КАТИНЬ-2. Американці підозрюють, що ФСБ знищила літак Качиньського нейтронною бомбою або ЕМІ

РПЦ - ФСБ

Американці вказують у блогах, що для знищення літака з польським президентом ФСБ застосувала якусь особливу зброю. Американці пишуть про нейтронну бомбу або електромагнітний імпульс (ЕМІ).

Американець з нікому «Клеві» пише в блозі американських військових:

«Ви, ймовірно, чули про жахливу трагедію в Польщі. В усякому разі, у мене виникли питання.

Один польський журналіст відправився на місце катастрофи відразу ж після падіння. У цьому він випередив росіян поліцейських. Він вказав, що чув 2 тихих вибуха і вважає, що це дуже дивно. Незабаром до нього дісталася російська поліція, вони приставили до його лоба пістолет Макарова і погрожували відправити його до в'язниці. Потім вони стали допитувати, що йому вдалося дізнатися.

Що також було дуже дивним це те, що поліція не дозволяла нікому підійти близько до місця катастрофи.

Відразу ж після краху російські поліцейські заявили, що всі мертві. Там навіть не було жодної машини швидкої допомоги. Що стосується пожеж, то була тільки одна або дві, не більше.

Для ідентифікації їм було потрібно цілий день, і вони все ще зберігають в себе фрагменти тіла дружини президента та інших пасажирів, кажучи, що перевіряють ДНК. Вони замітали сліди?

Більш того, російські поліцейські захопили бортовий самописець, і тепер вони стверджують, що з ним щось негаразд, і що від нього нема користі. Чи не могли вони використовувати нейтронну бомбу або ЕМІ (електро-магнітний імпульс — КЦ)?

Всі тіла геть роздерті на дрібні частини. Майже не було пожеж, проте був невеликий дим.

Російська поліція звинувачує пілота, що той нібито ігнорував команди з землі. Проте я в це не вірю, оскільки для такої роботи використовуються найкращі пілоти.

Він мертвий і росіяни можуть говорить тепер про нього все, що завгодно. Спростувати їхні твердження він не в змозі».

Тим часом інформацію американських військових побічно підтверджують російські ЗМІ, які повідомили, що з 98 тіл імовірно вбитих міжнародною терористичною організацією «ФСБ Росії» високопоставлених громадян Польщі досі вдалося ідентифікувати тільки 14, а для ідентифікації інших потрібен аналіз по ДНК.

Дружину президента Марію ідентифікували тільки по знайденій на місці краху обручці. Це означає, що тіл фактично немає. Є дрібні, роздерті в клапті шматки м'яса. Такого ще ніколи не було при одному краху літака, тим більше, що літак з пасажирами впав з висоти лише 15 метрів.

Нагадаємо, що безпосередньо після краху польського літака росіяни повідомили, що в цьому районі крутився літак ФСБ. Фсбшники нібито послухалися диспетчера і «через туман», якого, за свідченням польських журналістів на аеродромі не було, повернулися до Москви у Внуково.

При цьому польському президентському літаку російські диспетчери нібито пропонували «через туман» летіти на вибір до Мінська або до Москви. Наступного дня, проте, росіяни повідомили, що полякам нібито пропонували летіти до білоруського Вітебська, який взагалі не згадувався в повідомленнях від 10 квітня.

В результаті в незалежних спостерігачів складається враження, що росіяни польському літаку взагалі нічого не пропонували і спокійно дозволили посадку.

Проговорившись про літак ФСБ, росіяни розписалися в тому, що чекістам на цьому літаку із самого початку в Смоленську (але не в повітрі) робити було нічого, інакше б вони приземлилися в Мінську, а не в Москві, в поїхали б наземним транспортом до Смоленська.

Наступного дня літак ФСБ росіяни перейменували в літак ФСО, а потім про нього взагалі говорити перестали, мабуть, зрозумівши свою помилку.

Джерело: КЦ

Тарас Возняк: Політичний контекст катастрофи під Смоленськом і її наслідки

Тарас Возняк

На сьогодні ще багато-хто не може вийти з шоку, дивлячись на те, що сталося під Смоленськом (Катинню) 10 квітня 2010 року. Гадаю, що ця дата вже величезними буквами вписана в історію Польщі. Але не тільки. І пишу це не з огляду на пафос і скруху.
Отож що ж сталося? І у якому контексті? Нам довго будуть морочити всім голову з винними чи не винними диспетчерами та пілотами. Але це дрібниці, що призвели до величезної людської трагедії. Однак трагедії, яка вплетена в дуже динамічний політичний процес. І тут запитання вже стоїть не "Хто винен?", а більш цинічно – "Кому вигідно?".

На наших очах відбувається переформатування геополітичної констеляції у цілому світі. І зокрема переформатування геополітичної ситуації в Європі.
Розпочалось воно з кількох знакових геополітичних змін.

По-перше: На наших очах демонтуються рештки постялтинського світу. Світу, який був чітко поділений демаркаційною лінією у центрі Європи. 20 років тому, через колапс чи плановий самодемонтаж (як наполягають деякі дослідники) СССР та всього Варшавського блоку, було ліквідовано бінарну структуру світу. Відбувся перехід до перехідної моделі однополярного світу на чолі з США, яким ніхто не міг протистояти ні в якому сенсі – ні в економічному сенсі, ні у військовому, ні у сенсі впливу на інші способи формування світу. Але на наших очах почали формуватися інші центри впливу. І їх, згідно з баченням у першу чергу Росії, є декілька – Бразилія, Іран, Індія, Китай, ЄС.

По-друге: США після того як президентом США було обрано Барака Обаму de facto погодилися з цим трендом розвитку багатополярного світу. США все більше почали повертатися до старої ізоляціоністської політики. За виключенням, звичайно забезпечення болючих для США енергетичних питань та питань пов'язаних з економічною кризою, які мають в собі багато фінансових аспектів напряму зациклених на самих США.

Рівень відходу США від амбіцій попереднього президентства можна прослідкувати хоча б на непрямій відмові від безумовної підтримки Ізраїлю в його протистоянні з арабським світом. Це дуже промовистий сигнал не лише Ізраїлю, але й цілому світу.

По-третє: Наступним промовистим фактом є певне похолодання у відносинах президента Обами та ЄС. Були навіть спроби пониження рівня цих контактів, що свідчить не лише про розчарування США рівнем порозуміння між цими старими союзниками (а йдеться не про все ЄС, а про його чільних членів, як от Німеччину і Францію), а й про зниження рівня зацікавленості США у ЄС. Очевидно, що поява нових гравців – Китаю, Індії, Ірану, Росії змушує США дещо ревізувати і своє відношення до проекту ЄС, який все не може знайти своєї остаточної організаційної форми – це сумна новина для європейців.

Але не тільки для них, але й тих, хто пов'язаний з цим проектом, як от Україна, яка є в периферії проекту ЄС. Виходячи з проекту ЄС, США не мають жодного резону особливо перейматися й периферією ЄС, тобто Україною.

По-четверте: Зовсім по-іншому ці зміни сприймаються Росією і зовсім по-іншому форматують свої відносини з нею США. Росія довго домагалася визнання себе як геополітичного центру світового рівня. І Барак Обома дав шанс Росії ним стати. Причини невдовзі пояснять більш інформовані аналітики. Пониження статусу ЄС, падіння зацікавлення до "сірої зони" між ЄС та РФ, de facto розв'язало Росії руки реалізовувати свої геополітичні плани в цьому регіоні. Тобто і в Україні, що й відбулося під час наших президентських виборів (правда з деякими корективами). Але не тільки – так само і у Середній Азії. Події у Киргизстані теж є в цьому ряду – це теж "зачистка" слідів "кольорових революцій". Не вдалося тільки з Грузією. США розв'язують Росії руки у заявленій Росією сфері російських інтересів. Перш за все у СНД.

Разом з тим під знак запитання було поставлено і рівень впливів цих геополітичних гравців (США та РФ) навіть у Центральній Європі – країнах, що не так давно стали членами ЄС і членами НАТО. Та проблема полягає в тому, що і ЄС все ніяк не може уконституюватися і чітко вибудувати свою систему безпеки (попри численні заяви щодо цього), але і НАТО (в ситуації такого переорієнтування США чи можливого пониження зацікавлення США у теперішньому рівні стосунків в рамках НАТО) може не забезпечити справжньої безпеки для проекту ЄС. Особливо для його нових членів. Це не означає остраху перед якоюсь інтервенцією, а остраху перед новими формами агресії – як от Інтернет-війни чи інформаційної війни між хакерами, що базувалися у РФ, та членом НАТО та ЄС Естонією. А була ще й енергетична війна, обмеження в торгівлі і т.д. Сьогоднішня війна – це не введення військ. Це вплив на ментальність, свідомість, формування політичних еліт інших країн "під себе" (Україна).

Одним словом США Барака Обами зробили промовистий крок в сторону Росії Владіміра Путіна та Дмітрія Медвєдєва. При цьому роль ЄС принаймні не зросла. США Барака Обами не лише не наполягають на інтеграції України до ЄС, але й на інтеграції України до і так проблемного, на разі, НАТО.

