понеділок, 14 травня 2018 р.

Ну що, де ті тисячі зомбі, які постили селфі з поліцаями та плювалися жовчею, коли я кілька років тому писав та казав, що ця так звана реформа - просто зміна назви. А все інше ІМІТАЦІЯ та ФІКЦІЯ.


Стаття 6, п.1 ЗАКОНУ УКРАЇНИ про Національну поліцію:
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Стаття 7. п.4 того ж Закону:
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання

Хто такі Скіфи та Сармати

На світлині традиційний скіфський меч ІНІСМЕЯ, Сарматського царя Ольвії (зараз Очаківський район, Миколаївської області). Перша половина 1 століття нашої ери. Зберігається у Вінницькому краєзнавчому музеї. (фото vezha.vn.ua)

Коли вам т.зв. "науковці" кажуть, що Україну населяли усіляки "іраномовні" племена (скіфи, сармати тощо) - пам'ятайте: Іран, означає [ʔiɾɒn] — Країна аріїв. Іншими, неполіткоректними словами, племена були АРІЙСЬКІ.

середа, 1 жовтня 2014 р.

ЕФЕКТ Даннінга-Крюгера

Повне формулювання ефекту звучить так: «ЛЮДИ, ЩО МАЮТЬ НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ, РОБЛЯТЬ ПОМИЛКОВІ ВИСНОВКИ ТА ПРИЙМАЮТЬ НЕВДАЛІ РІШЕННЯ, АЛЕ НЕ ЗДАТНІ УСВІДОМЛЮВАТИ СВОЇ ПОМИЛКИ У ЗВ'ЯЗКУ З НИЗЬКИМ РІВНЕМ ВЛАСНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ». 

Нерозуміння помилок призводить до переконання про власну правоту та, відповідно, до підвищення впевненості в собі та усвідомлення власної переваги. Таким чином, ефект Даннінга-Крюгера є психологічним парадоксом, з яким всі ми стикаємося в житті: менш компетентні люди вважають себе професіоналами, а більш компетентні схильні до сумнівів у собі та своїх здібностях. Відправною точкою своїх досліджень Даннінг і Крюгер назвали знамениті висловлювання Чарлза Дарвіна - «Невігластво частіше народжує впевненість, ніж знання», і Бертрана Рассела: «Однією з неприємних властивостей нашого часу є те, що ті, хто відчуває впевненість - дурні, а ті, хто володіє хоч якоюсь уявою і розумінням, повні сумнівів та нерішучості"

неділя, 10 серпня 2014 р.

Ковельський протезно-ортопедичний цех виробляє протезування верхніх та нижніх кінцівок за новою технологією інвалідам України БЕЗКОШТОВНО!!!

Протез
Дорогі френди, особливо журналісти, які є у мене в друзях! Прохання поширити важливу інфу, написати матеріал, зняти сюжет про це! Ця інформація є важливою для наших солдат. Мало, хто знає, що в м. Ковелі (Волинська обл) є державного протезно-ортопедичний цех.
"Там все обладнання німецьке, персонал навчений німецької професурою. Цей цех - філія львівського протезного. І їздять сюди по протези з усією України. Це висококласні технологи! Досвід роботи старшого - 16 років .... протези не важчі за здорові руки-ноги .... Протезування та консультації безкоштовні, протезування відбувається за сучасною технологією.
"Ковельський протезно-ортопедичний цех виробляє протезування верхніх та нижніх кінцівок за новою технологією інвалідам України БЕЗКОШТОВНО !!!" - каже журналістка Наталія Шепель, яка пише про це матеріал!
Контакти: Волинська обл. Ковель вул. Б.Хмельницького 17 тел. (03352) 5-15-03, (03352) 6-53-77 дуже мало людей знає, що є така можливість - БЕЗКОШТОВНО отримати протез.

(від Василь Фурман)

понеділок, 21 липня 2014 р.

Нікколо Макіавеллі

Нікколо Макіавеллі
УСІ ПОМИЛКИ У ІНШИХ ГАЛУЗЯХ МОЖНА ЯК-НЕБУДЬ ВИПРАВИТИ, АЛЕ ПОМИЛКИ НА ВІЙНІ ВИПРАВИТИ НЕ МОЖНА, БО ВОНИ КАРАЮТЬСЯ НЕГАЙНО. Нікколо Макіавеллі

середа, 28 травня 2014 р.

Еліта

Еліта, це дуже велике стадо, яке потребує управління. І сама, без пастуха, еліта нічого не може. Тому в еліт існує синдром втрати ГОСПОДАРЯ.

субота, 26 квітня 2014 р.

