середа, 24 березня 2010 р.

20 березня виповнилося 370 років від дня народження Гетьмана Івана Мазепи

Портрет Гетьмана Івана Мазепи. Батурин. 1703 р.
Зберігається у Ґріпсхолмі у Швеції.
Невідомий художник.


Поезія Гетьмана Івана Мазепи «Дума ілі пісня» написана 1698 року.

Всі покою щіре прагнуть,
А не в єден гуж всі тягнуть –
Той направо, той наліво.
А всі браття – того диво!
Не маш любови, не маш згоди
Од Жовтоі взявши води,
През незгоду всі пропали,
Самі себе звоювали.
Ей, братища, пора знати,
Що не всім нам панувати,
Не всім дано всє знати
І річами керовати.
На корабель поглядімо,
Много людей полічимо;
Однак стирник сам керує,
Весь корабель управує.
Пчулка бідна Матку має
І одної послухає.
Жалься, Боже, Украіни,
Що не в купі має сини!
Єдин живе із погани,
Кличе: «Сюди, Отамане!
Ідім матки ратовати,
Не даймо ій погибати!»
Другий Ляхом за грош служить,
По Вкраіні і той тужить:
«Мати моя старенькая!
Чом ти вельми слабенькая?
Різно тебе розшарпали,
Ґди аж по Дніпр Туркам дали.
Все то фортель, щоб слабіла
І аж вкінець сил не мала!»
Третій Москві тож ґолдує
І ій вірне услугує.
Той на Матку нарікає
І неволю проклинає:
«Ліпше було не родити,
Ніжли в таких бідах жити!»
От всіх сторін ворогують.
Огнем-мечем руйнують.
От всіх не маш зичливости,
Ані слушнои учтивости.
Мужиками називають,
А підданством дорікають.
Мати моя, старенькая,
Чом ти вельми слабенькая,
Чом ти братів не учила,
Чом од себе их пустила?
Ліпше було пробувати
Вкупі лихо одбивати!
Я сам бідний не здолаю,
Хиба тільки заволаю:
«Ей, Панове Енерали,
Чому ж єсьте так оспали!
І ви, Панство Полковники,
Без жадноі політики,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть гіркой муки
Матці своій больш терпіти!
Нуте врагів, нуте бити!
Самопали набивайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права!»

Поезія Гетьмана Івана Мазепи «Дума ілі пісня» написана 1698 року.
Одна з кількох поезій Гетьмана Мазепи, яка потрапила до сучасників, бо була власноручно написана Василем Кочубеєм на московському допиті під час тортур 21 квітня 1708 року.

Британці вчаться розпізнавати російських шпигунів і терористів

welcome to moscow
У зв'язку з різким посиленням останнім часом шпигунсько-терористичної діяльності російської банди ФСБ, кульмінацією якої поки стало зараження радіоактивним полонієм більше 1000 осіб в Лондоні в ході отруєння чекістською бандою Лугового, Ковтуна і Соколенка перебіжчика Літвіненка, у Великобританії готується до перевидання брошура про те, як розпізнати і протидіяти російським злочинцям.

Вперше книга була видана контррозвідкою MI5 у 1963 році. Злочинна діяльність росіян відтоді не змінилася як в методах, так і в звичках.

Брошура, крім інших порад, містить рекомендацію британцям, що живуть в Росії, прикидатися необачними простаками, щоб привернути увагу шпигунів і тим самим їх виявляти.

Тому перевидана брошура буде корисна також самим росіянам в Росії для розпізнавання і нейтралізації сексотів і стукачів з терористичної банди ФСБ.

Брошура «Their trade is treachery» («Їхнє ремесло — зрада») об'ємом в 59 сторінок у 1960-і роки розповсюджувалася серед громадян Великобританії.

Мета брошури — попередити британців, що займають стратегічні посади , про діяльність російських шпигунів і навчити громадян Великобританії розпізнавати цих злочинців.

У цій брошурі є розділи під назвою «Як перешкодити шпигунові», «Як стати шпигуном в очах росіян (за 6 простих уроків)» і «Як не стати шпигуном (за 6 геть не простих уроків)».

Брошура розповсюджувалася серед британських держслужбовців, дипломатів, військових, вчених-ядерників, бізнесменів та інших британців, хто був так чи інакше пов'язаний з військовими, комерційними таємницями або знаходився в Росії.

Вона попереджає британців про те, що російські шпигуни можуть підібратися до них в будь-який спосіб — шляхом надання сексуальних послуг, шантажу, хабарництва або стеження. Британцям слід бути якомога акуратнішими, щоб не дозволити російським шпигунам використовувати їх як інформаторів.

Газета The Daily Mail публікує уривки з книги. Так, в розділі «Як перешкодити шпигунові» мовиться, що не слід залишати ключі там, де їх можуть узяти невідомі особи, оскільки «восковий відбиток робиться в лічені секунди». Також MI5 настійно радить не носити важливі документи в їдальню, ресторан, туалет і не здавати їх в камеру схову.

У книзі також містяться рекомендації, як приспати увагу російського злочинця і використовувати його як джерело інформації. Наприклад, можна вигадати собі декілька пороків, щоб вас скомпроментували.

«Якщо не можете придумати собі одін-два порока, просто будьте дурником. Якщо не можете бути дурником, станьте необачним. Приймайте позики з боку офіційних осіб. Якщо вони попросять вас про нешкідливу послугу в обмін на хорошу винагороду, відразу погоджуйтеся», — свідчить рекомендація.

У книзі підкреслюється, що мета всіх цих дій — втертися в довіру до російського ворога, його викрити і з'ясувати, що ж йому потрібно.

В розділі «Як не стати шпигуном» MI5 попереджає британців: у разі несподіваного контакту з представником Росії необхідно негайно повідомити про це в поліцію.

«Якщо ви подружилися з іноземцем, задумайтеся — чи правда він хоче дружби, чи йому потрібна інформація? Якщо ви знаходитеся в Росії, не варто багато спілкуватися з місцевими громадянами. Запорука успіху для британця в країні ворога — це розсудливе і розмірене життя», — вказується в книзі.

Найближчим часом з розробленими MI5 методами боротьби з російськими шпигунами і терористами зможе ознайомитися широка громадськість. Книга повинна вийти друком в червні 2010 року.
Джерело: КЦ

«УКРАЇНА ДЛЯ ЛЮДЕЙ»: У Києві майор міліції взяв у заручниці жінку

партія регіонів раком
У Києві працівники УБОЗ врятували заручницю, за звільнення якої викрадачі вимагали 86 тис. доларів.

Як повідомили УНІАН у Департаменті зв'язків з громадськістю МВС України, 18 березня 2010 року до столичного УБОЗ звернулась місцева жителька із заявою про викрадення її подруги.
Оперативниками було встановлено, що громадянин С. вистежив майбутню жертву і силоміць заштовхав у машину та повіз у невідомому напрямку. Згодом було з'ясовано, що жінку незаконно утримують у найманій квартирі і за її звільнення вимагають викуп у розмірі 86 тисяч американських доларів.

Під погрозами розправи над нею та її сім'єю, заручниця зателефонувала знайомому, у якого на її думку, могла бути потрібна сума, і попросила допомоги. У цей час оперативники вже встановили осіб, причетних до викрадення жінки, та розробляли план з її звільнення.

Вжитими заходами в приміщенні розважального закладу під час передачі грошей п'ятеро зловмисників були затримані, а полонена жінка звільнена.

За даним фактом прокуратурою міста Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст.147 (захоплення заручників) Кримінального кодексу України. На даний момент затримані перебувають під вартою.

Водночас, як стало відомо УНІАН, одним із викрадачів є майор міліції.

Джерело: КЦ

ЄВАНГЕЛІЯ ОД МОКСЕЛЬ

кацапстан
Уряд Федеративної республіки Моксель оголошує конкурс на кращого провокатора на території колишніх союзних республік, зокрема, в Україні.

Кращий провокатор в Україні зобов’язаний:

1. Вдавати, що він визнає і зберігає незалежність України, але ук­раїнський президент і його прибічники намагаються насильно українізувати моксельське населення.

2. Горлопанити на весь світ, що в усіх українських газетних кіосках та на книжкових столах і розкладках суцільна українська та американська преса і жодної моксельської.

3. День і ніч стверджувати, що Україна постійно краде газ й нафту і все те, що неправильно лежить у Федеративній країні по імені Моксель.

4. Запевняти громадськість, що Україна привласнила собі «ісконно моксельські тєріторії». Зокрема, в Криму, де до цього жили кримські татари, греки, німці, болгари, яких українці виселили в Узбекистан і Казахстан, захопивши і привласнивши собі «моксельський» півострів.