Можливо, на перспективу, США були б більше зацікавлені у розширенні НАТО з участю Росії – про що я та багато інших аналітиків неодноразово писали.

І у цьому контексті можна опуститися з глобального геополітичного рівня до рівня Центрально-Східньої Європи. Травмовані півстолітнім домінування СССР у Центрально-Східній Європі нові члени ЄС та НАТО, звичайно ж мали і мають певне упередження щодо Росії. Погана пам'ять проходить не так швидко. Однак інтереси "старих" членів ЄС, і знову ж передусім Німеччини та Франції, змушували і змушують їх тісно співпрацювати з РФ. Перш за все в енергетичній сфері. І певною перепоною всередині ЄС були саме "нові" члени ЄС. Передусім Польща, Литва, Латвія, Естонія. Навіть енергетичні газові проекти, як от "Північний потік", але й "Південний потік". Ці країни добре розуміли рівень загрози своєму суверенітету у вже новому, переосмисленому сенсі. Тому такі лідери, як президент Литви Валдас Адамкус та президент Польщі Лех Качинський були навіть дещо незручні лідерам ЄС.

Зверніть увагу наскільки чітко та однозначно позиціонувався президент Качинський у ході війни в Грузії чи у всіх "українських" питаннях, при найменшій загрозі українському суверенітету. І не забуваймо, попри те, що президент Качинський був твердим польським патріотом, він все ж, виходячи з державного інтересу і особливої важливості українсько-польських стосунків, піднявся до висоти державного мужа і взяв участь у складних для поляків обходах річниці знищення українського села Павлокома польськими партизанськими підрозділами (1945). Хоча, звичайно, це його візіонерство часом шкодило сьогоденним інтересам його політичної сили і навіть Польщі.

Президент Адамкус полишив пост не лише з огляду демократичну процедуру, але й з огляду на економічну кризу. Його змінила прагматичний президент Литви Даля Грібауйскайте, яка зосередилася на внутрішніх проблемах країни і не має геополітичних амбіцій Валдаса Адамкуса. І по-суті Литва була виведена з великої геополітичної гри.

В подібні проблеми попала Латвія. На Естонію тиснули ще до того.

Натомість у Польщі сформувалося протистояння традиціоналістського, патріотичного табору партії "Право і Справедливість" (PiS) провідником ідей якої був Лех Качинський і партії "Громадянська платформа" (PO) головною політичною фігурою якої став чинний прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Якщо президент Качинський, безсумнівно відстоюючи польські національні інтереси, як він їх розумів, всіма силами підтримував просування України і до ЄС і до НАТО, то Туск проголосив нову, прагматичну епоху в польській політиці – зближення з Росією, Росією – хочеш не хочеш – Путіна та Медвєдєва. А також нову, прагматичну епоху співпраці з ЄС. зокрема з найближчим сусідом Німеччиною. У цьому сенсі українське питання мусило бути відсунуте на інше місце. Це не означає, що для Польщі українські питання повністю втратити актуальність, все ж Україна залишається вагомим сусідом Польщі, однак її місце в політичних пріоритетах Польщі мусило змінитися. І змінилося – принаймні в очах Дональда Туска і його політичної сили. Значною мірою таке бачення України сформувалося під мимовільним німецьким та російським впливом. Хоча все ще залишаються сили, які бачать польсько-українські стосунки як пріоритетні. Отож у Польщі сформувалося два підходи до проблем Центрально-Східної Європи – більш євроатлантичне (Качинський) та більш європейське (Туск).

Політичне протистояння призводило до неприпустимих форм. В чомусь це нагадувало протистояння Ющенка і Тимошенко – ті ж самі забави з літаками, протоколом і т.д. Те ж саме нехтування національними інтересами за великим рахунком на користь ситуативної політичної доцільності. Нехтування стратегією з огляду на тактику. Хоча в умовах економічної кризи прагматизм Туска був виправданим – у Польщі не лише не відбулося обвалу економіки, але й невеликий зріст.

Думаю, що польський народ ще має розібратися з тим, чому насправді на обходах у Катині 8 квітня не було передбачено участі президента Медвєдєва, а отже по протоколу не було запрошено президента РП Леха Качинського, чому прем'єр-міністр РП Дональд Туск погодився на таке безсумнівне упущення (а насправді демарш з боку Росії). Качинському, користуючись його імпульсивністю, вказували його місце. Путіну вдалося поглибити розкол у польському політичному класі щодо до того консолідованої позиції Польщі стосовно Росії. Ба більше – блискуче з неї скористатися.

Для поляків Катинь, це те, що для євреїв Холокост, а для українців Голодомор. Тому емоційність Качинського тут абсолютно зрозуміла. Так само, як і спроба проігнорувати його з боку російської влади.

Зближуючись з прем'єр-міністром Дональдом Туском Путін та Мєдвєдєв не лише дистанціювали Туска від президента Качинського, а непомітно прив'язали до свого політичного проекту поширення російської зони впливу в тому числі і на Польщу. Путін з Мєдвєдєвим запросто переграли Туска. Правда не без допомоги Меркель.

Після цієї катастрофи в Польщі ще не обговорюється відкрито непряма і мимовільна (безсумнівно) вина Туска у те, що сталося. Ще не пройшов шок. Однак наступні президентські вибори не можуть пройти без обговорення і цієї проблеми. І скільки коштуватимуть Тускові і його політичній силі поплескування Владіміра Путіна по спині та обійми на місці загибелі президента Качинського покаже час. Символічна політика в Польщі дуже важлива. Хоча сам Дональд Туск ще задовго до катастрофи відмовився від того, щоб кандидувати на наступних президентських виборах, але представник його партії маршалек Польського Сейму Броніслав Коморовський, який сьогодні виконує обов'язки президента Польщі, так. Після катастрофи їм можна поспівчувати.

Однак вже тепер ясно, що євроатлантичний політичний табір у Польщі зазнав величезного удару. Але не тільки у Польщі. Президент Лех Качинський був чи не останнім з політиків, який не адаптувався до модифікованої політики ЄС та США у Центрально-Східній Європі. Пішли і Буш, і Адамкус, і Качинський, і Ющенко (врешті-решт).

Всі ці політики заважали. По-різному заважали. Заважали ЄС. Заважали РФ. І навіть США Барака Обами не дуже знали, що з ними робити. Центрально-Східна Європа перестала бути для США пріоритетним регіоном. Так як і все СНД.

Так само під великим запитанням після цієї катастрофи є і польсько-українське порозуміння – чи не найбільший здобуток української і польської політичних еліт після 1945 року. Сьогоднішня влада в Україні ментально абсолютно чужа польському контексту. Навіть близькі до Росії Дональд Туск та Віктор Янукович ментально, культурно, політично абсолютно різні. Це лідери сусідніх, але байдужих одна одній країн. Чи, точніше, політичних середовищ. Що теж є блискучою перемогою Путіна – нарешті ця польсько-українська зв'язка на державному рівні розірвана. І ні при чому тут давно покійний Степан Бандера, АК, УПА, Волинь, Сагринь і т.д. Хоча локальні операції по вбиванню клина між українським і польським народами продовжуватимуться де-небудь у Львові чи Перемишлі. Благо, що грунт благодатний. На сьогоднішній день Україна і Польща на офіційному рівні не такі близькі, як це було кілька років тому. Україну планомірно і свідомо ізольовують, позбавляють стратегічних і тактичних союзників. Спільними зусиллями Україну запихають у велику російську шафу. Як Білорусь. Дай Бог, щоб я помилявся.

А можливо не лише зазнав краху євроатлантичний табір у цих країнах, а сама концепція Центральної чи Центрально-Східної Європи як певної єдності, яка має свої інтереси. Її знову розривають. В Росії знову заговорили про вікопомний Віденський конгрес (1814-1815), який поділив Європу не лише на зони впливу, але й територіально між кількома імперіями.

Катастрофа під Смоленськом, а насправді під Катинню, це не проста аналогія. Знищення польських офіцерів у Катині 1940 року теж стало результатом реалізації проекту поділу Центрально-Східної Європи – плану Молотова-Ріббентропа 1939 року. І винні у ній не ті виродки, що розстрілювали, а Сталін і Гітлер. Розстрілювали навіть не полонених – Польща не оголосила війни СССР – а по-суті інтернованих. А також винні й такі мудрагелі, як прем'єр-міністр Великої Британії лорд Невілл Чемберлен (з його "Я вам привіз мир") та прем'єр-міністр Франції Едуар Даладьє, які здавши Гітлеру Чехо-Словаччину (1938), провокували Гітлера на Другу світову війну.

Катинь-2 2010 року має всі шанси стати істотною ланкою поділу Центрально-Східної Європи. От тільки, кому приписати лаври ініціаторів цього поділу? Меркель, Саркозі, Путін, Обама – хто більше приклався до цього плану? Щоправда, не забудьмо згадати й недолугості й інших гравців, як от Ющенка, який міг би більше зробити в умовах сприятливої для України кон'юнктури. В деяких детективах для того, щоб не знайшли винного у вбивстві, всі учасники по-черзі вбивають ножа у жертву.