КАЦАПИ (московською)

Кацапи
Каца́п, кацапы(множ.) - пренебрежительное прозвище московитов (теперь-русских), которое употребляют преимущественно украинцы, а также поляки и белорусы; также - русское название некоторых групп русского общества.
Существуют две основных версии происхождения слова кацап.
По одной из версий, кацап происходит от выражения "как цап" ("как козёл"). Возникновение этого выражения могло быть связано с русской традицией носить длинные бороды. Этимологический словарь Фасмера указывает: "укр. прозвище великорусов(Гоголь и др.). С приставкой ка- вот укр. козел "козел", кацап - как козел(козел), как козел, бритому украинцу бородатый русский казался козлом".
По версии, которую предложил академик Д. Яворницький, слово "кацап", - тюркского происхождения, и происходит от арабского слова "кассаб"(qassab), которое означает "живодер", или "мясник", "тот, который забивает скот". Исследователи отмечают также такие словосочетания в тюркских языках: "Адам кассаби" значит "свирепый человек", "деспот", выражение "Кассап одлу" - "шельма"; "кассапчи" - караимской значит "палач";"хассап" языком крымских татар значит "мясник", "гицель" и т. д. "Надо знать, что слово "кацап" уже издавна известно в языках многих восточных турецких племен и значит "резник", "свирепый мужчина", "палач", "деспот", "вор".
Толкование слова "кацап" подается также в "Украинской малой энциклопедии" Е. Онацкого как производное от татарского "резник", "резун".
По одной из версий, фамилия "мясник" закрепилось после того, как во время взятия Казани, татарам(жители Казани - столица современного Татарстана) было пообещано, если они сдадут город без боя, то всем подарят жизнь. Однако когда татары сдали оружие и открыли ворота, войска Ивана Грозного вырезали почти весь город.
Этимологический словарь украинского языка подает следующую версию происхождения слова "кацап" :
...очевидно, образованное от козел с помощью специфического компонента ка-, как шутливое обозначение людей, которые носят длинные бороды(Фасмер II 213, Преобр. I 302, Bruckner 211), недостаточно обосновано выведение(Крымский Укр. Гр. I 20, Яворницький 342) от тур. крим.-тат. аз. kassap "мясник", которое происходит от ар. qaşşăb
-------------------------------------------------------------------------------------
ПРОЗВИЩЕ "КАЦАП" прицепилось к московскому народу от времени захвата войсками московского царя Ивана IV столицы поволжских татар - Казани. Случилось это при таких обстоятельствах.
Войско московского царя Ивана IV, прозваного Грозным, длительное время не могло преодолеть сопротивление взятой в осаду Казани(1552 год). Плохой и коварный царь прибег к сатанинским хитростям: в присутствии представителей татарской верхушки, вельмож и мусульманских священнослужителей он присягнул на Евангелии, которое подарит жизнь всем защитникам Казани и отпустит их на все четыре стороны, если они сложат оружие и откроют ворота Крепости. Защитники Казани поверили клятве царя, сложили оружие, и московское войско вошло в город. Иван Грозный таки "сдержал" свое слово - позволил обезоруженным татарам идти, куда они пожелают, но только после того, как изувечил каждого из защитников, приказав вырезать им языка и отрезать уши. Именно такие издевательства и увечье нанес доверчивым татарам московский кровавый царь с его жестоким войском!
На месте, где стояла палатка палача-мясника, Иван Грозный приказал поставить памятник как наставление татарам почему им надо подчиняться России. Именно после этой кровавой акции пристала кличка "кацап" к московитянам, А ВПОСЛЕДСТВИИ Ко всем россиянам, к большому князю московского и первого московского царя Ивану IV ГРОЗНОГО.
Это слово происходит от татарского "кассап"; что значит, мясник.
Есть в татарском языке и слова: кассапхане(бойня мясна ятка), кассапчилик (Мясное дело, профессия - мясника и другие слова с этим корнем - (см.: Татарско-русский словарь.■ М Сов. энциклопедия. 1966. -С.863)
Слово "кассап" есть в языке крымских татар, но здесь оно имеет два значения. Кроме значения мясник- продавец мяса, есть еще и другое. Один старший татарин, родом из Бахчисарая возведя выразительным жестом руки крест-накрест по лицу, сказал: "Если порезал кого-то -тоже кассап".
Все мы, украинцы, с детства слышали другую версию названия россиян - "кацапы". Мол, они носили бороды, и выглядели "как козел". Это ошибочное тлумамення возникло при таких условиях. Перед Пе реяславською советом среди казаков была сильная проти-московська группа, которая состояла из Ивана Богуна(в знак протеста против соглашения с москалями он сломал свою саблю), Выговского, Григория Герцика и других. Эти патриоты доказывали Богдану Хмельницкому, что нельзя заключать договор с таким коварным и бесчестным народом, как кацапы. Тогда Богдан Хмельницкий обратился др московских послов с вопросом "Почему вас называют кацапами"? Послы; не смогли дать ответ. Гетман послал с этим вопросом Выговского в Москву, к царю Алексею. Царь и бояре, посоветовавшись со своими прислужниками - выходцами из Украины, выдумали такое:
"вы - хохлы, потому что носите на голове хохол, а мы носим бороды, потому нас прозвали "как козел"(то есть "как козел") отсюда и "кацап".
Выговский привез этот ответ Хмельницкому, и Переяславское соглашение было впоследствии подписано(хотя, все указывает, что такое соглашение - выдумка московских историков, потому что его оригинала никто не видел).
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%86%D0%B0%D0%BF

