В Україні суспільство дозріває до бунту

Гайдамаки

Українці економлять на продуктах і запасаються іноземною валютою, в суспільстві панує тривожний настрій, повідомляють аналітичні центри. Влада обіцяє втримати ситуацію під контролем, але проблема в тому, що дані офіційної статистики реалії вже зараз разюче відрізняються. Розвиваючись, ситуація може призвести до народного бунту на початку весни, допускають політологи.
Настрої суспільства і влади в Україні стрімко розходяться, пише журналіст Тетяна Івженко в статті, яку публікує “Нєзавісімая газета” 


Днями три великих українських аналітичних центри оприлюднили результати досліджень, які свідчать про тривожні тенденції. Спільний проект компанії GfK-Україна та Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) виявив обвал індексу споживчих настроїв: понад 60% українців украй негативно оцінюють своє матеріальне становище і роблять небувало песимістичні прогнози на майбутнє. Висновки аналітиків підтвердила Міжнародна організація праці (МОП), яка внесла Україну до списку країн з високим рівнем соціального неспокою. 


Керівник програми "Соціальна економіка" МЦПД Максим Борода пояснив, що тривожні настрої в суспільстві викликані різким подорожчанням продуктів, які визначають значну частину витрат пересічних громадян. 


"Сумніви в здатності влади забезпечити підвищення добробуту пересічних громадян, що з'явилися, теж негативно позначаються на очікуваннях суспільства", - зазначив експерт. 


Про це побічно свідчать і офіційні дані валютного ринку: у вересні українці почали скуповувати іноземну валюту. Обсяг купівлі склав майже 3 млрд. дол. проти 1,3 млрд. дол. обсягу продажу. У серпні ці параметри були приблизно рівні. 


Зазвичай громадяни запасаються доларами і євро - поряд з крупами, сірниками, сіллю - в очікуванні різкого зростання цін, знецінення національної валюти, соціальних і економічних потрясінь, зазначають експерти. 


Про те, наскільки погіршилося реальне становище українців, можна судити з "індексом борщу" - українському аналогу прийнятого на Заході "індексу Біг-Мака". Правда, західні експерти таких неофіційним, але дієвим методом порівнюють паритет купівельної спроможності в різних країнах, а в Україні агентство "АПК-Інформ" досліджує динаміку цін на основні продукти харчування, які є традиційними інгредієнтами національної страви. Ґрунтуючись на даних власного щоденного моніторингу, агентство днями повідомило, що середньостатистичний овочевий "борщовий набір" у вересні цього року коштує на 92% дорожче торішніх показників. За даними агентства, подорожчання призвело до зниження на 10-20% обсягів покупок овочів і фруктів населенням. 


За даними інших спеціалізованих дослідницьких центрів, м'ясо за цей період подорожчало в середньому на 10-20%, але до зими очікується стрімке зростання цін до 40% через подорожчання кормового зерна. Сало, яке прийнято жартома називати стратегічним продуктом України, на київських ринках продають вже по 5-7 дол. за кілограм, що більш ніж вдвічі перевищує торішні ціни. Ціни на молочну продукцію зросли за останні кілька місяців на 50-100%, так само стрімко дорожчають яйця, крупи, цукор. Днями в Києві приблизно на 10% зросли ціни на соціальні сорти хліба, що викликало паніку в суспільстві. Антимонопольний комітет зажадав від виробників обґрунтувати це підвищення ціни і пригрозив санкціями. 


Водночас, перший заступник міністра економіки Анатолій Максюта, намагаючись заспокоїти громадян, заявив, що подорожчання пояснюється спекулятивними тенденціями: "Ми бачимо зростання цін на продтовари і вживемо заходів щодо недопущення значного зростання". Одним з таких заходів має стати розширення імпорту продуктів в Україні, сказав чиновник. Проте його колеги не розділяють цієї думки, побоюючись, що імпорт завдасть нищівного удару по українських виробниках. 


Галузеві експерти вважають, що влада зможе утримувати ситуацію під контролем адміністративними заходами максимум до призначених на 31 жовтня виборів до місцевих органів влади, а після голосування зростання цін неминуче відновиться. До речі, днями пропрезидентська більшість у Верховній Раді провалила голосування за розроблений опозицією законопроект, що забороняє подальше підвищення тарифів на газ, електроенергію, послуги ЖКГ для населення. Тому українці, які ще не звикли до 50-процентного подорожчання з 1 серпня найнеобхідніших послуг, готуються до нових етапів зростання цін. 


Українська опозиція щосили використовує ці приводи для критики влади. Юлія Тимошенко звинуватила президента, уряд, Національний банк і Держкомстат у змові заради приховування реальної інформації про економічну ситуацію. Вона заявила, що влада безконтрольно друкує гроші, щоб укластися в затверджені МВФ річні показники дефіциту держбюджету. А емісія коштів призводить до зростання інфляції, внаслідок якої "за три останніх місяці кожен громадянин України став втричі біднішим". За її словами, реальна інфляція в сегменті продуктів харчування становить зараз не менше 54%, що ніяк не відповідає даним Держкомстату про менш 3% інфляції у вересні. 