Україна даленіє у російських туманах, а Польща слухняно лягає в фарватер і російської, і німецької, і американської теперішньої політики. Але це тепер.

Джерело: Блог Тараса Возняка

ДУРДОМ: В Херсонській області до 9 травня поряд з прапорами України вивісять прапори СССР

З розпорядження №329 від 1 квітня 2010 року (підписав голова обласної державної адміністрації Анатолій Гриценко.) Повний текст на сайті Херсонської ОДА тут.



- У День Перемоги перед адміністративним будинком разом із Державним Прапором України вивісити прапор держави-переможця у Великій Вітчизняній війні із зображенням серпа та молота. Рекомендувати підприємствам, установам, організаціям, які розташовані на території області, долучитися до виконання цього завдання.

ЯНУКОВИЧ ЗДАВ ОСТАННІЙ ЗБРОЙОВИЙ УРАН

Україні - ядерну зброю!

Україна погодилася відмовитися від своїх запасів високозбагаченого урану. Про це заявив прес-секретар Білого дому Роберт Гіббс на брифінгу в рамках саміту з ядерної безпеки, повідомляє Голос Америки.

Ця заява була зроблена за підсумками зустрічі, між президентами США Бараком Обамою і президентом України Віктором Януковичем.

За словами Гіббса, запасів високозбагаченого урану, які Україна використовує для проведення досліджень та створення медичних ізотопів, достатньо для створення декількох ядерних зарядів.

За словами прес-секретаря Білого дому, Київ погодився позбутися цих запасів до 2012 року.

Крім того, у спільній заяві Януковича і Обами йдеться, що президент США позитивно оцінює рішення України позбавитися усіх запасів високозбагаченого урану.

"Президент Обама відзначив унікальний внесок України у справу ядерного роззброєння і запевнив, що гарантії безпеки, надані в рамках Будапештського меморандуму з Україною від 5 грудня 1994, залишаються в силі", - наголошується в заяві.

"Янукович оголосив про рішення України, позбавиться усіх запасів високозбагаченого урану до проведення наступного саміту з ядерної безпеки, в той час коли США нададуть необхідну технічну і фінансову допомогу для підтримки цих зусиль", - йдеться у заяві.

Крім того в документах підкреслюється, що Україна має намір вивести значну частину цих запасів до кінця 2010 року, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Президент Обама високо оцінив рішення України як історичний крок і підтвердження лідерства України у справі ядерної безпеки та нерозповсюдження", - наголошується в заяві.

Крім того президенти підкреслили, що їх держави буду підтримувати міжнародні зусилля для того, що б перевести цивільні ядерні дослідницькі лабораторії на роботу з низько збагаченим урановим паливом.

"Президенти також погодилися продовжити спільну роботу над забезпеченням ядерної безпеки, включаючи зусилля з безпеки майданчика Чорнобильського атомного реактору", - наголошується в заяві.

"США внесли майже $250 мільйонів для цієї мети і підтверджують свій намір надалі підтримувати Україну і інші сторони в питанні приведення Чорнобильської станції в безпечний стан", - підкреслюється в документі.

Джерело: УП

ДЕ ТОЧКА КИПІННЯ УКРАЇНЦІВ? Близько 300 російських військових парадно пройдуть площами України

Союзники з розв'язування 2 світової війни.

Спільний московсько-німецький парад в Бресті. Вересень 1939

Підрозділи Збройних сил Росії візьмуть участь в урочистих заходах до 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні в 4-х українських містах.

Про це повідомили "Інтерфаксу-АВН" у управлінні прес-служби й інформації Міноборони РФ.

У військовому параді в Києві російську армію представлятиме парадний розрахунок у складі повітряно-десантної роти з 70 військовослужбовців і знаменної групи з 5-ти осіб від роти Почесної варти Московського військового округу.
На рейді Одеси, Керчі й Миколаєва стануть кораблі Чорноморського флоту, а святковими площами цих міст пройдуть парадним розрахунком по 75 російських морських піхотинців, зазначили в Міноборони Росії.

Джерело: УП

Табачник хоче заборонити у підручниках словосполучення "Друга світова війна"

бидлоелітний табачник

Міністр освіти Дмитро Табачник вважає, що в ході Великої Вітчизняної війни не було інших воюючих сторін, крім антигітлерівської коаліції і фашистської Німеччини та її союзників.

Про це він сказав під час відеомосту між Москвою, Мінськом, Києвом, Кишиневом і Єреваном, повідомляє Обком з посиланням на Українські новини.

"Переконаний, і всі колеги мене підтримають, що під час Великої Вітчизняної війни не було жодної третьої сили, була антигітлерівська коаліція і був гітлерівський Рейх і його союзники-сателіти. І ті збройні формування, які створювалися з місцевих громадян на окупованих територіях, - це колабораціоністи", - сказав міністр.

На думку Табачника, неприпустимим є той факт, що останнім часом активізувалися спроби реабілітації таких формувань.

"Розмова про колабораціоністів, вона недоречна і дика в будь-якій країні цивілізованої Європи", - сказав він.

Міністр вважає, що необхідно проявляти повагу до ветеранів ВВВ, говорити правду про події, що відбувалися в той час, і не допускати перекручування історії.

"Щоб виховати повагу молодого покоління до подвигу його прадідів і дідів, потрібно просто говорити, що були герої війни і, на жаль, були колабораціоністи", - заявив він.

Табачник також висловив думку, що той факт, що в останні роки в Україні ВВВ почали називати Другою світовою війною, є проявом неповаги до ветеранів і запевнив, що в підручниках ця війна знову буде називатися Великою Вітчизняною.

Джерело: УП

Сорос: Зона євро і Євросоюз у цілому виявилися на межі розвалу.

ЄССР

Таке застереження висловив в інтерв'ю The Financial Times американський фінансист Джордж Сорос, пише Inopressa.

За словами Сороса, розвалу може запобігти тільки втручання Німеччини, а саме надання Греції кредитів з пільговими ставками.

"Сорос дав інтерв'ю до того, як у неділю міністри фінансів країн зони євро оприлюднили умови фінансової підтримки для Греції", - відзначає видання.

Тим часом виконавчий директор МВФ Домінік Стросс-Кан на конференції в Кембриджі заявив, що з фіскальними проблемами зіткнулися всі розвинені країни, і Управління з бюджету ЄС має штучно підтримати євро.

За оцінками Сороса, Греція вжила необхідних заходів для виходу з кризи, а тепер їй має допомогти Європа, але Німеччина не хоче виручати марнотратних південців.
Допомогу може надати МВФ, видавши Греції кредит на певних умовах.

"МВФ уже схвалив плани Греції з консолідації фіскальної системи", - відзначає видання.
Сорос сказав в інтерв'ю, що особисто більше не займається активними валютними спекуляціями.

"Якщо б я зараз керував хедж-фондом, то побоювався б робити гроші: політичні наслідки були б надто гострі", - додав він.

За словами Сороса, на нинішній кризі хедж-фонди не наживаються: вона не є для них благодатним грунтом.

Джерело: УП

КАТИНЬ-2. Поляки вже прямо звинувачують Росію у вбивстві Лєха Качиньського

Вбивство Качинського москвою

Росія відповідальна за катастрофу, причому не тільки в моральному сенсі, вважає депутат партії «Право і Справедливість» Артур Гурський. Нагадаємо, одним з лідерів цієї партії був загиблий президент Польщі Лєх Качиньський. «Я практично впевнений, що росіяни нас дурять», заявив він в інтерв'ю газеті Nasz Dziennik (у перекладі ІНОЗМІ).
На думку депутата, безпосередньо перед посадкою повинна була скластися ситуація, яка привела до цієї трагедії. «З'явилися дві версії подій, і кожна з них вказує на можливу роль російської сторони. І, поза сумнівом, Москва несе також моральну відповідальність за цю катастрофу», — заявив Гурський.

«Катинські заходи за участю (прем'єр-міністра РФ) Путіна і (прем'єра Польщі) Туска можна, без сумніву, записати в успіхи Росії», — вважає Гурський. «Ймовірно, росіяни хотіли перешкодити Качиньському взяти участь в суботніх заходах, щоб їх ранг і послання не затьмарили того, що відбувалося декількома днями раніше», — заявив він.

«Зрозуміло, що президент Качиньській не встиг би на церемонії в Катині з Мінська, а тим більше з Москви, тоді вони не мали б офіційного рангу і не відтіняли б своїм змістом російське послання, зроблене раніше, — сказав він. — Отже, ця диверсія, якщо в росіян дійсно були такі мотиви, мала політичний вимір».

Крім того, відзначив він, «в російської сторони вже немає сумнівів, що в катастрофі винен пілот, який міг зробити помилку, або навіть сам президент Лєх Качиньський, який дуже наполегливо хотів взяти участь в катинських заходах разом з катинськими сім'ями». «Росіяни вже все з'ясували, вже назвали винних. І ними виявилися самі поляки», — заявив Гурський.

За його словами, «росіяни сказали, що заберуть тіла до Москви, вони абсолютно не впевнені, що допустять до слідства поляків». «А якщо нас до нього не допустять, то це означатиме, що ми не ознайомимося із записами «чорних скриньок», і ніколи не дізнаємося правди», — відзначив депутат.