понеділок, 7 квітня 2014 р.

Кодекс або Правда воїна

ПЕРУН
Сила воїна не в зброї, а в його клятві Честі і Вірності, темрява оточує Зали Слави, і ім'я тій темряві – страх. Воїн, який убив свій страх, стає витязем.
Армія воїнів скріплюється їх кров'ю. 
Воїн, який відважно боровся з ворогом і з честю загинув у битві, повинен бути спалений на священному багатті, і нехай буде останнім притулком його на Землі – Крада біло дубова, чистим полум'ям Сварога обійнята.
Битва Правди і кривди – йде вічно, і кожен вільний вибирати той шлях, який до Серцю йому, але лише стежка правди веде в Зали Слави. 
Убитий ворог, який намагається підняти свій меч, гідний смерті, але не приниження. 
Воїн, який був убитий ворогом, нехай – хоч ціною життя буде винесений з поля битви і удостоїться поховання і почестей, йому належних. 
Воїн народжується для битв, але вмирає заради миру. 
Сила воїна – це палаюче світло його Віри в Перемогу. 
Воїн, який віддав життя за Батьківщину – приєднується до Полку Перуна, ставши воїном Раті Небесної, який Землю-Матінку від нежиті злої оберігає. 
Сила Перунова таїться в кожному воїні, а пробуджує її – свобода Серця від страху. 
Воїн б’є ворогів заради Обов’язку, але не заради гамування особистої образи, будучи спонукуваний не злобою і гнівом, але Самого Перуна зволенням. 
Воїн сотником стає, побивши в чесному поєдинку темника ворожого. 
Воїн, який убив, в чесному поєдинку, князя ворожого – нехай буде прославлений подібно живому посланнику Перуна, який несе в собі частину від Сили Його. 
Воїн б’ється за велінням Совісті і Обов’язку, а ступає на цей шлях – за велінням свого Серця. 
Воїн , який склав зброю перед лицем ворога, що наступає – зрадник, позбавлений Честі. 
Воїн, який втік з поля брані – боягуз і гідний смерті безславної. 
Воїн, який бився доблесно, але був полонений ворогами в битві, за будь-яку ціну, чи то живими ратниками вражими, чи викупом або з боєм будучи відбитий. Такий воїн має бути врятований. 
Сила воїна – в єдності восьми правил: Правді, Честі, Совісті, Вірі, Твердості Духу, Волі до перемоги, Вірність Обов'язку і Любові до Батьківщини. 
Сила Перуна – з тими ратниками, які стали витязями. Сила Перуна примножує сили витязя, перетворюючи його ще за життя у воїна Полка Перунова, Раті Небесної. Полеглий витязь знаходить Безсмертя, і смерть його тіла - не смерть, але сходження до Залів Слави. У цьому – Правда воїна, звід непорушних законів, за якими жили, живуть і жити будуть всі воїни Землі нашої рідної.

взяв у Ігор Макарчук

середа, 26 лютого 2014 р.

КІМЕРІЙСЬКИЙ ХЕРСОНЕС!

А знаєте як у давнину називався півострів, що формує західну, континентальну частину Данії, який тепер називають - Ютланд?
ВІН НАЗІВАВСЯ КІМЕРІЙСЬКИЙ ХЕРСОНЕС!

четвер, 9 січня 2014 р.

"Ш.овинизму и У.падку Б.ойкот и А.нафема"

Оселедець у жупані
Оселедець у жупані, чи як нам більше звично ШУБА.
Автор цього салату - купець Анастас Богомілов, господар мережі популярних московських їдалень та трактирів .

У революційний час відвідувачі його закладів частенько напивалися, починали гаряче сперечатися про долю Батьківщини і, що тут мовчати, билися не на жарт, а з усією пролетарською прямотою! Бійки ці були такі гарячі, що не обходилося без биття тарілок, склянок та іншого майна...