На цьому тижні до опозиції приєднався і Національний форум профспілок України, який оголосив про проведення в жовтні соціального експерименту "Життя на прожитковий мінімум". П'ять добровольців у різних містах країни спробують вижити місяць на офіційно встановлений державою розмір прожиткового мінімуму - 907 гривень, що дорівнює майже 115,5 дол. Керівник організації Мирослав Якибчук повідомив, що всі охочі можуть у режимі реального часу спостерігати за учасниками експерименту - де живуть, що купують, яким транспортом користуються, оплачують комунальні послуги. 


Причому серед добровольців немає киян, оскільки в українській столиці неможливо не те що вижити, але навіть орендувати житло на зазначену суму. Автори ідеї сумніваються, що доведуть експеримент до кінця і в інших містах країни, оскільки, за їхніми підрахунками, реальний прожитковий мінімум в Україні складає на сьогодні в 2,5 рази більше, ніж офіційний показник. Якибчук пояснив, що мета акції в тому, щоб донести до влади просту думку: "На офіційно встановлений прожитковий мінімум в Україні вже неможливо забезпечити навіть біологічно достатній рівень харчування, не кажучи вже про елементарні соціальні й культурні потреби людини". 


Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, коментуючи ситуацію, зауважив, що нинішня українська влада поки що не звертає уваги на стан пересічних громадян, на показники "індексу борщу", займаючись у першу чергу посиленням своїх позицій. А суспільство, якому належить пережити небувало важку у фінансово-економічному сенсі зиму, поступово дозріває до бунту.


Аратта


До теми:
Про очевидне


8 + 8. Ретро ХХІ століття. Сценарій камерного тріллера за мотивами казок, легенд і міфів в контексті сучасності. Жодних аналогій і співпадінь. В двох діях.


Тарас Шевченко ХОЛОДНИЙ ЯР

9 жовтня о 13.00 в селі Мельники Чигиринського району Черкаської області буде відкрито пам’ятник Юрію Горлісу-Горському

Юрій Горліс-Горський

Юрій Горліс-Горський, хорунжій Армії УНР, авторові знаменитої книги спогадів “Холодний Яр”, на якій виховано ціле покоління борців ОУН-УПА.

Пам’ятник Юрію Горлісу-Горському збудував благодійник з Черкас Володимир Сапа, якого влада нині ув’язнила. 

Вшануймо разом пам’ять борців за українську справу – борців минулого і сьогоднішнього дня!

З Лівобережжя їхати через Черкаси або Кременчук, із Правобережжя – через Кам’янку – Грушківку, або Чигирин чи Суботів – Новоселицю.

Запрошуємо до участі в урочистостях членів Історичного клубу “Холодний Яр”, молодіжних українських організацій, козацьких товариств, військово-історичних клубів, народних депутатів усіх рівнів, читачів “Незборимої нації”, усіх небайдужих.
Холодний Яр живий. Він знає, хто свій, а хто ворог.

^{Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
Koval_r@ukr.net}



До теми:
ΜΟΛΩΝ ΛΑΒΕ!


Час борців, час героїв. Час воїнів

РІДНА МОВА

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році.
В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про
мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона,
Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох
великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини
Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля.
Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії,
мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській
мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки,
лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській
мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи
могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої
самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, -
звернувся він до німця.
- Нехай буде "П" - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне
повідомлення:
"Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим
потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла
поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло
прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези
Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну,
плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені
поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,
пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім
подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові
полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна
попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція
повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря
п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим
плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде
жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі
слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.


- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби. 

Панас Столярчук, професор
("Українська думка", Лондон)

Дякую Віталію Гребеннікову

До теми:

Українська поезія 16 століття

Поезія Гетьмана Івана Мазепи «Дума ілі пісня» написана 1698 року.

Вірш, декламований січовим лицарством Гетьманові Івану Мазепі на Воскресіння Христове 1691 року

МОСКВА. Путін заслав свою дружину в чекістський монастир-фортецю

святий ФСБ-РПЦ  путін

Не дивлячись на перманентні спростування влади РФ, в російській блогосфері розповсюджується неофіційна інформація, що дружина путіна Людмила стала ігуменею свято-елізаровського монастиря.

Про це повідомив блогер pritula в пості під заголовком «Дружину в монастир». За його даними, генерал-патріарх ФСБ-РПЦ Міхайлов-гундяєв призначив Людмилу путіну настоятелькою. Колишня 55-річна керівниця монастиря дуже вдало «померла» цього літа.

Чета путіних разом з'являлася 2 березня 2008 року під час так званого голосування на чекістсько-демократичних «виборах». Після цього путінська дружина на деякий час «зникла» з поля зору російського суспільства.

Потім Вовка з Людкою разом прийшли в ХХС, головний чекістський храм ФСБ-РПЦ (це був травень 2009 року) з чимось привітати генерала ФСБ Гундяєва.

Після того, як обридла путінська дружина була призначена чекістською ігуменею, з скромної обителі монастир перетворився на справжню фортецю, що добре охороняється, відзначають місцеві жителі.

