суботу, 30 червня 2012 р.

Що значить жити сьогодні


фото: womens-news.net
Багато хто з нас ніколи не замислювалися про те, що значить жити сьогодні. Кожна людина, з нині живих, звикла бігти по життю, не озираючись по сторонах і не помічаючи нічого з того, що могло б послужити добру службу в досягненні кар’єрного росту, отриманні більшого прибутку і тому подібних речей.

Всі ми сьогодні залежимо від цього, а якщо бути точніше від грошей. Але можу вам дати однозначну відповідь – це неправильно. Так, можливо, багато хто зараз мене не зрозуміє і не підтримає, та погляди на життя і на цінності в кожної людини свої і формувалися вони не один день, і не від прочитання якої б то не було книги або статті. Я прошу вас лише про вияв невеликої уваги до цього тексту, і можливо колись ви зможете поглянути на настільки звичайні речі новими, «відкритими» очима.
Наш світ сьогодні будується на фінансах, і тому кожен з нас прагне до того, щоб в його гаманці було більше грошей, ніж у його сусіда. Кожен хоче, щоб його діти ходили в кращу школу, носили гарний одяг і ніколи ні в чому не бідували. Цими проблемами зайняті розуми мільйонів людей на планеті.
Тому коли ми поспішаємо по вулиці на роботу, ми не помічаємо нічого й нікого на своєму шляху, коли ми їмо ми практично не відчуваємо смак їжі, тому що весь процес зводиться до того, що все робиться автоматично, в той момент, коли наші думки зайняті пошуками нових методів отримання грошей, всі ці приклади нашої «автоматичної» життя можна продовжувати до безкінечності, але я не стану цього робити. В цій статті я хочу донести до вас, як від цього позбутися і навчитися радіти кожній миті вашої щасливого життя. Так, саме щасливого – життя кожного з нас є таким, яким ми ж з вами його і робимо.
… Життя – це творіння наших думок.
Марк Аврелій Антоній
Ви навіть не уявляєте собі, як чудово жити справжнім життям, життям тут і зараз. Це абсолютно не означає, що ви повинні скласти руки і нічого не робити. Ні! Я говорю вам про інше. Навчіться не тільки думати, але й відпочивати. Отримувати задоволення від життя. Події змінюються одна за одною, а у нас складається відчуття, що нічого-то і не відбулося, хоча важливих і значимих подій було вже багато. А все чому? Та тому що в голові ці події пролітали побіжно, але зате надовго засідали думки про те: «Як же, нарешті домогтися успіху, розбагатіти ….» Люди живуть у постійних роздумах і страху. І це дійсно страшно, і набуває дійсно глобальних масштабів, якщо вчасно не замислитися і не зупинитися.
Той, хто живе в постійному страху, ніколи не зможе стати вільним.
Горацій
Для того, щоб бути вільним насправді потрібно небагато зусиль. Почніть з малого – коли виходите на вулицю, подивіться на сонечко, воно завжди поруч, але ми його рідко помічаємо, подивіться на все, що вас оточує. Дивіться, милуйтеся, отримуйте від цього задоволення. Навчившись жити справжнім, ви скинете з себе вантаж жити минулими образами, незавершеними справами і переживаннями за невідоме майбутнє. Живучи справжнім, ви скинете цей страх, і перед вами відкриються нові можливості та горизонти. Для всього цього, вам необхідно навчитися відчувати кожен момент, не занурюючись в думки про майбутнє, майбутні проблеми і труднощі.
Щасливий той, хто не витрачає жодної миті справжнього на спогади про минуле.
Генрі Девід Торо
Тут і зараз. 
Ми дуже часто самі будуємо перед собою невидимі перешкоди у вигляді переживань за те, що на нашу думку може відбутися або не відбутися. Тим самим, замість того, щоб радіти всьому оточуючому нас світу і його неповторності, ми готуємося до найгіршого і живемо в постійному страху і напрузі.

Жити зараз – значить не думати про те, що нас оточує, не аналізувати і не робити висновків, а просто спостерігати і отримувати від цього задоволення.
Неважливих моментів не буває. 
Жити сьогоденням і зосереджуватися на повсякденних, звичних і через це зовсім не помітних для нас справах набагато приємніше, ніж жити в очікуванні чогось поганого. Більшість всіх ваших страхів – ніщо інше, як спогади про минуле або побоювання за майбутнє. Справа в тому, що саме при занятті звичайними, повсякденними справами ми найчастіше перестаємо сприймати реальність і занурюємося в думки про минуле або майбутнє, втрачаючи зв’язок із сьогоденням. В кожному моменті нашого життя є своя невимовна, іноді невидима неозброєним поглядом радість і неповторність.



http://www.druzi.biz/?pages=info&id=428#0,3,1,1827

четвер, 28 червня 2012 р.

Як Муаммар знущався з свого народу і за що вбили Кадаффі


Прощайте, полковнику… або легенди не вмирають… 

Прощайте, полковнику… або легенди не вмирають…
Полковник Каддафі
 
1. Прийшовши до влади, він вигнав з країни міжнародні корпорації.
2. Закрив військові бази НАТО
3. Довів ВВП на душу населення - $ 14 192.
4. На кожного члена сім’ї держава виплачує в рік $ 1000 дотацій.
5. Допомога по безробіттю - $ 730.

6. Зарплата медсестри - $ 1000.
7. За кожного новонародженого виплачується 7000 $.
8. Нареченим дарується 64000 доларів США на купівлю квартири.
9. На відкриття особистого бізнесу одноразова матеріальна допомога - 20 000 $.
10. Великі податки і побори заборонені.
11. Освіта та медицина безкоштовні.
12. Освіта і стажування за кордоном - за рахунок держави.
13. Мережа магазинів для багатодітних сімей з символічними цінами на основні продукти харчування.
14. За продаж продуктів із простроченим терміном придатності - великі штрафи і затримання підрозділами спецполіції.
15. Частина аптек - з безкоштовним відпуском ліків.

16. За підробку ліків - смертна кара.
17. Квартирна плата - відсутня.
18. Плата за електроенергію для населення відсутня.
19. Продаж і вживання спиртного заборонені - «сухий закон».
20. Кредити на купівлю автомобіля і квартири - безпроцентні.
21. Ріелтерські послуги заборонені.
22. Купівлю автомобіля до 50% оплачує держава, бійцям народного ополчення - 65%.
23. Бензин коштує дешевше води. 1 літр бензину - $ 0.14

24. Збудована «Велика штучна ріка» так називають водопровід,що будувався з 1983 по 2001 рік. Над підземними прісними озерами, які в 1960-і роки були відкриті в пустелі, була зведена гігантська конструкція. Сумарний обсяг води цих озер зіставимий з об’ємом води Чорного моря.
25. Поруч з лівійськими містами побудовані величезні резервуари об’ємом від 4 000 000 до 24 млн куб. м. Під час будівництва найбільшого водогону з надр землі витягли близько 155 000 000 куб. м грунту, що в 12 разів більше по відношенню до будівництва Асуанської греблі. З цегли та каменів, застосовуваних у цій справі, можна було б звести 17 пірамід Хеопса. А витраченого бетону було б достатньо на дорогу від Лівії до Китаю. Кожен день через водопровід перекачується 7000000 куб. м води. 


Тільки при Муаммарі негри півдня Лівії знайшли людські права.

За сорок років його правління населення Лівії зросло у три рази.

Дитяча смертність зменшилася в раз 9.

Тривалість життя в країні збільшилася з 51,5 +74,5 до років.

Кадаффі прийняв рішення вивести Лівію зі світової банківської системи і за його прикладом хотіли піти ще 12 арабських країн. мінімальна заробітна плата простого робітника становить 6 тисяч фунтів стерлінгів, а доходи керівників підприємств досягають 30 тисяч. Лівія зуміла обійти навіть Великобританію - у країні практично немає безробіття. Доходи від нафти, які становлять близько 10 мільярдів доларів на рік, витрачаються так: половина суми йде на потреби держави, а половина - розподіляється між лівійцями, а це - від 7 до 10 додаткових тисяч доларів у бюджеті більше 600 000 сімей. Ідеальні дороги. Лівія посідає перше місце у світі за споживанням населенням товарів преміум-класу.



Кадаффі був головним ініціатором відмови від доларових розрахунків, А ВИСТУПАВ ЗА ВВЕДЕННЯ ЗОЛОТОГО ДИНАРА, А ТАКОЖ СТВОРЕННЯ АФРИКАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ З 200 000 000-м АРАБСЬКО-НЕГРИТЯНСЬКИМ НАСЕЛЕННЯМ



Мінімальна заробітна плата простого робітника становить 6 тисяч фунтів стерлінгів, а доходи керівників підприємства досягають 30 тисяч. Лівія зуміла обійти навіть Великобританію - у країні практично немає безробіття. Доходи від нафти, які становлять близько 10 мільярдів доларів на рік, витрачаються так: половина суми йде на потреби держави, а половина - розподіляється між лівійцями, а це - від 7 до 10 додаткових тисяч доларів у бюджеті більше 600 000 сімей. Ідеальні дороги. Лівія посідає перше місце у світі за споживанням населенням товарів преміум-класу.



