі молодшого "в єдиній родині народів-братів", у складі якої є значно старші культури.

А з іншого боку цей культ рішуче наголошував - на Шевченку українська культура і закінчується. І не просто на Шевченку, а на затвердженому переліку його канонічних образів. А тому всім, хто захоче вийти за ці раз і назавжди накреслені межі, буде непереливки.

Шевченка не можна було любити як захочеш. Його треба любити "як положено". У визначених рамках ювілеїв і офіційних заходів.

Решту дозволених радянською владою письменників відправили на підтанцьовки - театр опери і балету, скажімо, назвали іменем Шевченка, а театр російської драми - іменем Лесі Українки. Ну і так далі.

І в масштабах України Тараса Григоровича стали використовували у якості такого собі кийка. "Ти що, проти Шевченка?" Далі бронзовим бюстом по голові, гамівну сорочку на плечі - і на Фрунзе 103.

Покоління, яке реалізовувало описану вище політику, ще живе. Так само, як і жива окреслена тут ідеологія. Тож нічого нового вигадувати не треба. Тому Росія як спадкоємець Радянського Союзу з легкістю успадковує старі гебешні прийоми.

Й те, що у "перезавантаженні" стосунків Мєдвєдєв почав саме із Шевченка - диктує очевидні висновки. Згадайте, до речі, що Янукович саме після Москви одразу поїхав до Канева, розкритикував стан справ у заповіднику, звільнив директора, а заразом і голову облдержадміністрації. За Шевченка.

Ні, ми не проти звільнень і не проти святкувань, звісно, якщо вони таки колись відбудуться. Ми, власне, про те, що в Україні передбачається повернення старої радянської національної політики. Сценарій давно відомий: купка дресованої інтелігенції у вишиванках символізує розквіт культури, Шевченко - зв'язок з традицією, а вище керівництво на свята може навіть сказати пару слів українською, державною мовою.

На національну культуру збираються знову натягти гамівну сорочку. Можливо, тепер вона буде вишитою - щоб нам приємніше було носити.

У сьогоднішній ситуації смішить перш за все демонстративне повернення до радянських шаблонів - неподільна триголова єдність Москва-Київ-Шевченко. Втім, реве бик, чого навик - на що ж іще можна сподіватися від Луб'янки?

Але ми вже очевидно не ті, що були тридцять років тому. Щоб відновити ці гамівні стандарти в культурі нас із вами доведеться як мінімум перестріляти. Як у двадцяті-тридцяті.

Тож не треба засмучуватися. Майбутній сценарій все-таки залежить від нас.

"Борітеся й поборете", як наказав нам Клінтон...

Ой, ні, пробачте, здається це все-таки був Шевченко.

P.S. До речі, хто не планує вдягати гамівну вишиванку - зазирніть на книжкову виставку 8-11 квітня до Університету фізкультури на вулиці Фізкультурній 1. Для журналістів, студентів і тих, хто цікавиться публіцистикою ми читатимемо там лекцію під назвою "Десять заповідей публіциста." О 16-30, 8-го квітня у 209 аудиторії.

Джерело: УП

ФОТО. Як Гітлер за Пілсудським сумував

Гітлер на поминальній службі за померлим другом Пілсудським.
Товариством Меморіал імені Василя Стуса було знайдено цікаве фото Гітлера, який сидить на поминальній службі за померлим другом Й. Пілсудським.

Гітлер хотів використати Пілсудського у війні проти СCСР. З останнім військова співпраця вже не була так потрібна Німеччині, як раніше: комуністи вже допомогли вишколити нацистських військових на своїх територіях. Напевно за домовленістю окуповані землі тодішнього СCСР на Сході мали б бути поділені таким чином, щоб до Польщі відійшли б західні землі України та Білорусі.

Однак українофоб й ініціатор репресій проти українців Й. Пілсудський несподівано для Гітлера помер 12.05.1935р. У Берліні з наказу Гітлера було організовано поминальну службу за Пілсудським. Власне на ній на фоні символічної труни, огорнутої польським прапором, видно Адольфа Гітлера.

Це фото дозволяє інакше подивитися на стосунки цих двох одіозних постатей 20 ст. А також зрозуміти чому сучасна Польща так намагається боротися проти символу Бандери і національної пам'яті українців. Поляки часів Пілсудського планували за допомогою Гітлера задовольнити свої окупантські апетити: два імперіалізми знайшли спільну мову. І, приховуючи це, вони сьогодні хочуть за допомогою брехні про Бандеру та УПА суто інформаційно перекласти на них свою співпрацю з Гітлером.

Ось таке цікаве минуле і його сучасне відлуння.

Джерело: Меморіал

Киргизстан. Опозиція узяла владу

організовані москвою заворушення в Киргізії
Киргизька опозиція в середу ввечері оголосила про захоплення влади в країні. За словами голови уряду народної довіри Рози Отунбаєвої, колишній кабінет у повному складі пішов у відставку.

МВС і військові поки тримають нейтралітет. Самі опозиціонери побоюються хаосу. Місцезнаходження президента Курманбека Бакиєва невідоме — за деякими даними, він таки втік з країни.

Раніше цього дня мітингувальники провели захоплення ряду владних установ і чиновників. Зокрема, прихильники опозиції захопили в заручники першого віце-прем'єра країни Акилбека Жапарова в місті Талас. Там же ж захопили губернатора Таласької області Бейшенбека Болотбекова і голову МВС Киргизії Молдомусу Конгантієва.

Місцевий правозахисник повідомив журналістам, що Конгантієв помер від отриманих ран, коли його везли в лікарню. Проте у відомстві спростували ці заяви.

Дані про загибель керівника МВС Киргизії Молдомуси Конгантієва не відповідають дійсності, заявив виконуючий обов'язки начальника прес-служби міністерства Рахматіло Ахмедов. «Ця інформація (про смерть міністра) вигадана, помилкова», — сказав Ахмедов в середу в інтерв'ю радіостанції «Відлуння Москви». Разом з тим він не зміг уточнити, який стан міністра.

В той самий час сайт «Фрегана.ру» повідомляє, що Конгантієв дуже сильно побитий і перебуває у важкому стані. У місцеву лікарню доставили також і Акилбека Жапарова, якому нападники вибили око. Представників законної влади спробував захистити один з лідерів мітингу Серен Шейшенов, через що він сам отримав серйозні травми. У натовпі навіть не зрозуміли, як самі задавили ногами свого лідера.

У зіткненнях є загиблі і поранені. Їхня кількість постійно зростає. За останніми даними міністерства охорони здоров'я, загинули 47 осіб, постраждали більше 400. Свої дані у опозиції — не менше 100 жертв.

Телекомпанія К-плюс передає прямі включення з місця подій в Киргизії. Лікарі говорять в ефірі про сотні поранених — усі з вогнепальними пораненнями. Показують скривавлений одяг людей. На вулицях чутні постріли.

Тимчасово було припинено мовлення державного телебачення. Влада оголосила, що з 20:00 до 8:00 місцевого часу буде закритий міжнародний аеропорт «Манас».

За даними «Фергана.ру», натовп мітингувальників в Таласі захопив будівлю УВС області. У місті запанував хаос, натовп вже некерований, багато п'яних, передають з місця подій спостерігачі. У Бішкеці розграбована збройова крамниця. Її працівники повідомили, що люди, які увірвалися в приміщення, забрали нарізну і гладколюфну зброю і набої до неї. На відеозаписах з місця подій, що розміщуються в інтернеті, видно людей з автоматами.

Підлітки ходять по вулицях із зброєю, захопленою в будівлі УВС. Під час штурму будівлі міліції були зламані ворота приватного готелю, куди увірвалися мародери — виносять столи, комп'ютери. «Вчорашніх мітингувальників сьогодні вже з впевненістю можна називати некерованою бандою», — повідомляють журналісти.

Раніше влада запевняла, що ситуація в республіці спокійна. Вранці в середу мітингувальники зробили чергову спробу захоплення будівлі таласького УВС, але були відбиті, повідомляв прем'єр-міністр Киргизії Даніяр Усенов на прес-конференції в Бішкеці. «Всього вчора і сьогодні були три спроби захоплення будівлі УВС, всі вони відбиті. В даний час центральну площу міста очищають від вчорашнього погрому», — сказав Усенов. Він запевняв, що в цілому ситуація в Киргизії стабільна і спокійна.