КЦ 


До теми:
Кацапський канонічний православний маразм

СМЕРТЬ РОСІЇ. На тлі вимирання росіян посилилася деградація штучної «російської мови»

кацапи в екстазі

За повідомленнями російських ЗМІ,  вчені з філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету під керівництвом професора Асиновського в ході обширної дослідницької роботи встановили, що усна мова росіян має мало спільного з класичною російською граматикою. В рамках наукового дослідження вони цілих три роки вони вішали на шию добровольцям диктофони і записували їхню мову так, як вона звучить насправді.

Результати розшифровок нагадують хаос. Практично всі традиційні одиниці, з якими лінгвісти, що спеціалізуються на природних мовах, звикли мати справу, абсолютно не працюють: ні фонеми, ні морфеми, ні речення. Наприклад, осцилограма чітко показує, що відмінностей між закінченнями в словах «рижий» і «каждую» в природній мові просто немає. Про граматичні форми того чи іншого вчені просто здогадуються.

Фахівці пояснюють, що це  говорить про те, що в природній російській мові граматичні значення за допомогою закінчень і суфіксів більше не реалізуються. Реально немає флексій, вони в природі не зустрічаються. Їх неможливо почути, їх неможливо вичленувати. Є слова, які, як здається росіянам, вони постійно використовують. А насправді росіяни їх взагалі не вживають. Замість них вони говорять «вот», «блін» або щось подібне.

Більше половини слів, використовуваних в природній мові, не означає взагалі нічого. Це щось подібне до «э», що заповнює мовну паузу, або того ж «вот» — слова, що дозволяють встановити контакт із співбесідником. Але це зовсім не слова-паразити, з якими традиційно доводиться мати справу лінгвістам. Саме з їх допомогою, тобто, доповнюючи слово мімікою, інтонацією і жестом, росіяни, позбавлені свого природного угро-фінського говору, як примітивні дикуни намагаються  передати сенс.

Нагадаю, що так звана російська мова дуже молода. Вона була створена наприкінці 18 століття німецькими масонами (дочка Петра 1 та армійської курви Марти Скавронської, Єлізавєта 1 була останньою з татарського роду Кішкіних-Кобил, які змінили призвище на Романови. Після неї Московією до 1917р. правили ВИКЛЮЧНО німці з скандинавсько-німецького роду Гольштайн-Готторп) для оголошеної «єдиної» міфічної «російської нації» і приписана членові масонської ложі Михайлу Ломоносову. При цьому спочатку була видана граматика цієї штучної мови (німецькою), а тільки потім «російська мова» доповнювалася лексикою з української (граматика Мелетія Смотрицького) та т. зв. церковно-слов'янської. До цього часу в т. зв. російській мові залишилися артифакти з німецької граматики, наприклад, абсолютно безглуздий з мовної точки зору німецький суфікс "ір - ірен" - функционировать, дережировать тощо. Також т.зв. російська мова має ТИСЯЧІ ПОБУТОВИХ слів українського, німецького та французького походження (детальніше про це дивись книгу нашого славного професора Павла Штепи. Московство, Видавнича фірма Відродження, Дрогобич, 2007р.). Природними мовами зовсім не єдиних  «росіян» є різні угро-фінські діалекти, сильно перемішані з монгольською мовою.


До теми:
Население России: статистика, факты, комментарии, прогнозы


Павло Штепа, Московство. Його походження, зміст, форми й історична тяглість

На Київщині бидлоелітні депутати намагаються знищити напис на пам’ятнику воїнам Армії УНР

Напис під пам'ятником у с. Вороньків, Бориспільсбкого р-ну,
який бидлогламурним депутатам здається не толерантним до ворогів.

24 серпня 2010 року в селі Вороньків Бориспільського району місцеві краєзнавці відкрили військовий меморіал козакам Вороньківської сотні Переяславського полку, які полягли в битві з більшовиками на річці Трубіж у 1919 році. На гранітній колоні викарбували: «Померти за Батьківщину, значить -жити», нижче наступне: «Вороньківцям, борцям з більшовизмом за Волю України. Слава Героям!»

Дозвіл на відкриття меморіального знаку надала сільська рада, проголосувавши за дане рішення одноголосно. Однак вже за декілька тижнів Бориспільський райком КПУ зібрав близько 400 підписів серед мешканців села та звернувся до сільської ради з вимогою демонтувати меморіал. Сільська рада на демонтаж не наважилась, однак ухвалила «прибрати згадку про більшовиків» з меморіалу.

Сільський голова Вороньків Ігорь Заборний на прохання «Героїки» прокоментував ситуацію довкола українського військового меморіалу. Пан Ігор зазначив, що рішення про зміну напису є компромісним, адже головне, на думку депутатів сільради, — це уникнути конфронтації, на якій наголошують комуністи. Депутати погодились, що згадування більшовиків як окупантів є некоректним.

Відтак слово «більшовики» та «більшовизм» з пам'ятника просто зникне. Більшість у Вороньківській сільраді складається з депутатів ВО «Батьківщини», також у раду вхожі регіонали (троє) та литвинівці (двоє). Решта — позапартійні. Рішення «про зачистку пам'ятника від некоректних зворотів ухвалили консенсусом: представники всіх політсил», — резюмував пан Заборний.