Тоді Анастасу в голову прийшла геніальна думка про створення народного салату, який став би хорошою ситною закускою і, одночасно, символом народного об'єднання.

Страву було подано вперше напередодні 1919-го Нового року.

Головним інгредієнтом салату став, звичайно ж, оселедець - чи не єдині доступні ласощі пролетаріату, який Анастас доповнив селянською цибулею, простонародною картоплею та морквою, ну, а згори, як криваво-червоним пролетарським прапором, вкрив шаром тертого буряка .

Щоб не забувати про ворогів Рад, салат був щедро приправлений «західняцьким» майонезом.

Ефект не змусив себе довго чекати і гості стали дуже активно закушувати горілку цією простою, але дуже поживною і смачною стравою, і як наслідок доброї закуски - бійок дійсно стало менше. А прибутків більше!

Назву закусці - салату Анастас Богомілов дав:
«Шовінізму і Упадку - Бойкот і Анафема», або, за тодішньою революційною модою користуватися всілякими абревіатурами, просто "Ш.У.Б.А.".

Дякую Олегові Бойку та Віталію Гребеннікову за переклад

середа, 8 січня 2014 р.

Ісус і його попередники - Боги з подібною Історією: Гор, Аттіс, Крішна, Діоніс, Мітра

Боги, народжені 25 грудня
gods born on december 25th
Боги в багатьох релігіях, що набагато древніші ніж християнство, мають такі самі атрибути, які приписують і (Ієшуа) Ісусу.
Гор Бог сонця в давньому Египті. 3000 років до нашої ери. Він мав ворога по імені Сет (жидівський пророк Мойсей був жерцем Сета), що уособлював собою ніч і темряву.
Щоранку Гор здобував перемогу над Сетом, а вечорами Сет перемагав Гора і відправляв його в підземне царство.

Гор

(Єгипет)

  • Народився 25 грудня від Діви Ізіди Марії.
  • Коли він народився загорілася зірка на сході, за допомогою якої три царі знайшли місце народження спасителя.
  • У віці 12 років він навчав дітей багатія.
  • У віці 30 років прийняв освячення від людини на ім'я Ану.
  • Було 12 учнів з якими він подорожував здійснюючи дива ; зціляв хворих і ходив по воді.
  • Був відомий під іменами ; Істина, Син Божий, Пастир Божий, Агнець Господній.
  • Після зрадою Тифона, Гор був розп'ятий на хресті, похований на три дні, а потім воскрес.

Аттіс

(Греція)

  • Народжений Дівою Наной 25 грудня.
  • Розіп'ятий. 
  • Пробувши в могилі три дні воскрес 25 березня.

Крішна 

(Індія)

  • Народжений Дівою по імені Диваки.
  • Прихід позначила зірка на сході.
  • Він творив чудеса.
  • Після смерті воскрес.

Діоніс

(Греція)

  • Народжений Дівою 25 грудня. 
  • Подорожував і вчив людей, творячи такі чудеса як перетворення води на вино.
  • Його називали царем царів, Єдинородним сином Божим, Альфа і Омега.
  • Після смерті він воскрес.

Мітра

(Персія)

  • Народжений Дівою 25 грудня.
  • У нього було 12 учнів.
  • Після смерті він похований на три дні.
  • Потім воскрес.

Ісус

(Ізраіль)

  • Народжений Дівою Марією 25 грудня.
  • Його народження ознаменувалося зіркою на сході, за якою місце народження знайшли три царі Волхви. 
  • Він учив дітей у віці 12 років, в 30 років був хрещений Іоаном Хрестителем і почав своє служіння. 
  • У Ісуса було 12 учнів, з якими він подорожував творячи дива (зціляв хворих, ходив по воді, воскрешав мертвих, перетворював воду на вино).
  • Був відомий як Цар царів, Син Божий, Альфа і Омега, Агнець Господній. 
  • Після зради своїм учнем Іудою був розіп'ятий, похований на три дні, а потім воскрес (перші християни вважали датою воскресіння 25 березня) і вознісся на небо.

Історія народження (і подекуди смерті) всіх цих Богів має астрологічний сенс

22,23,24 грудня Сонце припиняє своє зриме рух на південь на три дні, як би вмираючи, зупиняючись в сузір'ї південного Хреста, а 25 грудня розпочинається своє сходження.

Метафорично говориться, що Сонце вмирає на Хресті на три дні, а потім воскресає і народжується знову.

  • Зірка на сході це Сіріус, найяскравіша зірка в нічному небі, яка 24 грудня утворює лінію з Трьома найяскравішими зірками в поясі Оріона. 
  • Ці три зірки сьогодні, як і в давнину, називаються Трьома Царями.
  • Ці Три Царі і Сіріус вказують на те місце де сходить сонце 25 грудня - народження Сонця. 
  • Три Царі слідують за зіркою щоб знайти місце сходу Сонця.
  • Діва Марія - це сузір'я Діви (VIRGO), давній символ (змінена М), так само має відношення до астрологічного дому хліба, Віфлієм в перекладі - будинок хліба.