Нагадаємо, масові безлади в Киргизії почалися напередодні, 6 квітня. У ряді регіонів країни відбуваються зіткнення сил опозиції з органами правопорядку. Є потерпілі з обох боків. Напередодні безлади відбулися в місті Таласі, в ході яких було поранено більше 100 осіб, з них 85 — співробітники міліції. Повідомлялося також про акції протесту в Нарині. Пізніше хвиля демонстрацій докотилася до столиці — Бішкека. Там тисячі опозиціонерів зібралися на центральній пощади біля будівлі уряду.
Джерело: КЦ

РОСІЙСЬКА ТЕХНІКА. Російський непілотований літак обійшовся в 5 млрд. рублів. Злетіти йому так і не вийшло

роисся вперде!
Міністерство оборони Росії витратило на розробку і випробування непілотованих літальних апаратів 5 мільярдів рублів, не добившись ніякого результату. Про це, як повідомляє РІА Новини, заявив заступник міністра оборони Росії Володимир Поповкин.

«У кого, що було в країні, ми всі зібрали, розробивши програму випробувань. Цієї програми випробувань не витримав жоден дрон», — відзначив він.

У листопаді 2009 року ватажок ВПС Росії Олександр Зелін заявив, що найближчим часом не планується приймати на озброєння російські дрони. За його словами, російські НПЛА поки не задовольняють вимогам ВПС ні за швидкістю, ні по висотністю, ні за автономністю польоту, ні за розрізняючою здатністю апаратури стеження.

З цієї причини Росія змушена купувати дрони за кордоном. Зокрема, в червні 2009 року Росія купила в «Ізраїлю» 12 дронів на суму у 53 мільйони доларів. Пізніше почалися переговори про купівлю ще однієї партії НПЛА на 100 мільйонів доларів.

Джерело: КЦ

Нова хвиля нестабільності знищить Росію як країну

Євразія
Опубліковані днями результати міжнародного дослідження свідчать, що Росія відчуває зараз нову хвилю нестабільності. Тому вплив Москви в СНД помітно скорочується під тиском Китаю, ЄС і США. Прогнозується розпад Росії на окремі частини.

Сировинна економіка при низькій якості держапарату перетворює Росію на жертву нової кризи. Зараз під загрозою опинився вже її статус регіонального лідера на пострадянському просторі. Про це свідчать результати міжнародного дослідження «Моделі післякризового розвитку» , проведеного «Інститутом сучасного розвитку (Інсор)», повідомляє «Незалежна газета».

Міжнародне дослідження було підготовлене за наслідками опитування майже 250 експертів з 53 країн світу — зокрема Китаю, Японії, Індії, США і Росії.

Група експертів була сформована як з економістів, вчених, фінансових аналітиків, власників провідних компаній, так і з політиків, чиновників.

Переважна більшість опитаних експертів (приблизно 85%) чекають нової хвилі кризи вже в найближчому десятиріччі, яка у будь-якому випадку остаточно доб'є Росію як країну. При цьому багато експертів назвали 2009 рік не просто переломним моментом кризи, а початком тривалішого процесу розпаду Росії.

Причому якщо основні причини поточної кризи лежать у фінансовій сфері, то причини наступної кризи лежать в цивілізаційній (геополітичній) царині. Нова криза, про яку говорять іноземні експерти, супроводжуватиметься переділом економічних сфер впливу, а також гострою боротьбою за ресурси і лідерство в технологіях.

Серед тих, хто програв, опиняться країни з низькою якістю держапарату, нестабільною економікою і населенням, що скорочується, яким не допоможуть навіть їхні сировинні запаси або озброєння. Такі висновки міжнародних експертів передбачають крах і розпад Росії, яка відповідає всім критеріям потенційних жертв майбутньої кризи.

Експерти одностайні: сировинний шлях розвитку і неефективне державне керування серйозно послаблюють положення Росії на пострадянському просторі, роблять її непривабливою для співпраці і неавторитетною для ухвалення інтеграційних рішень. Про небезпеку втрати економічного впливу Росії в СНД повідомили на початку березня цього року і експерти самого Інсора в доповіді «Економічні інтереси і завдання Росії в СНД».

Конкуренція з боку ЄС, США, Китаю і Туреччини спричиняє за собою деградацію економічних зв'язків Росії з країнами СНД. Це виявляється, наприклад, в різкому скороченні — в півтора-два рази — долі російської продукції високого ступеня обробки в загальному об'ємі імпорту СНД.

«Росія більш не є безальтернативним стратегічним партнером для спільного розвитку країн Співдружності. Економічно цю роль готові узяти на себе перш за все Китай і Євросоюз», — відзначають експерти Інсору. Більш того, на зовнішньому ринку Росія та інші країни СНД виступають по ряду товарів — переважно сировинних — як конкуренти, а не партнери, що підсилює суперечності між ними.

Джерело: КЦ 

Без строку давності. В Естонії судять 86-річного НКВДиста

терор - традиція москви
Прокуратура направила в Пярнуський повітовий суд справу 86-річного Яна Пяхна (Jan Pahn), якого звинувачують в причетності до депортації естонців до Сибіру наприкінці 1940-х років. Про це повідомляє газета Postimees.

Влада вважає, що Пяхна, що працював оперуповноваженим Хийумааського відділення міністерства держбезпеки Естонської ССР, навесні 1949 року брав участь у впізнанні 14 сімей, які підлягали висилці з острова Хийумаа. Це кваліфікується як геноцид і напад на цивільне населення.

Двох людей Пяхн заарештував особисто, а ще шістьох доставив в порт Лехтма, звідки їх наступного дня відправили до Татарського району Новосибірської області. Всього, за даними звинувачення, на підставі його свідчень до Сибіру було вислано 41 людину, зокрема вагітну жінку і двох дітей до 12 років. Вісім осіб померли на засланні.

Відповідно до естонського законодавства, участь в депортаціях вважається злочином, що не має терміну давності.

Джерело: КЦ

вівторок, 6 квітня 2010 р.

Тарас Возняк: Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все, чи – мусимо їх позбутися, але всіх:(

Тарас Возняк
Вслід за італійським письменником Джузеппе Томазі 11 князем ді Лампедузою, його героєм старим князем Саліна та Миколою Рябчуком ще раз вважаю за необхідне повторити стару істину Еклезіаста – "Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все".
Цю фразу герой ді Лампедузи кинув спостерігаючи за революцією Гарібальді, яка скидала старий режим Бурбонів у Сіцілії. Все ніби змінювалось. І водночас нічого не змінювалось. Тільки люди ставали підлішими – це за ді Лампедузою. Стару аристократію змінювали підлі парвеню, скоробагатьки, спекулянти з печерними уявленнями про гідність, культуру. А також цинічні перевертні з старої знаті, що, сьогодні плазуючи перед Гарібальді, на завтра були готові його здати новому королю. І таки здали.

Але суть у підлій природі людини. І технології влади.

Повертаючись до української ситуації переконуюся, що попри всі зміни, що сталися за роки незалежності – прихід Кравчука, зміну Кравчука на Кучму, зміну Кучми на Ющенка, навіть Помаранчеву революцію, і останню зміну Ющенка на Януковича – всі зміни відбуваються тільки для того, щоб нічого насправді істотного не змінилося. І за великим рахунком – ніхто не змінився.

До чого це я? А до того, що гарант Янукович є дитиною не лише Ющенка, як про це твердить БЮТ, але й Тимошенко.

Ба більше – теперішня влада породження всіх попередніх. А об'єднана опозиція, яку пробує створити Тимошенко "під себе", є не лише відображенням у дзеркалі теперішньої "донецької" влади, але й її можливим майбутнім продовженням. Подивіться тільки на блискучий "хід конем" чи не найближчого соратника Тимошенко Андрія Портнова – "одно маленькое движение" і він вже в правлячій обоймі. Про яку "велику чистку" може йти мова, коли чистку треба починати з самої Тимошенко.

Отож те, що теперішня влада породжена теперішньою опозицією є вже очевидним навіть для політичних ідіотів.