5. Доводити усьому світові, що Крим не сам попросився в Україну, коли не стало моксельським переселенцям, що їсти й пити (мається на увазі прісна вода) у 1954 році, а його насильно подарував українцям прихований «хохол» Микита Хру­щов із Курської Калинівки, де й досі розмовляють на «малоросєском язикє».

6. Переконувати Європу і світ, що за рахунок країни Моксель досі живе і процвітає територія, яка чомусь називається не Малоросія, а Україна.

7. Територію, на якій живе 50 мільйонне населення називати «моксельським», а тим хто в цьому сумнівається вбивати в голову, що назву українці придумали австро-угорці 150 років тому і їхній історик якийсь московський професор, що все свідоме життя ховався за густою моксельською бородою під псевдонімом Михайло Грушевський.

8. Безперестанно стверджувати, що українська мова – це зіпсована польська на Заході і моксельська – на Сході.

9. На всіх перехрестях кричати за всесвітньо відомим принципом «лови злодія» нас українізовують, пригнічують і навіть відрізають язики, якщо не «нє разговаріваєш на їхній державній мові».

10. Доводити, що в Україні панує нацизм, фашизм, неонацизм і тому подібні явища, чого не трапляється навіть у країнах расової дискримінації, сеґрегації та гноблення. Український апартеїд – типове явище і політична лінія, яку впродовж 20 років проводять правлячі кола території під назвою «Україна» проти моксельського населення, а також переселенців-втікачів з Азії, Африки, Індії і Китаю.

11. Усіма можливими і неможливими методами доводити світові, що в Україні усі моксельські школи українізовані і тепер навіть у Луганську, Донецьку та Криму, не знайдеш жодної школи, куди б могла піти і вивчити «родной язик» моксельське пригноблене українською дискримінацією дитя чого не скажеш про країну Мок сель, де всі народи розмов­ля­ють рідними мовами і ходять в національні школи відповідно свого походження.

12. Пропонувати зняти міністра освіти України тільки за те, що він настійно вимагає складати вступні іспити державною мовою, ос­кіль­ки в українських школах Ук­раїни вона відсутня. Як відсутня українська мова і у вищих учбових закладах, що є не чим іншим як асиміляцією мок­­сельської нац­меншини.

13. Стверд­жува­ти, що на кожному кроці в Укра­їні б’ю­ть морди не тільки мордвинам, але й моксельцям, які себе вважають корінним населенням з 33- 37 і 44 років минулого століття, якщо вони, корінні моксельці України, не спілкуються державною мовою.

14. В Україні на ксенофобському грунті переслідуються усі моксельці, яких насильно українізовують і найстрашніше – не дозволяють їм виїхати з України на «іконно моксельські землі» тільки тому, що територія під назвою «Україна» вперто намагається зберегти 50-ти мільйонне населення, яке чомусь й досі називається по австро-угорські – «українці».

15. Ночами не спати, а валити пам’ятники, а заодно й руйнувати могили національним героям, що боролися за волю України, вважаючи їх колаборантами, прислужниками, холуями різних імперій, окрім Моксельської. Представників країни Моксель, що постійно живуть на території України з 1933 року хвалити і возвеличувати за патріотизм і подавати подання президенту України на присвоєння їм звань Героя України за особливі заслуги перед вітчизною. Перед якою саме Вітчизною – не уточнювати і все це тримати в умі, як камінь за пазухою.

16. На всіх рівнях і всюди – в пресі, телебаченні, радіо «Ері», опаскуджувати національну гордість України – Козацтво, Гетьманщину, і вбивати в голову малоросам, що національні героїв України придумали гітлерівські головорізи чи турки разом з кримськими татарам. Насправді таких не було, нема і не буде. Все це вигадки щирих і ще недобитих до останнього рідною і братньою для них країною по імені Моксель.

17. Все найвидатніше і найгеніальніше, як і самих геніїв, повсюдно називати моксельськими. З хохлів створити образ селюків, а в кращому разі – селян-хліборобів, які не здатні ані на свою державу, ані на свою культуру, ані на свою мову, ані літературу, ані історію.

18. Заганяти в Україну, яка немає кордонів з Країною Моксель, всю непотріб з мокселької Федера­ції, і перемішати її населення так, як цього не трапилося навіть під час татаро-монгольського нашестя.

19. Якщо емігрантів українці й Україна не годуватиме, то кричати на весь світ, що це дика країна, країна ксенофобії, людиноненависництва, яка тільки те робить, що коле кабанів, п’є з них живу кров і закусює салом у шоколаді.

20. Загарбувати усі їхні заводи фабрики найважливіші об’єкти під маскою моксельських інвестицій і таким чином остаточно загнати україноїдів у Моксельську кабалу, забувши при цьому про братній народі і гасло «Навіки разом!».

21. Верещати на весь світ , що усі кольорові (і не кольорові також) революції експортує в Україну американський імперіалізм і ці революції нічого спільного не мають з волевиявленням самого народу, оскільки на цій території такого народу взагалі, як й історії, не існує.

22. Постійно називати Україну штучною територією, населеною вєркосмердючками без свого «язи­ка», культури, історії і традицій. Втовкмачувати в голову цьому населенню, що більшість території подаровано «Україні» Мокселією, а решту їм подарували моксельські вожді, відірвавши ті території від Польщі, Угорщини, Чехії, Румунії, а вона, Україна, сама нічого немає , бо такого й народу, як український ніколи не було, а Київську Русь населяли русскіє, про що сама назва свідчить уже з 1713 року.

23. Все що належить українам, має належати нам, країні Моксель. Якщо щось у Мокселії хочуть відібрати навіть за продажними українськими судами, піднімати веремію на весь світ, погрожуючи Євро­пейськими судами, Європейськими Хартіями і Європейськими конституціями, мотивуючи тим, що на території України живуть дикуни-самоїди, як і в часи Геродота у Моксельсько-Суздальських лісах, Заліссі.

24. На всіх форумах, конгресах, самітах й інших політичних збіговиськах звинувачувати в усіх внутрішніх і зовнішніх гріхах Україну. Привчати цивілізований люд Європи та й Америки, до того, що Україна – це зубний біль чи ракова пухлина в географічному центрі Європи, в якій зберігся ще досі за тисячолітню історію дикунський народ, який поїдає поїдом усіх підряд. А особливо сусідів на Півночі, в яких хоче відібрати не тільки газ, а саме екологічно чисте повітря і прогнати його по своїй трубі нібито в Європу, хоча насправді у свою хату, що скраю кожного українського села.

25. Уперто стверджувати перед усім світом, що україноїди ходять тільки в шароварах, вишиванках, а їхні жінки, як шотландці в спідницях і запасках. Носять не знімаючи кольорово-революційні чоботи навіть під час танців і експортують ці чобітки в чужі країни з «далекобійним» прицілом, тут був наш український чобіт, а, отже, це наша земля. Їдять україноїди виключно свиняче сало. Інколи з часником або цибулею, бо що таке хліб і коржі з маком вони з роду віку не чули.

26. Запускати на їхні території літаки, збивати їх із берегів Кубані, в той час, як йдуть російсько-укра­їнські військові навчання і все валити на українців, як на традиційних антисемітів і народофобів.

27. Вступати в різні партії, громадські організації товариства імені Пушкіна, Лермонтова, Нестора Літописця і постійно стверджувати в моксельській пресі, що «Повість временних літ» – це мокселька біблія, а «Слово про полк Ігорів» – найперша мокселька лірично-епічна поема про кохання до свого мужа, дружини й батьківщини, яка знаходиться на берегах Моксель – ріки.

28. Через кожних десять років святкувати тисячоліття Хрещення Моксельського царства на березі Моксель – ріки і бити поклони об монумент Хрещення Мокселії, яке відбулося нібито тисячу літ тому і тому на Моксель-ріці на честь цієї історичної події ще в 1998 році, за совітської більшовицько-атеїстичної влади, поставлено грандіозний пам’ятник.

29. Вбивати Європі в голову, а не в протилежне місце, що прийом України в НАТО стане для НАТО не початком, а кінцем натівського панування у світі.

30. Для щоденної профілактики звинувачувати у всіх земних і небесних гріхах Україну й українців, включаючи сюди релігійні війни і політичні баталії та платні шоу імені Савіка Шустера.
Активних учасників Всемок­сельського конкурсу в Україні що­річно й позачергово прийматимуть високопоставлені особи в Кремлі Мокселії і на Красній площі. Оплата дороги туди й назад, добові і номер в готелі «Мокселія» гарантується самим Моксельським гарантом. Кожному холую і члену «п’ятої колони» в Україні видається моксельський паспорт, громадянство, спеціальне посвідчення і мандат на прожиття в Мокселії без обмеження та реєстрації. Переможцям конкурсу вручатиметься валюта в конверті під гімн біло–червоної імперії: «Навік об’їдала Велікая Русь». Гран-прі і статуетка з білого золота у вигляді дегенерата – двоглавого орла, що водночас дивиться на Азію і Європу, особисто вручатиме глава Моксельської імперії під закодованим шифром ВВП. Молодіжне крило під справжньою моксельською назвою «Моксель», яке цілком і повністю схвалює участь в антиукраїнському конкурсі членів «п’ятої колони» в Україні та всіх холуїв – добровольців у прислужництві Мокселії заохочувати грошовими преміями і вручати конверти з золотою смужечкою під мелодію «Боже, царя храні!» у виконанні зведеного Моксельського хору і сучасних суперзірок українського походження.