Марія на ряду з іншими Дівами, що стали матір'ю, мати Адоніса - Мірра, мати Буди - Мая також починаються на М.

P.S. Усі християни святкують Різдво 25 грудня!!! Т.зв. православні християни в деяких країнах святкують Різдво ТЕЖ!!! 25 грудня, але за Юліанським календарем (цей день припадає на 7 січня за Григоріанським календарем)!!! Так що в обох випадках Різдво Ісуса, Гора, Аттіса, Крішни, Діоніса і Мітри святкують 25 грудня, просто за різними календарями.

пʼятниця, 23 серпня 2013 р.

Густав Водічка: Різати панів – це наша народна традиція

Густав Водічка
У скрутні для Батьківщини часи до кого звернутися за роз’ясненнями, як не до письменника? Майстер іронічного жанру Густав Водічка написав чимало гострих есе на політичні теми. Автор відомої книги "Земля замріяних янголів" дещо знає про український менталітет і не соромиться називати явища своїми іменами.

Густав Водічка – псевдонім українського письменника, історика, громадського діяча Юрія Топчія. Народився 28 травня 1961 року в Києві. Після служби в армії працював на київських кіностудіях і в театральному інституті. Захистивши диплом у Київському університеті імені Тараса Шевченка, працював у Раді у справах релігій при Кабінеті Міністрів. Співпрацював з аналітичними центрами й різними виданнями. Обіймав посаду директора Інституту регіональної політики. Сьогодні відомий як творець унікального авторського курсу письменницької майстерності.


"Ніхто не знає, що революція буде завтра"


- Ви якось сказали, що "ситуацію в Україні не змінять політики – її змінить історія. І тут стануться події, страшніші, ніж події 1918 року". Що ви мали на увазі?
- Українці дуже м’які й знають, що горілка смачніша за кров. Але наша історія демонструє, що такий м’який народ чомусь постійно провокують на поножовщину. Коліївщина – це наш героїчний епос. Гайдамаччина – це наші легенди. І мало не національною гордістю є Махновщина. Про що це свідчить? Оспівана у століттях мудрість і доброта українця – це живильне середовище для паразитів. Чому наша влада відкрито "мочиться" на голову нашому народові? Через безкарність.
- Можливо, колись це і призведе до справжнього соціального вибуху?
- Українець улаштований складно – як бандура, а не як балалайка. І його так просто не піднімеш. Він сам підніметься, і коли це станеться, як писав Тарас Шевченко: "потече кров у синєє море". У нас є дві крайності – ми або сміємося, або плачемо. У "95 кварталі" ми сміємося, і нас узагалі нічого не зупиняє. Це росіяни ходять із серйозними виразами облич, і влада у них – священна, а в Україні інше – вольниця!
Але та козацька вольниця, яку ми втратили, регулярно вішала своїх гетьманів. Начальство відразу ж відповідало за наслідки. Тих, хто завинив, або страчували, або, навпаки – даруючи життя, ще й залишали заслужене почесне звання: наприклад, колишній кошовий, колишній суддя. Люди пам’ятали: ця людина – визначна, вона правила нами. Не вкрала, нікого не образила – була праведною. А що сьогодні робить правлячий клас? На очах у всіх жере, знущається. Навіть якщо завтра в парламенті кого-небудь пожиратимуть на блюді, усім покажуть довідку з районного суду: "А я не винен!!!".
- Що, у країні терористів немає?
- Ось бачите: ви теж чекаєте! Дивіться, чого всі прагнуть: знищення українського правлячого класу (зауважте – знищення, а не в’язниці чи втечі з валізами на білий теплохід). Це бажання вже стало українською народною мрією. А тероризм – це спроба боротися з окремою раковою клітиною, але знищувати треба всю ракову пухлину.
Візьміть будь-яку революцію: хоч французьку, хоч російську. В усі часи ніхто не знав, що революція буде завтра. І багато хто навіть не розуміє, що вона вже почалася. Більше того, немає жодних ідей, в ім’я яких революція виникає. Що кричать? – "Геть короля!" Але це не ідея. Це називається "допекли". "Геть" – не означає, що ми готові щось робити. Ось коли тихі, добрі українські мужики раптом почнуть бігати з автоматами і знищувати всіх, у кого машина дорога...
- Тобто наше суспільство до "чистки" вже готове?
- Я поки що не зустрів жодної людини, яка сказала б, що цієї "чистки" не хоче. Раніше говорили про революції: "Ми вже це проходили – і жодних результатів". Сьогодні так уже не говорять, люди хочуть розібратись із владою, що набридла. Поки що все це на словах – так, мрії, але вони регулярні.
Назвіть мені межі нашого правлячого класу! Їх немає, вони розмиті. Ми знаємо, у кого в руках зосереджені основні кошти країни, скільки сімей в цьому бере участь, але межі правлячого класу все одно розмиті. І так було завжди. Імператорів публічно страчували й нишком різали. Нерон і Калігула теж ставили експерименти: до яких збочень можна дійти безкарно?
І ось ця "ракова пухлина" дедалі більше розростається, проникає вглиб суспільства, і ми самі вже стаємо схожими на владу. Можновладців ми ненавидимо, не поважаємо їх, але при цьому хочемо до них приєднатися. Люди мріють стати народними депутатами. З якою метою? Щоб вкрасти, привласнити і жити так, щоб усім "мочитися" на голову. Тобто ті, хто записався в пани, – за мир, а кому не вистачило – за поножовщину.