То що ж робити, як вийти з цього зачарованого кола Кравчуків-Кучм-Ющенків-Тимошенків-Януковичів? Як позбавитися цих вічно сьогоднішніх, а по-суті вічно вчорашніх. Перш за все як позбавитися їх у опозиції – бо ж опозиція це неначе наше майбутнє. Вона неначе має бути рано чи пізно обраною. Але вона вже вчорашня! Генеалогію цієї влади я б дотягнув не лише до Кравчука, а й до самого Брежнєва – бо ж придивіться, як щемливо нагадує "нашого дорогого Леонида Ильича" теперішній гарант. І як молодого Леонида Ильича, у деяких своїх не таких вже й поганих рисах, нагадував Віктор Андрійович – ніщо людське так само не було йому чужим. Однак які результати і Леонида Ильича, і Віктора Андрійовича!

Однак хто такий Леонид Ильич в совєтській історії – це вічне вчора і спроба зупинити час, не розвиватися, тягнути безкінечну і скучну ноту "развитого социализма". Здається ту саму дачно-мисливську ноту взявся тягнути і наш сьогоднішній гарант. Тягнути доти, доки вдасться. Однак чи вдасться – старечого жирку в дряхліючому СССР було більше. А жити з продажу "труби" чи мови довго не вдасться. Кремлівські твікси хочуть всього – всієї України. То тоді президентом чого буде наш теперішній гарант? Правильно – президентом Єнакієво.

Однак тенденція знову повести суспільство по замкнутому колу очевидна. Жодних змін не буде. Владу та гроші імущі тільки перероджуватимуться, вдаватимуть, що все радикально змінилося (бо бач Табачнік!), щоб ми опинилися саме там, де ми є сьогодні. А вони завжди були зверху. Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все.

То що ж робити? Маємо вибудовувати якусь таку опозицію, яка не тягнутиме за собою гнійних бацил минулого. Україна потребує справжніх змін, а не їх імітації чи змін без зміни. Інакше в нашому динамічному світі Україна просто не виживе. Та ми не виживемо. Лікувати, при цьому рівні корупції у медичних університетах, буде нікому і ліків, при цій корумпованості аптечного бізнесу, не буде! Тому лозунгом дня має стати "зміни, або смерть". А тепер пильно порозглядайте – не менше 5 хвилин – портрет нашого сьогоднішнього гаранта:) Можете повісити його в кабінеті, чи над ліжком для вечірньої молитви:)

Мусимо їх позбутися. Але всіх: (

Історичний клуб “Холодний Яр” повідомляє:

Штаб Степової Дивізії.
Крайній праворуч сидить
Отаман Холодного Яру Кость Блакитний
8 квітня в УНІАН
8 квітня о 14.30 в агенції УНІАН (Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція з нагоди виходу у світ книги Романа Коваля “Отаман Орлик”, якою започатковано серію “Отаманщина ХХ століття”. Участь у прес-конференції візьмуть: Роман Коваль, Сергій Коваленко, видавець серії, Володимир Вятрович, к. і. н., донедавна директор Галузевого державного архіву СБУ; Василь Шкляр, письменник, автор роману “Чорний Ворон”; Тарас Силенко, кобзар, заслужений артист України, виконавець пісень про Визвольну боротьбу українського народу у ХХ роках.

13 квітня у Могилянській академії
13 квітня 2009 р. о 17.30 в залі Культурно-мистецького центру Києво-Могилянської академії (вул. Іллінська, 9; біля метро “Контрактова площа”) відбудеться презентація документального фільму “Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва” (Телекомпанія “Культура”, 2009) та книги Романа Коваля “Отаман Орлик”. На презентації виступлять автори фільму – Роман Коваль та Олександр Домбровський, а також заслужений артист України, кобзар Тарас Силенко, лідер гурту “Тінь сонця” Сергій Василюк та інші митці і письменники. Вхід вільний.

17 квітня в урочищі Чорний Ворон
17 квітня о 13.30 в урочищі Чорний Ворон, що за селом Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області, відбудеться вшанування отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та козаків його загону, що полягли в бою з будьонівцями на Покрову 1920 року.


18 квітня з в Холодному Яру
18 квітня в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області відбудеться вшанування отамана полку гайдамаків Холодного Яру Василя Чучупака та його козацтва.

Збір у центрі села Мельники 18 квітня о 10.00 біля пам’ятника Героям Холодного Яру.

Тут відбудеться відкриття пам’ятника Юрію Горлісу-Горському, сотнику Армії УНР, автору документального роману “Холодний Яр”. Участь у відкритті пам’ятника візьме дочка Юрія Горліса-Горського – Леся Янг-Лісовська.

Після меморіального мітингу відбудеться панахида на могилі Василя Чучупака та на братській могилі холодноярців на кладовищі с. Мельники, відвідання місця останнього бою Василя Чучупака, посвячення зброї на берегах Гайдамацького ставу, що неподалік Мотриного монастиря та поминальний обід.

З Лівобережжя їхати через Черкаси або Кременчук, із Правобережжя – через Кам’янку – Грушківку, або Чигирин чи Суботів – Новоселицю.

Історичний клуб “Холодний Яр”Довідки: 044-242-47-38, 067-727-81-35. Koval_r@ukr.net

Джерело: Сварга

ГАНЬБА: Російська армія зібралася марширувати по Києву

Підрозділи російських збройних сил 9 травня візьмуть участь у парадах на території України і Білорусії. Про це повідомив у понеділок перший заступник міністра оборони РФ генерал-полковник Олександр Колмаков. "Планується наша участь у військових парадах у Білорусії і Україні 9 травня", - сказав він. Генерал зазначив, що російські військовослужбовці пройдуть у парадних розрахунках по Хрещатику в Києві, а також у фортеці-герої Бресті.

Джерело: УП

"Кадебістам слова не давали!"-націоналісти зірвали прес-конф. інтернаціональних українофобів

українофобські виродки в Інтерфаксі
1 квітня націоналісти з київської "Свободи" зірвали прес-конференцію інтернаціональних українофобів, які приїхали з різних країн, щоб учити нас жити.

"Під прапором" Міжнародного українського союзу учасників війни вони подали позов до Президента України з вимогою скасувати визнання героями Шухевича, Бандери і засудження ОУН-УПА.Список учасників "пресухи": Авігдор Ескін, громадський діяч, публіцист (Ізраїль); Жорж Дигас, голова юридичної комісії ветеранів війни, військової служби і спецслужб, член президії Міжнародного українського союзу учасників війни (Україна); Михайло Сидько, голова відділення Асоціації в’язнів концтаборів і гетто в Ізраїлі (Ізраїль); Михайло Штейман з цієї асоціації (Єрусалим, Ізраїль), Борис Забарко (к.і.н., голова Асоціації малолітніх в’язнів гетто і концтаборів (Україна); Тадеуш Ісакович-Залеський, ксьондз, голова Польського товариства кресовян (Польща) і адвокат Марія Швець.

Всі ці імена я чую вперше, досягнень їхніх не знаю, тому процитую уривок із заяви "Свободи":"...як виявилося, серед учасників – жодного ветерана тої війни. Не можна ж таким назвати махрового кагебіста Жоржа Дигаса, який багато років був вірним служкою злочинної каральної системи СССР, жорстоко придушуючи навіть натяки на прояви української ідентичності. Це той самий Дигас, який у кожному правдивому українцеві бачить «українсько-немецького націоналіста» (саме таким ідіотським терміном гебістські опричники колись називали українських націоналістів). Тепер гебіст Дигас має «легенду»: він – голова юридичної комісії ветеранів війни військової служби і спецслужб, член президії Міжнародного українського союзу учасників війни.

Ще один «ветеран» – глава Польського товариства кресов’ян Тадеуш Ісаковіч-Залеський (1956 року народження). Цей польський шовініст, який ховається за сутаною, відомий своїми антиукраїнськими виступами, наклепами на українців та територіальними претензіями до нашої держави.

Персону наступного приблуди-«ветерана», так званого «громадського діяча і публіциста» з Ізраїлю Авігдора Ескіна (1960 року народження) – залишимо без коментарів. Достатньо прочитати його наклепницькі матеріали про українців. Або ж узнати про його параноїдальний заклик до Януковича нагородити убивцю Бандери Сташинського українськими державними нагородами. Тобто Ескін вимагає нагородити гебістського агента-терориста Сташинського, злочин якого доведено у судовому порядку, а його самого засуджено до 8 років тюрми лише тому, що він був виконавцем злочинних наказів, а винним у злочині був СССР".