На цьому ставимо крапку, чого не скажеш про «п’яту колону в Україні», яка випускає майже щодня словесні чорні гази зі свого чорно рота з чорним піднебінням, аби кинути тінь на гостинний народ, поміж якого живе і так його нахабно, цинічно і безсоромно зневажає.

ФОТО. СЕМАРГЛИ на капітелях Борисоглібського собору (12ст.) в Чернігові

СЕМАРГЛИ на капітелях Борисоглібського собору в Чернігові
СЕМАРГЛИ на капітелях Борисоглібського собору в Чернігові

вівторок, 23 березня 2010 р.

БИДЛОЕЛІТА: Новий голова Одеської ОДА: «І штоби я больше нє слишал про лжегєроєв, коториє стрєлялі нашим дєдам в спіни»

бидлоелітний українофоб матвійчук
Новий керівник Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук закликав відмовитися від «лжегероєв».Таку заяву він зробив на апаратній нараді в ОДА.

За словами губернатора, необхідно поважати справжніх героїв, а не тих, «яких дістали з підвалу».

«10 апрєля ми покажем, як ми чтім побєдітєлєй. І штоби я больше не слишал про лжегєроєв, коториє стрєлялі нашим дєдам в спіни», — підкреслив Матвійчук.

Джерело: КЦ

БИДЛОЕЛІТА: Коли Семиноженко чує український дубляж, його охоплює жах

шибениця - символ порядку та справедливості


Віце-прем'єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко вважає низькою якість українського дубляжу фільмів.
Про це він сказав у ході прямої телефонної лінії в "Комсомольской правде в Украине", повідомляють Українські новини.
"Я коли слухаю черговий фільм в українському дублюванні, мене охоплює жах від якості цього дублювання, якості української мови", - сказав віце-прем'єр.
Семиноженко підкреслив, що необхідно ставити питання не про дублювання всієї кінопродукції українською мовою, а про підвищення якості такого дубляжу.


БИДЛОЕЛІТНІ ВИРОДКИ: У київському метро обстріляли декілька вагонів з пасажирами

бидлоелітні виродки обстріляли київське метро


Минулої п'ятниці, 19 березня, близько 19:00, невідомі обстріляли вагони декількох потягів, що проходили по наземній лінії між станціями Гідропарк і Лівобережна, пише Кореспондент.

Як пише видання, молодики стріляли по вагонах на відстані декількох сотень метрів від станції метро Лівобережна з боку готелю Турист.

Ті, що стріляли, пошкодили три потяга, що слідували убік станції метро Лісова. В результаті стрілянини розбито три бічних шибки в пасажирських вагонах справа і лобове скло у машиніста. Ніхто з пасажирів не постраждав, пише видання.

На той момент, коли співробітники метрополітену викликали міліцію, ті, що стріляли, втекли з місця події.

Як пише видання, знайшлися також очевидці, які стверджують, що стрільці їздили на дорогих іномарках. Згідно коментарю одного з очевидців на форумі київського метрополітену, біля кінцевої станції маршрутів зупинилися автомобілі Lexus і Mercedes, в якого номер закінчувався нібито на ВР.

«З автомобілів вийшли декілька молодиків 18–20 років. Поводилися дуже агресивно по відношенню до оточуючих. Потім підійшли до шляхопроводу, дістали пістолети і почали палити по проїжджаючих потягах, при цьому намагаючись влучити в машиніста. Врятувало те, що вони були не зовсім тверезі і, відповідно, стріляли невлучно. Хтось їм крикнув: «Що ви робите?» — на що один відповів: «Я син помічника нардепа, мені ні…я не буде, а ти ще й винуватим станеш!». Номери однієї з машин ніби АА 22ХХВР», — мовиться в коментарі.

Джерело: КЦ

понеділок, 22 березня 2010 р.

Бельгійка і полька намагалися незаконно вивезти з України малюка


Двох іноземок, які намагалися незаконно вивезти з України маленького хлопчика, затримано в пункті пропуску «Краківець» на Львівщині.
Про це УНІАН повідомили у відділі з питань взаємодії зі ЗМІ Державної прикордонної служби України, зазначивши, що громадянки Бельгії та Польщі намагалися видати малюка за дворічну дівчинку.
Зокрема, за даними прикордонників, легковик «Фольксваген», яким керувала 56-річна бельгійка, в'їхав у пункт пропуску вчора близько 15.00. В машині також знаходилася 26-річна громадянка Польщі з дитиною. Разом зі своїм паспортом полька подала на контроль довідку про звернення в органи внутрішніх справ України із заявою про втрату паспорта доньки, з якою вона начебто приїхала. Однак згідно з базою даних Держприкордонслужби, іноземка перетинала кордон нашої держави без дитини.
Після того, як обох іноземок запросили для співбесіди, з'ясувалося, що «дівчинка» насправді є хлопчиком. Полька зізналася, що погодилася перевезти його через кордон за 3 тисячі євро. Цю суму начебто пообіцяв батько малюка — громадянин США. За словами перевізниці, мати хлопчика померла, а бабуся, яка живе у Львові, утримувати внука не хотіла.
На цей час прикордонники повідомили про спробу незаконного вивезення дитини органи СБУ та МВС. Обставини правопорушення з'ясовуються.
Джерело: КЦ

Ворог української нації Бойко їде в Москву здавати українську газо-транспортну систему

бидло еліта
У вівторок у Москву планують прибути представники режиму внутрішньої окупації України для проведення газових переговорів.
У складі делегації буде нове антиукраїнське керівництво паливно-енергетичного комплексу України.
Ця делегація пробуде в Москві до кінця тижня.
На цих переговорах планується обговорити зраду національних інтересів: питання створення газотранспортного консорціуму, надання імперській стороні можливості продавати газ безпосередньо споживачам України в ув'язуванні зі зниженням ціни на газ для України.
Джерело: Тризуб

Керувати поліційними структурами режиму внутрішньої окупації будуть одіозні кадри Кучми


Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Рівненській області очолить Олег Сало.
Про це повідомляють джерела Української правди.
Як відомо, до 2005 року Сало очолював міліцію Львівщини. Після Помаранчевої революції Генпрокуратура порушила проти нього кримінальні справи за порушення виборчого законодавства та зловживання службовим становищем. Він був оголошений у міжнародний розшук.
Пізніше кримінальні справи були закриті у зв'язку з відсутністю складу злочину. Сало вважався людиною Сергія Медведчука, брата глави адміністрації президента Леоніда Кучми Віктора Медведчука.
Крім того, управління МВС у Чернівецькій або Івано-Франківській області може очолити Василь Варцаба.
До 2004 року він очолював ГУ МВС у Закарпатській області. У грудні 2004 Варцаба був звільнений з цієї посади, а у червні 2005 його оголошували у міжнародний розшук. Ім'я Варцаби стало відоме після скандальних виборів мера Мукачевого у квітні 2004.
Також, за словами джерел, Закарпатську міліцію має очолити Віктор Русин.
До Помаранчевої революції він був першим заступником Варцаби. У вересні 2005 Русин був заарештований і півроку утримувався під вартою у слідчому ізоляторі.
Крім того, міліцію Запорізької області має очолити Валерій Нонік.
Як відомо, до 2005 року він був начальником ГУ МВС у Кіровоградській області. Також він був керівником служби охорони Блоку Литвина.
Під час виборів 2006 року його ім'я фігурувало в інциденті з побиттям кандидата в депутати до Корольовської райради Житомира від "Нашої України" Володимира Зубрицького.
Також джерела повідомили, що керівником Львівського обласного управління міліції стане Михайло Цимбалюк.
До цього часу він був начальником міліції Полтавської області, а у часи Кучми - губернатором Тернопільської області.
Речник МВС Костянтин Стогній не став коментувати Українській правді прізвища майбутніх керівників обласних управлінь міліції.
За його словами, призначення на ці посади мають відбутися з початку тижня: "З понеділка заступники міністра пороз'їжджаються по областям представляти нових керівників".
Джерело: Тризуб