Натомість голова Бориспільської районної організації ВО «Батьківщина» Віктор Прошкін щойно довідавшись про рішення сільради заявив буквально наступне: «Це є зачистка історії та агресивні дії по відношенню до історичної пам'яті українців. Я зроблю все від мене залежне аби поставити на місце тих людей, які топчуться по наших святинях!». Однак коли «Героїка» повідомила панові Прошкіну, що щойно брала коментар від сільського голови Вороньків, й останній засвідчив підтримку бютівцями даного рішення — інтонація очільника Бориспільської «Батьківщини» одразу змінилась. Він назвав ситуацію складною і такою, що «потребує детального вивчення та дослідження».

Для довідки:

На початку лютого 1919 року командир Вороньківської сотні Іван Черпак одержав наказ зайняти оборону на лівому березі річки Трубіж, щоб хоч на декілька днів зупинити просування червоних військ до Києва, поки звідти евакуюються на захід українські установи. Про відбиття наступу. Бо що, крім рушниць, шабель і двох кулеметів могли протиставити козаки кільком десяткам тисяч більшовиків, які мали на озброєнні бронепоїзди й гармати?

Перед самою річкою повстанці пошкодили залізницю-познімали рейки з насипу і з мосту з надією, що це залишиться непоміченим для машиніста і перший ворожий потяг, на великій швидкості зійшовши з колії, впаде у воду, а вагони поскочуються в довколишні болота. І в результаті цього буде на декілька днів перекрито шлях на Київ наступним поїздам.

Але серед оборонців знайшовся зрадник, який сповістив більшовиків про небезпеку. Тому перший їхній бронепоїзд зупинився перед мостом і почав обстрілювати українців з гармат. Два дні тривав нерівний бій, більшість оборонців загинули або дістали поранення. Скориставшись нічною темрявою, вцілілі козаки відступили, забравши поранених і по можливості загиблих своїх товаришів.

Джерело: Майдан

ВІДЕО. Толерастія. Британський погляд. Британія без британців

Для тих хто не розуміє англійської: Представник Британської Національної Партії у Південному Уельсі  говорить про те, що Лондон та Британія більше не належать англійцям. Щоб наочно продемонструвати це, він пропонує проїхати з ним центральною вулицею Вемблі - всесвітньо відомого (завдяки футболу) району Лондона (У Вемблі знаходиться один з найбільших футбольних стадіонів Великої Британії). Він пропонує подивитися на який жах перетворилася його країна завдяки міграційній політиці британських урядів.

Цитата: «І це наша країна. Це більше не наша країна. Як можна говорити, що імміграція це добре?! Це ж тотальна колонізація! Це головна вулиця Вемблі! Вірніше те, у що її перетворили лейбористи, консерватори і ліберальні демократи. Жоден британець не дозволяв їм робити це на жодних виборах! (нічого не нагадує? Б.О.) Він каже, що то, що на відео – це не щось екстраординарне, а звичайний день в цих краях…Вемблі…це страшно…дуже страшно…це центральна частина району Лондона Вемблі. Тут практично не залишилося корінних британців… Ті, хто приїдуть на кубок світу з футболу вже не побачать тут британських облич… Щось дуже серйозне відбувається з нашою країною, щось дуже і дуже погане.

До теми: 
ВІДЕО: УВАГА! ВСІМ ТОЛЕРАСТАМ, ІНТЕГРАСТАМ І ДЕМОКРАСТАМ ДИВИТИСЯ ОБОВ'ЯЗКОВО!


ВІДЕО. ТОЛЕРАНТНІСТЬ

ВІДЕО. Тартак і Катя Чілі. Понад хмарами

Лукашенко: Росія повелася з Білоруссю, як з найзлішим ворогом

Олександр Лукашенко

Президент Білорусі Олександр ЛУКАШЕНКО вважає, що Росія блокує ефективний розвиток пострадянських інтеграційних структур і обмежує економічні інтереси своїх партнерів.


Про це О.ЛУКАШЕНКО заявив на прес-конференції для російських журналістів, стенограму якої розміщено на офіційному сайті Президента Білорусі.


"Економіка Казахстану і Росії разюче відрізняється від білоруської. Казахстан захлинається від енергоносіїв. Росія захлинулася від них. У нас їх немає. Ми дуже залежні від Казахстану і Росії. У нас різні економіки. У нас високі технології. Але ми, природно, залежимо від сировини. І для нас дуже важливо було, як наші партнери поводитимуться у цьому напрямі. Я побоювався рік чи більше тому, коли ми йшли на Митний союз, саме цього і публічно про це сказав Уряду. Виявилося, що те, чого я побоювався, і сталося", - сказав О.ЛУКАШЕНКО, коментуючи ситуацію, що склалася у зв`язку зі створенням Митного союзу Білорусі, Росії і Казахстану.