Усім цим діячам і їм подібним конче потрібно, щоб Бандера і Шухевич були негідниками і фашистськими запроданцями. Бо якщо Бандера і Шухевич - національні герої і борці за визволення своєї Батьківщини, то хто ж тоді вони??

Відео та фото дивитися тут.

Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали

Павлоградське повстання
6 квітня 2010 року, о 15–00 годині в Національному Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.Яворницького (м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 16), відбудеться презентація книги „Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали”.
„Павлоградські події — одна з маловідомих сторінок історії колективізації. Довгий час про них було заборонено навіть згадувати, оскільки правда про збройний виступі селянства означала б і правду про колективізацію в цілому. Сьогодні ідеологічних заборон не існує, секретні архіви відкриті, і це дало можливість освітлення трагічних подій 5–6 квітня 1930 року.”
У книзі „Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали” вперше в українській історіографії розкрито антирадянське повстання селян 1930 р. на Дніпропетровщині. Спогади очевидців та їхніх нащадків зібрані міжнародною громадською організацією „Інститут Україніки”, розсекречені архівні документи Галузевого державного архіву СБУ, свідчать про масовий опір селян України політиці колективізації, розкуркулення та хлібозаготівель.
Ці дані по-іншому зображують портрет селянина, розкривають роль ДПУ УСРР у придушенні збройного повстанського руху, що становив загрозу існуючий владі.
Джерело: Тризуб

Україна у цьому році має віддати більше 50 мільярдів

Українська бабуся
Загальні виплати за державними боргами України, які необхідно буде провести в поточному році, становлять 55,9 мільярдів гривень.

Такі дані Мінфіну містяться в національній доповіді "Новий курс: реформи в Україні 2010-2015 років", підготовленому Національною академією наук, повідомляє УНІАН.
У повідомленні зазначається, що 37,3 млрд. грн. треба буде виплатити за внутрішніми боргами, а 18,6 млрд. грн. - за зовнішніми.
Таким чином, наголошується в документі, напружена ситуація з обслуговування зовнішнього корпоративного боргу України в 2010 р. збережеться.
При цьому в доповіді зазначається, що пік розрахунків за борговими зобов`язаннями для України буде в 2013 році.
"Борговий тиск на держбюджет з року в рік посилюватиметься, досягнувши максимального значення в 2013 році, на який припадають основні виплати за кредитами МВФ", - йдеться у документі.
"Проте при незмінності поточного курсу бюджетно-податкової політики надмірне нарощування державного боргу...може спровокувати кризу державної заборгованості вже в 2011-2012", - наголошується у доповіді.
Згідно з документом, "суверенний дефолт, окрім відсікання держави від світових кредитних ринків, матиме ще і такі негативні наслідки, як зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, припинення зовнішнього фінансування корпоративного сектора, гальмування внутрішнього кредитного процесу, наростання панічних настроїв на валютному ринку".

Джерело: УП

Бандитам — владу! В Азарова пояснили, як заступником міністра оборони призначили засудженого за рекет


На сьогодні «уряд» прийняв вже 692 кадрових рішення. Всі вони мають раціональний і зважений характер, стверджує «міністр Кабінету міністрів» Анатолій Толстоухов в інтерв'ю Дзеркалу тижня, на яке посилається Флот2017.

«На сьогодні уряд прийняв 692 кадрових рішення, 345 наказів пройшло по лінії міністра Кабміну. Тут і звільнення, і призначення. Ми діяли через кадрові співбесіди, через зустрічі з віце-прем'єрами і міністрами, чого тут два роки і в помині не було», — похвалився досягненнями нового уряду Толстоухов.

При цьому він підкреслив, що кадрові зміни в міністерствах і відомствах мають виключно раціональний і зважений характер.

«Коаліція, яка формується у ВР, серед інструментів своєї політики повинна мати кадри. І в цьому сенсі ми не застосовуємо якісь «мітли» і не наступаємо на чиїсь «граблі». Ми просто користуємося кадровим інструментом, бажаючи реалізувати політику, яку підтримав народ на виборах», — сказав він.

В той же час на питання журналіста Дзеркала тижня про причини призначення раніше судимого за рекет Олександра Черпицького на посаду заступника міністра оборони — начальника департаменту реалізації надлишкового майна, Толстоухов відповів: «Треба розуміти, що ми знаходимося на етапі, коли реалізовуються домовленості достатньо тривалого періоду часу, вінцем яких стали вибори і формування коаліції. І зрозуміло, що такий процес об'єктивно і суб'єктивно без витрат пройти не може».

Раніше своє обурення фактом призначення Олександра Черпицького, відомого також як Чєпчік, на посаду заступника міністра оборони висловив голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко.

Тим часом, нердеп від Народної самооборони Геннадій Москаль заявив, що останні призначення, здійснені новим «керівником» МВС Анатолієм Могильовим, співпадають з картотекою розшукуваних Інтерполом.

Джерело: Тризуб

Україна допоможе Росії боротися з "терористами"

дикий кацапстан
Україна готова сприяти Росії в боротьбі з тероризмом.
Про це заявив прем'єр-міністр Микола Азаров на зустрічі з першим заступнику голови уряду РФ Ігорем Шуваловим у четвер.

"Україна готова обмінюватися інформацією(у сфері антитерору): ви можете розраховувати на нас" - сказав Азаров на початку зустрічі, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Крім того, прем'єр-міністр висловив співчуття російській стороні в зв'язку з терактами в московському метро, відзначивши, що Україна засуджує такі дії.

Як заявив головний радник глави МВС Костянтин Стогній, міністерство внутрішніх справ України одержало від МВС Росії бази даних осіб, що могли супроводжувати московських терористів, або контактували з ними.

За його словами, після останніх терактів у Росії органи внутрішніх справ України по лінії оперативних служб зв'язалися з російськими колегами й одержали бази даних осіб, що могли бути включені в терористичну групу.

"Але в спектрі не тільки загиблі терористи але і ті, з ким вони раніш контактували", - відзначив Стогній, повідомляє Лігабізнесінформ.

За словами головного радника глави МВС, зараз відомство уточнює дані по персонах. "Можливо, вони відпочивали в Україні", - припустив Стогній.

Разом з тим, за його словами, посилений режим патрулювання в київському метрополітені продовжувати не будуть.

"Не думаю, що буде необхідність такого продовження", - сказав він.

При цьому головний радник підкреслив, що вітчизняне МВС планує відновлювати відносини з МВС Росії і налагоджувати антитерористичне співробітництво.

Джерело: УП

Росія подала документи на 78 об'єктів в Україні – голова ФДМ

Чебурашка - символ Кацапстану
Росія подала документи на право власності на 78 об'єктів на території України.
Про це заявив голова Фонду держмайна Олександр Рябченко у коментарі "Дзеркалу тижня".

За інформацією Рябченка, згідно з україно-російськими домовленостями, для врегулювання спірних майнових питань необхідно було подавати встановлений перелік документів, який підтверджує право власності тієї або іншої сторони на об'єкти, що знаходяться поза її територією.

"Українська сторона подала документи на 18 об'єктів, і з них було підтверджено власність у Росії на 8, у тому числі на майновий комплекс посольства України в Москві", - розповів голова ФДМ.

"Росіяни подали документи на 78 об'єктів, із них підтверджене право власності на 13 об'єктів, а також на пайову участь у будівництві та фінансуванні ще чотирьох об'єктів. Це точні цифри на сьогодні, принаймні для нас", - додав він.

При цьому Рябченко повідомив, що загальний перелік об'єктів, на які претендує Росія, виходячи з угоди між Україною і РФ про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності, яку було підписано 15 січня 1993 року, є істотно ширшим.

"Українська і російська сторони обмінялися переліками об'єктів, на які вони претендують відповідно до угоди. Українська сторона включила до свого переліку 71 об'єкт соціально-культурної сфери і 48 - виробничої, розміщених на території РФ", - уточнив він.

"Російська сторона - 189 об'єктів соціально-культурної сфери і 64 - виробничої, розміщених в Україні", - додав голова ФДМ.