Сергій Грабовський: Про новітню українську демократуру

бидло еліта
Тим, хто з-поміж нас претендує на роль безсторонніх теоретиків та аналітиків, вельми пощастило: на їхніх очах в Україні встановлюється новий політичний лад.
Зберігаючи певні, головним чином зовнішні, ознаки демократії, цей лад насправді нею не є. Ба більше: він навряд чи надається до зворотної трансформації у бодай недосконалу, але все ж представницьку демократію постсовєтського зразка.
Ну, а про рух до Європи і говорити не випадає. Та про це – якось іншим разом, тим більше, що такий лад у завершеному та досконалому його вигляді вже кілька років тому описали американець Хуан Лінц та білорус Андрій Санников.
На щастя, в Україні процеси творення "нового чудового світу" ще не досягли своєї досконалості, тому спершу – кілька спостережень, а потім уже, наприкінці – невеликий теоретичний фрагмент.
Почнімо з психологічного моменту, точніше, соціально-психологічного.
На Інтернет-форумах у ці тижні жваво обговорюється проблема типологічної схожості режимів, очолюваних Леонідом Кучмою з відповідною командою і Віктором Януковичем - теж, ясна річ, із командою. Мовляв, і для Кучми, і для Януковича держава – це таке собі велике підприємство, яким слід керувати жорсткою рукою і з якого треба мати зиск для себе і для своєї команди.
Певний резон у таких міркуваннях є. Але ж треба враховувати різницю між підприємствами: один із найбільших у світі заводів з випуску ракетної техніки – й автобаза.
Високотехнологічне підприємство із складною системою управління, із тисячами фахівців екстра-класу – і вантажівки розробки середини ХХ століття плюс шоферський пролетаріат. Продукція, випуск якої був одним із підґрунть радянського патріотизму, – і перехідний червоний прапор у змаганні на рівні Донецької області...
Ба, навіть досвід секретаря парткому "Південмашу" – це не тільки мінуси, а і плюси: слід тримати марку, слід у спілкуванні з норовливими інтелектуалами використовувати не лише батіг, а і пряник, слід дбати не лише про технологію, а і про ідеологію.
А що на автобазі? Засиджений мухами "червоний куточок" плюс галаслива Ганька, готова говорити на будь-яку тему, котру постійно випускають на трибуну під час партійних зборів, поки шофери кемарять у куточку, прийнявши законні сто грамів.
Який очільник – така і команда. Журналісти підрахували, що третина урядовців – з Донецької області, де провідні галузі виробництва базуються на технологіях ледь не столітньої давнини. Дніпропетровська ж команда бодай частково мала справу з іншими технологіями, іншими кадрами й іншими масштабами діяльності, хоча й у совєтську добу.
А відтак Леонід Кучма добре розумів значення певних політичних жестів – і робив їх, вводячи Україну до Ради Європи, беручи курс на вступ до НАТО, імплементуючи європейські правові норми у вітчизняне законодавство, - все це непослідовно, криво, з відступами, але ж певний рух уперед був, правда, одночасно із добре організованим грабунком усієї країни та творенням олігархічного ладу.
Ретельно підібрані "експерти" ще 1993 року переконали Леоніда Даниловича, тоді прем’єра, взяти курс на реалізацію сценарію економічних трансформацій, головними діючими персонами якого мали стати "акули" – хижаки великого бізнесу, які, мовляв, швидко пошматують неефективну радянську економіку, - і тоді почнеться економічне диво...
Постійні читачі УП добре знають, що автор цих рядків ніколи не перебував у лавах апологетів Кучми і кучмізму, але треба віддати належне Леоніду Даниловичу: він мав певні уявлення про управління складними об’єктами і навіть курс на побудову "розвиненого олігархізму" взяв на основі "науки".
Ну, а яка у нової команди наукова, чи хоча б квазінаукова основа її політики – хтось може підказати? І які методи психологічно, на рівні підсвідомості близькі тим, хто наразі взяв владу в Україні?
Крім екскурсу в минуле, ми можемо вирахувати ці методи на підставі аналізу поточної політичної практики останніх місяців. Принаймні, це не демократія, бо ж остання ґрунтується на реалізації політичної волі більшості громадян через представницькі інституції на основі законів і при повазі до меншості громадянської спільноти.
В Україні ж сьогодні йдеться про реалізацію політичної волі меншості громадян, і далеко не тільки через представницькі інститути, передусім через тіньові домовленості, при цьому – за відвертого нехтування законами, включно із Основним, і при не менш відвертій неповазі до більшості суспільства.
Іншими словами, у чомусь нова влада вже встигла відійти далі від демократії, ніж неблизький від взірців правової держави режим Леоніда Кучми.
Взірцево-показовою тут є ситуація з Дмитром Табачником. За часів Кучми цей персонаж ніколи не дозволяв собі публікувати "теоретичні" екскурси на кшталт тих, що бурхливим потоком полилися з нього за останні п’ять років. Якщо його погляди і були несумісними з державною діяльністю та історичною наукою, то він тримав їх при собі.
І ось таємне стало явним. Що ж далі? Виявляється, неприйняття нового міністра освіти і науки значною частиною суспільства та його анекдотичні під оглядом науковості погляди – все це не має жодного значення. Табачник не піде у відставку навіть у разі, якщо почнеться студентське голодування з такою вимогою.
А що це означає? Що не піде у відставку за будь-яких гріхів перед суспільством - немає значення, минулих чи нинішніх, ніхто з нового уряду.
Перестануть виплачувати зарплати і пенсії, наростять удвічі зовнішній борг, віддадуть за безцінь газотранспортну систему – попри масові протести, попри викриття преси, попри громадську думку герої владних коридорів залишатимуться на своїх місцях. І зовсім інша справа – якась провина перед власною командою - це буде покарано негайно і взірцево-показово.
При цьому, ясна річ, будуть лунати ритуальні слова про демократію – так само, як колись на партзборах автобази з трибуни говорилося про грандіозний трудовий ентузіазм совєтських людей та про одностайну підтримку мудрих дій партії в її черговій кампанії проти пияцтва...
Власне, отакий політичний устрій, який дозволяє позірно демократичній владі безкарно ігнорувати та порушувати інтереси більшості громадян, і зветься демократурою - саме це поняття вже приблизно два десятиліття циркулює у політичній науці та публіцистиці.
За такого устрою у державі наявний повний комплект "демократичних меблів", як влучно зве їх шотландський політичний оглядач Ніл Ашерсон, який пише на цю тему: конституція, парламент, номінально незалежний суд, регулярні вибори, громадські організації, опозиційні партії. Тільки при цьому владна еліта реально незалежна від народу і використовує у разі потреби всю силу державного механізму проти небезпечних для свого самовладдя опонентів.
Леонід Кучма в останні роки свого правління намагався, відійшовши від своєї відносної політичної стриманості і балансування між різними політичними силами, збудувати власну демократуру - приклад Лукашенка і Путіна був перед очима, домігшись, щоб Конституційний Суд визнав його другий президентський термін першим і відкрив тим самим шлях до переобрання на вищу державну посаду.
Проте хитрі ігрища у трикутнику "Кучма-Янукович-Ющенко" мали цілком несподіваний для всіх цих гравців наслідок: масове обурення проти нахабно-демонстративного нехтування владою нею самою задекларованих принципів.
І настала доба дещо божевільної української демократії...
Те, що вона закінчилася – самоочевидність. У дозовано-демонстративному вигляді допустити вплив громадської думки влада ще може при обранні учасника "Євробачення" від України, а от при обранні місцевої влади – аж ніяк. І тому місцеві вибори переносяться на строк, коли, на думку правлячої політичної сили, країна визріє для голосування за "правильних" кандидатів на основі "виправлених" законів.
Ну, а далі, якщо суспільство не чинитиме спротив, від демократури поїзд рушить до описаного Лінцем і Санниковим неототалітаризму. То вже буде, не приведи Боже, всерйоз і дуже надовго.
Джерело: УП

субота, 20 березня 2010 р.

Білорусь отримуватиме нафту через український нафтогін Одеса-Броди

Одеса - Броди
Венесуела в травні ц.р. поставить до Білорусі через Одеський порт пробну партію нафти обсягом до 80 тис. тонн, а до кінця року планує поставити до 4 млн. тонн.

Про це повідомляється на сайті Президента Білорусі.

Контракт із постачання нафти було підписано 17 березня ц.р. у Каракасі після закінчення переговорів президентів Білорусі та Венесуели Олександра ЛУКАШЕНКА і Уго ЧАВЕСА.
Крім того, протягом двох місяців планується створити спільне білорусько-венесуельське підприємство з постачання нафти, в якому 75% акцій належатиме Венесуелі, 25% - Білорусі. Сира нафта поставлятиметься через порт Одеси для подальшої її переробки на Мозирському НПЗ.