Президент Білорусі також звернув увагу на той факт, що Росія в односторонньому порядку вийшла з ряду економічних угод Союзної держави. "Нам підвищили 5 разів поспіль ціни на природний газ, вийшовши з відповідного договору. Росія вийшла з цього договору. Хто б міг подумати, що в Союзній державі Росія вийде з договору про рівні умови для функціонування суб`єктів господарювання? Тобто поставили в нерівні умови наші підприємства. Який же це Союз? Однак ми і це стерпіли. Потім нам ввели мито на нафту. Потім - на світлі нафтопродукти: солярку, бензин, гас і таке інше. Коротше, повелися, як з найзлішим ворогом Росії", - вважає він.


"Тому судіть самі, що ми одержали на сьогодні від Митного союзу. Нам сказали так: от це Митний союз, ми підписали документи, але коли ЄЕП створимо (Єдиний економічний простір), - не буде ні мита, ні того, ні цього. І ми прагнутимемо, щоб з 1 січня 2011 року це відбулося. А рівний доступ до трубопроводів? У Росії не всі суб`єкти господарювання мають до них доступ. Припустимо, до газової труби. Там монополіст один, ви знаєте. І нас хочуть переконати у тому, що до 1 січня буде узгоджено проект щодо доступу тих же казахів до цієї труби? Так ніколи в житті. Так це і сталося. Йде затягування процесу. Фактично нас обдурили. Але давайте почекаємо до 1 січня і подивимося, що станеться. Це дуже важкий процес. Боюся, що комусь це не треба", - підкреслив О.ЛУКАШЕНКО.

Тризуб

До теми:
Население России: статистика, факты, комментарии, прогнозы

ΜΟΛΩΝ ΛΑΒΕ!

Іван Компанієць,
сотник кінного загону
 козаків Холодного Яру.
Загинув у бою з більшовиками

Коли я був малим хлопцем, плем'я Сіокс панувало всюди. Сонце вставало й сідало на їх землі; вони посилали десять тисяч воїнів на бій. Де ці воїни зараз? Хто їх знищив? Де наші землі? Хто їх привласнив?
Sitting Bull (Lakota), вождь індіанського племені Сіокс

І коли прийде час, і ти побачиш щось перед собою, щось що не біжить і не задкує, а б'є тебе так, що ти навіть дихнути не можеш. Якщо ти таке відчуєш, - чудово. Тому що це справжнє бойове хрещення! Ти пройдеш через нього й знайдеш єдину повагу, яка має значення в цьому світі, - самоповагу. Martin, "Rocky Balboa"

Кажуть, історія - це мертва фігня, якою не варто займатися. Бо вона про тих, хто лежить у землі, а ми всі ще живі. Але мені здається, що інколи краще лежати в землі, не втративши самоповаги, аніж ходити нею по ноги в лайні.

Так, принаймні, вважали багато людей, які міняли хід історії.

Наприклад, спартанці на чолі зі своїм царем Леонідом І, які лягли під Фермопілами восени 480 року до нашої ери. У відповідь на пропозицію персів скласти зброю греки відповіли: ΜΟΛΩΝ ΛΑΒΕ! "Прийдіть і візьміть її".

Лише після кількаденних боїв, за допомогою хмар стріл, перси врешті здолали спартанців. Ці відчайдухи не лише добряче пошматували в десятки разів більшу за себе ворожу армію, у тому числі й елітну гвардію "безсмертних", вбили двох братів перського царя, а й фактично зупинили азійську військову експансію в Європу.

Тобто зберегли нашу з вами цивілізацію.

Але повернімось до більш сучасних подій.

В українській історії теж є чимало прикладів героїчних вчинків, не гірших за Фермопіли. І, напевно, однією з найбільш яскравих і найменш відомих історичних подій є збройна боротьба із червоним терором у Холодному Яру на Черкащині в 1919-22 роках.

Саме там, у серці України, під носом у більшовиків, кілька десятків сіл поставили кулеметні гнізда, вивісили жовто-блакитний прапор і сказали комуністам "прощайтє, таваріщі". Адже "таваріщі", яких в 1917-му багато хто в Україні вітав як братів-революціонерів, виявилися азійськими шизоїдами, у порівнянні з якими фільм "Пила 3" - це мелодрама.

Документи

"Надо поощрять энергию и массовидность террора против контрреволюционеров..."
Ленін в листі Зінов'єву, 2 червня 1918 року

"Необходимо произвести беспощадный массовый террор против кулаков, попов и белогвардейцев; сомнительных запереть в концентрационный лагерь вне города."
Ленін - Пензенському губвиконкому, 9 червня 1918 року

"Прекрасный план! Доканчивайте его вместе с Дзержинским. Под видом "зеленых" (мы потом на них свалим) пройдем на 10-20 верст и перевешаем кулаков, попов, помещиков. Премия: 100.000 р. за повешенного."
Ленін в листі застголови Реввоєнради Латвії Склярскому щодо новин про організацію антибільшовистських "зелених" загонів у Прибалтиці, серпень 1920 року

Вказівки згори по всій вертикалі більшовицької влади виконувалися з аж надмірним ентузіазмом.