Джерело: УП

Білорусія розблокувала оформлення кордону з Україною

український кордон
Білоруський парламент ратифікував угоду про державний кордон між Україною та Білоруссю.
Про це повідомляє прес-служба Міністерства закордонних справ.
У відомстві зазначили, що ратифікація цього договору "дає можливість остаточно розблокувати процес завершення договірно-правового оформлення українсько-білоруського державного кордону та розпочати його демаркацію".
"Це рішення білоруського парламенту також сприятиме посиленню співпраці двох країн у сфері облаштування та управління кордоном відповідно до європейських стандартів, а також зміцненню регіональної безпеки і стабільності в Європі", - вважають у МЗС.
Як відомо, Верховна Рада ратифікувала угоду про державний кордон між Україною і Білоруссю ще у 1997 році.
Джерело: УП

середа, 31 березня 2010 р.

Тарас Возняк: Табачнік і Анна на шию

бидлогламурний табачник
Пропоную дискусію на тему:

Скільки містечкових комплексів має родовитий російський дворянин Табачнік (не плутати з чеснягою Яном Табачніком), щоб виставити себе на посміховище, обвішавшись як новорічна ялинка орденами Сутулова?

Може хто з знавців перелічить ордени, якими за визначні заслуги був обсипаний цей шляхетний муж? Чи знову, як з полковничими пагонами, сам себе нагородив?


Пригадується орденами на кшталт Святого Станіслава був "жалуваний" міжнародними аферистами не лише наш юний "граф". Різного роду аферисти не одного марнославного "графина" нагріли на гроші за схемою – "Ти мені бабло, а я тобі фуфло".

В цей лохотрон потрапив і Азаров Ніколай Яновіч (чи не він виглядає з-під трипільського горщика?) – чи не співпадіння з нашим досвідченим прем'єром. Якщо співпадіння – то наперед вибачаюсь:). Бо ж і старий лис Кравчук Леонід Макарович посковзнувся на гнилій банановій шкірці. Тай Жіріновскій Владімір Вольфовіч у російському відділенні ордена – все, бач, аристократія з Вапнярки. Щось воно про цих людей говорить.

І ще одне:

Чи насправді граф чи князь Табачнік перейшов у трипільську віру Віктора Андрійовича (дивись симптоматичний горщик) – може на цей раз і Дмітрій знайшов і свої пракорені Великого Українця у цьому горщику? Бо мені як невеликоукраїнцю і не трипільцю а "злобному галичанину" цікавсько:).

Гадаю, що для психоаналітиків приклад Дмітрія Табачніка може стати хрестоматійним. Що ви на це?

Лукашенку потрібна українська труба, щоб захиститися від Росії

Нафтогон Одеса - Броди



Президент Бєларусі Олександр Лукашенко доручив урядові провести переговори з Україною про використання нафтогону "Одеса-Броди" для транспортування нафти в Бєларусь.
Відповідне доручення Лукашенко дав першому віце-прем'єр-міністрові Бєларусі Володимиру Семашку, повідомляє Обком з посиланням на УНІАН.
Як уже повідомлялося, президент Бєларусі Лукашенко і президент Венесуели Уго Чавес домовилися про організації постачань венесуельської нафти в Бєларусь.
Країна змушена шукати можливості диверсифікації шляхів постачань нафти через збільшення Росією мита при постачаннях своєї нафти на білоруські НПЗ.
Передбачається, що Венесуела в травні 2010 року поставить у Бєларусь через Одеський порт спробну партію нафти в обсязі до 80 тисяч тонн, а до кінця року планує поставити до 4 млн тонн.
25 березня посол України в Бєларусі Ігор Ліховой заявив, що Україна може запропонувати Бєларусі потужності нафтопроводу "Одеса-Броди" для транспортування нафти з Венесуели на білоруські нафтопереробні заводи.
Про можливості транспортування нафти в Бєларусь з Венесуели через "Одеса-Броди" також заявляв експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський.
Джерело: УП

ФСБ «зачищає» в інтернеті інформацію по події в Жовтневому (Башкірія)

Жовтневе (Башкортостан) Спецназ ФСБ готується до бою з моджахедами



Згідно міському інформаційному порталу башкирського міста Жовтневий з посиланням на неофіційні джерела, в ході боїв в місті моджахедами Ідель-Уралу 26 і 27 березня, можливо, було вбито близько 50 членів банди «ФСБ Росії», перекинутих в Жовтневий. Офіційно ця інформація владою РФ не підтверджується.

За неофіційною інформацією з Жовтневого, опублікованій на форумі башкирського телебачення, загін моджахедів складався з 54 бійців. У місті розповсюджуються чутки, що моджахеди Ідель-Уралу намітили якусь крупну операцію на 16 квітня 2010 року.

Між тим ФСБ почала «зачищати» усю інформацію, що не стикується з офіційною версією про те, що 23 березня якісь злодюжки пограбували склад з мукою, поранили касирку (до 27 березня про таку велику для невеликого міста НП не повідомило жодне місцеве ЗМІ), а потім міліція прийшла забирати злодюжок і виникла дрібна перестрілка).


Джерело: КЦ

Вашингтонський інститут світової безпеки: Росія — батьківщина терору

московський тероризм на Кавказі. Гори трупів - традиція кремля
Думка про те, що Росія є «жертвою терору», фундаментально помилкова. Росія сама народжує терор в собі. Саме Росія вважається в світі батьківщиною сучасного політичного терору.

Це засвідчив Вашингтонський інститут світової безпеки в особі його директора російських і азіатських програм, політолога Миколи Злобіна, який прокоментував вибухи в московському метро.

«З одного боку, дуже багато емоцій, з іншого — пройшло дуже мало часу для того, щоб написати холодний і зрозумілий текст. Але декілька аспектів події я все ж таки хотів би підняти», — відзначає Злобін.

Експерт констатує: «Зазвичай це називається громадянською війною. Вибухи в метро — чергові. Особливої драматичності їм додає те, що вони відбулися в Москві, а не на Північному Кавказі. Там вони вже давно стали буденними новинами», — відзначає Микола Злобін і продовжує:

«Думка про те, що Росія є «жертвою терору» — фундаментально помилкова. Росія сама народжує терор в собі. В світі саме Росія вважається батьківщиною сучасного політичного терору. За півтора століття вона багато зробила для його інтернаціоналізації».

Джерело: КЦ

Працівники феодосійського НДІ аеропружних систем-унікального підприємства з виготовлення парашутно-десантної техніки-перекриють трасу Сімферополь-Керч

козли


2 квітня співробітники феодосійського державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» мають намір перекрити трасу Сімферополь-Керч. Про це кореспондентові Кримського інформаційного агентства повідомив директор підприємства Ігор Пшеничний.

За його словами, такий захід буде вжитий для привертання уваги громадськості до проблем підприємства.

Ігор Пшеничний заявив, що виконавча служба Феодосії незаконно заарештувала всі рахунки і майно підприємства. «Більше року продовжується блокування фінансово-господарської діяльності інституту. Останній рахунок закритий 19 березня поточного року», — сказав директор.
І підкреслив, що вважає протиправними дії державної виконавчої служби Феодосії.
«Підприємство умисне доводять до банкрутства, щоб потім прибрати до рук 8,7 гектарів коктебельськой землі, які належать НДІ», — сказав Ігор Пшеничний.
На думку Ігоря Пшеничного, державні органи влади і президент країни зобов'язані в найближчий день розглянути це питання, щоб зберегти єдине в Україні стратегічне підприємство з виготовлення парашутно-десантної техніки.

При цьому трудовий колектив підприємства має намір йти до кінця. «Потрібно привернути увагу громадськості, тому перекриємо трасу. Якщо буде потрібно — виведемо на трасу і бронетехніку — транспортер і танк. Якщо нам негайно не розморозять рахунку, міжнародного скандалу не уникнути», — повідомили на заводі.
У випадку, якщо влада не зверне уваги на проблеми підприємства, колектив залишає за собою право продовжувати акції протесту. Зокрема, після письмового звернення до Президента України планується направити делегації, які проводитимуть пікети біля будівель органів влади в Криму і в Україні. Відповідні рішення були ухвалені на зборах трудового колективу минулого тижня.

На заводі також повідомили, що на підприємстві зберігається готової продукції майже на 1,5 млн. дол., укладено контрактів з різними країнами більш ніж на 5 млн. дол.
Джерело: Майдан

В Україні кількість бійців приватних армій олігархів перевищила чисельність Збройних сил

лялькові армії
В Україні чисельність працівників приватних охоронних структур уже перевищила чисельність Збройних сил країни — фактично, сьогодні можна говорити про появу приватних армій.