Але тепер всьому цьому настане кінець ...

Не довіряйте бРЕХНІ підконтрольних ЗМІ. Розкажіть цю інформацію своїм друзям ... в пам’ять про справжнього патріота і жертві змови світового закулісся.


20 жовтня відбулася знакова і трагічна подія, яка завершила цілу епоху прикладу некапіталістичного та незалежного шляху розвитку країни. 20 жовтня 2011 року був убитий лідер Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії Муаммар бен Мухаммад Абу Мен`яр Абдель Салям бен Хамід аль-Каддафі. Саме таке повне ім’я полковника Каддафі. Вбито ще одного патріота та будівничого нового суспільства в Африці, людину неординарну, екстравагантну, навіть непередбачувану. Так само до того вбили таких борців за права простих людей як Патріс Лумумба, Томас Санкара та інших.


Убивці із НАТО
Масові акції протесту в Лівії почалися в лютому 2011 року і незабаром переросли у відкрите збройне протистояння. Можна сказати, що розпочалася громадянська війна, причини якої потребують окремої розмови. Підтримку противникам Джамахірії надали сили НАТО, чия авіація з 19 березня почала наносити удари по позиціях армії Каддафі.


Наприкінці серпня війська контрреволюції за підтримки Північноатлантичного альянсу взяли столицю країни Тріполі, після чого Каддафі зник у невідомому напрямку. Деякі члени його родини, зокрема, дружина Сафія, дочка Аїша, сини Мухаммад і Ганнібал знайшли притулок в Алжирі.


Одразу після вбивства полковника НАТО оголосило про завершення своєї операції в Лівії. Основна мета операції досягнута: Муаммар Каддафі убитий. І дожити до якогось гіпотетичного суду йому не дозволили. Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Андерс Фог Расмуссен заявив, що проведена протягом семи місяців військова операція сил НАТО в Лівії "увінчалася великим успіхом". "Мабуть, це була одна з найбільш успішних операцій в історії НАТО", - додав він, висловивши впевненість у тому, що після падіння режиму Каддафі "лівійці тепер можуть в умовах безпеки взяти майбутнє країни у свої руки". «Мирні» натівські «голубки» в черговий раз захистили «права людини».


На питання, як так вийшло, що колишній лідер колишньої Джамахірії був по-звірячому убитий, командувач натовської операцією "Об’єднаний захисник" знизує плечима. "Ми поняття не мали, що в колоні був Каддафі. Я взагалі був здивований, що Каддафі затримався в районі Сирта до такої пізньої стадії конфлікту", - заявив Шарль Бушар.


Однак, Перехідна національна рада (ПНР) Лівії звернувся до НАТО з проханням продовжити місію Альянсу в Лівії принаймні до кінця року. Наймані холуї великого капіталу просять хазяїв не покидати їх у непевний ще час, а то ж можливо і вони повторять долю свого убитого і зрадженого лідера. Ні для кого не секрет, що саме НАТО своєю військовою силою знищувало війська джамахірії. Без НАТО сили контрреволюції давно були б розбиті, або ж їх ізолювали на сході Лівії. Відомо, що навіть втрата 30 чоловік у бою для сил перехідної ради була критичною, вони не могли продовжувати бій і тікали. Каддафі почав програвати як тільки НАТО почало повномасштабне військове втручання, вирішальна роль належала авіації. Також за деякими повідомленнями преси, на стороні ПНР воювали найманці із Катару, доведена участь у війні наземних спецпідрозділів країн НАТО.


Французький уряд, в порушення резолюції Радбезу ООН, провів секретну операцію з постачання зброєю сил контрреволюції, що діють в регіоні Західні Гори на північний захід від Тріполі. Контейнери з автоматами, кулеметами, гранатометами і протитанковими ракетними комплексами Milan спочатку скидалися на парашутах над позиціями ПНР з транспортних літаків. Після того, як опозиціонери домоглися значних успіхів, були обладнані невеликі аеродроми, куди стали приземлятися літаки з арабських країн, на борту яких було все та ж зброя.


Західні країни тепер з’ясовують, хто ж вніс більший вклад у ліквідацію Каддафі. В останні дні життя він активно користувався супутниковим та мобільним зв’язком, і як з’ясували британські журналісти, технічні підрозділи МІ-6 і ЦРУ прослуховували його розмови. І саме тоді з’ясувалося, що лівійський лідер планує покинути Сирт. Повітряну розвідку забезпечували британські "Торнадо", першу ракету по конвою, нібито, випустив американський безпілотний апарат, а потім бомбовий удар завдали французькі "Міражі".
"Французькі ВПС виявили колону позашляховиків. Думаю, їх було близько 80. Це багато. Вони їхали з Сирта на захід у бік Бані-Валіда. Вони були зупинені, але не знищені повністю, завдяки втручанню французьких ВПС, французьких" Міражів ", - це слова Жерара Лонге міністра оборони Франції.


Саме підтримка авіації альянсу забезпечила повстанцям перемогу, а в результаті і ліквідацію самого Каддафі. Те, як розправилися з колишнім главою Лівії, західних колег, здається, зовсім не шокувало. Хоча ще недавно більшість з них приймали в себе в гостях Каддафі як почесного гостя, продавали йому зброю, купували його нафту і газ і якось не звертали уваги на те, що він «диктатор» і довгий час допомагав терористам.


Сьогодні і вчора вони говорили про новий шляху та нові можливості для Лівії, немов не помічаючи, що відлік починається з позасудової розправи. "Найбільш важливе - я гордий тим, чого домігся лівійський народ. Перед ним відкрилася неймовірна можливість самому визначити свою долю. Ми це бачимо в північній Африці, в усьому арабському світі", - лицемірно заявив 44-й сатана на троні імперії зла Барак Обама.


Держсекретар США Хілларі Клінтон, отримавши текстове повідомлення про вбивство Каддафі, не змогла приховати радості. Клінтон тут же пожартувала: "Прийшли, побачили, а він мертвий".

За що вбили Каддафі?
Ось за ці «гріхи» вбили Кадаффі! Прийшовши до влади уряд Каддафі повернув у власність народу те, що загарбали транснаціональні корпорації, закрив бази НАТО на території країни.


На кожного члена сім’ї держава в Лівії виплачувала на рік більше 1000 доларів дотацій; допомога з безробіття - 730 доларів; зарплата медсестри - 1000 доларів; за кожного новонародженого виплачується 7000 доларів; молодим держава безплатно дає 64 000 доларів на купівлю квартири; на відкриття особистого бізнесу одноразова матеріальна допомога - 20 000 доларів. Великі податки й побори заборонені; освіта й медицина безплатні; освіта й стажування за кордоном - за рахунок держави; мережа магазинів для багатодітних сімей із символічними цінами на основні продукти харчування; частина аптек - з безплатним відпущенням ліків; квартирна плата - відсутня; плата за електроенергію для населення - відсутня; кредити на купівлю автомобіля й квартири - безвідсоткові; на купівлю автомобіля до 70 відсотків вартості оплачує держава. Бензин коштує дешевше від води: 1 літр - 14 центів; мінімальна заробітна плата простого робітника становить 6 тисяч фунтів стерлінгів, а доходи керівників підприємств досягають 30 тисяч. Лівія зуміла обійти навіть Великобританію - у країні практично немає безробіття. Доходи від нафти, які становлять близько 10 мільярдів доларів на рік, витрачаються так: половина суми йде на потреби держави, а половина - розподіляється між лівійцями, а це - від 7 до 10 додаткових тисяч доларів у бюджеті більше 600 000 сімей. Ідеальні дороги. Лівія посідає перше місце у світі за споживанням населенням товарів преміум-класу.


До лютневих подій 2011 ВВП на душу населення в Лівії, розрахований за паритетом купівельної спроможності, становив 13 800 дол - в два з гаком рази більше, ніж у Єгипті і Алжірі, і в півтора рази більше, ніж у Тунісі. У країні діють 10 університетів і 14 науково-дослідних центрів, дитячі дошкільні установи, школи і лікарні, що відповідають світовим стандартам. Лівія займає перше місце серед держав Африки за рівнем людського розвитку і за тривалістю життя - 77 років. Дитяча смертність зменшилася в 9 разів.


До речі, Лівія потрапила до Книги рекордів Гіннеса як країна, в якій за період 2001-2005 рр.. був найнижчий рівень інфляції - 3,1%.


Тільки при Муаммарі негри півдня Лівії знайшли людські права. За сорок років його правління населення Лівії зросла в три рази.


Кадаффі прийняв рішення вивести Лівію зі світової банківської системи і його приклад хотіли наслідувати ще 12 арабських країн.


Але тепер всьому цьому настане кінець ...

Штрихи політичної біографії. Диктатор без влади.
Хто ж такий Муаммар Каддафі? Чи справді він є втіленням зла і його смерті потрібно радіти, так як це робили західні лідери?