Відкриємо Мельгунова, "Красный террор в России: 1918-1923". Ось спогад очевидця про людські бійні у Київській ЧК: "Весь <...> пол большого гаража был залит <...> стоявшей на несколько дюймов кровью <...> стены были забрызганы кровью, на них рядом с тысячами дыр от пуль налипли частицы мозга и куски головной кожи <...> Рядом с этим местом ужасов в саду того же дома лежали наспех поверхностно зарытые 127 трупов последней бойни".

На червоний терор чекістів повстанці були змушені відповідати національним терором.

Сучасник подій Юрій Горліс-Горський у своїй книзі "Холодний Яр" згадує: "Під'їжджаємо. На обрізаного молоденького ясена нанизано через прорізи тринадцять людських черепів із вишкіреними зубами. До чола верхнього черепа прибито табличку з написом: "Володіння Холодного Яру. Проїзд чекістам суворо заборонений". Чомусь здається, що й самі кістяки сміються над цим жартом.

- Оцих сім верхніх, біліших, - це штаб ударної групи Бобринської ЧК на чолі з уповноваженим Станайтісом, латишем. А нижчих не знаю. Це мельничанські хлопці пожартували.

- Де вони їх набрали?!

- Хіба мало їх тут по лісах валяється?! Торік лисиць трупами так обгодували, що перестали курей красти по хуторах. Отак, по-людськи, подумаєш - жаль людей. Але що зробиш? Слова "боротьба" і "жаль" взаємно виключають одне одного... Ще прийдеться лисиць годувати, якщо нами не нагодують..."

І, як свідчать документи, вмирати холодноярці теж вміли не гірше спартанців.

З рапорту начальника Лук'янівської буцегарні Ріхтера, від 10 лютого 1923 року: "В 8 часов 30 минут 9-го февраля красноармейцем внутреннего караула места заключения был подан обычный утренний кипяток в камеру № 1, где находилось 14 человек, приговоренных чрезвычайной сессией КГРТ к высшей мере наказания.

Вырвав из рук красноармейца кипяток, один арестованный облил им красноармейца, завладел его револьвером и выбежал из камеры.

В это время остальные арестованные проникли из камеры в коридор, оттуда в канцелярию Тюрпода, где вооружились находившимися там 5 винтовками и открыли стрельбу из верхнего и нижнего этажа Тюрпода".

Історик Володимир Кравцевич-Рожнецький так описує цей останній бій, який відбувався в Лук'янівській в'язниці: "Бій тривав чотири години, повстанці стріляти вміли. Прорвавшись до виходу з в'язниці, вони наразилися на кулемет, поставлений біля дверей надвір. Тоді вони повернулися в камеру й продовжували вести вогонь, доки вистачало боєприпасів. Потім ті, у кого залишалося ще кілька патронів, за запорізьким звичаєм, вистрілили одне в одного, і шістнадцять тіл упало на підлогу камери.

Решта здаватися не збиралася: вони підпалили тюремні матраци, дим повалив коридором до виходу, де стояв кулемет. Прикриваючись димом, повстанці із гвинтівками без патронів пішли на кулемет".

І це відбувалося в центрі Києва, а не в на знімальному майданчику в Голівуді!

Пам'ять

"...Уяви собі, що було б із нашими бідними ворогами, якби хоч пів-України охопила така Холодноярщина. От я, простий собі Андрій Чорнота, можу вдарити зараз у великий монастирський дзвін, і шість-сім найближчих сіл за годину-другу дадуть десять тисяч бійців, дивізію війська, яке не знає полону, не має права на відступ, бо залишить ворогові хати і родини. А скільки дала вся Україна на заклик свого уряду?

Якби ми цього року перемогли, з усієї України лише холодноярці мали б право сказати: "Ми не пустили ворога у свої хати, не годували його своїм хлібом, не дали йому своїх синів на гарматне м'ясо".

Юрій Горліс-Горський, "Холодний Яр"

Зараз багато людей клянуться в любові до України. Але коли доходить до конкретних справ, то починають знаходити виправдання й тицяти пальцем, мовляв, "ось цей чи ця мені перешкодили й не дали зробити те, що я задумав". Або щось роблять, але тільки задля непереможного бажання потрапити у владу й отримати таким чином індульгенцію від власної совісті.

Бо якщо вона, совість, є - то неодмінно десь там глибоко шкребеться, і тихо так запитує: "А чи дійсно я зробив усе можливе? І чи зробив я це безкорисливо, не задля грошей чи власного еґо, а задля цієї країни та її народу?"

Я особисто вірю у дві речі.

Перш за все - смерть наших героїчних предків не є марною. Бо їхній приклад надихає, а отже, вони живі. Живі в наших думках і наших справах. Тому ми несемо подвійну відповідальність, не тільки перед своїми дітьми, але й перед дідами та прадідами.

По-друге, місця, пов'язані з людьми, які зі зброєю в руках загинули за свої й наші з вами переконання - особливо важливі. Бо вони є основою історичної пам'яті й місцем зв'язку поколінь.

Тому пропоную 9 жовтня приєднатися до автопробігу в Холодний Яр на Чигиринщині, - до місць, де впали смертю героїв ті, хто на пропозицію ворога здати зброю відповідали: "Прийди та візьми її".