Також підписана ліцензія на право розробки Білоруссю газових родовищ і видобуток газу на шести родовищах у Венесуелі, а також договір про заснування спільного підприємства з надання сервісних послуг у галузі видобутку нафти. В 2010 році до Венесуели буде поставлено 2 тис. комплектів газового обладнання, контракт на постачання яких було підписано під час роботи в Каракасі 11-13 березня білорусько-венесуельської спільної комісії з торгівельно-економічної співпраці.

Джерело: Тризуб

пʼятниця, 19 березня 2010 р.

Московський ЧФ у Севастополі - за дешевий газ для "українських" олігархів

українофоб затулін
Основною умовою зниження ціни на російський газ, що поставляється в Україну, може стати продовження термінів базування Чорноморського флоту Росії в Криму.

Про це заявив журналістам депутат Державної Думи РФ Костянтин Затулін у Донецьку.

"Промисловість яка у вас працює, щоб продаватися в Росію, є конкурентом тієї промисловості, яка у нас працює... Якщо ми це робимо (знижуємо ціни на газ для України), ми повинні розуміти, що даємо якісь конкурентні переваги українській промисловості, віднімаючи їх у російської промисловості", - пояснив депутат невигідність для російської сторони йти на поступки Україні в питаннях цін на природний газ.

При цьому, Затулін чітко сформулював умову, за якої здешевлення російського газу цілком можливе.

"Умовно кажучи, дуже грубо, ви залишаєте Чорноморський флот, а ми заради цього готові знижувати... (ціну на російський газ)".

Як відомо, Затуліну до президентства Януковича був заборонений в'їзд в Україну.

Термін перебування ЧФ РФ на території України визначено у Конституції України. Наразі коаліція КоСаРів не має 300 голосів для внесення змін до Конституції і за визнанням регіоналів - не буде їх мати у перспективі.

Джерело: Аратта-Україна

Бандитів жде біда! Автономний спротив в Одесі атакував офіс партії «Родіна»

бидлоелітний українофоб марков
18 березня 2010 року, близько 12 години, активісти Автономного спротиву атакували в Одесі офіс антиукраїнської партії «Родина» (приймальню у Приморському районі — вул. Софіївська, 15). Всередину офісу закинули димові шашки, фасад обляпали зеленкою. Затриманих немає.

Мені прислали лінк на це відео разом з коротеньким прес-релізом, пише у своєму блозі Олена Білозерська. «Бандитів і винуватців смерті Максима Чайки затравлено газом! — сказано у ньому. — Активісти Автономного спротиву будуть і надалі продовжувати свою боротьбу з українофобами в Одесі. Ми встановимо справедливість в нашій країні. Слава Україні!».

На місці акції активісти розкидали листівки такого змісту:

«В 2007 році українофоб Марков зі своїми бандпосібниками серед білого дня скоїли напад на мирний пікет одеських патріотів. Прямо перед телекамерами та в присутності міліціянтів декілька чоловік отримали важкі тілесні ушкодження. Міліція проявила злочинну безпорадність. До сьогоднішнього дня жодний з нападників так і не був покараний. Кримінальну справу щодо Ігоря Маркова, який особисто добивав людей, нещодавно було зам’ято.

Вбивць, які рік тому зарізали молодого націоналіста Максима Чайку, також кришує Марков. І їх теж не поспішають ловити.

Більше ми не дозволимо банді Маркова знущатися над українцями тільки за те, що вони люблять свою Вітчизну.

Якщо наша держава не в спромозі захистити своїх громадян, правосуддям щодо негідників будемо займатись ми! Ми памятаємо про всі антиукраїнські злочини, і всі негідники будуть покарані!

Ми не дамо спокою Маркову і його «Родині», поки останній українофоб не залишить нашу країну! Марков вже вміє тікати до своїх кремлівських господарів, і ми змусимо його зробити це знову.

Якщо ніхто в цій державі не може встановити справедливість — це зробимо ми, активісти Автономного Спротиву.

Завтра належить нам!».

Джерело: КЦ 

The Economist: ФСБ — внутрішні окупанти Росії

московські карлики
путін - мєндєль - путін
Впливовий англійський тижневик «Економіст» присвятив статтю в номері від 18 березня звірствам російських терористів з банд ФСБ і МВС. Перерахувавши деякі з незліченних злочинів міліції і спецслужб за останній час, англійський журнал відзначає, що з путінською міліцією нічого не можна поробити, оскільки вони знаходяться в підпорядкуванні правлячій терористичній організації ФСБ і виконують її накази і завдання. Журнал пише:

Вони розстрілюють, б'ють і катують цивільних осіб, захоплюють бізнес і беруть заручників. Їх бояться і їм не довіряють дві третини країни. Але вони не іноземні окупанти, найманці або мафія. Вони — російські поліцейські офіцери.

Міліціонери є знаряддями в руках могутнішої організації — ФСБ, спадкоємиці КДБ, яка залишається поза суспільним контролем і поза критикою.

Російські міліціонери не тільки керують колишнім працівником ФСБ, але також пронизані чекістами, говорить Володимир Пастухов з російського Інституту права і суспільної політики, російського аналітичного центру.

Фсбшники можуть влізти в будь-який бізнес, який їм сподобається, проте доручають міліції робити всю брудну роботу. Ніяка серйозна реформа міліції неможлива, якщо дати спокій господарям міліціонерів.

ФСБ — кланова організація з своїми власними інтересами, має майже повну монополію на державні репресії. Ще більшу стурбованість викликає те, що ФСБ діє, спираючись на свої традиційні зв'язки з організованою злочинністю.

Російський журналіст Канів, який розслідував найбільш відомі викрадення багатих бізнесменів і їхніх родичів, говорить, що тільки деякі з них могли б бути здійснені без інформації і навіть участі колишніх і нинішніх членів держбезпеки.

Комерційні викрадення, які свого часу були прерогативою Чечні, тепер стали крупним бізнесом в Москві.

Про багато випадків, говорить Канів, ніколи не повідомляється. Натомість жертва тихо платить викуп. Це саме те, що робиться на окупованих територіях», свідчить англійський тижневик.

Джерело: КЦ

Повний гаплик: віце-президентом “національного” телеканалу став гламурний іммігрант

Бидлогламурний Єгор Бенкендорф та гламурно-толерантний іммігрант Валід Арфуш

Кабінет міністрів призначив президентом Національної телекомпанії Єгора Бенкендорфа, а його заступником - Валіда Арфуша.
Як відомо, ліванець очолює громадську організацію “SOS-расизм”. Разом з Анною Герман він брав участь у розробці законопроекту проти “расизму”.

З 2003 року разом з братом Омаром (громадянство України відсутнє) випускає гламурно-ліберальний журнал «ПапараZZи».

Сам же Бенкендорф на новій посаді має намір “навести порядок на каналі”. Напевно колишній іммігрант з Лівану допоможе йому в наведенні “порядку” та зробить свій внесок в розбудову “українського” ліберастичного телебачення.

Раніше у НУ-НСі заявляли, що Арфуш не може бути віце-президентом НТКУ через незнання української мови. Зокрема, нардеп Ірина Геращенко сказала, що йому потрібно скласти іспити українською. За її словами, Арфуш міг би бути лише консультантом Бенкендорфа.

Джерело: Народний Оглядач

Алексєй Шіропаєв: «Евророссия»