Муаммар Каддафі народився 13 вересня 1940 або 1942 в шатрі в 30 км на південь від міста Сирт в бедуїнській родині із арабізованого берберського племені аль-Каддафі. Його дід був убитий в 1911 році італійським колоністом. Згадуючи своє дитинство, Каддафі говорив: «Ми, бедуїни, насолоджувалися свободою серед природи, все було первозданно чистим ... Між нами і небом не було ніяких перешкод». У 9 років він пішов до початкової школи. Слідуючи за батьком, який постійно кочував в пошуку нових, більш родючих земель, Муаммар змінив три школи. Батько пізніше згадував: «Я не мав грошей, щоб знайти синові притулок в Сирті або доручити його знайомим. Він ночував у мечеті, приходив за 30 кілометрів по вихідним дням відвідувати нас, проводив в пустелі, біля палатки, свої канікули». В юності Муаммар Каддафі був шанувальником єгипетського лідера Гамаля Абделя Насера; брав участь в антиізраїльських акціях протесту під час Суецької кризи в 1956 році.


У 1959 році в м. Себха створюється підпільна організація, одним з активістів якої стає Каддафі. 5 жовтня 1961 організація провела демонстрацію протесту проти виходу Сирії зі складу Об’єднаної Арабської Республіки, що завершився промовою біля древньої стіни міста головного організатора заходу - Муаммара Каддафі. Через кілька днів він був виключений зі школи-інтернату м. Себха.


Школярем брав участь у підпільній політичній організації, проводив антиколоніальні демонстрації проти Італії. У 1961 році Муаммар створив підпільну організацію, що ставила за мету повалення монархії. У жовтні того ж року в місті Себха почалася молодіжна демонстрація на підтримку алжирської революції. Вона відразу ж переросла в масовий антимонархістський виступ. Організатором і керівником демонстрації був Каддафі. За це його заарештували, а потім вислали з міста. Продовжувати навчання довелося в Місураті. Там він вступив до місцевого ліцею, який успішно закінчив в 1963 році.


У 1965 році Муаммар Каддафі в чині лейтенанта закінчив військовий коледж в Бенгазі і почав службу у військах зв’язку у військовому таборі Гар Юнес, в 1966 році проходив перепідготовку у Великобританії і отримав звання капітана. Під час стажування у Великобританії лейтенанти Каддафі і Абу Бакр Юніс Джабер виділялися в групі лівійських офіцерів строгим слідуванням ісламським звичаям, відмовлялися від спиртного і розважальних поїздок.


Виступ у Лівії 1 вересня 1969 загонів «Організації вільних офіцерів юніоністів-соціалістів» під керівництвом Ради революційного командування у складі 12 офіцерів на чолі з 27-річним капітаном військ зв’язку, завершився поваленням монархії. Цікаво, що західні демократії підтримали Муаммара Каддафі.


Причиною розробки стратегії теперішнього знищення Лівії став політичний курс керівництва країни на створення особливої, некапіталістичної, не ліберальної моделі розвитку - так званої «Третьої світової теорії». Основні положення цієї теорії в «Зеленій книзі», написаної Каддафі в період з 1976 по 1979 роки, були втілені в життя. Система «прямої народної демократії» (джамахірія), створена за зразком античної демократії, базується на трьох принципах:
1. Безпосереднє здійснення влади народом через народні збори, де кожен бере участь у прийнятті рішень;
2. Володіння народом суспільним багатством, яке розглядається як власність всіх членів суспільства;
3. Передача народу зброї і навчання його застосування з метою покінчити з монополією на зброю з боку армії.


Новий державний устрій було проголошено у березні 1977 року, країна отримала назву «Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія», її законодавство ґрунтується на Корані, а політичний устрій - на прямому народовладді. Муаммар Каддафі офіційно був оголошений лише лідером лівійської революції, він не займав жодної офіційної державної посади.


Сам образ Соціалістичної Народної Джамахірії був посяганням на виключну перевагу ліберальної демократії - цього прапора Заходу, який він встановлює на підконтрольних і окупованих територіях. Причому на відміну від інших країн, що розвиваються Лівія дійсно перетворилася на успішну країну. Цифри говорять самі за себе.


Одержуючи інформацію про рівень життя в Лівії, дивуюєшся: щось тут нечисто. З одного боку - революції на порожньому місці не виникають, з другого - у Лівії передумов для революції немає жодних. Меркне образ «диктатора-душогуба» Каддафі, створеного у світовому «демократичному» медіапросторі.


«Влада, багатство й зброя - у руках народу!» - таке основне гасло лівійського соціалізму. Сам народ має здійснювати владу, розпоряджатись багатством країни, та захищати себе від іноземних загроз. «Будь-які інші системи правління, - говорить Каддафі, - недемократичні. Тільки народні конгреси й народні комітети становлять кінцевий результат боротьби за демократію». Однак поняття демократії в Каддафі й у тих, хто експортує її по всьому світу на плечах військових, різні. Коли в когось щось потрібно відібрати, немає кращого приводу для цього, ніж демократія. У вас усе гаразд? Тоді ми йдемо до вас!

Прогноз Фіделя справдився… на жаль…
Лідер кубинської революції Фідель Кастро заявив, що плани НАТО щодо «окупації» Лівії для нього були очевидні ще вісім місяців тому.


«Трохи більше восьми місяців назад ... я заявив з повною упевненістю, що план НАТО - окупувати Лівію. Я тоді вперше торкнувся цієї теми в своїх «Роздумах», і стаття під таким заголовком здавалася в той час плодом фантазії». Великий Фідель нагадав, що в лютому цього року він заявляв про те, що для нього вже тоді було абсолютно очевидно - «уряд Сполучених штатів абсолютно не турбує мир у Лівії і він, не вагаючись, віддасть наказ НАТО окупувати цю багату країну», «через кілька годин або протягом найближчих днів».


Причина цього - економічна: «нафта перетворилася на головне багатство в руках великих американських транснаціональних корпорацій», і «завдяки цьому джерелу енергії вони отримали в своє розпорядження знаряддя, яке значно зміцнило їхню політичну владу в світі».


«Найгірше в цей момент було б зберігати мовчання перед особою злочину, який готується здійснити НАТО проти лівійського народу», - нагадує товариш Кастро власні слова восьмимісячної давності. «Вже тоді я переконався в тому, що було абсолютно очевидним».

Вода як привід для війни?
Одну з причин війни в Лівії, яка завершилася смертю колишнього лідера країни Муаммара Каддафі, деякі експерти бачать у спробі перерозподілити лівійські ресурси. Причому мова йде не про нафту, а про воду. Виявляється, що запасів води в Лівії - на 131 трильйон доларів.


Проект під назвою "Велика техногенна річка" (Great Manmade River), що стартував ще в 1980-х роках за ініціативою Каддафі, повинен забезпечити питною водою понад 90% території Лівії. Сам полковник називав його "Восьмим чудом світу" (за деякими оцінками, це найбільший з існуючих на сьогодні інженерних проектів).


Воду планувалося видобувати з чотирьох величезних прісних водоймищ, розташованих під оазисами Хамада, Куфра, Морзук і Сирт. Загальна кількість прісної води в цих джерелах - 35 тисяч кубічних кілометрів. Цієї кількості вистачило б на 5000 років. Якщо цю воду "вилити" на Україну, то вона покриє країну 50-метровим шаром.


За проектом Великої ріки, 4605 кілометрів трубопроводів повинні передавати воду, добуту з 1300 свердловин, розташованих на середній глибині 280 метрів, і направляти її за 400 кілометрів до міст лівійського середземноморського узбережжя.


Зараз трубами GMR (спеціальний трубний завод для Лівії побудувала Південна Корея) поставляється близько 6,5 мільйонів кубометрів води в день (2,37 кубокілометрів на рік) для сільського господарства і побутового споживання. Іншими словами - 378 тисяч літрів чистої прісної питної води на людину.
За цінами опрісненої води ці запаси коштують 131 трлн. доларів. У регіоні Магриб знесолена морська вода продається за 3,75 долара за тонну.


Варто відзначити, що, за оцінками Світового Банку, вже до середини XXI століття 40% населення Землі буде відчувати дефіцит води, 20% - серйозно страждати від нього. Ще в 2005 році, за даними Masons Water Yearbook, 545 мільйонів чоловік (9% населення світу) отримували воду від приватних провайдерів за ринковими цінами.


Сьогодні кубометр чистої води в Європі коштує 2 долари, в Туреччині і на Близькому Сході - 4 долари, на основі використання сучасних технологій з опріснення морської води.

Останні години життя
Мансур Дао, начальник охорони полковника, потрапив у полон та на допиті розповів як пройшли останні дні його начальника. Каддафі покинув Тріполі приблизно за 12 днів до того, як місто було взято військами Перехідного національної ради, і після цього переховувався в Сирті - своєму рідному місті.


З ним був його син, Муатассім і ще два десятка найбільш відданих, вірних охоронців. Приблизно в той же час інший його син, Сейф аль-Іслам прибув до Бані-Валіду, а шеф розвідки Абдалла ас-Сенуссі - в південне місто Себха.


"Каддафі проводив час за читанням, робив нотатки або заварював собі чай. Він не керував опором, цим займалися його сини. Сам Каддафі нічого не планував. Та й не було в нього ніяких планів", - відзначає Мансур Дао.


За словами Дао, обороною Сирта керував якраз Муатассім Каддафі. На початку бойових дій він командував трьомастами п’ятдесятьма солдатами, до двадцятого жовтня під його керівництвом залишалося тільки 150 чоловік, інші втекли, або були вбиті.