"Українці – єдина у світі козацька нація"


- Ось, наприклад, у Греції раптом що – усі страйкують. А в Україні в офісі навіть профспілку створити бояться: мало що, краще сидітиму тихо в куточку...
- У нас не прийнято чинити опір за "три копійки". Це не тому, що ми чогось боїмося. Українці – єдина у світі козацька нація. Ще десь козаки є, але націй козацьких немає – у масштабах цілої держави, заявлених як політична претензія світу. Це я і називаю українською національною ідеєю, яку всі так дивно бігають і шукають, як божевільні.
Але як можна бігати й шукати те, про що вже написано в гімні? У цій пісні – одному з національних символів – чітко сказано, за що ми готові вмерти: не за Україну, а за нашу свободу. І що ми цим доведемо всьому світові? "Доведемо, що ми браття козацького роду". Дуже дивна мета, погодьтеся.
Як територія Україна нас не цікавить. Це для росіян або німців дуже важлива своя земля, а українці – інші. До речі, Україна не є мостом між Сходом і Заходом, ми не сполучаємо нікого ні з ким. Ми – нейтральна смуга. Росіяни вважають, що ми – європейські. Ліберали в Європі – що ми росіяни. А ми знаємо, що ми – посередині.
- А що означає "браття козацького роду"?
- Це означає – особисто вільний, озброєний і незалежний. "Не заважай мені Богу молитися і не вказуй, як жити! Я житиму так, як хочу!" – ось гасло українця. Якщо в Україні буде ліберальний лад – це вже не свобода. Якщо житимемо як французи – із глузду з’їдемо. Навіщо нам це? Ні, нам цього не треба!
Якщо почнемо жити як росіяни та їздити до Чечні воювати зі словами "влада священна" – це теж не свобода. А ось вольниця – це те, що треба. Ми всі не бажаємо сплачувати податків, всі не любимо міліцію і вважаємо, що вона не може нас захистити: це такі ж бандити, тільки у формі. Яка може бути влада за такої свідомості?
А козацька вольниця була дуже системною. Вольниця не означала беззаконня. Якщо тебе вибрали в начальство – спробуй відмовитися! Ще вб’ють... І тоді жодної недоторканності й бути не могло! Як тільки "рильце в пушку" – начальство відразу ж карали, миттєво.
І ось коли одного дня українські мужики зрозуміють, що на вибори треба йти ще й з автоматами, і що після виборів люди, які обійняли певні посади, – мало не смертники, ось тоді ми доведемо всьому світові, що таке свобода, вольниця і відповідальність.
- Ну, з відповідальністю у нас найскладніша ситуація...
- А у наших предків із відповідальністю було все гаразд. На мою думку, є лише два види відповідальності: в’язниця і страта. Але як наші сучасні політики відповідатимуть за скоєне? Якщо жодного не повісили – значить, відповідальності немає. Ми начебто страту скасували, а живемо в беззаконні. Чия територія – Україна? Та нічия.
У нас воїн "живе у своїй сторонці", а не в державі. З думками: "І не треба – ми і без держави чудово обійдемося!" Українці звикли думати так: "У мене все є, тільки не чіпайте!". Але правлячий український клас припускається страшної помилки: він чіпає наш народ. Є такий нюанс: "Крадете? Крадіть! Але так, щоб це нас не зачіпало!". А володарі наїжджають і чіпають!
- Країна вже на всіх рівнях ледве функціонує. Коли ж наводитимуть лад за такого свавілля?
- Доти, доки ми суперечитимемо нашій козацькій природі, – так усе й триватиме. Ми – нація індивідуалістів. Погляньте: у кожній українській хаті було зображення козака Мамая. Цей герой – іконописний соціальний ідеал: особисто вільний, озброєний, незалежний і самотній. Йому ніхто не потрібен, у нього все є. Таких героїв не було в будинках інших народів. І, поглянувши на Мамая, я розумію, що хочу бути таким, як він. Чому саме українське козацтво ліквідовували, а не російське? Тому що Мамай – це абсолютно інший ідеал, який міг збудувати абсолютно інше суспільство.
- Хіба ми не розгубили бойового духу?
- Не розгубили. Просто змінилися часи: армії перестали бути регулярними. До речі, мало хто знає, що в ХVI–XVII століттях майже всі війни проходили під козацьким впливом: кожна армія на третину або чверть складалася з козаків-найманців. Величезні маси озброєних українців ходили Європою – вони там жили.
- У вас особисто є козаки в роду?
- Мій прапрапрапрадід Тимофій Топчій був останнім командувачем Запорізької артилерії. І документи, підписані його рукою, зберігаються в архіві на Солом’янці. Через пізні шлюби – після 40 років – мій рід виявився "розтягнутим" у часі. Мій дід був ровесником Леніна – 1870 року народження. У багатьох сім’ях діти, внуки, прадіди можуть зібратися за одним столом, а у мене в роду не зберуться…
- Але усвідомлюють своє козацьке коріння далеко не всі українці.
- Просто не всі на це звертають увагу. Євреї, які хоч трішки пожили в Україні, поводяться як козаки. У них уже запорізький погляд. Архетип затягує і підпорядковує.
- Ось, наприклад, Юлія Тимошенко – найвпертіша козачка?
- Справжня панночка. Козаки пішли, а господиня займається справою. Це, до речі, її прямий обов’язок – займатися господарством. Хамів ганяти.