Про це у свіжому випуску пише київський журнал «Власть дєнєг».

«Приватні армії» в Україні — уже реальність. Вони маскуються під охоронні компанії, але коли справа доходить до корпоративних війн, люди в камуфляжі показують, хто в нашій країні є справжніми силовими структурами. На їхньому тлі державні правоохоронні органи виглядають усе жалюгідніше», — говориться в публікації.

Видання відзначає, що «приватні армії», як правило, обслуговують фінансово-промислові групи.

Зараз в Україні офіційно зареєстровано 4,5 тисячі ліцензованих охоронних фірм. Однак це — лише частина вітчизняного силового ринку. Не менша армія перебуває на службі в бізнесменів в якості штатних охоронців і сторожів. У такому випадку витрачатися на ліцензію (50 тис. грн. на рік) не потрібно, а рівень сервісу нітрохи не гірший.

Послуги одного досвідченого бійця з практичним досвідом рейдерських захоплень обходяться не менш ,5 тис. на місяць. Як правило, це кращі вихідці зі Збройних Сил або Держслужби охорони. Гарні зв'язки в «верхівці» ДСО — серйозна конкурентна перевага хазяїв «приватної армії». При необхідності вони можуть організувати оперативний візит на потрібний об'єкт декількох десятків автоматників.

Один з лідерів цього ринку — дніпропетровська компанія «Безпека. Охорона. Гарантії» («Б.О.Г.»). Вона береться за оборону або штурм об'єкта будь-якої складності. Єдина її умова замовнику — застосування сили не повинне суперечити інтересам… групи «Приват». Подібні обмеження досить поширені в «приватних арміях» — вони не допускають конфлікту інтересів з базовим клієнтом», — пояснює журнал.

Джерело: КЦ 

четвер, 25 березня 2010 р.

ЛОНДОН. Російські бомбардувальники вторглися в небо Британії

кацапня
Британські ЗМІ повідомляють, що 10 березня два російських стратегічних бомбардувальника-ракетоносця Ту-160 порушили повітряний простір Великобританії. В результаті ВПС Британії довелося підняти в повітря два винищувача класу Tornado F3 і примусити пілотів РФ залишити межі чужої країни. Про це повідомив журналістам командир авіаційного крила Марк Горіндж (111-а ескадрилья), пише The Times.

Міністерство оборони навіть опублікувало фото цих двох ракетоносців, щоб продемонструвати їх громадськості. За словами представника британських ВПС, пілотам Сполученого королівства вже більше 20 разів з початку 2009 року доводилося так само присікати порушення з боку Росії.

Він вважає, що в подібних випадках ВПС РФ переслідують дві цілі: моніторинг військово-морських навчань поблизу узбережжя Шотландії (зокрема спостереження за підводними човнами в районі гирла річки Клайд) і демонстрацію сили, передає InoPressa.ru.

Джерело: КЦ

«УКРАЇНА ДЛЯ ЛЮДЕЙ»:Один з найбільших в Україні арсеналів зброї погрожують лишити без електрики

Україні - ядерну зброю!
Один з найбільших в Україні арсенал зброї на Прикарпатті отримав попередження про відключення через два тижні від електроенергії.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив підполковник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оброни України Тарас Грень.

За його словами, сьогодні, 25 березня, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (КЕЧ) отримала попередження про те, що через два тижні буде відключено від електропостачання військовий аеродром, на якому базується 114-та бригада тактичної авіації. Основна причина — блокування Держказначейством усіх рахунків. Т.Грень додав, що така ж доля чекає згодом і найбільший в Україні арсенал зброї, що розташований неподалік Делятина Івано-Франківської області.

«Складно уявити наслідки різкої зміни температурного режиму у сховищах ракет і снарядів, а також відключення пожежної та протизламної сигналізації», — підкреслив військовий.

Джерело: КЦ

МІНСЬК. Білорусь подала на Росію в суд

Лукашенко
Міністерство юстиції Білорусі звернулося до Економічного суду СНД, що виконує функції суду Евразес, з позовною заявою про правомірність стягування експортних митних зборів на нафтопродукти і нафтохімічну сировину, яка постачається з Росії до Білорусі, повідомляє в четвер прес-служба біларуського Мінюсту на своєму сайті.

У повідомленні Мінюсту сказано, що «застосування вивізних митних зборів на продукти переробки нафти, використовувані як хімічна сировина в безперервних виробничих процесах, серйозно утруднило, а по окремих позиціях — привело до повного припинення постачань таких продуктів на нафтохімічні підприємства Білорусі». По суті, відзначає відомство, це означає загрозу повної зупинки роботи ряду найбільших підприємств нафтохімічного комплексу Білорусі.

Білоруське відомство вважає, що вимога сплати експортного мита на продукти переробки нафти, що вивозяться з Росії, і нафтохімічну сировину украй негативно впливає на процес поглиблення економічного співробітництва, а також «протирічить цивілізованій практиці міжнародної торгівлі і підриває базові принципи добросусідства у взаєминах між Білоруссю і Російською Федерацією», передає «Інтерфакс».

Джерело: КЦ

В Україні до 9 травня може з’явитися пам’ятник Сталіну

Бидлоеліта
Напередодні 9 травня в Запоріжжі збираються встановити пам'ятник Йосипу Сталіну. Про це розповів секретар Запорізького обкому партії Олександр Зубчевський.

Як повідомили ZAXID.NET в прес-службі КПУ, за словами Зубчевського створення пам'ятника знаходиться на завершальному етапі.

«Для закінчення відповідних робіт потрібно не більше місяця. Місце розташування пам'ятника Й.Сталіну ми поки що не розголошуємо. Він буде встановлений напередодні 9 травня до 65-річчя Великої Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Де саме він буде встановлений, ми повідомимо через засоби масової інформації. Що стосується дозволів та інших узгоджень, то можу сказати тільки одне — установка пам'ятника проводиться в межах Конституції і законів України», — наголосив О.Зубчевський.

«Встановлення пам'ятника керівникові Радянської держави, Генералісимусу Йосипу Сталіну напередодні 65-річчя Великої Перемоги стане центральною подією не тільки в Україні, але й у країнах пострадянського простору. Відкриття пам'ятника І.В. Сталіну проведемо урочисто — це подія, що запам'ятовується. Ми також плануємо провести біля пам'ятника парад військової техніки і парад ветеранів Збройних Сил СРСР. Зрозуміло, без солдатської каші та наркомівських ста грам не обійдеться», — зазначив секретар обкому КПУ.

Він також розповів, що пам'ятник Й. В. Сталіну буде знаходитися під цілодобовою охороною. Передбачено цілодобове відеоспостереження.

О.Зубчевський розповів, що пам'ятник буде перебувати на постаменті у вигляді напівфігури. «І.В. Сталін зображений у маршальській формі з Зіркою Героя Соціалістичної праці. Загальна висота близько трьох метрів. Пам'ятник буде виготовлений із силуміну, постамент із червоного граніту. Інші цікаві моменти ви побачите в день відкриття пам'ятника. Розробкою проекту і створенням пам'ятника займається київський скульптор, що певну частину роботи робить безкоштовно. Тим не менш, ми продовжуємо збір коштів, тому що ще необхідна значна сума для завершення робіт. Крім цього, будуть потрібні витрати на транспортування, установку пам'ятника і будівництво постаменту», — зазначив О.Зубчевський.

За його словами, на сьогодні на спорудження пам'ятника зібрано понад 35 тисяч гривень.Кошти надходять не тільки від жителів Запорізької області, але й інших областей України.

Джерело: КЦ

Степан Бандера як дзеркало української влади та опозиції

Степан Бандера
За минулі десять років не пам’ятаю жодної значної міжнародної події, на яку б у Польщі та Росії не було протилежного погляду. Якщо в Росії лунає "слава", то в Польщі обов’язково відлунює "ганьба", або все зі знаком навпаки.

Що й говорити, у них різна цивілізаційна орієнтація.

І раптом сталося диво: офіційні представники обох країн "в один голос" заговорили в негативних тонах – про одне й те саме явище, точніше, особу. Здалося, що політичні полюси зрушили з місця, і над світом зникло силове поле геополітики, упали кордони, і стерлись межі понять − слон став моською, а моська – слоном.