Сирт тримався довго. Війська Перехідного ради штурмували місто десятки разів. Не раз заявляли, що місто повністю під їх контролем. У розпорядженні військ контрреволюції були кілька сотень джипів, танки. Але як тільки солдати входили в Сирт, по них били снайпери.


А Муамар Каддафі і його помічники в цей час жили в покинутих біженцями будинках, без світла, при свічках, міняли квартири суворо кожні чотири дні - побоюючись облави і бомбардувань НАТО, розповідає Мансур Дао. Він, втім, відразу ж зазначає: сам він не вірить, що Каддафі боявся.


"Він був засмучений, він був злий, іноді нам здавалося, він божеволіє. Найчастіше він був просто сумний і злий. Він був переконаний, що лівійський народ як і раніше його любить, навіть після того, як ми сказали йому, що столиця впала ", свідчить Дао.


В останні дні в Сирті було зовсім погано з продовольством, зброєю, технікою. Свої аудіо-звернення Каддафі пересилав по супутниковому телефону.


Потім Каддафі разом з останніми прибічниками вирішив покинути Сирт. Дао їхав на одному позашляховику з полковником, коли по конвою було завдано авіаудару НАТО. "Ми виїхали з нашого притулку у другому районі Сирта, їхали в Джараф, - говорить Мансур Дао. - Повстанці оточили місце, де ми ховалися, і ми намагалися прорватися, але наш конвой був майже знищений. Ми вилізли з машин і пішли далі пішки. Я йшов разом з Каддафі, з Юніс Джабером міністром оборони, інші там теж були. Я не пам’ятаю тільки, як загинув полковник. Мене поранили в спину, і я втратив свідомість ".


Мансур Дао стверджує, що помічники Каддафі не раз радили йому припинити боротьбу і залишити Лівію, а той весь час відмовлявся, кажучи, що хоче померти на землі своїх предків.


"Шкода, що він так і не зміг правильно оцінити ситуацію. Він легко міг втікти, у нього були можливості вибратися з країни і прожити щасливе життя", - з жалем відзначає колишній глава охорони Муамара Каддафі Мансур Дао.

Розправа
Спочатку повідомлялося, що полковник помер від поранень, отриманих під час удару з американського безпілотника "Предатор" ("Хижак") по автомобільній колоні, що прямувала в бік Місурата.


Проте пізніше з’явився відеозапис, на якій видно, що Муамар Каддафі був убитий з свого 9-міліметрового пістолета пострілом в голову одним з бандитів перехідної ради, який опинився на місці бомбардування колони. За однією з версій подій, полковника вбив 18-річний Ахмед аш-Шайбані.


Як стало зрозуміло з численних відеозйомок, колишнього лідера Джамахірії перед смертю довго терзали, а потім глумилися над тілом.


З аматорських відео можна зробити висновок, що Каддафі фактично лінчували: тяжкопораненого 69-річного чоловіка, у якого не було сил чинити опір, били з криками "Аллах акбар!" і тягали за волосся, перш ніж заштовхати в задні двері джипу, який пізніше назвуть "швидкою допомогою". Кадри, показані «Аль-Джазірою», також підтверджують, що полковник був узятий в полон живим. На плівці видно, що обличчя в поваленого лідера в крові, а сам він слабкий, хоч і намагається чинити опір людям, які схопили його. Також кадри відобразили, як хтось б’є його пістолетом по голові.


Високопоставлений представник Перехідного національної ради (ПНР) Лівії визнав, що колишній лідер країни Муаммар Каддафі був навмисно вбитий, що розходиться з офіційною версією подій представленої ПНР. У заяві Нацради говорилося, що автомобіль, в якому Каддафі везли до шпиталю, потрапив під перехресний вогонь бійців ПНР і сил самого полковника, в результаті він отримав смертельне поранення в голову.


"Вони (контрреволюціонери) жорстоко побили його (Каддафі), а потім застрелили. Це - війна", - повідомив неназваний представник ПНР.


Каддафі при відході з Сирта, який перейшов під повний контроль сил ПНР, був поранений при ударі ВПС НАТО по його конвою.


За даними цього представника, прихильники Каддафі сховали пораненого полковника в дренажній трубі в околицях Сирта, де його захопив у полон загін повстанців, перебивши виставлену перед притулком охорону.


Експерти американського видання «Global Post» проаналізували кожен кадр відеозапису, на якому зображений захоплений у полон Каддафі. На їхню думку, полковник, який вже не міг чинити опір після поранень в живіт і голову, зазнав тортур, в тому числі і збоченого вандалізму.


Газета наводить кадри з відеоролика, на яких видно, що один із солдатів здійснює з вмираючим Каддафі розпусні дії. З’ясувалося, що над тяжкопораненим і стікаючим кров’ю 69-річним полковником повстанці знущалися ще й сексуально.


На сайті видання показані огидні кадри, на яких чітко видно, як якийсь міцний бородатий повстанець захоплено гвалтує повернутого до нього спиною Каддафі чимось на зразок палиці. Global Post, втім, робить припущення, що це міг бути і ніж.


Як у свою чергу пише The Daily Mail, відеокадри "розправи м’ясників" викликали огиду у багатьох жителів Лівії, включаючи тих, хто вітав загибель «диктатора». Ці кадри, за даними видання, викликали гнів у багатьох жителів самої Лівії, в тому числі з числа противників полковника.


За деякими даними, захоплений у полон і поранений Муаммар Каддафі до самого кінця закликав бійців Національного перехідного ради Лівії зупинитися. Про це пишуть західні ЗМІ. Одним з останніх його слів було "харам" - у вільному перекладі це означає "одумайтеся". Якщо точніше, то "харам" означає - "не можна, те, що заборонено ісламським правом і незаконно", гріх.


Один з убивць, які схопили полковника, нібито відповів на це: "Заткнись, собака!". "Ви знаєте, що правильно, а що ні?" - Нібито запитав Каддафі перед смертю. Повідомлялося також, що схоплений полковник встиг тільки прокричати: "Не стріляйте!"


Що ж, мертвого лева може лягати і осел…


Заповіт
Прихильники вбитого лідера Джамахірії Муаммара Каддафі опублікували на офіційному сайті полковника його заповіт, в якому він закликає своїх прихильників продовжувати чинити опір силам контрреволюції, а також боротися проти будь-яких агресорів, які намагаються захопити Лівію. Про це повідомила радіостанція Бі-бі-сі.


"Я закликаю моїх прихильників боротися проти будь-яких іноземних загарбників сьогодні, завтра і завжди, - йдеться в тексті документа, що містить останню волю загиблого. - Навіть якщо ми не виграємо негайно, ми дамо урок наступним поколінням, що рішення захищати свій народ - це велика честь, а зрада - це найбільше віроломство, яке навічно залишиться в історії ".


У заповіті Муамар Каддафі виявив бажання в разі смерті бути похованим на кладовищі в Сирті, поруч з могилами його сім’ї та родичів.


Тіло Муаммара Каддафі так і не віддали родичам і таємно поховали в пісках Лівії. Перехідний уряд злякався, що могилу засновника Джамахірії зроблять місцем паломництва. Разом з Каддафі поховані його син Муатассім, а також екс-глава Міноборони Лівії Абу Бакр Юніс.


Тіло полковника вночі, щоб ніхто не відстежив, вивезли в лівійську пустелю. Поховали на світанку. За мусульманським звичаєм - підкреслюють нова влада, адже до цього тіла полковника, його сина і колишнього міністра оборони як військовий трофей виставляли напоказ 5 днів у промисловому холодильнику. Так що в останній день проходити повз Каддафі було вже важко. При похованні, як стверджується, були присутні 4 людини. Їм і належить зберігати велику таємницю місця. Втім, холодильник спочатку теж був вкрай секретним, але дізналися про нього всі.

«Демократичні» репресії
У лівійському Сирті, рідному місті Муаммара Каддафі, виявлені останки 267 осіб, багато з них були прихильниками колишнього лівійського лідера, повідомляє телеканал "Аль-Джазіра". Більшість убитих були розстріляні і поховані на території міста і в його околицях. У ПНР пообіцяли «розслідувати» подію і «покарати» винних.


І це не перше знайдене місце масового поховання прихильників Джамахірії, на території готелю "Махара" теж у Сирті, який під час боїв опинився в руках контрреволюціонерів, були також виявлені тіла 53 страчених прихильників Каддафі.


А в серпні більше 30 чоловік, що билися на боці лівійського лідера Муаммара Каддафі, були знайдені вбитими на території військового табору в центральному районі Тріполі. За словами свідків, тіла убитих були зрешечені кулями. Як мінімум у двох застрелених на руках були наручники, що дає підстави говорити – цих людей стратили.


Можна також говорити, що йде цілеспрямоване знищення родини Каддафі. Крім самого полковника убиті його сини Муатассем, Хасім, Сейф аль-Араб, який разом із трьома онуками Каддафі загинув в результаті НАТОвських бомбардувань

Повернення в середньовіччя?
Торжество переможців перетворилося на вакханалію. Тіло лівійського лідера в морзі фотографували, все це супроводжувалося радісними криками. Також натовп поводиться і поруч з тілом сина полковника Каддафі Муатассіма. За ісламським традиціями - а повстанці називають себе мусульманами і скандують релігійні гасла - убитих мали поховати ще напередодні, в день смерті.