"Герой нашого часу – жлоб"
- Чи можна сьогодні проводити якісь паралелі з подіями в Україні, грубо кажучи, столітньої давності? Погляньте, як багато збігів: і тоді, й тепер – розруха й епідемії. Я ще довго думала над словом "безвладдя"...
- Ні, влада у нас є. А якщо говорити про паралелі, то страшнішого, ніж 1918 рік, в українській історії нічого ще не було. Найголовніше – революцію ніколи не затівали в Україні. У Петербурзі, в Москві влаштовували барикади – в Україні було спокійно. Та все ж найсерйозніші події громадянської війни відбулися саме на українській території. Тут творилося бозна-що. Майже все населення брало участь у цих страшних подіях. Думаєте, цього хтось хотів?
- А зараз українці топчуться-топчуться... І нікуди не поспішають. Ще питання – що нам покажуть чергові вибори.
- Щодо багатьох речей ми зволікаємо до останньої хвилини. Мріємо, щоб сталося, але робити цього ніхто не хоче. Як правило, все відбувається випадково: зачепилося за якусь дрібницю і розростається – і вже не можна зупинити. Цікаво, що дуже багато палаців у Криму побудували за рік до початку Першої світової війни. Тихо було, спокійно, добре. Так само і громадяни, які звели свої палаци в Кончі-Заспі, думають, що вони зустрінуть у них старість. Але не слід забувати, що різати панів – це наша народна традиція. Головне – дочекатися часу Х.
Ось, наприклад, чому так налякала криза? Усі подумали: ага, зарплат не буде, грошей не буде, це означає, що всі стануть злидарями. А що зроблять жебраки? Почнуть грабувати одне одного. Щоб врятувати те, що грабують, треба взяти до рук зброю. А якщо взяти зброю – це вже інше суспільство. Значить, нинішня влада не затримається. Але поки криза не стала такою глибокою – це нас рятує.
- Для змін потрібні нові кадри. Але аж ніяк не можу пригадати, щоб нинішні політики шукали нових людей для своїх команд.
- Я точно знаю, що вся Україна вже вкрилася такими маленькими союзами "меча й орала". Менти, бізнесмени, які заробили мільйони, вже готувалися завойовувати владу на місцях, готувалися застосовувати зброю. І куди б я не приїхав – скрізь є ці готові союзи "меча й орала". А всі нинішні політики нову владу не очолять. У разі соціального вибуху ніхто з них не залишиться.
Союзи "меча й орала" і є тими самими командами, які розуміють: владу так просто не здобути. В Україні, до речі, немає великих політичних сил. За жодним політиком не стоять мільйони людей. А коли за політичною фігурою – лише величезні гроші, що маніпулюють перетіканням інформації, про які вільні вибори може йтися? Свобода – це можливість вибирати те, що ви хочете, а не те, що вам пропонують.
- Що ж із нами відбувається?
- Як сказав один український олігарх: "Усе знецінилося, навіть моє становище. Я їду в статусній машині, а поряд у такій же машині – 19-річна “піхота”. Питання: навіщо мені треба було стільки красти, щоб ми їздили в однакових машинах?". Сьогодні в Україні – щоб ти не робив, тебе не поважають. Тому що в нашому суспільстві поважають лише гроші. І немає шанованих людей. Ніде: ні зверху, ні знизу.
- Хто ж наразі є героєм нашого часу?
- Мій батько впродовж тривалого часу не був на київському вокзалі. І коли він там опинився, був шокований: "Не можу зрозуміти, що це за люди? Що старі, що малі – усі одягнені в якісь кеди, кросівки, спортивні штани. Вони що – себе не поважають? Раніше люди їхали в дублянках, пижикових шапках, у чоботях. Було видно: ось іде військовий, його дружина. Це – лікар. Ідуть красиві люди. А сьогодні – що це повзе світом?". На жаль, герой нашого часу – жлоб.
Пригадую, нещодавно я побачив у метро чоловіка бездоганної зовнішності, надзвичайно охайного, схожого на доктора високооплачуваних наук. Він ішов зі шкіряним портфелем. Я вирішив із ним познайомитися. "Чим же ви займаєтесь, якщо маєте такий вигляд?" – запитав я. Чоловік відповів, що займається екранопланами. Це такі високошвидкісні судна на динамічній повітряній подушці, що літають над водою. Я поцікавився: "Скажіть, а “наші” ще є?". Маючи на увазі інтелектуалів, інтелігентів. "Так, небагато, але є", – відповів він.
Знаєте, для мене як для письменника розпад країни почався з відсутності атомної бомби. Немає атомної бомби – значить, більше не потрібні хіміки, фізики, математики. Якщо їх немає – не потрібні філософи. А немає філософів – немає художників, яким важливо, щоб їх оцінювало вище інтелектуальне середовище. І письменникові потрібне середовище, яке зможе його оцінити. А сьогодні, аби твою книгу видали великим накладом, треба написати яку-небудь вульгарщину. Переконаний – культурою є лише те, що не соромно показувати дітям. А зараз соромно показувати дітям просто все.
- Що у вас сьогодні викликає оптимізм?
- Це непросте запитання. Є така притча: "Для чого євреї? Щоб Бог прийшов! Для чого росіяни? Щоб Бог залишився. А для чого українці? Щоб вічно воювати за те й інше". У нас віра в Бога не перебуває у спокої. У Росії немає суперечностей між патріархатами, а у нас постійно точиться боротьба. І коли віра не перебуває у спокої – це означає, що Бог зробив на нас ставку. Там де спокій – там кінець. Скільки часу минуло, а ми продовжуємо віру шаблею захищати... Це означає, що для нас актуальні речі, про які у світі давно забули. Ми грішимо разом, а спасаємо душу – окремо. І те, що ми спасаємось, – видно.