Тим часом експерти заявляють, що в поляків є всі підстави підозрювати Росію у вбивстві президента Лєха Качиньського.

В керівництва Польщі, як і в пересічних громадян є всі підстави підозрювати російську сторону в навмисній катастрофі Ту-154, на якому розбився президент Польщі. Про це заявив в інтерв'ю балтійському інформаційному агентству політичний аналітик Інституту Евро-атлантичного Співробітництва (ІЄАС) в Києві Володимир Горбач.

За свідченням Горбача, в політиків, в слідчих органів, в будь-якого пересічного громадянина Польщі могла з'явитися думка про причини того, що трапилося.

«Враховуючи сучасну російську історію з різними терактами, отруєннями, диверсіями є підстави підозрювати російську сторону в діях, що спричинили катастрофу літака з Лєхом Качиньським, — стримано і політкоректно заявив експерт.

Він підкреслив, що нічого не стверджує, проте визнав, що опоненти Росії мають підстави підозрювати РФ в тому, що певна частина провини в тому, що сталося, може лягти на Росію.

Джерело: КЦ

Президент Болгарії більше не полетить на Ту-154

Вбивство Качинського ФСБ

Після авіакатастрофи під Смоленськом, в якій загинув президент Польщі, Болгарія припинила експлуатацію літака Ту-154 президента Георгія Пірванова, передає «РІА-Новини».

«Польоти на літаку президента (Болгарії) були припинені. Поточні польоти всіх літаків даного типу скасовані доти, поки не стануть відомі точні причини аварії (польського літака)», — повідомив представник міністерства транспорту країни Атанас Костов.

Костов також додав, що Болгарія подумає про те, щоб продати президентський Ту-154.

Джерело: КЦ

ТВЕРЬ. У Твері судять 5 прихильників незалежності Твері від Росії

Карта майбутньої Північної Євразії
(колишня російська федерація)

За повідомленнями тверських блогерів, в даний час в Твері судять 5 прихильників незалежності Твері від Росії. ФСБ звинувачує їх в тому, що вони писали на стінах будинків гасла «Москва прощавай, ЄС здрастуй», «Незалежна Тверь».

Після появи цих гасел чекістська організація «Наші» за наказом начальства з ФСБ примальовувала до гасел свастики і розгромила татарське і єврейські кладовища, після чого ФСБ голослівно звинуватила в цьому прихильників незалежності, повідомляють тверичі в своїх блогах.

Джерело: КЦ

ФОТО. На зустрічі зі здорованем Обамою Медведєв сидів на спецстільці з високими ніжками

московський карлик діма мєндєль на високій табурєткє
 та барак хусейновіч обама

Уважні громадяни звернули увагу, що російський ватажок Медведєв страждає сильним комплексом неповноцінності через свій малий зріст.

Для того, щоб зробити кремлівського карлика вищим за високого американського президента Барака Обаму, на фото для міжнародної преси, під час недавньої зустрічі в Празі, коли була підписана угода між РФ і США, медведєвська свита посадила його на вищий стілець.

В спецстільця для Медведєва вища не тільки спинка, що видно на фото, але й ніжки (на фото не видно).

Нагадаємо, що в лютому цього року в день вояжу Медведєва до Омська по шляху проходження кортежу у бік Омського нафтопереробного заводу терміново була демонтована афіша спектаклю «Чекаємо тебе, веселий гном» театру-студії Любові Єрмолаєвої.

Про цю операцію ФСБ, яка була проведена ще 12 лютого, повідомили омські журналісти.

За свідченням очевидців, афішу дитячої казки чекісти прибрали мало не сокирами з блискавичною швидкістю. Можливо через те, що Медведєв міг прийняти це на свій рахунок, вказують журналісти.

Джерело: КЦ

Російський Івангород проситься в Естонію

Івангород і Нарва

У Івангороді збирають підписи за приєднання до Естонії. Звернення, під яким більше 600 підписів, вже відправили рекомендованим листом президентові РФ. Заява, судячи з усього, — єдиний спосіб для маленького прикордонного міста звернути увагу на свої біди, пише «Діловий Петербург»

Скандальне звернення написав депутат міських зборів Івангорода Юрій Гордєєв. Прохання про приєднання прикордонного міста підписали 660 осіб, у тому числі і ще два депутата. 2 квітня звернення рекомендованим листом пішло на адресу двох президентів.

«Ми, жителі Івангорода, звертаємося до вас з проханням вирішити, нарешті, нашу долю і долю нашого міста про приналежність даної території до Естонії, бо більше 300 років наше місто і деякі території навколо нього входили до складу Естонії. Наше місто єдине в Росії, яке стоїть прямо на кордоні, а з Естонією нас розділяє тільки річка Нарова», — мовиться в обігу до президентів. Депутат пропонує провести референдум з цього питання.

Як розповів Юрій Гордєєв, влада Івангорода заборонила публікувати звернення в місцевих ЗМІ, але вже дзвонили з «Голосу Америки» і «Радіо Свобода», естонських газет. «Іншого способу звернути увагу на біди нашого міста немає», — вважає він і відзначає, що «разів двадцять звертався і до прокуратури, і до губернатора з депутатськими запитами». І перед цією «акцією» він намагався попередити і місцеву владу, і губернатора Сердюкова: «Якби вони хоч якось відгукнулися».

Десять років тому така ініціатива вже допомогла івангородцям. За словами Юрія Гордєєва, 500 підписів, зібрані ним за приєднання міста до Естонії, зробили свою справу. «На нас нарешті звернули увагу. З федерального бюджету пішла допомога — близько мільярда рублів. Ми побудували очисні і багато що інше», — говорить Гордєєв. Депутат щиро сподівається, що такий «фокус» пройде і вдруге.

«Але чесно сказати, якщо зараз в Івангороді провести референдум з цього питання, то більшість жителів висловляться за, — сумно відзначає він. — У нас середня зарплата — близько 7 тис. рублів, в Естонії пенсія — 4,5–5 тис. крон (це близько 12 тис. рублів). Нас розділяє лише 50 м, і ми знаємо, як живуть по той бік кордону».

Джерело: КЦ

Брати Капранови: Гамівна вишиванка

Я канхвету хорошу очєнь, вкусную,
єму давав, но он нє взял, муділа.

Дива твої, Господи! Янукович із Мєдвєдєвим вирішили разом святкувати ювілей Шевченка!

Ви щось розумієте? Ми - ні. Зустрічаються у Москві двоє президентів.

Один - тиждень як у кріслі, держскарбниця порожня, бюджету немає, парламент паралізовано, у кріслі прем'єра - лютий ворог, ну і так далі. Другий теж має клопіт з політичною та економічною ситуаціями, він передостанній рік на посаді і чітких перспектив на переобрання не має. Обидва хором говорять про кризу у стосунках між державами, яка охопила усі галузі - від цін на газ до геройських звань, виписаних не тим, кому треба.

Обидва завзято обговорюють складні теми, але рішень по суті приймають тільки два: по-перше, разом відсвяткувати 65-ту річницю Перемоги із урочистим вилученням зірки Героя у Степана Бандери, а по-друге... По-друге, разом відсвяткувати ювілей Тараса Шевченка, який відбудеться 2014-го, тобто ЗА ЧОТИРИ РОКИ!

Ну, з Бандерою та Перемогою зрозуміло - Росія відчайдушно чіпляється за останній радянський міф, а тут і слушна дата, хай не кругла, але кратна 5-ти. Часу обмаль, проте можна постаратися.

Пригадується, як широко відзначали у Радянському Союзі інший ювілей - 325 років "возз'єднання України з Росією". Підґрунтя для широкого святкування такої дивної з нумерологічної точки зору дати було суто політичним - привид самостійності знову замаячив на теренах УРСР, і репресії з боку каральних органів вирішено було прикрити масштабними святкуваннями. Ну а заразом і нагадати "хохлам", хто кому брат.

Стосовно першого святкування аналогія цілком очевидна. Але Шевченко?!! Невже у стосунках між нашими країнами немає більш нагальних проблем і більш термінових святкувань? Рівно за рік, 12 квітня 2011 року все прогресивне людство буде відзначати 50-річний ювілей першого польоту людини до космосу. Їхній Гагарін, наш Корольов - дружи та святкуй донесхочу. Чому два президенти не взялися дружити з приводу космонавтики?

До того ж паради та запуски ракет вдаються нашій владі значно краще, ніж ювілеї письменників. Згадаємо Гоголя, 200 років якому виповнилося у 2009-му.

Що вам запам'яталося із програми святкувань? Гогольфест, кілька виставок, Мінкультуризму, який помилково заснував вже засновану раніше премію Гоголя, спорадичні перевидання окремих творів класика - власне, на цьому українська сторона вичерпала себе.

Значно веселіше відсвяткували у Росії - по-перше, заарештували людей, що читали твори Гоголя біля його пам'ятника, по-друге, розламали квартиру, у якій помер класик, щоб зробити там музей, по-третє, розтринькали державні гроші, призначені для повного зібрання творів, по-четверте, посварилися, куди переносити пам'ятник, по-п'яте, разорили могилу Булгакова, щоб відновити могилу Гоголя? по шосте...