Нова влада обіцяє країні зміни. Закони будуть шаріатськими, а система влади, швидше за все, буде копіювати Саудівську Аравію або Катар. Тимчасовий уряд буде протягом місяця, заявили в Тріполі. На що будуть покладатися - теж прояснили. "Ми - мусульманська країна і за основу нашого законодавства взяли шаріат. А тому будь-який закон, який суперечить принципам ісламу, відміняється. Наприклад, закон, що забороняє багатоженство", - заявив лідер ПНР Абдель Джаліл.


За деякими даними, ісламський емірат недавно проголосили в місті Дерна - і там вже почали знищувати суфійські мечеті і гробниці місцевих святих. Але шаріат явно не підтримають багато з лівійських племен - арабських, берберських. Не кажучи вже про те, що у кожного племені свій погляд на майбутнє розподіл посад і нафтових контрактів.


"Лівія, один з наших південних сусідів, зараз може стати на дорогу демократії і створити тимчасовий уряд. Нова політична система повинна покладатися на верховенство закону і повага фундаментальних свобод всіх громадян", - а так лицемірно заявив старий антикомуніст Єжи Бузек, голова європейського парламенту.

Продовження боротьби…
Все говорить про те, що миру після війни в Лівії не буде ще довго. І вибух паливного сховища в рідному місті Муамара Каддафі - Сирті тому підтвердження. Понад 100 загиблих, 50 поранених.


Прихильники Каддафі обіцяють мстити, а місцеві племена вже планують відвойовувати території.
Син колишнього лівійського лідера Муаммара Каддафі Сейф аль-Іслам, який знаходиться в міжнародному розшуку, виступив з новим посланням, опублікованими в ряді арабських ЗМІ.


"У цей історичний час, коли деякі вважають, що все скінчилося і всі загинули, я хочу чітко визначити свої завдання і сказати - зараз все тільки починається", - йдеться в посланні.


Син полковника пообіцяв перетворити життя зрадників у пекло після того, що вони зробили з країною. Він закликав усіх своїх прихильників до продовження боротьби за повернення "втраченої Лівії та втраченої честі", і до помсти "злочинцям і вбивцям".


Сейфа аль-Іслама вважали найбільш ймовірним наступником Муаммара Каддафі. У червні Міжнародний кримінальний суд в Гаазі видав ордер на арешт Сейф аль-Ісламу, звинувативши його в гуманітарних злочинах.


Разом з батьком Сейф брав участь в обороні Сирта і зміг вийти з оточення, не потрапивши під вогонь авіації НАТО.


Представники родини Каддафі, що живуть в Алжирі, вважають, що авіація НАТО здійснила спланований військовий злочин, розстрілявши кортеж колишнього лідера Джамахірії під Сиртом. Доводити свою правоту сім’я готова в Гаазькому трибуналі, позов у який буде поданий найближчим часом.

Майбутнє без Каддафі
Майбутнє Лівії тепер ще більш туманно, ніж раніше. Навряд чи можна очікувати, що завтра контрреволюціонери почнуть будувати демократію. Скоріше, озброєні і воюючі 8 місяців повстанці, залишившись без єдиного ворога, тобто Каддафі, почнуть з’ясовувати, хто більше зробив для революції, і що за це їм тепер належить. Згадається, що при натовських нальотах загинули сотні мирних жителів, а щоб відновити зруйновану під час війни інфраструктуру, потрібні роки і іноземна допомога. Так що багато лівійці можуть незабаром почати порівнювати своє життя при Каддафі і за нової влади, і хто знає, куди заведе ностальгія.


Очевидно, що тих високих соціальних досягнень вже не буде. Можливо Лівія повторить навіть долю Югославії, вбомбленої НАТО в «демократію» та «європейський вибір», адже Лівія також складена із частин, колишніх колоній – Тріполітанії, Кіренаїки, Феззану (Феццану).


Ну, а про шлях від соціалізму до капіталізму яскравим прикладом є не тільки Югославія, а й Україна, яка так і за 20 років не змогла перевершити рівень останнього радянського соціалістичного року життя.
Ті, хто сьогодні радіють своїм міфічним здобуткам скоро забудуть, що таке безкоштовна медицина і освіта, робота, згадують, що таке злидні, яких вони не знали, що таке трудова міграція та положення залежної, але із формальною незалежністю країни.

Уроки для революціонерів
Отже, ще одна спроба побудувати суспільство соціальної справедливості задушена. Через 42 роки Захід таки взяв реванш над лівійцями. Які ж уроки ми можемо зробити з поразки Джамахірії? Підтвердилися слова Леніна, що революція варта чогось тільки тоді, коли вона здатна захищатися. Лівійська армія значно поступалася в силах силам НАТО, особливо це стосується авіації та сил протиповітряної оборони – вони не змогли протистояти авіації НАТО. Більше того, Каддафі відмовився від розробки зброї масового ураження під тиском Заходу та взамін на обіцянки співпраці в економічній сфері. Життя підтвердило правдивість слів Маркса, можна йти на угоду з чортом, якщо ти впевнений, що перехитриш його. Каддафі не перехитрив таких чортів як Ніколя Саркозі, якого він спонсорував під час кампанії виборів президента Франції та престарілого педофілічного ловеласа Сільвіо Берлусконі. Вони просто «кинули» людину, якій були винні гроші. Пограбували Лівію, кошти на закордонних рахунках передали контрреволюціонерам, задля одного - встановити свій контроль над багатством цієї країни. 



Потрібно і відстежувати настрої суспільства, щоб потім не повторяти слова Ю. Андропова «ми не знаємо суспільства, в якому живемо». Соціалістичний лад вириває людей із мороку бідності підносить їх на якісно новий рівень, і завдання по будівництву перед цими людьми стоять також якісно інші, тож і вирішувати ці завдання їм треба на новому рівні, суспільство має відповідати вищому рівню розвитку. Інакше є загроза деградації розуміння завдань, які стоять перед країною, особливо ця загроза стосується молоді, яка виросла у ситому, якісно новому суспільстві і не знала бідувань, і порівняти їй ні з чим. А змії спокуси буржуазного суспільства здаються такими привабливими.

                                                                                                                                                       Дмитро Мельник

вівторок, 19 червня 2012 р.

Хто був прототипом мудрого царя Соломона і таємниця кратера царя Аріанта


Соломон – один із символів влади, багатства та мудрості єврейського народу… Ті, хто компілював Соломонову легенду, залишили нам чимало слідів, що вказують, на чому базуються підробки. І найголовніші з них – географічні назви та імена… Вигадники Соломона, його багатств, мудрості та вправності його майстрів пішли ще далі. Вони мусили переплюнути скитського царя Аріанта. Їхній брехні немає меж не тільки стосовно жертівника, а й храму, який цар будував протягом 30 літ…

Соломон – один із символів влади, багатства та мудрості єврейського народу. Посилаючись на біблійну Першу Книгу Царів, Вікіпедія наприклад, пише, що це “один із наймогутніших, розумних та заможних царів давньої держави Ізраїль. Згадується у Біблії як другий та улюблений син Царя Давида й Вірсавії. Під час царювання Соломона Ізраїль переживав мир та розквіт. Йшло широке будівництво, жвава торгівля, внутрішній та зовнішній спокій. Біля 966 р. до н.е. Соломон збудував один з найвеличніших єврейських Храмів єдиному Богу, створення якого тривало більше ніж 30 років та зайняло працю тисяч працівників. Через кілька сот років цей Храм був зруйнований Царем Вавілону Навуходоносором (586 р. до н.е.). Соломону приписують авторство таких творів Біблії, як Книга приповістей Соломонових, Книга Еклезіястова (або Проповідника), Пісня над піснями, а також декількох псалмів”.

Ми докладно і разом з тим якомога лаконічно розглянемо цю постать, не відволікаючись на описи розкоші та різноманітні помпезності компіляторів Біблії, розраховані на те, щоб шокувати читача і відволікти його від намагання тверезо мислити, аналізувати та оцінювати. До дослідження, окрім названих біблійних джерел, долучимо ще й біблійну Другу Книгу Хронік, на яку чомусь не дуже бажають звертати увагу коментатори Біблії, що видко навіть з уривку Вікіпедії.