Спілкувалась: Ксенія Мелешко
Джерело: glavred.info

четвер, 23 травня 2013 р.

Толерасти і педерасти скаженіють від безкарності: У Нью-Йорку жінкам офіційно дозволили ходити вулицями з оголеними грудьми

голые сиськи

Ще в лютому цього року жінкам Нью-Йорка дозволили гуляти містом топлес, не порушуючи при цьому закону. Однак, як пише New York Times, відомо про це стало тільки в травні після того, як відома фотограф з Бронкса Холлі Ван Воаст подала федеральну скаргу проти влади міста за ряд неправомірних затримань.
За даними видання, у лютому 34 тисячі нью-йоркських поліцейських отримали вказівку від начальства не тільки не затримувати оголених до пояса жінок, а й захищати їх від нападів перехожих. Зокрема, якщо жінка з оголеними грудьми приверне увагу перехожих, поліцейським наказано розігнати натовп, а тих, хто не захоче піти - заарештувати.
Ванн Воаст, яка відома своїми частими появами в громадських місцях топлес, у своїй скарзі повідомила, що в 2011-2012 роках її заарештовували щонайменше 10 разів за демонстрацію грудей. При цьому, її затримували в ресторанах, на Центральному вокзалі, біля початкової школи і в багатьох інших місцях.
В результаті адвокати Ван Воаст домоглися зняття всіх звинувачень на її адресу на підставі рішення, прийнятого в 1992 році у Верховному суді штату. Тоді суддя постановила, що забороняти жінці перебувати в громадському місці топлес є не що інше як дискримінація за статевою ознакою.
Нагадаємо, в тому ж лютому 2013 року парижанкам вперше з 1800 року офіційно дозволили носити штани.
За матеріалами: New York Times
Джерело: Кореспондент