Ні, звісно, це тільки зворотна, "чорна" сторона святкувань, але з пісні слова не викинеш.

Крім цього було, звичайно, скандальне кіно "Тарас Бульба" зі Ступкою та Боярським, було відкриття того самого музею Гоголя в Москві, було-таки повне видання творів класика - на допомогу прийшла Московська патріархія.

Проте враження від святкування ювілею класика залишилося суперечливе. Держава поводиться у тонких мистецьких сферах з граційністю ведмедя, залишаючи за собою уламки посуду та віддавлені ноги.

Ми не маємо підстав твердити, що хтось із президентів, які домовилися разом відсвяткувати ювілей Шевченка, читав колись його вірші (окрім, звісно, "Заповіту") і зможе пригадати, звідки, власне, оце "Реве та стогне Дніпр широкий" - з якого саме твору.

А отже питання - а чому саме Шевченко? - залишається без відповіді.

І справді, нащо Москва так поспішає вшанувати пам'ять автора рядків "кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями"? Адже пропозиція щодо цього, як кажуть, виходила саме від президента Росії.

Тут уже з пам'яті виринає радянський культ Кобзаря, який існував в УРСР у дивному поєднанні з утисками української мови та будь-яких проявів національної свідомості.

Старожили згадають - день народження Шевченка відзначався цілком офіційно і урочисто, але КГБ стояло біля пам'ятників і фіксувало усіх, хто не у складі делегацій, а за власною ініціативою прийшов до них покласти квіти. Взагалі мовна та культурна політика радянської влади на окупованих територіях заслуговує на окреме дослідження через просто-таки шизофренічне поєднання непоєднуваного.

А ми з вами краще звернемо увагу на те, що за кількістю топонімів Шевченко у Києві випереджав навіть Леніна: бульвар Шевченка, парк Шевченка, провулок Шевченка, метро Шевченка, площа Шевченка - бідолашні туристи досі блукають між цими назвами, наче їх водить нечистий.

До речі, чи знаєте ви, що Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка був організований у 1926-му році як Інститут Шевченка - не більше і не менше. І задачею мав вивчення життя та творчості класика. Тільки потім, простудіювавши як слід "Кобзаря", заклад перетворився у Інститут імені Шевченка, а згодом і на Інститут літератури його імені.

А ще у нас є оперний театр імені Шевченка. Автор першої української опери Гулак-Артемовський у труні перевертається від здивування. Певно, ми не все знаємо про творчість Тараса Григоровича, десь він там всерйоз засвітився у оперно-балетних справах.

Хто після цього скаже, що радянська влада утискала українців? Бачите, скільки навколо Шевченка? І буде ще. Буде ще стільки, що задавитеся.

Цей дивний культ великого художника і поета мав дві мети. З одного боку громадян переконували, що саме з Шевченка починається українська культура, а тому українцям не варто розраховувати на щось крім ролі молодшого "в єдиній родині народів-братів", у складі якої є значно старші культури.

А з іншого боку цей культ рішуче наголошував - на Шевченку українська культура і закінчується. І не просто на Шевченку, а на затвердженому переліку його канонічних образів. А тому всім, хто захоче вийти за ці раз і назавжди накреслені межі, буде непереливки.

Шевченка не можна було любити як захочеш. Його треба любити "як положено". У визначених рамках ювілеїв і офіційних заходів.

Решту дозволених радянською владою письменників відправили на підтанцьовки - театр опери і балету, скажімо, назвали іменем Шевченка, а театр російської драми - іменем Лесі Українки. Ну і так далі.

І в масштабах України Тараса Григоровича стали використовували у якості такого собі кийка. "Ти що, проти Шевченка?" Далі бронзовим бюстом по голові, гамівну сорочку на плечі - і на Фрунзе 103.

Покоління, яке реалізовувало описану вище політику, ще живе. Так само, як і жива окреслена тут ідеологія. Тож нічого нового вигадувати не треба. Тому Росія як спадкоємець Радянського Союзу з легкістю успадковує старі гебешні прийоми.

Й те, що у "перезавантаженні" стосунків Мєдвєдєв почав саме із Шевченка - диктує очевидні висновки. Згадайте, до речі, що Янукович саме після Москви одразу поїхав до Канева, розкритикував стан справ у заповіднику, звільнив директора, а заразом і голову облдержадміністрації. За Шевченка.

Ні, ми не проти звільнень і не проти святкувань, звісно, якщо вони таки колись відбудуться. Ми, власне, про те, що в Україні передбачається повернення старої радянської національної політики. Сценарій давно відомий: купка дресованої інтелігенції у вишиванках символізує розквіт культури, Шевченко - зв'язок з традицією, а вище керівництво на свята може навіть сказати пару слів українською, державною мовою.

На національну культуру збираються знову натягти гамівну сорочку. Можливо, тепер вона буде вишитою - щоб нам приємніше було носити.

У сьогоднішній ситуації смішить перш за все демонстративне повернення до радянських шаблонів - неподільна триголова єдність Москва-Київ-Шевченко. Втім, реве бик, чого навик - на що ж іще можна сподіватися від Луб'янки?

Але ми вже очевидно не ті, що були тридцять років тому. Щоб відновити ці гамівні стандарти в культурі нас із вами доведеться як мінімум перестріляти. Як у двадцяті-тридцяті.

Тож не треба засмучуватися. Майбутній сценарій все-таки залежить від нас.

"Борітеся й поборете", як наказав нам Клінтон...

Ой, ні, пробачте, здається це все-таки був Шевченко.

P.S. До речі, хто не планує вдягати гамівну вишиванку - зазирніть на книжкову виставку 8-11 квітня до Університету фізкультури на вулиці Фізкультурній 1. Для журналістів, студентів і тих, хто цікавиться публіцистикою ми читатимемо там лекцію під назвою "Десять заповідей публіциста." О 16-30, 8-го квітня у 209 аудиторії.

Джерело: УП

ФОТО. Як Гітлер за Пілсудським сумував

Гітлер на поминальній службі за померлим другом Пілсудським.

Товариством Меморіал імені Василя Стуса було знайдено цікаве фото Гітлера, який сидить на поминальній службі за померлим другом Й. Пілсудським.

Гітлер хотів використати Пілсудського у війні проти СCСР. З останнім військова співпраця вже не була так потрібна Німеччині, як раніше: комуністи вже допомогли вишколити нацистських військових на своїх територіях. Напевно за домовленістю окуповані землі тодішнього СCСР на Сході мали б бути поділені таким чином, щоб до Польщі відійшли б західні землі України та Білорусі.

Однак українофоб й ініціатор репресій проти українців Й. Пілсудський несподівано для Гітлера помер 12.05.1935р. У Берліні з наказу Гітлера було організовано поминальну службу за Пілсудським. Власне на ній на фоні символічної труни, огорнутої польським прапором, видно Адольфа Гітлера.

Це фото дозволяє інакше подивитися на стосунки цих двох одіозних постатей 20 ст. А також зрозуміти чому сучасна Польща так намагається боротися проти символу Бандери і національної пам'яті українців. Поляки часів Пілсудського планували за допомогою Гітлера задовольнити свої окупантські апетити: два імперіалізми знайшли спільну мову. І, приховуючи це, вони сьогодні хочуть за допомогою брехні про Бандеру та УПА суто інформаційно перекласти на них свою співпрацю з Гітлером.

Ось таке цікаве минуле і його сучасне відлуння.

Джерело: Меморіал

Киргизстан. Опозиція узяла владу

організовані москвою заворушення в Киргізії

Киргизька опозиція в середу ввечері оголосила про захоплення влади в країні. За словами голови уряду народної довіри Рози Отунбаєвої, колишній кабінет у повному складі пішов у відставку.

МВС і військові поки тримають нейтралітет. Самі опозиціонери побоюються хаосу. Місцезнаходження президента Курманбека Бакиєва невідоме — за деякими даними, він таки втік з країни.

Раніше цього дня мітингувальники провели захоплення ряду владних установ і чиновників. Зокрема, прихильники опозиції захопили в заручники першого віце-прем'єра країни Акилбека Жапарова в місті Талас. Там же ж захопили губернатора Таласької області Бейшенбека Болотбекова і голову МВС Киргизії Молдомусу Конгантієва.

Місцевий правозахисник повідомив журналістам, що Конгантієв помер від отриманих ран, коли його везли в лікарню. Проте у відомстві спростували ці заяви.

Дані про загибель керівника МВС Киргизії Молдомуси Конгантієва не відповідають дійсності, заявив виконуючий обов'язки начальника прес-служби міністерства Рахматіло Ахмедов. «Ця інформація (про смерть міністра) вигадана, помилкова», — сказав Ахмедов в середу в інтерв'ю радіостанції «Відлуння Москви». Разом з тим він не зміг уточнити, який стан міністра.

В той самий час сайт «Фрегана.ру» повідомляє, що Конгантієв дуже сильно побитий і перебуває у важкому стані. У місцеву лікарню доставили також і Акилбека Жапарова, якому нападники вибили око. Представників законної влади спробував захистити один з лідерів мітингу Серен Шейшенов, через що він сам отримав серйозні травми. У натовпі навіть не зрозуміли, як самі задавили ногами свого лідера.