ЄССР
Как известно, 25 февраля с.г. Европарламент принял резолюцию, осуждающую указ Виктора Ющенко о присвоении звания Героя Украины Степану Бандере. В этом демарше Европа проявила полное единодушие с кремлем, негодовавшим по поводу чествования «нацистского пособника» и «антисемита». Не будем сейчас вдаваться в разоблачение этих ярлыков, уже и без того достаточно разоблаченных. Я бы хотел порассуждать на другую, гораздо более интересную и важную тему.
Депутат от блока «Наша Украина – Народная самооборона» Андрей Парубий, напомнив, что «Нюрнбергский процесс никоим образом не вспоминает ОУН-УПА в качестве нацистов или коллаборационистов», считает, что резолюция Европарламента обусловлена «мощным “газпромовским” лобби России в среде европейского политикума».
Заявление интригующее. Владимир Буковский прямо говорит, что «Евросоюз – дико коррумпированная и коррумпирующая система». Эти слова известного антикоммуниста ярко иллюстрирует пример нынешней Литвы: «Вступив в Евросоюз, Литва стала самим коррумпированным государством в Европе. Евросоюз поощряет коррупцию не только разрушая демократию и правовое государство, но и своей структурой органов правления, чиновничьей этикой и распределительной политикой». Нечто знакомое, не правда ли? Отмечается, что «бюрократия Евросоюза напоминает религиозную секту, масонскую организацию или даже индийскую касту, которая тратит множество времени и денег на продвижение своего публичного образа. Поэтому вероятность того, что потенциальный коррупционный евроскандал не будет покрываться и будет оглашён СМИ, приближается к нулю».
Кстати, о СМИ. Американский политолог Джеф Найквист пишет: «Офицер КГБ в отставке недавно заявил мне, что “нет ничего проще, чем купить западного журналиста”». Вообще агентурный аспект в нашей теме имеет место быть. Нередко в Сети можно встретить пассажи о работе «лубянской агентуры и пророссийского лобби на западе, активировавшихся после прихода к власти ставленника КГБ-ФСБ Владимира Путина». Напомним, что диссидент Александр Литвиненко незадолго до своей гибели встречался в Лондоне с итальянским правоведом Марио Скарамеллой – бывшим консультантом итальянской парламентской комиссии, которая в 2002-2006 гг. занималась расследованием подрывной деятельности КГБ в Италии в годы холодной войны. В апреле 2006 года Литвиненко, дававший показания этой комиссии, «инициировал запрос в Европарламент относительно Романо Проди (премьер-министр Италии в 1996-1998 и в 2006-2008 гг., левоцентрист –А.Ш.) как вероятного агента влияния КГБ - ФСБ». Известный перебежчик Олег Гордиевский, правда, усомнился в этих подозрениях, но, однако, сам же считает, что у российской агентуры влияния на Западе «больше, чем при СССР». По его словам, российские спецслужбы «покупают доли в газетах, информационных сервисах или телеканалах. Вербуют журналистов и так называемых влиятельных людей. Главным при подборе агента является его хорошая репутация и то доверие, которым он пользуется».
Примеры? Взять хотя бы Герхарда Шредера, социал-демократа, который после ухода с поста федерального канцлера ФРГ возглавил комитет акционеров North European Gas Pipeline Company – компании-оператора Северо-Европейского газопровода (СЕГ). Напомню, что доминирует в этой компании «Газпром», то есть Шредер, по сути, пошел на работу к другу Путину. Говорят, зарплата товарища Шредера – 1,5 млн евро в год. Вероятно, он счел, что за такие деньги можно наплевать на веские обвинения в политической коррупции. Пост главного исполнительного директора этой компании занял председатель правления Dresdner Kleinwort Wasserstein и глава наблюдательного совета ЗАО «Дрезднер банк» Матиас Варниг – давний друг Путина. С середины 70-х годов Варниг был сотрудником «Штази», занимаясь военным шпионажем против ФРГ. Как утверждает The Wall Street Journal, еще в 80-е годы он познакомился с Путиным, который тогда нес нелегкую чекистскую службу в ГДР. Понятно, что благодаря СЕГ, «Россия получает мощные рычаги воздействия на своих бывших вассалов, пишет The Wall Street Jornal».
Разохотившись, кремль пошел дальше. В 2008 году председатель правления «Газпрома» Алексей Миллер предложил премьер-министру Италии Романо Проди, покидавшему свой пост, «возглавить швейцарскую компанию South Stream, реализующую проект газопровода "Южный поток"». Так или иначе, но Проди отказался замыкать Европу в «энергетические клещи» на пару с коллегой Шредером…
Эту хронику разложения можно продолжить. Европу покупают как девку. Но только ли в «агентах влияния» дело? Вряд ли. При ближайшем рассмотрении становится очевидно, что за обликом нынешней Европы – едино-номенклатурной, коррумпированной, позорно потакающей кремлю – кроется целый проект.
Владимир Буковский рассказывает, что в начале 90-х коммунизм был спасен от аналога Нюрнбергского процесса не только противодействием советской номенклатуры, но и противодействием Запада, «где левые силы давно контролируют общественное мнение и львиную долю прессы. Они насмерть перепугались, что этот процесс вскроет их многолетнее сотрудничество с Кремлем, многомиллионные счета и прочие скандальные документы…».
Буковский убежден, что Евросоюз «изначально представлял собой некий конвергенционный сговор между советскими коммунистами и европейскими социал-демократами…». Отсюда и поразительное сходство структур ЕС и их командно-административного характера с хорошо знакомыми советскими реалиями, вплоть до именования еврочиновников комиссарами.
«Фактически, - говорит Буковский, - Евросоюз как система преемствует все параметры СССР, даже структурные, разница между ними примерно такая, какая была между большевиками и меньшевиками. То, что одни хотели установить сразу, другие планировали в результате некоторой эволюции. Но любопытно то, что эти "новые меньшевики" порою требуют стандартов даже более жестких, чем у "старых большевиков"».
Буковский считает, что идея «общеевропейского дома», озвученная когда-то Горбачевым, как раз и «предусматривала постепенное объединение Европы под жестким контролем левых правительств» и последующее слияние с «перестроившимся» совком. По существу же речь шла об исторической капитуляции Европы.
Однако процесс вышел из-под контроля – благодаря национал-демократическим революциям в Восточной Европе и Балтии. Антикоммунизм буржуазно-националистического толка, символами которого стали Бандера в Украине, Жемайтис в Литве, латышские и эстонские ветераны-антибольшевики 2-й мировой, герои восстания 1956 года в Венгрии, воины Армии Крайовой в Польше, не вписывался в конструкт красноватого «общеевропейского дома». Возникла как бы вторая Европа, хотя и тяготеющая к ЕС, но не совпадающая с его стандартами политкорректности.
Появление недавней резолюции Европарламента по Бандере вполне логично. Это символическая месть тем силам, которые в свое время внесли сбой в конвергенционный проект «общеевропейского дома». Это ультимативный посыл всей Восточной Европе с ее идеей строительства национальных государств. Это посыл Москве о готовности к «стратегическому партнерству с Россией» в духе Шредера и прочих «друзей Путина». Посыл о готовности предать собственные ценности свободы и достоинства.
Украина зажата между двумя жерновами. Украине ломают хребет. Она мешает "путинско-шредерской" конвергенции - гнилой, подлой, основанной на коррупции, цинизме и агентурных сетях, мешает возникновению монструозной «Евророссии», гибрида свиньи и гиены. Настоящая Европа сейчас – Украина, стиснутая между предательством Запада и имперской агрессией Москвы. Там, в Украине, сейчас решается судьба европейских ценностей, о которых посмели вякать «газпромовские» евродепутаты в своей позорной резолюции по Бандере. Будто предвидя это, еще в прошлом году Виктор Ющенко заявил на форуме Конгресса украинской интеллигенции в Ивано-Франковске, назвав имена Ярослава, Филиппа Орлика, Хмельницкого, Бандеры, Шухевича, что "мы всегда были европейской нацией, мы творили европейские ценности". Пусть это слышат и помнят продажные политические дельцы, рассматривающие Украину лишь как "звено в газотранспортной системе" или "емкий рынок сбыта и резервуар рабочей силы".

Джерело: Сварга

Клюєв підтримує конфіскацію в українського народу газотранспортної системи

Українська ГТС
Перший віце-прем'єр-міністр внутрішньо-окупаційного уряду виступає за передачу газотранспортної системи в концесію газотранспортному консорціуму, власниками якого виступлять Україна, Росія і Європейський Союз.

Про це він повідомив в інтерв'ю журналу Профіль.

"Це повинен бути тристоронній проект. Створюється він українською стороною, Росією - постачальником газу, і ЄС - споживачем. Окремо потрібно прийняти закон про передачу в концесію ГТС, а після цього передати її газотранспортному консорціуму" , - сказав Клюєв.
Джерело: Тризуб

Фінляндія готується до московської агресії: фінська газета опублікувала можливий сценарій війни з Росією

Talvisota
Найбільша фінська газета Helsingin Sanomat опублікувала вигаданий сценарій війни між Росією і Фінляндією у 2010 році
Як стверджує видання, сценарій було підготовлено певними військовими експертами. Вони розписали подробиці можливих військових дій в усіх деталях і фарбах.
Початком вигаданої війни стало потрапляння російської крилатої ракети в мовний центр фінської телерадіокомпанії в Гельсінкі. Далі видання зазначає, що телемовлення у Фінляндії припиняється і починається хаос. Влада, намагаючись взяти ситуацію під контроль, оголошує загальну мобілізацію, а президент країни бере на себе обов'язки головнокомандуючого силами оборони. "Оголошується військовий стан, обмежується свобода пересування громадян, вводиться цензура", - пише газета.
Далі до Гельсінкі підлітають на надзвуковій швидкості російські винищувачі. При цьому вони зазнають перших втрат у боях з фінськими пілотами. Фінські військові евакуюють уряд і парламент якнайдалі від Гельсінкі. Тим часом триває мобілізація резервістів.
За сценарієм Helsingin Sanomat, "на Карельському перешийку моторизовані частини російської армії за підтримки артилерії намагаються за дві доби прорватися до столиці Фінляндії. Проте російський наступ, зустрівши відсіч фінської армії, зупиняється в районі поблизу Кюмійокі.
За версією видання, чіткої лінії фронту не існує, оскільки фінські військові частини легко переміщуються з одного місця на інше на бронетранспортерах Pasi. Росія ж тим часом перекидає до Фінляндії сотні танків з-за Уралу, які можуть застосовувати заряди зі збідненим ураном. "Військові госпіталі заповнено. Забито біженцями дороги до Швеції. Мобільні телефони не працюють", - наголошує газета.
Далі згідно зі сценарієм російські висаджують повітряний десант у низці районів Гельсінкі. Мета парашутистів - порушити постачання міста електроенергією, водою і продовольством. "Перелом у війні наступає в повітрі. Тут Росія має беззастережну перевагу, її ВПС нараховують більш ніж 1200 винищувачів і 700 бомбардувальників. У Фінляндії всього 62 винищувачі Hornet та 49 учбових літаків Hawk", - пише Helsingin Sanomat.
Але на закінчення видання зазначає, що блискавичної перемоги Росії не відбувається, бо Фінляндія отримує дипломатичну підтримку всього світу.
За словами головного редактора Helsingin Sanomat Янне Віркунена, сценарій став продовженням серії публікацій про Зимову війну та її підсумки. Він зауважив, що в матеріалі представлено придуманий сценарій війни, а його метою було показати, як розвивалася б ситуація, якби виник такий же конфлікт, як у 1939 році.