Зауважте, негативне ставлення прозвучало не із приводу якихось антипольських чи антиросійських дій третьої сторони.

Воно стосується лише однієї окремо взятої людини − давно померлої і похованої далеко як від Росії і Польщі, так, власне, і від України. Прізвище цієї людини – Степан Бандера.

Формальна аргументація офіційних представників названих країн щодо присвоєння звання "Герой України" керівнику українського національно-визвольного руху 30-50-х років 20-го століття, делікатно кажучи, непереконлива.

Тому одразу виникає питання: що насправді криється за такою зворушливою однодушністю? Що є справжнім мотивом синхронної поведінки двох найбільших наших сусідів?

Про одне можна стверджувати однозначно: названа особа в мисленні державних еліт наших сусідів сприймається як певний знак, символ, що відображає загрозливу тенденцію для їхніх національних інтересів.

І вони намагаються її локалізувати.

Зовнішньополітичний аспект: позиція української влади

Характерною рисою зовнішньої політики української держави упродовж усього періоду новітнього існування були спроби вийти з-під впливу Росії. Тому політика "багатовекторності" Кучми й політика "євроатлантичних гасел" Ющенка насправді відображали лише різні форми однієї й тієї самої стратегії.

Сьогодні можна констатувати, що перша й друга фактично зазнали невдачі.

Звичайно, і Польща, і Росія мають щодо цих намірів різні інтереси. Польща зацікавлена, аби Україна максимально вийшла з-під впливу Москви, а Росія, як мінімум, хотіла б зберегти свій статус-кво.

При тому потрібно мати на увазі, що обидві країни надають цим стосункам вищого рівня значимості. Це їх "життєві інтереси", тобто такі, що є вирішальними для майбутнього обох держав.

Такий перший погляд на характер національних інтересів Польщі та Росії щодо України, безумовно, є правильним, але занадто загальним, тому схематичним.

На жаль, більшість українських політологів та журналістів далі цього висновку не йдуть, а глибший рівень аналітики одразу покаже, що окрім розходжень є в них і спільне. Росія й Польща не зацікавлені в становленні української держави як самодостатнього геополітичного гравця.

Наші політологи, що традиційно мислять у межах інструментарію "політики можливого", такий розвиток ситуації теж сором'язливо відкидають.

На відміну, скажімо, від російських і польських політичних прагматиків, які вважають його цілком можливим, і намагаються заблокувати. Вони вв'язують зовнішню політику України з її внутрішнім станом, розуміючи, що форма є лише відображенням внутрішнього змісту.

Тому вони прагнуть, звісно, з різним рівнем інтенсивності, впливати на внутрішньополітичний стан в Україні у вигідному для себе напрямку. Вони, якщо говорити прямо, перешкоджають еволюції українських політичних партій у бік державницького мислення.

Польщу й Росію цілком задовольняє сьогоднішній тип українського політика, який є похідним від панівного класу – "компрадорської буржуазії". Цей термін походить від іспанського слова comprador – покупець, тобто посередник між колонізаторами й автохтонним населенням.

Наша "компрадорська буржуазія" виросла зі штанців радянської номенклатури і їй психологічно комфортно відігравати подібну роль.

У глобалізованому світі їй відведена історична роль бути посередником між інтересами транснаціональних компаній і власним народом.

Ім’я Степана Бандери є символом зовсім іншого типу політика – основою якого є фанатичне служіння національним інтересам.

Звичайно, сьогодні подібної організованої сили в Україні немає. Але хто б у 1981 році сказав, що через десять років Україна проголосить свою незалежність? Або у 2000 році, що через чотири роки її струсне потужний вибух, який отримає назву "Помаранчева революція"?

Ніхто.

Філософія історії стверджує, що категорія "можливого" є неодмінною умовою будь-якого "розвитку", а розвиток людства ще нікому й ніколи не вдавалося зупинити. Народне прислів’я тут категоричне: хто стукає, тому відчиняють.

Зрозуміло, що український патріотизм (націоналізм, державницька ідеологія) корелюється у свідомості польських і російських геополітиків із завершенням становлення повноцінної політичної системи в Україні. А це, у свою чергу, сприятиме виникненню потужної української держави. Тобто перетворенню України з ринків збуту та ресурсів – у впливового геополітичного гравця Центральної Європи.

І такий розвиток ситуації їм здається загрозливим для власних національних інтересів.

Тому справжнім змістом їхніх вимог є спроба елімінувати, прибрати орієнтири державницького руху в Україні, вибудувати систему міжнародних, у тому числі й правових, перешкод для розвитку нашої політичної системи, а не банальна історична помста конкретній людині.

Підсумовуючи, можна сказати, що в діях Росії й Польщі в цьому питанні домінуючими є геополітичні, а не ідеологічні мотиви.

Тому дії нинішньої української влади щодо скасування звання "Герой України" Степанові Бандері, чи навпаки, ігнорування цих вимог, – найперше, свідчитимуть про зовнішньополітичні пріоритети команди Віктора Януковича, спроможність або неспроможність зробити Україну самостійним геополітичним гравцем.

По-друге, про здатність Партії регіонів – або еволюціонувати до державницького мислення, або так і залишитись, як говорять російські історики, партією "врємєнщіков", наміри яких не виходять за межі злодійського інстинкту "накрасти й утекти".

Українська опозиція: вихід за межі непослідовності та спекуляції

Якість політичної системи України залежить не лише від характеру поведінки її владної частини, але й від опозиції. Бо це – дві нерозривні складові одного процесу.

Тому ми повинні пильно придивлятися до поведінки як однієї, так й іншої сторони. Розуміючи, що ставлення до таких проблем, як присвоєння/скасування звання "Герой України" Степану Бандері, є лакмусовим папірцем їхньої сутності.

Сьогодні в стані опозиції можна виокремити три центри впливу.

Перший, найпотужніший, з розгалуженою партійною системою, великою парламентською групою, серйозним бізнесовим підґрунтям, безсумнівно представляє блок Юлії Тимошенко.

Другий – це роздроблена група партій, що колись входила до блоку "Наша Україна".

І третій центр впливу – позапарламентська опозиція патріотичного ґатунку. До неї входять організації, які себе позиціонують через проголошення радикальних гасел: "Свобода", УНСО та інші.

Офіційне ставлення БЮТу до постаті Степана Бандери виходить далеко за межі політичної дискусії "опозиція − партія влади ". Воно здатне позитивно вплинути на поглиблення еволюції поглядів усього суспільства в бік відновлення історичної пам’яті українського народу.

Тут особиста позиція Юлії Володимирівни має вирішальне значення.

До сьогодні Тимошенко старанно ухилялась від відповідей на подібні питання. Одні пояснювали це політичною кон'юнктурою – острахом втратити частину прихильників у Східній Україні, інші – таємними домовленостями із кремлівською верхівкою. Дехто навіть натякав, що її посадили на гачок компромату, і вона не може з нього зірватись.

Але під кінець другого туру президентських виборів Тимошенко зважилась зробити півкроку вперед.

На запитання кореспондента про її ставлення до присвоєння звання "Герой України" Степану Бандері, вона сказала, що "всі герої, які насправді захищали в історичних процесах незалежність, повинні бути героями".

Тепер залишилось набратись духу і подолати останні півкроку, під обстрілом з усіх боків, промовивши: "Бандера − герой всієї України!"

Якщо ж з її боку триватиме й далі мовчанка – ми, українці, теж повинні ігнорувати її політичні ініціативи.

Оцінка ставлення деяких "радикальних" груп до Степана Бандери прояснює зовсім інші підтексти проблеми.

Нещодавно, на презентації художньої виставки "Літорость порубаного саду", відома київська художниця Людмила Семикіна заявила, що поняття "націоналіст" найкраще розкривається через категорію "відповідальність". Особисту – безумовно.

Спробуємо застосувати цей принцип оцінки до висловлювань деяких політичних діячів, що називали чи називають себе націоналістами.

Так, на початку 90-х років Олег Вітович, тоді один із лідерів УНА-УНСО, на мітингу в Рівному проголошував, "що потрібно втопити жидів у москальській крові".

Звичайно, радянська преса радісно підхопила ці, як би мовити, "одкровення".

Згодом, після розколу в УНСО, Вітович перейшов працювати до СДПУ(о) – партії Віктора Медведчука. Так усе таємне колись стає явним.