У зіткненнях є загиблі і поранені. Їхня кількість постійно зростає. За останніми даними міністерства охорони здоров'я, загинули 47 осіб, постраждали більше 400. Свої дані у опозиції — не менше 100 жертв.

Телекомпанія К-плюс передає прямі включення з місця подій в Киргизії. Лікарі говорять в ефірі про сотні поранених — усі з вогнепальними пораненнями. Показують скривавлений одяг людей. На вулицях чутні постріли.

Тимчасово було припинено мовлення державного телебачення. Влада оголосила, що з 20:00 до 8:00 місцевого часу буде закритий міжнародний аеропорт «Манас».

За даними «Фергана.ру», натовп мітингувальників в Таласі захопив будівлю УВС області. У місті запанував хаос, натовп вже некерований, багато п'яних, передають з місця подій спостерігачі. У Бішкеці розграбована збройова крамниця. Її працівники повідомили, що люди, які увірвалися в приміщення, забрали нарізну і гладколюфну зброю і набої до неї. На відеозаписах з місця подій, що розміщуються в інтернеті, видно людей з автоматами.

Підлітки ходять по вулицях із зброєю, захопленою в будівлі УВС. Під час штурму будівлі міліції були зламані ворота приватного готелю, куди увірвалися мародери — виносять столи, комп'ютери. «Вчорашніх мітингувальників сьогодні вже з впевненістю можна називати некерованою бандою», — повідомляють журналісти.

Раніше влада запевняла, що ситуація в республіці спокійна. Вранці в середу мітингувальники зробили чергову спробу захоплення будівлі таласького УВС, але були відбиті, повідомляв прем'єр-міністр Киргизії Даніяр Усенов на прес-конференції в Бішкеці. «Всього вчора і сьогодні були три спроби захоплення будівлі УВС, всі вони відбиті. В даний час центральну площу міста очищають від вчорашнього погрому», — сказав Усенов. Він запевняв, що в цілому ситуація в Киргизії стабільна і спокійна.

Нагадаємо, масові безлади в Киргизії почалися напередодні, 6 квітня. У ряді регіонів країни відбуваються зіткнення сил опозиції з органами правопорядку. Є потерпілі з обох боків. Напередодні безлади відбулися в місті Таласі, в ході яких було поранено більше 100 осіб, з них 85 — співробітники міліції. Повідомлялося також про акції протесту в Нарині. Пізніше хвиля демонстрацій докотилася до столиці — Бішкека. Там тисячі опозиціонерів зібралися на центральній пощади біля будівлі уряду.
Джерело: КЦ

РОСІЙСЬКА ТЕХНІКА. Російський непілотований літак обійшовся в 5 млрд. рублів. Злетіти йому так і не вийшло

роисся вперде!

Міністерство оборони Росії витратило на розробку і випробування непілотованих літальних апаратів 5 мільярдів рублів, не добившись ніякого результату. Про це, як повідомляє РІА Новини, заявив заступник міністра оборони Росії Володимир Поповкин.

«У кого, що було в країні, ми всі зібрали, розробивши програму випробувань. Цієї програми випробувань не витримав жоден дрон», — відзначив він.

У листопаді 2009 року ватажок ВПС Росії Олександр Зелін заявив, що найближчим часом не планується приймати на озброєння російські дрони. За його словами, російські НПЛА поки не задовольняють вимогам ВПС ні за швидкістю, ні по висотністю, ні за автономністю польоту, ні за розрізняючою здатністю апаратури стеження.

З цієї причини Росія змушена купувати дрони за кордоном. Зокрема, в червні 2009 року Росія купила в «Ізраїлю» 12 дронів на суму у 53 мільйони доларів. Пізніше почалися переговори про купівлю ще однієї партії НПЛА на 100 мільйонів доларів.

Джерело: КЦ

Нова хвиля нестабільності знищить Росію як країну

Євразія

Опубліковані днями результати міжнародного дослідження свідчать, що Росія відчуває зараз нову хвилю нестабільності. Тому вплив Москви в СНД помітно скорочується під тиском Китаю, ЄС і США. Прогнозується розпад Росії на окремі частини.

Сировинна економіка при низькій якості держапарату перетворює Росію на жертву нової кризи. Зараз під загрозою опинився вже її статус регіонального лідера на пострадянському просторі. Про це свідчать результати міжнародного дослідження «Моделі післякризового розвитку» , проведеного «Інститутом сучасного розвитку (Інсор)», повідомляє «Незалежна газета».

Міжнародне дослідження було підготовлене за наслідками опитування майже 250 експертів з 53 країн світу — зокрема Китаю, Японії, Індії, США і Росії.

Група експертів була сформована як з економістів, вчених, фінансових аналітиків, власників провідних компаній, так і з політиків, чиновників.

Переважна більшість опитаних експертів (приблизно 85%) чекають нової хвилі кризи вже в найближчому десятиріччі, яка у будь-якому випадку остаточно доб'є Росію як країну. При цьому багато експертів назвали 2009 рік не просто переломним моментом кризи, а початком тривалішого процесу розпаду Росії.

Причому якщо основні причини поточної кризи лежать у фінансовій сфері, то причини наступної кризи лежать в цивілізаційній (геополітичній) царині. Нова криза, про яку говорять іноземні експерти, супроводжуватиметься переділом економічних сфер впливу, а також гострою боротьбою за ресурси і лідерство в технологіях.

Серед тих, хто програв, опиняться країни з низькою якістю держапарату, нестабільною економікою і населенням, що скорочується, яким не допоможуть навіть їхні сировинні запаси або озброєння. Такі висновки міжнародних експертів передбачають крах і розпад Росії, яка відповідає всім критеріям потенційних жертв майбутньої кризи.

Експерти одностайні: сировинний шлях розвитку і неефективне державне керування серйозно послаблюють положення Росії на пострадянському просторі, роблять її непривабливою для співпраці і неавторитетною для ухвалення інтеграційних рішень. Про небезпеку втрати економічного впливу Росії в СНД повідомили на початку березня цього року і експерти самого Інсора в доповіді «Економічні інтереси і завдання Росії в СНД».

Конкуренція з боку ЄС, США, Китаю і Туреччини спричиняє за собою деградацію економічних зв'язків Росії з країнами СНД. Це виявляється, наприклад, в різкому скороченні — в півтора-два рази — долі російської продукції високого ступеня обробки в загальному об'ємі імпорту СНД.

«Росія більш не є безальтернативним стратегічним партнером для спільного розвитку країн Співдружності. Економічно цю роль готові узяти на себе перш за все Китай і Євросоюз», — відзначають експерти Інсору. Більш того, на зовнішньому ринку Росія та інші країни СНД виступають по ряду товарів — переважно сировинних — як конкуренти, а не партнери, що підсилює суперечності між ними.

Джерело: КЦ 

Без строку давності. В Естонії судять 86-річного НКВДиста

терор - традиція москви

Прокуратура направила в Пярнуський повітовий суд справу 86-річного Яна Пяхна (Jan Pahn), якого звинувачують в причетності до депортації естонців до Сибіру наприкінці 1940-х років. Про це повідомляє газета Postimees.

Влада вважає, що Пяхна, що працював оперуповноваженим Хийумааського відділення міністерства держбезпеки Естонської ССР, навесні 1949 року брав участь у впізнанні 14 сімей, які підлягали висилці з острова Хийумаа. Це кваліфікується як геноцид і напад на цивільне населення.

Двох людей Пяхн заарештував особисто, а ще шістьох доставив в порт Лехтма, звідки їх наступного дня відправили до Татарського району Новосибірської області. Всього, за даними звинувачення, на підставі його свідчень до Сибіру було вислано 41 людину, зокрема вагітну жінку і двох дітей до 12 років. Вісім осіб померли на засланні.

Відповідно до естонського законодавства, участь в депортаціях вважається злочином, що не має терміну давності.

Джерело: КЦ

Тарас Возняк: Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все, чи – мусимо їх позбутися, але всіх:(

Тарас Возняк

Вслід за італійським письменником Джузеппе Томазі 11 князем ді Лампедузою, його героєм старим князем Саліна та Миколою Рябчуком ще раз вважаю за необхідне повторити стару істину Еклезіаста – "Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все".
Цю фразу герой ді Лампедузи кинув спостерігаючи за революцією Гарібальді, яка скидала старий режим Бурбонів у Сіцілії. Все ніби змінювалось. І водночас нічого не змінювалось. Тільки люди ставали підлішими – це за ді Лампедузою. Стару аристократію змінювали підлі парвеню, скоробагатьки, спекулянти з печерними уявленнями про гідність, культуру. А також цинічні перевертні з старої знаті, що, сьогодні плазуючи перед Гарібальді, на завтра були готові його здати новому королю. І таки здали.

Але суть у підлій природі людини. І технології влади.

Повертаючись до української ситуації переконуюся, що попри всі зміни, що сталися за роки незалежності – прихід Кравчука, зміну Кравчука на Кучму, зміну Кучми на Ющенка, навіть Помаранчеву революцію, і останню зміну Ющенка на Януковича – всі зміни відбуваються тільки для того, щоб нічого насправді істотного не змінилося. І за великим рахунком – ніхто не змінився.