Джерело: Тризуб

Український Південмаш постачатиме деталі для американських ракет

Південмаш
Українське виробниче об'єднання Південмаш виграло тендер на поставку першого ступеня для американської ракети-носія Falcon 9, повідомляє газета Дело.
На самому Південмаші свою перемогу в тендері не коментують, посилаючись на комерційну таємницю. За словами учасників ринку, Україна вже давно співпрацює з США та Канадою в космічній сфері, проте інформація щодо проектів суворо засекречена. З цієї ж причини не розголошується і вартість українських комплектуючих для американської ракети. Єдине, що сьогодні відомо - це загальні цифри щодо проекту. Зокрема на програму заміни Space Shuttle адміністрація Обами виділила більше $ 1,9 млрд. А всього на цей космічний проект Білий дім має намір витратити понад $ 6 млрд.
Перший ступінь, агрегат, який постачатиме Південмаш до США, - найбільш важлива частина ракети-носія. Вона розганяє всю ракету до необхідної для виходу у відкритий космос швидкості. Відомо, що агрегат днями успішно пройшов випробування. Запуск самої Falcon 9 запланований на 12 квітня цього року, зазначає Дело.
Falcon 9 була розроблена американським космічним агентством NASA у рамках проекту, який повинен замінити космічні човни Space Shuttle. У NASA планують, що за допомогою цієї ракети на орбіту буде виводитися космічний корабель Dragon для доставки на Міжнародну космічну станцію астронавтів і вантажів.
Розробка космічних кораблів, які повинні будуть доставляти астронавтів на орбіту, для США вкрай важлива. У цьому році запланований останній політ Space Shuttle. Після цього Америка практично втратить можливість самостійно відправляти астронавтів у космос. І якщо в цьому році проект із запуску Dragon провалиться, NASA доведеться платити Росії по $ 51 млн. за доставку на орбіту кожного астронавта.
Falcon 9 - багаторазова ракета-носій компанії SpaceX. Ціна виведення корабля на орбіту цієї ракетою складе від $ 44 млн. до $ 50 млн. SpaceX розвиває кілька центрів зі стартовими майданчиками. Перший з них розташований на мисі Канаверал (Флорида, США). Інший стартовий майданчик розташований на острові Омелек (Маршаллові Острови).
Джерело: Тризуб

Денис Богуш: Стратегическая неопределенность ''проекта Украина''

Cегодняшнее состояние Украины можно охарактеризовать как "стратегическую неопределенность. Не столько государства, сколько т.н. "проекта Украина".

Если идти в контексте парадигмы "проекта Украина", то любые тактические ходы новой власти должны исходить из определения маркеров будущей стратегии страны.

Понятно, что с одной стороны – мировой экономический кризис, с другой стороны – катастрофическое состояние украинской экономики, политический кризис, много "подвешенных" вопросов в конституционном поле... Но определяться все-таки придется.

Проекты стран

Это состояние неопределенности возникло не в этом году, Украина в этом состоянии с 1991 года, после возникновения независимого государства. Все эти годы она находилась в поисках своего места в мире. Просто после президентской избирательной кампании 2010 года эта неопределенность чрезвычайно актуализировалась.

Речь идет в первую очередь о целях и миссии "проекта Украина", приоритетах национальных интересов, работе со стратегическими партнерами.

Стратегическая неопределенность, на настоящий момент, выражается в отсутствии "проекта Украина" как такового. В первую очередь, не определены в рамках этого проекта – цели страны, миссия, стратегия, векторы и модели развития, позиционирование в мире, своя картина мира и т.д. Во вторую очередь, нет компетентной команды, которая бы занималась подобными вопросами.

В такой слабой позиции Украина становится частью других проектов, например, "проекта Россия", "проекта Евросоюз" и занимает в них далеко не комфортное для себя, часто откровенно дискриминационное положение.

Чем слабее страна, тем более "неудобную роль" ей отводят в других проектах, если, еще она сама не знает, чего хочет. Фактически страна "завоевывает" свое позиционирование в других проектах и мире, исходя из своей стратегии.

Если смотреть и оценивать страны, международные объединения стран с точки зрения стратегического проектного менеджмента, то можно говорить о ярко актуализированных мировых проектах: "США", "Европа", "Россия", "Китай", "Япония" и др.

Страны делают собственные проекты или объединяются и становятся частью каких либо глобальных проектов.

Если говорить о проекте "Европа" то он объединяет разные европроекты, например, Евросоюз, Шенгенская зона, Еврозона, Западноевропейский союз и т.д. со своей картиной мира, своим вектором развития. Например, страны, такие как Франция, Германия и др. стремятся в этом проекте занять более значимое и доминирующее положение. В рамках этого проекта обсуждается концепция разноскоростной Европы, когда регионы и страны в разной степени интегрированы в общеевропейские проекты.

Глобальные проекты-страны имеют свои технологии продвижения путем формирования имиджей и брендов, используя рекламные технологии и добавляя капитализацию в нематериальные активы территорий. И для того, чтобы попасть в сознание современному человеку и занять там лидирующее или хотя бы заметное позиционирование, используется множество рекламных и PR инструментов. Города, особенно мегаполисы делают свои собственные проекты-бренды.

Каждый проект страны имеет свои преимущества, например, научные разработки, системы смыслов, ресурсы, систему образования, язык, валюту, которыми пользуются в других странах (например, язык (англ.) и валюта (доллар) – части "проекта США"), вооружение, национальные персонажи (например, Дед Мороз, Санта Клаус, Святой Николай) т.д.

И наконец, "картину мира", систему ценностей и идентичностей, в том числе систему ответов на вопрос "что хорошо, а что – плохо".

Разработчики успешных проектов стран и объединений разрабатывают смыслы и суперидеи – и тратят очень много ресурсов для разработок системы управления будущим своих проектов, заранее закладывая в такие картины будущего выгодные конкурентные преимущества по сравнению с другими.

Для любого проекта важно прогнозирование как общих тенденций, так и планирование ресурсообеспечения. И тут выходят на первый план т.н. "точки или зоны роста" в различных сферах. Это "точки роста" экономики, научных прорывных идей и технологий, гуманитарных инициатив и т.д.

Обычно на первый план встает управление проектами. Главную роль в таком управлении играет уровень компетенции и легитимности основных менеджеров проекта, часто этим занимаются руководители страны, создавая соответствующие институты.

Современный кризис проявился как испытание на прочность глобальных проектов. "Мировой финансовый кризис" – ширма, за которой скрываются глобальные изменения не только в сфере финансов, но и климата, мировоззрения, восприятия реальности. И эти изменения настолько сильны, что их оценивают на уровне угрозы национальной безопасности многих стран.

Перспективы проекта "Украина"


Перспективы у проекта существуют в том случае, когда есть сам проект. Важен вопрос методологических инструментов в "проекте Украина" и компетентных специалистов, которые будут им заниматься. Это подход с точки зрения стратегического проектирования.

Огромное влияние на сегодняшние возможности Украины оказал СССР: развитие инфраструктуры и логика построения системы воспитания и образования, основные направления научных исследований, развития промышленности и аграрного сектора. За время независимой Украины практически не внесено новых концептов и инновационных моделей развития территории и инфраструктуры, структурирования среды обитания, а старые установки почти разрушены.

Объективно мир изменился. Мы живем не в индустриальную эпоху и а в информационную (даже постинформационную), большая часть населения изменило свой уклад жизни за последние 100 лет. Например, в 1913 году на территории Украины жило 19% городского и 81% сельского населения, в 1959 – 46% и 54% соответственно, в 1983 – 64% и 36% и на сегодняшний день эта цифра приближается к 70% (городского) на 30% (сельского). Подобные изменения имеют колоссальное значение для построения адекватного проекта страны.