*     *     *

"Думка побігла до дорогих, зрівняних із землею могил, по степах Херсонщини, лісах і узгір'ях Чигиринщини, над Дніпром, над Богом, на Лису гору... Розтинала землю й приглядалася до кістяків борців... Розрізала схил Холодного Яру... Розгвинтила гарматну гільзу... Хоч і потемнів прапор, та ще видно слова пророка - "І повіє новий вогонь з Холодного Яру"...
Юрій Горліс-Горський, "Холодний Яр"

Деталі автопробігу можна дізнатись тут.

Назар Гриник, спеціально для УП

До теми: Час борців, час героїв. Час воїнів

В Ганівці відкриють пам’ятник Костю Степовому-Блакитному (Костянтинові Пестушку), отаману Степової дивізії, Головному отаманові Холодного Яру

Про очевидне

НАША ТРАДИЦІЯ: Тимофій Калинський.
Козак-переможець, малюнок 18 ст.
Натисніть для збільшення.

В процесі різкої активізації гниття і розкладу республіки суспільство психологічно трансформується. Виживання в умовах інформаційно-фізичного терору недоторканих потребує якісно інших світоглядних установок. Самоліквідація ліберального проекту звільняє творчу енергію мас.


Два фактори, які стримують процес: окупаційний інформаційний простір і терор репресивно-каральної системи. Контроль недоторканих над інформаційним простором і репресивно-каральною системою покликаний перетворити трудовий народ України на стадо беззахисних толерантних зомбі. А це дуже погано. Навряд чи українці, як під час Голодомору, будуть знов пожирати власних дітей. Внутрішньосімейний канібалізм це гірше, ніж злочин. Доцільніше практикувати широкий спектр самозахисту, передбачений різними законодавчими актами, міжнародними конвенціями та елементарним здоровим глуздом. Це не обговорюється.


Окупаційний інформаційний простір є уособленням неповноцінності республіки. Проплачені замовником політтехнологи/політологи/соціологи розповідають, про що вони думають (кого власне хвилює, що вони собі там думають?). Політикани радісно плескаються в нечистотах, поливаючи один одного помиями. Витончені інтелектуали розважливо розмірковують. Содом і Гоморра. Проект «Свобода слова», яким так пишаються ліберали, означає повальну шустеризацію інформаційного простору. Проект «Свобода слова», яким так пишаються ліберали, на практиці мав вигляд повзучої трансформації окупованого інформаційного простору на окупаційний. А окупація, як нам відомо, це дуже погано. Жоден з власників телеканалів, що виплескують помиї з нутра зомбоящика, не є українцем. Святослав, Богун і Гонта перевертаються в труні. Так історично склалося, що для трудового народу України заповіти гайдамаків якось ближчі, ніж грантожерські марення гламурних антифашистів. Таке життя, і нічого тут не поробиш.


Доказом виродження окупаційного інформаційного простору є повальне мавпування московських телепроектів. Окупаційний інформаційний простір таким чином вже не приховує свою окупаційну сутність, а отже втрачає інформаційну легітимність і доцільність власного існування. Відмова від перегляду зомбоящика стала ознакою доброго смаку. Проте забороняти дивитися зомбоящик теж не доцільно – морально підготовлені глядачі щоденно мають нагоду укріпитися у власній вірі, переглядаючи свинство недоторканих виродків. Крім того, методологія окупаційних ЗМІ передбачає розбавлення інфо-зомбування елементами правди, котра на тлі інфо-зомбування виглядає особливо ефектною і смертоносною для еліти. Таким чином еліта власноруч риє собі сиру і вологу могилу. Нехай риє. Це і є демократія.


Чим потужніше стискувати пружину, тим швидше вона розпрямляється. Цю стародавню істину не слід забувати. Закони логіки скасувати неможливо, вони діють 24 години на добу. І не треба нікого лякати – достатньо констатувати, тим самим попереджаючи. Той, хто має вуха, той почує. Той, хто вух немає, не почує. Чиї проблеми? Навіть свиней можна попередити, нічого поганого в таких попередженнях немає.


Суттєво: те, що вчора лякало і від чого відмежовувалися, сьогодні приваблює магічним магнетизмом. Чим більше свинського ліберального терору, тим ефективнішою є пізнавальна теорія і подальша неминуча практика магічного магнетизму. І кого з добрих співвітчизників, після всіх цих калиновських-файнгольдів-маркових-лозинських-петросянів, їхніх посібників та поплічників, здатна налякати процедура Суда Лінча? Практично нікого. Навіть навпаки. Рити собі могилу – право недоторканої еліти. Нехай риє.


На відміну від недоторканої еліти, трудовий народ України терор не практикує. Це добре, бо таким чином трудовий народ України, на відміну від недоторканої еліти та приватизованих нею порносудів, є гарантом порядку і законності. Порносуди, які тероризують патріотів і захищають файнгольдів-лозинських-маркових, трудящим непотрібні. Бо терористи, вбивці, клептомани, мародери, педофіли, українофоби не можуть бути джерелом правосуддя за визначенням. Викорінення зарази радо вітатимуть натовпи домогосподарок і безквартирних офіцерів. Соціальна база того, що насувається, є набагато більшою, ніж здається після перегляду зомбоящика. Вдячність – це не лише хліб-сіль на рушнику, але й віра як наслідок швидких практичних ефективних і публічних кроків. Не треба затягувати себе в словоблуддя – все всім і так вже давно зрозуміло.