До чого це я? А до того, що гарант Янукович є дитиною не лише Ющенка, як про це твердить БЮТ, але й Тимошенко.

Ба більше – теперішня влада породження всіх попередніх. А об'єднана опозиція, яку пробує створити Тимошенко "під себе", є не лише відображенням у дзеркалі теперішньої "донецької" влади, але й її можливим майбутнім продовженням. Подивіться тільки на блискучий "хід конем" чи не найближчого соратника Тимошенко Андрія Портнова – "одно маленькое движение" і він вже в правлячій обоймі. Про яку "велику чистку" може йти мова, коли чистку треба починати з самої Тимошенко.

Отож те, що теперішня влада породжена теперішньою опозицією є вже очевидним навіть для політичних ідіотів.

То що ж робити, як вийти з цього зачарованого кола Кравчуків-Кучм-Ющенків-Тимошенків-Януковичів? Як позбавитися цих вічно сьогоднішніх, а по-суті вічно вчорашніх. Перш за все як позбавитися їх у опозиції – бо ж опозиція це неначе наше майбутнє. Вона неначе має бути рано чи пізно обраною. Але вона вже вчорашня! Генеалогію цієї влади я б дотягнув не лише до Кравчука, а й до самого Брежнєва – бо ж придивіться, як щемливо нагадує "нашого дорогого Леонида Ильича" теперішній гарант. І як молодого Леонида Ильича, у деяких своїх не таких вже й поганих рисах, нагадував Віктор Андрійович – ніщо людське так само не було йому чужим. Однак які результати і Леонида Ильича, і Віктора Андрійовича!

Однак хто такий Леонид Ильич в совєтській історії – це вічне вчора і спроба зупинити час, не розвиватися, тягнути безкінечну і скучну ноту "развитого социализма". Здається ту саму дачно-мисливську ноту взявся тягнути і наш сьогоднішній гарант. Тягнути доти, доки вдасться. Однак чи вдасться – старечого жирку в дряхліючому СССР було більше. А жити з продажу "труби" чи мови довго не вдасться. Кремлівські твікси хочуть всього – всієї України. То тоді президентом чого буде наш теперішній гарант? Правильно – президентом Єнакієво.

Однак тенденція знову повести суспільство по замкнутому колу очевидна. Жодних змін не буде. Владу та гроші імущі тільки перероджуватимуться, вдаватимуть, що все радикально змінилося (бо бач Табачнік!), щоб ми опинилися саме там, де ми є сьогодні. А вони завжди були зверху. Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все.

То що ж робити? Маємо вибудовувати якусь таку опозицію, яка не тягнутиме за собою гнійних бацил минулого. Україна потребує справжніх змін, а не їх імітації чи змін без зміни. Інакше в нашому динамічному світі Україна просто не виживе. Та ми не виживемо. Лікувати, при цьому рівні корупції у медичних університетах, буде нікому і ліків, при цій корумпованості аптечного бізнесу, не буде! Тому лозунгом дня має стати "зміни, або смерть". А тепер пильно порозглядайте – не менше 5 хвилин – портрет нашого сьогоднішнього гаранта:) Можете повісити його в кабінеті, чи над ліжком для вечірньої молитви:)

Мусимо їх позбутися. Але всіх: (

Блог Тараса Возняка

Історичний клуб “Холодний Яр” повідомляє:

Штаб Степової Дивізії.
Крайній праворуч сидить
Отаман Холодного Яру Кость Блакитний

8 квітня в УНІАН

8 квітня о 14.30 в агенції УНІАН (Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція з нагоди виходу у світ книги Романа Коваля “Отаман Орлик”, якою започатковано серію “Отаманщина ХХ століття”. Участь у прес-конференції візьмуть: Роман Коваль, Сергій Коваленко, видавець серії, Володимир Вятрович, к. і. н., донедавна директор Галузевого державного архіву СБУ; Василь Шкляр, письменник, автор роману “Чорний Ворон”; Тарас Силенко, кобзар, заслужений артист України, виконавець пісень про Визвольну боротьбу українського народу у ХХ роках.

13 квітня у Могилянській академії

13 квітня 2009 р. о 17.30 в залі Культурно-мистецького центру Києво-Могилянської академії (вул. Іллінська, 9; біля метро “Контрактова площа”) відбудеться презентація документального фільму “Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва” (Телекомпанія “Культура”, 2009) та книги Романа Коваля “Отаман Орлик”. На презентації виступлять автори фільму – Роман Коваль та Олександр Домбровський, а також заслужений артист України, кобзар Тарас Силенко, лідер гурту “Тінь сонця” Сергій Василюк та інші митці і письменники. Вхід вільний.

17 квітня в урочищі Чорний Ворон

17 квітня о 13.30 в урочищі Чорний Ворон, що за селом Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області, відбудеться вшанування отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та козаків його загону, що полягли в бою з будьонівцями на Покрову 1920 року.

18 квітня з в Холодному Яру

18 квітня в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області відбудеться вшанування отамана полку гайдамаків Холодного Яру Василя Чучупака та його козацтва.

Збір у центрі села Мельники 18 квітня о 10.00 біля пам’ятника Героям Холодного Яру.

Тут відбудеться відкриття пам’ятника Юрію Горлісу-Горському, сотнику Армії УНР, автору документального роману “Холодний Яр”. Участь у відкритті пам’ятника візьме дочка Юрія Горліса-Горського – Леся Янг-Лісовська.

Після меморіального мітингу відбудеться панахида на могилі Василя Чучупака та на братській могилі холодноярців на кладовищі с. Мельники, відвідання місця останнього бою Василя Чучупака, посвячення зброї на берегах Гайдамацького ставу, що неподалік Мотриного монастиря та поминальний обід.

З Лівобережжя їхати через Черкаси або Кременчук, із Правобережжя – через Кам’янку – Грушківку, або Чигирин чи Суботів – Новоселицю.

Історичний клуб “Холодний Яр”Довідки: 044-242-47-38, 067-727-81-35. Koval_r@ukr.net

Джерело: Сварга

ГАНЬБА: Російська армія зібралася марширувати по Києву

Підрозділи російських збройних сил 9 травня візьмуть участь у парадах на території України і Білорусії. Про це повідомив у понеділок перший заступник міністра оборони РФ генерал-полковник Олександр Колмаков. "Планується наша участь у військових парадах у Білорусії і Україні 9 травня", - сказав він. Генерал зазначив, що російські військовослужбовці пройдуть у парадних розрахунках по Хрещатику в Києві, а також у фортеці-герої Бресті.

Джерело: УП

"Кадебістам слова не давали!"-націоналісти зірвали прес-конф. інтернаціональних українофобів

українофобські виродки в Інтерфаксі

1 квітня націоналісти з київської "Свободи" зірвали прес-конференцію інтернаціональних українофобів, які приїхали з різних країн, щоб учити нас жити.

"Під прапором" Міжнародного українського союзу учасників війни вони подали позов до Президента України з вимогою скасувати визнання героями Шухевича, Бандери і засудження ОУН-УПА.Список учасників "пресухи": Авігдор Ескін, громадський діяч, публіцист (Ізраїль); Жорж Дигас, голова юридичної комісії ветеранів війни, військової служби і спецслужб, член президії Міжнародного українського союзу учасників війни (Україна); Михайло Сидько, голова відділення Асоціації в’язнів концтаборів і гетто в Ізраїлі (Ізраїль); Михайло Штейман з цієї асоціації (Єрусалим, Ізраїль), Борис Забарко (к.і.н., голова Асоціації малолітніх в’язнів гетто і концтаборів (Україна); Тадеуш Ісакович-Залеський, ксьондз, голова Польського товариства кресовян (Польща) і адвокат Марія Швець.

Всі ці імена я чую вперше, досягнень їхніх не знаю, тому процитую уривок із заяви "Свободи":"...як виявилося, серед учасників – жодного ветерана тої війни. Не можна ж таким назвати махрового кагебіста Жоржа Дигаса, який багато років був вірним служкою злочинної каральної системи СССР, жорстоко придушуючи навіть натяки на прояви української ідентичності. Це той самий Дигас, який у кожному правдивому українцеві бачить «українсько-немецького націоналіста» (саме таким ідіотським терміном гебістські опричники колись називали українських націоналістів). Тепер гебіст Дигас має «легенду»: він – голова юридичної комісії ветеранів війни військової служби і спецслужб, член президії Міжнародного українського союзу учасників війни.

Ще один «ветеран» – глава Польського товариства кресов’ян Тадеуш Ісаковіч-Залеський (1956 року народження). Цей польський шовініст, який ховається за сутаною, відомий своїми антиукраїнськими виступами, наклепами на українців та територіальними претензіями до нашої держави.

Персону наступного приблуди-«ветерана», так званого «громадського діяча і публіциста» з Ізраїлю Авігдора Ескіна (1960 року народження) – залишимо без коментарів. Достатньо прочитати його наклепницькі матеріали про українців. Або ж узнати про його параноїдальний заклик до Януковича нагородити убивцю Бандери Сташинського українськими державними нагородами. Тобто Ескін вимагає нагородити гебістського агента-терориста Сташинського, злочин якого доведено у судовому порядку, а його самого засуджено до 8 років тюрми лише тому, що він був виконавцем злочинних наказів, а винним у злочині був СССР".