Отже Х ст. до н. е., Соломон син Давида, цар Ізраїлів. Звідки появилося це ім’я? Чому про нього жодним словом не обмовляється Геродот, який описує історію навколо Середземномор’я і Чорномор’я, і мав би знати про таку велику людину? Немає в нього згадки й про сам Ізраїль, який, якщо судити з Біблії, був надзвичайно великим і могутнім царством. Судіть самі: “І зібрав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі. І цар зібрав в Єрусалимі срібла та золота, мов каміння, а кедрів зібрав, щодо численности, як сикомор, що в Шефелі. А коней, що були в Соломона, приводили з Єгипту та з Кеве; царські купці купували їх з Кеве. І ходили вони, і вивозили з Єгипту колесницю за шість сотень срібла, а коня за сотню й п’ятдесят” (2-га Кн. Хр. 1:14-17). “І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловіка носіїв та вісімдесят тисяч чоловіка каменотесів у горах, а керівників над ними три тисячі й шість сотень”(2-га Кн. Хр. 2:1). Соломон наказує хіттейському цареві Хірамі, щоб той доставив дерево для будівництва його палацу та храму Господнього і той беззаперечно виконує наказ (2-га Кн. Хр. 2:2)… Як Батько історії міг не помітити таку силу і жодним словом не згадати про “найбільшого від усіх земних царів, щодо багатства та мудрости”, якого “вся земля хотіла бачити” (1 Цар 10:23-24)?

Соломон будує небувалий до нього Храм Господній, оздоблений золотом, прикрашає його незрівняними різьбленнями, в т. ч. двома позолоченими херувимами, довжина крил яких сягає 20 ліктів – більше 10 метрів (одне крило по 5 ліктів – понад 2, 5 м.). Його диво-палац теж весь у золоті, великий царський трон зроблено зі слонової кості і покрито золотом, до трону покладено шість ступенів, обабіч яких поставили дванадцять левів і т. д. і т. п. “По всіх царствах не було так зробленого” (Перша Книга Царів 10:20).

Невже і про такі дива не чув Геродот? Чому він описав мідяний кратер (казан) з Ексампею, що збудував скитський цар Аріант, а ще більшого, що виплавили на замовлення Соломона “мідяного жертівника”, і багато чого іншого пропускає повз увагу?..

На “мідяному жертівнику” і зупинимося. Порівнявши насамперед обидва його описи – в 1-й Кн. Царів (7:23-30) і 2-й Кн. Хронік (4:1-5), а потім і з кратером Аріанта.

Читаємо за Першою Книгою царів: “І зробив він лите море, десять ліктів від краю його аж до краю його, навколо круглясте, і п’ять ліктів височина його. А шнур на тридцять ліктів оточив би його навколо. А здолу на краях його оточували його подоби огірків, по десять у лікті, вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті його. Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а ввесь зад їх до нутра. А грубина його долоня, а краї його подібні до краю келиха, як квітки лілеї. Містило воно дві тисячі батів. І зробив він десять мідяних підстав, чотири лікті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її. А оце робота підстави: у них лиштви, а ті лиштви поміж прутами. А на лиштвах, що між прутами, леви, воли та херувими. А на прутах зверху підніжки, а під левами та волами китиці, зроблені розложистими. І чотири мідяні кола для однієї підстави та мідяні осі. А на чотирьох рогах їхні рамена, під мідницею рамена литі, з кожного боку китиці”.

За Книгою Хронік: “І зробив мідяного жертівника, двадцять ліктів довжина йому і двадцять ліктів ширина йому, і десять ліктів височина йому. І зробив він лите море, десять на міру ліктем від краю його до краю його, навколо круглясте, і п’ять на міру ліктем височина йому. А шнур тридцять на міру ліктем оточував його навколо. А під ним постать волів, що зо всіх сторін оточують його, на десять ліктів на міру ліктем оточують море навколо; два ряди волів відлиті при відливанні його. Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а всі зади їх до нутра. А грубина його долоня, а край його як робота краю келіха, квітки лілеї. Містило воно три тисячі батів”.

Одразу звертаємо увагу га грубі невідповідності вказаних розмірів одного й того ж жертівника. У першому випадку його діаметр складає 10 ліктів (близько 5 м.), висота або радіус – 5 ліктів (близько 2,5 м.), виходить, що це половина ємності, що мала форму кулі. Опис жертівника в Книзі Хронік вдвічі більший. Однак і перший, і другий жертівник можна було охопити шнуром однакової довжини – в 30 ліктів. І це ще не всі арифметичні нестиковки. При тій самій товщині стінки за місткістю жертівник з Книги Хронік більший за перший не в 2 рази, як це мало б бути, а лише в 1,5. Вражають також показники в конкретних мірах: місткість жертівника з Книги Царів складає 2000 бат (близько 72800 літрів), а з Книги Хронік – 3000 бат (майже 110000 л.). Чудеса та й годі. Та маємо ще запитання до того, як під круглим дном казана, що має лише 5 метрів діаметру, можна розмістити фігури 12 волів, 10 мідяних підстав 2х2 м., а ще левів, херувимів і в завершення все це поставити на колеса?

Запитуєте, як того могли не бачити творці Біблії? А може не хотіли бачити. Віруючий повинен вірити, а не думати, і не дай, Боже, піддати сумніву написане у такій “священній” книзі.
Однак повернемося до жертівника, точніше на цей раз до кратера (казана) скитського царя Аріанта. Геродот (чи його редактори) не залишив нам його розмірів та описів. Натомість в його “Історіях” можна зустріти інші кратери, які, не виключено, були подібними, або й такими ж, але приписувалися оповідачами іншим царям, для їх возвеличення. Більше того, один навіть збігається за місткістю. Щоправда, Аріантовий кратер розрахований на 600 амфор, що на нинішні мірки складає близько 24000 літрів, а другий – царя Лідії Креза, який він подарував в Дельфи [30, І 50], на 600 амфореїв, але скільком літрам відповідає амфорея, автору цих рядків ніде не вдалося знайти. Утім про тисячі тут не може йтися, адже Крезовий кратер умістився “в куті храмового передпокою”.

Отже, не виключено, що легендарний Аріантовий кратер не такий вже й великий, як він уявляється сучасним дослідникам (приписують йому п’ять і більше метрів у діаметрі). В оману завело чиєсь тлумачення, що одна амфора рівняється 40 літрам.

Вигадники Соломона, його багатств, мудрості та вправності його майстрів пішли ще далі. Вони мусили переплюнути скитського царя. Їхній брехні немає меж не тільки стосовно жертівника, а й храму, який цар будував протягом 30 літ. Та сам Соломон у книгах Приповістей, Еклезіяста і Пісні над піснями, що нібито належать йому, жодним словом не згадує про храм. Більше того, у них він більше переймається проблемами людської мудрості та глупоти, знаннями, просвітництвом та чистотою кохання. А з Другої Книги Царів (23:13) довідуємося, що Соломон був побудував священні пагорби “для Астарти, гидоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, гидоти Аммонових синів”, із чого випливає, що він був сонцевірником.

Приписувані Соломонові значні багатства та розкоші, велика кількість рабів теж не відповідають тому, що він говорить у своїх творах, зокрема: багатство то лихо болюче, що не раби, а сам цар обробляє поле (Екл. 5:8). Не узгоджується з його принципом “Хто чинить перелюб, не має той розуму, – він знищує душу свою… а ганьба його не зітреться” (Пр. 6:32-33) і те, що в Соломона було 700 жінок та 300 наложниць (1 Цар 11:3).

То де ж правда?

А правда така, що творці міту про богообраність ізраїльського народу брали за зразок найславетніший у давнину орійсько-антський рід царя Скитії Аріанта (Оріанта). Оповідки про їхніх царів мали бути давнішими за скитські, досягнення – помпезнішими. Це був період творення Біблії – ІV-V ст. н. е. Звісно, компілятори користувалися “Історіями” Геродота і не могли уникнути запозичень. Певен, на той час у Геродота було дещо більше про жертівник Аріанта – згадувалися у нього і “воли”, і “лілеї”, і “колеса”, але як зображення на кратері, а не опори до нього.

І цьому свідчення кратер V-ІV ст. до н. е., знайдений на Дніпропетровщині видатним українським ученим Д. Яворницьким (див. світлину). Саме так виготовлялися всі скитські кратери для священних дійств. На них обов’язково відображався світ Нави, Яви і Прави (до речі, за таким самим принципом створено пам’ятник Світовіту): нижня частина – підземне царство у вигляді зустрічних гострих кутників (потусторонній світ – Нави); середня частина – життєвий простір, Явний світ – в даному випадку у вигляді лілей, що ніби рухаються уверх-вниз (розквіт-згасання) і верхня частина – світ Прави, світ Богів, що його символізують роги священної тварини Тура (вола) та Сонця (зображення кіл, які творці Соломонових мітів прийняли за колеса) в загальній кількості – дванадцять (жертівника Соломона поставили на 12 волів).

Давній символ русів-українців роги згадуються і в одному із псалмів, можливим автором якого був Соломон. Отже, до чого тут Ізраїль? У Приповістях та Книзі Еклезіяста згадуються загадкові “коло” і “руни”, які ніяк не тлумачаться біблієзнавцями, але які ми зустрічаємо у Велескнизі та в Каратепських написах. Впевнений, якби ми отримали оригінали цих “Соломонових” творів і прочитали їх, як Велесову книгу, ми побачили б чимало цікавих паралелей з нею, зокрема те, що “ізраїльському Соломону” не тільки запозичили кратер скитського царя Аріанта, а й приписали твори Солона (чи Олена) – скитського поета.
Ті, хто компілював Соломонову легенду, залишили нам чимало слідів, що вказують, на чому базуються підробки. І найголовніші з них – географічні назви та імена. Зокрема цар Соломон “мав на морі таршиські кораблі” (1 Цар10:22), однак, якщо звернутися до Книги пророка Ісаї (23,1), то бачимо таке: „Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю”. Як тут не згадати місто Тир (сучасний Білгород-Дністровський) і скитсько-киттейський (хіттенський) край?