Декілька штрихів до історії ВО "Свобода". Вона починається зі створення у Львові так званої "Варти Руху" – структури, що згодом першою почала дискредитаційну кампанію проти Народного Руху України.

Пізніше залишки "Варти" було переформатовано у Всеукраїнський Рух, а ще далі – в соціал-національну партію України. У 2004 році СНПУ перейменували в "Свободу".

7 липня 2004 року на горі Яворина Олег Тягнибок, лідер "Свободи", у розпал виборчої президентської кампанії почав патякати про "московсько-жидівську мафію".

Це – у критичний для України час, коли кожен голос виборця був на вагу золота. Для чого це було зроблено?

Або останній інцидент ще з одним лідером "Свободи" − Іриною Фаріон у дитячому садочку. Хочу застерегти надто довірливих: це – не вчинок малохольної пані, яка не знає, що робить, а добре продумана провокаційна операція. Опосередковано про це свідчить присутність великої кількості телекамер на рядовому заході провінційного політика. Очевидно, наперед чекали, коли вона в дитячому садочку почне "ліпити" з українського націоналіста "маніакального дебіла".

Різниця між справжніми українськими націоналістами і такими "фаріонами" − як між УПА і легендованими під УПА загонами НКВС. Вивіска та сама, а нутро – зовсім інше.

Українське суспільство мусить навчитись відрізняти проблему повернення імені Степана Бандери до української історичної пам’яті – від спроби спекулювати на ньому. Це два протилежні один одному процеси.

Ключем до правильного аналізу ситуації є безумовний факт, що без об’єднання навколо української ідеї більшості населення країни, щасливого майбутнього в нас не буде.

Тому такі вчинки окремих політиків, що ведуть до поглиблення розколу країни, вигідні кому завгодно, але тільки не українцям.

Щодо нормальних людей у радикальних організаціях, а їх там більшість, – то їм потрібно або звільнятися від подібних осіб, або самим покидати такі структури.

Історичні документи проти антиукраїнських міфів


Один із найпоширеніших радянських міфів звинувачує Степана Бандеру і ОУН у погромах євреїв та поляків. Деякі вітчизняні політичні сили в унісон із закордонними недоброзичливцями України про це постійно трублять на всіх можливих форумах.

Узгоджена в часі тематична одноманітність провокацій породжує припущення про їхню зкоординованість.

А це, у свою чергу, підштовхує до визначення, що таке сучасний колабораціонізм.

Це серйозна тема, і вимагає окремого дослідження, а зараз – про історичну правду.

6 лютого 2008 року в службі безпеки України відбулися громадські історичні слухання на тему "Звинувачення проти "Нахтігалю" – історична правда чи політичні технології".

На них були оприлюднені матеріали, що спростовують радянські фальсифікати.

Зокрема, співробітники органів держбезпеки повідомили, що в державному архіві СБУ зберігається документ під назвою "До книги фактів". Це внутрішній циркуляр ОУН, у якому до низових підрозділів доводиться думка керівних органів, рекомендації, опис найважливіших подій тощо.

Варто процитувати уривок із нього без змін, бо лише правда здатна прояснити затуманену свідомість: "4-7,7.1941. Представники прибувших до Львова у великому числі відділів гештапа звернулися різними дорогами до українських кругів, щоб українці урядили триденний погром жидів..." "Замість уряджувати маніфестаційні похорони політв’язнів, помордованих більшовиками", – говорили вони, – "краще зробити велику відплатну акцію на жидах. Німецькі ані поліційні, ані військові не будуть в цьому перешкоджати..."

"Керівні чинники ОУН, довідавшись про те, подали до відома членам, що це є німецька провокація, щоби скомпрометувати українців погромами, щоби дати претекст німецькій поліції до втручання й "роблення порядку". І найважніше – щоб відтягнути увагу й енергію українського загалу, від політичних проблем боротьби за державну самостійність – на слизьку дорогу анархії, злочинів і грабіжництва.

Уже 2-й Великий збір ОУН висказався рішуче проти будь-яких жидівських погромів. Такі тенденції засуджувались, як намагання окупантів відвертати увагу народних мас від корінних проблем визвольної боротьби.

В перші ж дні німецької окупації, ці постанови було реалізовано на практиці, забороняючи участь у погромах жидів, і протидіючи німецьким провокаціям.

Тільки завдяки рішучій позиції кадрів ОУН – не дійшло одразу по відходу більшовиків до масового вирізання жидів у Львові та в інших українських містах, незважаючи на величезну хвилю обурення, яке викликало замордування більшовиками 80 тисяч українських політичних в’язнів, і незважаючи на численні провокації німецького гештапа, щоб кинути українців до вирізання жидів”.


Хотів би наголосити, що цей документ видано не після війни, а під час піку військових успіхів Німеччини.

Чий герой Степан Бандера?

Ще одне питання: Степан Бандера – герой для всієї України, чи тільки Західної?

Автор цих рядків сам родом із центральної України, і в нього не було родичів, що мали хоча б опосередковане відношення до ОУН-УПА, чи якогось іншого руху опору. Виховувався в типовому радянському середовищі.

Наприклад, пригадую, як десь на початку 70-х років до нас, у звичайне подільське село, з’їхались родичі з Херсона, Одеси й навіть Хабаровська. Після двох-трьох чарок, хтось із них запитує мого діда по матері Олександра Ковальчука: "дядько Сашо, розкажіть, за що Вас нагородили медаллю "За відвагу"?

Після невеликої паузи дід починає повільно розповідати: "Я служив у роті особливого призначення. Мені й ще двом солдатам керівництво віддало наказ захопити "язика". Нас вивели на ділянку, де був розрив лінії оборони. І, як стемніло, ми перетнули лінію фронту й заглибились до 8-ми кілометрів на німецьку територію.

Найшли дорогу, яка добре проглядалась, але мала лощину на повороті, у якій ми і залягли. Наперед у нас була домовленість, що стрілятимемо зліва направо, останнього залишаємо в живих і спробуємо полонити.

Сім – шість німців йшли безпечно, у повний зріст, голосно розмовляючи. До передової ще було далеко. Коли наблизились до нас так, що в ранкових сутінках навіть проглядались їхні обличчя, ми із трьох автоматів ударили впритул по них. "Наш" німець, оглушений несподіваним шквалом вогню, упав на землю і ніякого спротиву не вчинив. Роззброївши його, ми одразу кинулись до лінії фронту, щоб німці не встигли оточити район бою. А тим часом зі всіх сторін у небо полетіли ракети, почали прострілюватись небезпечні зони...

Нам пощастило, і ми встигли неушкодженими повернутись до своїх, – завершив розповідь дід, − за цю операцію нас усіх нагородили, мене – медаллю".

Таку, чи подібну розповідь, чуло багато людей, родичі яких служили в Червоній армії.

Ми шануємо наших предків, і по-іншому бути не може. Вони чесно виконували свій обов’язок. І до тих, хто не брав участі в каральних операціях проти українського населення, відчуваємо лише повагу.

Але як би ми їх не любили, не шанували – їхня війна знищувала лише одне зло: фашизм.

Інше й, можливо, потворніше − комунізм − залишалось недоторканим.

Більше того, саме на їхніх стражданнях, пролитій крові, воно стало ще сильнішим. І Україна була віддана цьому злу на поталу . Ця війна вела до глухого кута.

Українська повстанська армія воювала як проти фашистів, так і проти комуністів.

У цієї війни було майбутнє: незалежна демократична Україна.

Нехай не одразу, через боротьбу наступних поколінь, але вона наближала свободу для українців.

Це фактично була священна війна. Вона мала всі ознаки релігійної місії: відторгнення абсолютного Зла, поверження сил, що повстали проти Бога.

І в цьому сенсі Степан Бандера та Роман Шухевич, як керівники цієї священної війни, стоять у великому історичному ряді поруч із найславетнішими українцями: Володимиром Великим, Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою, Симоном Петлюрою.

Ми – українці! Незалежно від того, у якій армії воювали наші предки – Червоній чи УПА. Незалежно, де живемо − на заході чи сході, незалежно, де працюємо − у правозахисній організації чи правоохоронних органах. Незалежно, скільки в кого якої крові...

І ми всі, кому не байдужа доля України, повинні скрізь і завжди одностайно відповідати: Бандера – наш герой, герой – України!


Олександр Ткачук, для УП