Усім цим діячам і їм подібним конче потрібно, щоб Бандера і Шухевич були негідниками і фашистськими запроданцями. Бо якщо Бандера і Шухевич - національні герої і борці за визволення своєї Батьківщини, то хто ж тоді вони??

Відео та фото дивитися тут.

Джерело: Олена Білозерська

Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали

Павлоградське повстання

6 квітня 2010 року, о 15–00 годині в Національному Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.Яворницького (м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 16), відбудеться презентація книги „Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали”.
„Павлоградські події — одна з маловідомих сторінок історії колективізації. Довгий час про них було заборонено навіть згадувати, оскільки правда про збройний виступі селянства означала б і правду про колективізацію в цілому. Сьогодні ідеологічних заборон не існує, секретні архіви відкриті, і це дало можливість освітлення трагічних подій 5–6 квітня 1930 року.”
У книзі „Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали” вперше в українській історіографії розкрито антирадянське повстання селян 1930 р. на Дніпропетровщині. Спогади очевидців та їхніх нащадків зібрані міжнародною громадською організацією „Інститут Україніки”, розсекречені архівні документи Галузевого державного архіву СБУ, свідчать про масовий опір селян України політиці колективізації, розкуркулення та хлібозаготівель.
Ці дані по-іншому зображують портрет селянина, розкривають роль ДПУ УСРР у придушенні збройного повстанського руху, що становив загрозу існуючий владі.
Джерело: Тризуб

Україна у цьому році має віддати більше 50 мільярдів

Українська бабуся

Загальні виплати за державними боргами України, які необхідно буде провести в поточному році, становлять 55,9 мільярдів гривень.

Такі дані Мінфіну містяться в національній доповіді "Новий курс: реформи в Україні 2010-2015 років", підготовленому Національною академією наук, повідомляє УНІАН.

У повідомленні зазначається, що 37,3 млрд. грн. треба буде виплатити за внутрішніми боргами, а 18,6 млрд. грн. - за зовнішніми.

Таким чином, наголошується в документі, напружена ситуація з обслуговування зовнішнього корпоративного боргу України в 2010 р. збережеться.

При цьому в доповіді зазначається, що пік розрахунків за борговими зобов`язаннями для України буде в 2013 році.

"Борговий тиск на держбюджет з року в рік посилюватиметься, досягнувши максимального значення в 2013 році, на який припадають основні виплати за кредитами МВФ", - йдеться у документі.

"Проте при незмінності поточного курсу бюджетно-податкової політики надмірне нарощування державного боргу...може спровокувати кризу державної заборгованості вже в 2011-2012", - наголошується у доповіді.

Згідно з документом, "суверенний дефолт, окрім відсікання держави від світових кредитних ринків, матиме ще і такі негативні наслідки, як зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, припинення зовнішнього фінансування корпоративного сектора, гальмування внутрішнього кредитного процесу, наростання панічних настроїв на валютному ринку".

Джерело: УП

Бандитам — владу! В Азарова пояснили, як заступником міністра оборони призначили засудженого за рекет

На сьогодні «уряд» прийняв вже 692 кадрових рішення. Всі вони мають раціональний і зважений характер, стверджує «міністр Кабінету міністрів» Анатолій Толстоухов в інтерв'ю Дзеркалу тижня, на яке посилається Флот2017.

«На сьогодні уряд прийняв 692 кадрових рішення, 345 наказів пройшло по лінії міністра Кабміну. Тут і звільнення, і призначення. Ми діяли через кадрові співбесіди, через зустрічі з віце-прем'єрами і міністрами, чого тут два роки і в помині не було», — похвалився досягненнями нового уряду Толстоухов.

При цьому він підкреслив, що кадрові зміни в міністерствах і відомствах мають виключно раціональний і зважений характер.

«Коаліція, яка формується у ВР, серед інструментів своєї політики повинна мати кадри. І в цьому сенсі ми не застосовуємо якісь «мітли» і не наступаємо на чиїсь «граблі». Ми просто користуємося кадровим інструментом, бажаючи реалізувати політику, яку підтримав народ на виборах», — сказав він.

В той же час на питання журналіста Дзеркала тижня про причини призначення раніше судимого за рекет Олександра Черпицького на посаду заступника міністра оборони — начальника департаменту реалізації надлишкового майна, Толстоухов відповів: «Треба розуміти, що ми знаходимося на етапі, коли реалізовуються домовленості достатньо тривалого періоду часу, вінцем яких стали вибори і формування коаліції. І зрозуміло, що такий процес об'єктивно і суб'єктивно без витрат пройти не може».

Раніше своє обурення фактом призначення Олександра Черпицького, відомого також як Чєпчік, на посаду заступника міністра оборони висловив голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко.

Тим часом, нердеп від Народної самооборони Геннадій Москаль заявив, що останні призначення, здійснені новим «керівником» МВС Анатолієм Могильовим, співпадають з картотекою розшукуваних Інтерполом.

Джерело: Тризуб

Україна допоможе Росії боротися з "терористами"

дикий кацапстан

Україна готова сприяти Росії в боротьбі з тероризмом.
Про це заявив прем'єр-міністр Микола Азаров на зустрічі з першим заступнику голови уряду РФ Ігорем Шуваловим у четвер.

"Україна готова обмінюватися інформацією(у сфері антитерору): ви можете розраховувати на нас" - сказав Азаров на початку зустрічі, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Крім того, прем'єр-міністр висловив співчуття російській стороні в зв'язку з терактами в московському метро, відзначивши, що Україна засуджує такі дії.

Як заявив головний радник глави МВС Костянтин Стогній, міністерство внутрішніх справ України одержало від МВС Росії бази даних осіб, що могли супроводжувати московських терористів, або контактували з ними.

За його словами, після останніх терактів у Росії органи внутрішніх справ України по лінії оперативних служб зв'язалися з російськими колегами й одержали бази даних осіб, що могли бути включені в терористичну групу.

"Але в спектрі не тільки загиблі терористи але і ті, з ким вони раніш контактували", - відзначив Стогній, повідомляє Лігабізнесінформ.

За словами головного радника глави МВС, зараз відомство уточнює дані по персонах. "Можливо, вони відпочивали в Україні", - припустив Стогній.

Разом з тим, за його словами, посилений режим патрулювання в київському метрополітені продовжувати не будуть.

"Не думаю, що буде необхідність такого продовження", - сказав він.

При цьому головний радник підкреслив, що вітчизняне МВС планує відновлювати відносини з МВС Росії і налагоджувати антитерористичне співробітництво.

Джерело: УП

Росія подала документи на 78 об'єктів в Україні – голова ФДМ

Чебурашка - символ Кацапстану

Росія подала документи на право власності на 78 об'єктів на території України.
Про це заявив голова Фонду держмайна Олександр Рябченко у коментарі "Дзеркалу тижня".

За інформацією Рябченка, згідно з україно-російськими домовленостями, для врегулювання спірних майнових питань необхідно було подавати встановлений перелік документів, який підтверджує право власності тієї або іншої сторони на об'єкти, що знаходяться поза її територією.

"Українська сторона подала документи на 18 об'єктів, і з них було підтверджено власність у Росії на 8, у тому числі на майновий комплекс посольства України в Москві", - розповів голова ФДМ.

"Росіяни подали документи на 78 об'єктів, із них підтверджене право власності на 13 об'єктів, а також на пайову участь у будівництві та фінансуванні ще чотирьох об'єктів. Це точні цифри на сьогодні, принаймні для нас", - додав він.

При цьому Рябченко повідомив, що загальний перелік об'єктів, на які претендує Росія, виходячи з угоди між Україною і РФ про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності, яку було підписано 15 січня 1993 року, є істотно ширшим.

"Українська і російська сторони обмінялися переліками об'єктів, на які вони претендують відповідно до угоди. Українська сторона включила до свого переліку 71 об'єкт соціально-культурної сфери і 48 - виробничої, розміщених на території РФ", - уточнив він.

"Російська сторона - 189 об'єктів соціально-культурної сфери і 64 - виробничої, розміщених в Україні", - додав голова ФДМ.

Джерело: УП

Білорусія розблокувала оформлення кордону з Україною

український кордон

Білоруський парламент ратифікував угоду про державний кордон між Україною та Білоруссю.
Про це повідомляє прес-служба Міністерства закордонних справ.
У відомстві зазначили, що ратифікація цього договору "дає можливість остаточно розблокувати процес завершення договірно-правового оформлення українсько-білоруського державного кордону та розпочати його демаркацію".
"Це рішення білоруського парламенту також сприятиме посиленню співпраці двох країн у сфері облаштування та управління кордоном відповідно до європейських стандартів, а також зміцненню регіональної безпеки і стабільності в Європі", - вважають у МЗС.
Як відомо, Верховна Рада ратифікувала угоду про державний кордон між Україною і Білоруссю ще у 1997 році.
Джерело: УП