Про жертівники 1-а Книга Царiв (7:46) пише: “На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном”. Друга Книга Хронік (4:17) про це саме висловлюється вже інакше: “На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глинистій землі між Суккотом та між Цередою”. Так от: Суккот ще можна знайти на біблійних картах, а от Царетана чи Цереди там щось не спостерігається. Натомість Геродот однозначно вказує адресу Царської країни, що знаходилася в Скитії: „За Герросом лежить так звана Царська країна” [32, ІV 20].

У 1-й Кн. Царів ті, хто зробив мідяного жертівника перед скинією, не згадуються зовсім, а от у 2-й Книзі Хронік (1:5) вони є: “Веселіїл, син Урії, сина Хурового”. І зрозуміло чому, бо імена цього майстра, його батька та діда відповідають тим, що панували на нашій землі, і які, зокрема, доволі часто зустрічаються у Велескнизі та Каратепських написах: Урій – Орій, Хурів – Хор-Хорів-Хоровато і ясно, що Веселіїл це насправді Василь.

Ще одне спостереження. 2-га Книга Хронік (2:12-13), слова царя тирського Хірама Соломону: “А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання, Хурам-Аві, сина жінки з Данових дочок, а батько його тирянин, що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі”. Бачимо те саме “тирянин” (житель міста Тира на Дністрі) і Данова донька (тобто із Дунаю), але у 1-й Книзі Царів (7:13-14), про це пишеться вже так: “ І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, це син однієї вдови, з племені Нефталимового, а батько його тирянин, що робив на міді”. Як бачимо, тут Хірам вже не цар, і син не жінки Дани, а однієї вдови Нефталими…
І найголовніший доказ того, що Соломон це насправді Солон – відомий законодавець, поет, один із семи мудреців античності – криється у його Книзі, що називається Еклезія стовою. Батьком Соломона був нібито цар Давид, а Солона – Ексеке стид. Зважаючи на збіг складових, цілком очевидно, що назва Соломонової Книги це видозмінене ім’я батька Солона. Тобто бачимо, що Книга Еклезіястова немає нічого спільного із Соломоном.

До висновку про невідповідність принципових положень Біблії історичній реальності дійшли також ізраїльські археологи. Зокрема на думку Зеєва Герцога, біблійного періоду в історії Ізраїлю не було, як не було Виходу з Єгипту, мандрів у Сенаї, облоги Єрихону Ісусом Навином, великих держав Давида і Соломона... 70 років розкопок на землях нинішнього Ізраїлю й Палестини не дали жодного підтвердження фактів, викладених у Старому Заповіті 
(“Новое русское слово” 2.11. 1999, №31258).

Уривки з книги «Священні тексти України-Русі. Золоті руни»

Нікола Пуссен. Суд Соломона. 1649р.
 

Хадатр Шеделт (1440-1514р.)


Raffaello Sanzio da Urbino (1483-1520)

Суд Соломона, Луї де БулоньПариж, (1654 - 1733) 

вівторок, 5 червня 2012 р.

Зберігати спокій, не піддаватися на провокації



Улюблене гасло лібералів вкотре лунало перед парканами "верховної ради". Природа явища.



Власне, що це все означає? Все це означає черговий проект. Розберемо по-пунктах.


1. Законопроект Калєснічєнка-Ківалова фіксує стан речей, створений зокрема і помаранчевими лібералами Ющенка-Тимошенко. Ліберали Ющенка-Тимошенко породили своєю толерантністю Калєснічєнка-Ківалова. Тому логіка причин та наслідків в наявності.


2. Українофобія - природній стан цієї "молодої незалежної республіки" від початку її існування. Толерантність до українофобів та ненависть до патріотів - її ідеологічний фундамент.


3. Чергова поразка - в інтересах помаранчевої опозиції. Чергова поразка - чергові гранти.


4. Дії, що суперечать мітинговому ниттю об'єднаної ліберальної опозиції, кваліфікуються об'єднаною ліберальною опозицією як "провокації" та "створення картинок для московських телеканалів".


5. Участь в акціях ліберальної опозиції -  це багатогодинне стояння, прослуховування мітингових виступів помаранчевих політиканів, прослуховування виступів грантожерської богеми, прослуховування віршів поетів та співів співаків, скандування слова "ганьба", наметове містечко, розгін наметового містечка.  


Висновок: Майдани - це провокація.


Джерело: Ф.Крюгер

понеділок, 4 червня 2012 р.

Статистика-шпаргалка по боротьбі з адептами ліберастії

ліберал
Ця статистика буде корисною у спорах з ліберастами. Все в нашому житті ми можемо оцінити тільки за допомогою порівняння. Наприклад, назвіть для себе вголос країну, де 41% молоді до 23 років хоч один раз заарештовувалися поліцією?

Назвали? Яка країна на вашу думку – Північна Корея, Китай, Іран, Україна, Азія? Ні. Це США.
То йдемо далі. Як ви гадаєте, скільки заробляють 20% найбідніших сімей в Штатах? Як ви думаєте скільки грошей потрібно щоб виживати в Штатах родині? Назвали приблизну цифру?

А тепер ось вам реальна цифра: 20% найбідніших сімей в Штатах заробляють НА РОДИНУ 15000 доларів в рік! Чи може сім’я вижити на 15 тис. доларів у великих українськи містах? Умілий гастарбайтер за один рік один заробляє стільки, іноді навіть більше.

Скільки відсотків американців живуть сьогодні в бідності або ледь-ледь виживають? Вигадали цифру? Реальна цифра 48% американців живуть у злиднях чи ледве-ледве.
Скільки відсотків дітей у Штатах живуть у бідних сім’ях? Близько 57%.

І найцікавіше, не вірте оптимістичним прогнозам з зомбоящика. Економіка не піднімається, лежить як труп. Нових робочих місць не передбачається. Приблизно 77% малого та середнього бізнесу в Штатах навіть не планують наймати нових робітників.

Йдемо далі. Більше 40% вакансій у Штатах – це низькооплачувана робота.

19% американських чоловіків у віці від 25 до 34 років живуть на утриманні своїх батьків. Ось звідки призовники з комплексами неповноцінності. Ось чому в Штатах модно бути альфонсом.

В середньому кожен американець має по 4 кредитні картки. Кожен сьомий американець має більше 10 кредитних карток! Тобто він не може оплатити свої витрати сам і платить кредитом.А відсотки на кредитки великі. Так у них утворюються величезні борги.

У зовнішній торгівлі теж нема чим похвалитися американцям. Навіть дешевий долар не допомагає їм штовхати свої товари на експорт. За кожен долар витрачений Китаєм на американські товари США витрачають по 4 долари на китайські товари.

Загальний зовнішньо-торговельний дефіцит Штатів за 2011 рік мав астрономічна цифру 558 млрд доларів! Просто друкують фантики і платять за імпорт.

Близько 46% американців мають на своєму пенсійному фонді менше 10 000 доларів. А 29% мають менше 1000 доларів. Виходь на пенсію, купи мотузку, мило, повечеряй на прощання в ресторані і вішайся.

Число бездомних дітей в Штатах збільшилося з 2007 року на 3%! Прямо наче Республіка Шкід.

Ще цифри про дітей в Штатах. У Філадельфії 36% дітей живуть у злиднях і бідності. В Атланті 40% дітей, в Клівленді 52%, в Детройті 53%. А деякі ліберасти тупо думають, що Штати забезпечать наших безробітних роботою і бідних посібником. Вони своїх дітей не можуть прогодувати, навіщо їм ти, ліберасте?

Не вистачає грошей у Штатів на всі свої проекти. Уже третій рік поспіль дефіцит бюджету в Штатах більше одного трильйона доларів! Грантоїди, вас скоро знімуть з постачання або уріжуть вам пайку.

Нинішній держборг Штатів становить астрономічну цифру 15 трильйонів доларів. Це настільки велика сума, що якби Штати почали б платити по 1 долару в секунду їм знадобилося б 440 000 років щоб оплатити весь борг. Коротше кажучи, ніколи не виплатять борг.

Коли Обама прийшов у Білий Дім, дефіцит був лише 10,6 трильйонів доларів. Це означає уряд БО збільшував держборг по 4 мільярди доларів на день. Найсмішніше, що він ще хоче переобратися на новий термін. Ніхто його не лає, не звинувачує в продажу країни, банкрутстві держави. Треба бригаду агітаторів з України відправити у Штати, щоб вони навчили місцевий електорат.

Як ви гадаєте, яка середня ціна будинку в Детройті? Не треба називати астрономічні цифри. Сьогодні середня ціна будинку в Детройті впала до рівня 6000 доларів!

А статистики у відкритому доступі повно. Читайте, порівняйте свою зарплату, життя своїх дітей з їхніми. Порівнюйте бюджетні показники, сальдо в зовнішній торгівлі, пенсійні фонди – з їхніми. Потім покуріть / випийте каву / чай. Подумайте. Потім вирішуйте що робити: рівнятися на “красиве життя”, про яке десь вичитали у глянцевому журналі чи будувати щось нове?