Недоторкані виродки тому й недоторкані, що доторкатися до них небезпечно, бо вони заражені вірусом Луї Віттон/Бріоні. І що робити з цими хворими недоторканими виродками, щоб вони не заразили наших співвітчизників, які чесно працюють, сплачують комунальні платежі і податки? Ізолювати. Ізоляція захистить недоторканих виродків від народного гніву. А те, що народний гнів неминучий, підтверджує історія України: ліквідація Святославом Хоробрим Хазарського каганату, Хмельниччина, Коліївщина, ОУН, Українська Повстанська Армія. Жодних доказів того, що недоторкана еліта республіки чимось відрізняється від об’єктів народної творчості прадідів великих, недоторкана еліта не навела. А час був. Значить, час згаяно. Значить, треба наздоганяти, і робити те, що слід було робити ще позавчора. Ну що ж, нестрашно. Ретро – це добре.


Динаміка – вища форма статики.

Народний Оглядач

До теми: 

8 + 8. Ретро ХХІ століття. Сценарій камерного тріллера за мотивами казок, легенд і міфів в контексті сучасності. Жодних аналогій і співпадінь. В двох діях.

ВІДЕО. Толерантність

ВІДЕО. Толерантність

Толерантність це... Мер Амстердама вимагає навчати дітей початкових шкіл основам содомії

Спалення за содомію лицаря Гогенберґа та його слуги під стінами Цюріха, 1482.

Мер столиці Нідерландів Амстердама Еберхард ван дер Лаан закликав навчати голландських дітей основам гомосексуалізму, починаючи вже з початкової школи. Раніше цей мер вимагав використовувати систему освіти для пропаганди содомії, але тепер вирішив залучити в це вже і початкову школу.

Назвавши себе «фанатиком в цьому питанні», Еберхард ван дер Лаан вважає, що такий освітянський захід «підвищить в суспільстві толерантність до секс-меншин».

Іншими словами мер голандської столиці вимагає насаджувати гомосексуалізм і лесбійство серед дітей починаючи з 7 років.

Серед головних цінностей, які повинні виробити в підростаючому поколінні нові методи сексуальної освіти, ван дер Лаан назвав наступне: «Потрібно навчити дітей, що в Нідерландах нормально, коли двоє чоловіків йдуть рука в руку вулицею».

Загальновідомо, що Голандія є одним з еталонів західної демократії. Тут, наприклад, вже багато років вчителі розповідають дітям в школах на т.з. «уроках статевого виховання», що содомія є нормою, а любов між чоловіком і жінкою є відхиленням.

Паради содомітів в Амстердамі збирають до 300 тисяч збоченців обох статей, а чисельність нормальних людей стає все меншою.

У цій країні демократія зміцнилася так сильно, що содоміти спокійно спарюються серед білого дня на міських пляжах.

Вкажемо в зв'язку з цим, що одним з основоположних документів сучасної західної демократії є так звана «Європейська соціальна хартія».

Кожна країна, що підписала цей документ, автоматично приймає на себе міжнародні зобов'язання по його дотриманню. Положення хартії, серед іншого, припускають впровадження в суспільстві за західним зразком так званої «ювенальной юстиції», «нових відносин» вчителя і учня в школах, а також ознайомлення дітей з правами гомосексуалістів, тобто педерастів.

Насадження педерастії на всіх рівнях суспільства, починаючи з дитячих учбових закладів, є однією з головних демократичних цінностей, природно, під маскою «сексуальної освіти» і «толерантності».

Вкажемо в зв'язку з цим, що т.з. «ювенальна юстиція» припускає контроль вчителів і омбудсменів за батьками, у яких зможуть під будь-яким приводом відняти дитину і помістити її до органів опіки, як це вже стало нормою в Західній Європі.

Наприклад, якщо дитина поскаржиться вчителеві в школі, що мама з татом не купують їй цукерок, або, не дай Боже, тато набив малюка за погану поведінку, цього буде досить, щоб відібрати дитину у батьків і передати на виховання державі.

Таким чином, якщо т.з. омбудсмен дізнається, що батьки пару разів шльопнули дитину, то він може звинуватити їх в «нетолерантному підході» і «утиску прав дитини». А якщо справа дійде до суду, то батьків можуть позбавити батьківських прав, а дитину направити в притулок, де її виховають у дусі демократичної толерантності.

КЦ 


До теми: 
Вакханалія публічної розпусти захлеснула Європу


На догоду содомітам-гомосексуалістам закриють останнє католицьке агентство усиновлення в Англії


ПОВНА ДЕГЕНЕРАЦІЯ: Міністр закордонних справ Німеччини виявився збоченим сатаністом і педерастом


Португальські депутати-сатаністи узаконили спарювання педерастів


Сатанинська «Рада Європи» має намір заборонити слова «мати» і «батько»


Сатана править бал: сектанти Швеції дозволили одностатеві «шлюби»