На первом этапе разработки "Проекта Украина" важно осознание способа существования страны, и важен разработанный т.н. "Стратегический пакет" Определение для себя национальных приоритетов в различных сферах – международной политике, системе образования и воспитания, безопасности, национальной идентичности и т.д.

Важно разработать "картину мира" и "смысл существования" "проекта Украина". С необходимыми "моделями поведения", "картами реальности" и ресурсообеспечения, а также стратегиями развития и пределами возможностей, а также важно разработать т.н. "сценарии успеха".

Очень важно определить основные стратегические маркеры:

Маркеры идентичности: язык, территория, культура, уклад, мифы и сказки

Маркеты ресурсообеспечения: плодородная земля, территория, люди как нация и как персонал с потенциальными возможностями, климатические возможности, полезные ископаемые, в т.ч. нефть, газ и уран.

Маркеры преимуществ проекта: большая территория, научно-технические возможности, космические технологии, военные технологии, ядерные технологии, аграрные возможности и т.д.

Многие эксперты Европы, России хотят от Украины определенности, прогнозированности, и в конкурентных условиях – ее слабости.

Кстати, думаю, специально планомерно навязывается дискуссия извне для руководства нашей страны – "или Россия или Запад" именно в такой упрощенной парадигме. В реальности у нас огромные возможности для сотрудничества с Китаем, Индией, Бразилией, Японией – будущими лидерами в мире, от которых нашу элиту "отвлекают" навязыванием специально "зауженной" картиной мира.

Стратегические вопросы, на которые жизненно необходимо получить правильные и адекватные ответы для новой власти:

1. Какое место Украина занимала в проекте "СССР"?

2. Какое место Украина может занимать в проекте "Европа" (Евросоюз)?

3. Какое место Украина может занимать в проекте "Россия"?

4. Какое место Украина может занимать в проекте "США"?

5. Насколько сильно Украина сможет изменить положение, позиционирование в рамках этих проектов?

6. Нужна ли Украина сильная и конкурентоспособная в этих проектах?

7. Кто занимается проектом "Украина"?

8. Какие цели и задачи проекта "Украина", какие претензии и амбиции?

9. Какой вектор движения в будущее проекта "Украина"?

10. И, наконец, какое место будут занимать "Европа", "Россия", "Китай", "США", "Япония" и др. в проекте "Украина"?

Ответы на эти вопросы настраивают на адекватное восприятие реальности, которая изменилась и заставляют думать в правильном направлении.

На данном этапе, вызовы современности по отношению к нашей стране настолько серьезны, что существует реальная угроза государственности и суверенитету Украины.

"Украина для людей" или ''Книга счастья''

На сегодняшний день единственным документом от новой власти, направленным в будущее, является предвыборная программа Виктора Януковича "Украина для людей". Исходя из целей этой программы и предполагаемых результатов, ее можно назвать "книга счастья".

Анализируя программу "Украина для людей", то это, к сожалению, банальный набор популистских лозунгов и целей. Ни одного намека на механизм воплощения, "точек роста" экономики и способов наполнения бюджета страны для выполнения этих обещаний.

Если подойти с экспертной стороны к этому документу, который, кстати, висит на официальном сайте Президента Украины, то наверное и трех бюджетов Украины не хватит для оплаты всех социальных обещаний, изложенных в этой Программе. К слову, уже сегодня – 30 млрд. гривен дефицита бюджета в 2010 году и 100 млрд. долл. внешних долгов. Даже широко обсуждаемый Закон о социальных стандартах не содержит такого количества социальных выплат.

А ведь моделировалась ситуация и писалась программа Януковича не в космосе, а с учетом реальной экономической ситуации, во время кризиса. К сожалению, вирус социального популизма все-таки передался от предыдущей власти.

Если бы там было написано, что мы не знаем реальной экономической ситуации, а разберемся и сделаем всем хорошо – одно дело. Но в программе совсем конкретные цифры и даты.

Например, несколько цитат из программы:

• 50 млн. жителей Украины к 2020 году

• Каждый ребенок Украины будет ежемесячно получать от 250 до 500 гривен

• При рождении второго и третьего ребенка семья получит – от 50 тысяч до 100 тысяч гривен

• Все врачи, военнослужащие, работники культуры и милиционеры получат квартиры

• Финансирование медицины – 10% от ВВП

• Малому бизнесу – отмена налогов на 5 лет.

• Все военнослужащие первого года службы получат жилье

На основании этой программы была избрана новая власть. После создания коалиции в ВР и избрания Николая Азарова Премьер-Министром Украины уже ничего не мешает Партии Регионов, Президенту и Премьер-Министру выполнять свои предвыборные обещания, данные источнику власти – народу. Я даже не сомневаюсь, что Закон о бюджете, Программа Правительства и другие важные документы будут написаны в контексте программы Президента Януковича "Украины для людей". Соответственно, мы, должны увидеть в реальности какие-то результаты в этом направлении.

Если говорить о главенствующем положении Партии регионов в действующей коалиции, то на первый план выступают программные документы Партии регионов.

Это, например, "Стратегия экономического развития Украины", написанная в 2005 году, доступная на официальном сайте Партии регионов и проект Закона Украины "Про внесення змін до Конституції України" (май, 2005). На основании этих документов можно предположить, какие изменения будут внесены в существующее законодательство Украины.

Конституционные изменения и реформы, в идеале, должны исходить из целей и задач "проекта Украина". Законодательные и конституционные изменения – это просто юридическое оформление основных направлений развития государства на базе политического и стратегического консенсуса в обществе. Например, в программных документах Виктора Януковича и Партии регионов не описана логика желаемых конституционных изменений формы правления страны после политической реформы-2004.

В результате внесенных изменений в Конституцию Украины во время "Оранжевой революции" страна превратилась из президентско-парламентской в парламентско-президентскую, с "усеченными" полномочиями Президента. После этого различными политическими силами предлагались разные варианты конституционных изменений: от ликвидации поста Президента или выборов Президента в Парламенте до возвращения ситуации в Конституции и, соответственно, укрепления полномочий Президента.

Есть надежда, что новая власть учтет все ошибки предыдущего руководства страны, и начнет с "головы", т.е. с разработки миссии, целей и задач Украины, подойдет к стратегии развития страны с позиции парадигмы проекта. И мы увидим "проект Украина" с концепцией развития нации и культуры этой территории, приоритетами национальных интересов, эффективным позиционированием в мире, стратегическим планированием развития страны на базе инновационных моделей, "точками роста" и конкурентноспособной экономикой и структурированной средой обитания.

И все стратегические документы, исходящие от новой власти будут базироваться на адекватном восприятии реальности с просчитанными механизмами и стратегиями развития.

Джерело: Блог Дениса Богуша

БИДЛОЕЛІТА: ЛОЗІНСЬКИЙ ДОБИВАВ СВОЮ ЖЕРТВУ БАМПЕРОМ, ЯК ЗВІРА

бидлоелітний виродок лозінський
Екс-депутат Віктор Лозінський добивав Валерія Олійника, як дикого звіра, знаходячись за кермом автомобіля "Ніва-Шевроле".

Про це свідчать відтворення обставин подій з виїздом на місце вбивства й матеріали експертиз, пише газета "Сегодня".

При відтворенні обставин подій із виїздом у Голованівський район слідчої групи Генпрокуратури встановлено: Лозінський розігнав машину і скерував її прямо на Олійника, завдаючи бампером травми вже пораненому з вогнепальної зброї селянину, який стікав кров'ю.

Це підтверджується також матеріалами експертиз, повідомив газеті заступник генпрокурора Віталій Щоткін.

"Лозінський категорично відмовився від участі в слідексперименті, але це не вплинуло на хід подій, тому що зібрано достатньо доказів його причетності до загибелі Олійника", - каже він.

"Акт за підсумками відтворення ще не підписаний, але до вже наявних свідчень долучимо й нові. Припускаємо, що до кінця березня – початку квітня обвинувачувальний висновок буде готовий, після чого Лозінському належить ознайомитися з ним у порядку статті 218 УПК України", - додає Щоткін.

Лозінський продовжує перебувати у Лук’янівському СІЗО. Свою провину в смерті мешканця села Грушки Кіровоградської області Олійника, який загинув під час полювання Лозінського в його угіддях 16 червня минулого року, екс-депутат БЮТ не визнає.

Під вартою знаходяться і його співучасники – екс-прокурор Голованівського району Євген Горбенко, єгер Василь Перепелиця, помічник дільничного інспектора Олег Штука. Екс-начальник райвідділу міліції Михайло Ковальський відпущений на підписку про невиїзд.

Джерело: УП