За матеріалами NoNaMe
Джерело: ia-prometei.org.ua Княже Місто

неділю, 3 червня 2012 р.

Толерантність це... Диктатура сексу

толерантність

Про примусову сексуальну освіту дітей у Німеччині й катастрофічні наслідки навчення дітей мастурбації в дитячих садках – розмова з соціологом Габріеле Кубі.
У своїй книжці «Гендерна революція. Нова ідеологія сексуальності» Ви пишете про «диктатуру сексу» і про кінець християнства в Європі як наслідок цієї диктатури. Чи це не надто сильно сказано?
– Сьогодні кожен може все. З ким хоче і як хоче. Християн змушують мовчати на тему сексу, бо законодавство у країнах Європи і США скероване проти нашого бачення цієї сфери. Я вже не кажу про контрацепцію чи аборти, але нам не можна, наприклад, голосно протестувати проти гомосексуалізму, бо 1973 року американське товариство психіатрів оголосило світові, що це не хвороба. І почалося! Несподівано всі люди нетрадиційної статевої орієнтації відчули, що їх дискримінують гетеросексуальні пари і Церква. Вони вимагають усиновлення дітей. Секс став божком, викривлено його сенс і красу.
Звідки взялися ці тенденції?
– Треба відступити назад, у 1968 рік. То початок сексуальної революції. Покоління-68 сьогодні сидить у європейських інституціях, утворює владну еліту цього світу. Сексуальна революція триває під криптонімом гендерної політики. Прикриваючись боротьбою за рівноправність, чоловіка зрівнюють із жінкою, стираючи різниці статевості. Аборти зросли до рангу прав людини, порнографія стала нормою. Постійно чуємо про сексуальні зловживання щодо дітей: у 1990-х роках у Німеччині, наприклад, розкрито близько 15-20 тисяч таких випадків.
І це не стосується священиків!
– Дослідження, проведені Німецьким молодіжним інститутом (Deutschen Jugendinstitut), показали, що діти й молодь щораз то більше сексуальних зловживань здійснюють щодо своїх ровесників. Молодь від 14 до 16 року життя скоює сексуальні злочини щодо дітей! І все це – наслідки навчання молодих, коротко кажучи, сексу, на обов’язкових заняттях ще в дитячому садку.
Як то у садку?
– Сексуальна освіта у Німеччині є обов’язковою починаючи з дитсадків. Існує конкретна програма, є підручники, підготовлені «спеціалістами» від ігор. Наприклад, гра «у лікаря». Обстежуються спеціальні ляльки зі статевими органами, а також іде демонстрація на власному тілі.
У США за такі ігри саджають у в’язницю…
– У нас це елемент сексуальної освіти. Малечу навчають анатомії статевих органів, а також що їх не обов’язково використовувати для прокреації, можна і для заспокоєння своїх сексуальних потреб. Міністерство освіти недавно видало книжечку «Букварик малого тіла. Словничок для дівчаток і хлопчиків». Він розміром 7х7 см, отже, вміститься у дитячій руці. І все дуже весело й кольорово. І цитата – наперед перепрошую, якщо вона порушує межі пристойності: «Торкатися яєчок може бути приємним і гарним», «Клітор знаходиться спереду, поміж малими статевими губами. Доторки до клітора можуть принести багато приємного», або ж «Презервативи можна купити різних кольорів, розмірів і смакових уподобань. Завдяки ним можна запобігти вагітності, уникнути зараження хворобами». До цього тексту маємо ілюстрацію – малюнок ерегованого пеніса. І остання цитата: «Бути лесбійкою для багатьох людей незвично, але це повністю нормально. Як можна хотіти шоколаду, так само жінки та чоловіки можуть хотіти сексу з самим собою». Гра «в лесбійки» є нормальною для німецьких дитсадків. Не в усіх садочках це застосовується, але є така течія: дітей розставляють по кутках, кажуть їм обніматися і навчають мастурбації.
Малих дітей? Ви розповідаєте казочки!
– Така дійсність у моїй країні.
Я би свою дитину не віддала до такого садочка! Або вже принаймні не на заняття з сексуальної освіти.
– І потрапили б до в’язниці.
За що? Що захищаю свою дитину від гвалтування її психіки? Але ж батьки відповідають за своїх дітей!
– Не до кінця. Конституція Німеччини таки каже, що «турбота про дітей та їх виховання – це природні права батьків та їхній першорядний обов’язок» (ст.6); але, наприклад, 1986 року баварський Адміністративний суд вирішив, що конституційне право батьків на виховання їхніх дітей обмежується загальною шкільною повинністю. А міністерство освіти впровадило до програми шкіл і дитсадків сексуальну освіту. Отже, вона обов’язкова. Німеччина – це єдина країна Європи, де домашнє навчання заборонене. Був у нас такий гучний випадок 2006 року, сім’ї Плетт. Вони навчали дітей удома, протестували проти програми сексуальної освіти. Поліція вдерлася до їхньої домівки, матір арештовано, батькові з дітьми вдалося втекти в Австрію.
Але чому в сексуальну освіту включено дошкільнят?
– Вони посилаються на антропологію: діти – створіння сексуальні від народження, і мають потребу сексуального заспокоєння та право на це. І батьки й вихователі мають це підтримувати, бо сексуальна активність дитини від віку немовляти є ознакою здорового психосексуального розвитку.
Це ідіотизм. Я б на таку державу до суду подала.
– У Німеччині кілька відважних думали так само, навіть подали позови у Європейський трибунал прав людини. Всі позови батьків про звільнення від нав’язаних занять сексуальної освіти відкинено, навіть і ті, що були мотивовані вірою та переконаннями. Коли батьки – кількадесят таких випадків було за останнє десятиріччя – пробували не посилати дітей на такі заняття, їх карали штрафами, були також і випадки позбавлення їх прав опіки над дітьми і кара обмеження свободи.
А що на це все – організації з захисту прав дитини?
– Нічого. Бо німецькі програми і законодавство не зі стелі взяті. Вони базуються на провідних програмах світу. Ви не читали «Стандарти сексуального виховання у Європі», підготовлені ВООЗ? Наприклад, для вікової межі від 0 до 4 років ця освіта, згідно з ВООЗ, має зосереджуватися довкола питання «Що дає приємність? Моє тіло належить мені». Від 4 до 6 років головною стає тема «Мастурбація в ранньому дитинстві. Одностатеві стосунки. Різні концепції сім’ї. Розмова на сексуальні теми». Діти до 9 року життя мають уже знати все про самостимуляцію, стосунки і контрацепцію. До 15 року життя діти вже знають, що таке гендерна політика і біологічна стать. В їхню свідомість уже вписано, що захист від зараження вірусом СНІД і хворобою ВІЛ – це використання презервативів і заняття анальним сексом, а також мастурбація. Як бачите, у програмі ВООЗ немає жодного пункту про родину! Зате там є список організацій, які у Європі та США провадять «сексуальну освіту» і її моніторинг. А організації, чиїм обов’язком нібито є захист прав дитини, кажуть: «Дитина має право на сексуальне заспокоєння. Ми не можемо обмежувати ці потреби».
Що на це німецька Церква?
– На жаль, цю боротьбу програно. Спроби були, але тепер уже ніхто нічого не робить. Підручники з сексуальної освіти для дитсадків і початкової школи затвердило не тільки міністерство освіти і здоров’я, але й Католицька Церква Німеччини. Це все ще відлуння сумнозвісної «декларації з Кенінгштайну» 1968 року. Німецька Церква сказала в ній своє «ні» енцикліці Папи Павла VI «Humanae vitae» – «ні» забороні використовувати презервативи. Це відгукується нашим єпископам досі, що не мали сил стати на захист життя. Тому тепер складно говорити про радикалізм і єдність у питанні сексуальної освіти. Сценарій дій виглядав так, що спершу програма сексуальної освіти здавалася прородинною і врівноваженою. Але, згідно з принципом «дай їм палець – відкусять руку», швидко справа дійшла до розмиття принципів.
Більшість батьків просто не знають, як підійти до таких розмов із дитиною.
– Обережно і з любов’ю. Обов’язково – вдома. Час такої розмови дитина визначить сама. Ніщо не повинно бути нав’язане силоміць. Освітні програми у Німеччині, або ті, вигадані ВООЗ, не чекають, коли дитина спитає. Вони просто-таки гвалтують невинну свідомість малюка, відбирають у нього дитинство і нищать природне почуття сорому. А сором долається тільки в інтимному любовному зв’язку, гідному, зрілому, а не через доторкання до пластикових статевих органів чи натягування презерватива на банан. Навіть Зигмунд Фрейд вважав, що сексуалізація дітей завдасть самої лише шкоди у вихованні. Медицина це підтверджує: рівень статевих гормонів високий тільки упродовж двох місяців після народження, потім він спадає аж до періоду статевого дозрівання. Насильницьке розбудження і стимулювання статевого потягу в дитинстві провадить до розладів особистості. Діти мають право бути дітьми.
Joanna Bątkiewicz-Brożek, Gość Niedzielny