вівторок, 23 вересня 2008 р.

У понеділок, 22 вересня 2008 р., помер у Львові проф. д-р Григорій Васькович, батько мого близького друга

Григорій Васькович
педагог і психолог, політичний і громадський діяч, видавець, дійсний член Наукового Товариства ім.Шевченка, професор, декан і проректор Українського Вільного Університету у Мюнхені, член Проводу Організації Українських Націоналістів.

Григорій Васькович народився 12 грудня 1919 р. в Ростичках, Долинського повіту, де й здобув початкову освіту, а згодом гімназійну в Рогатині. До ОУН вступив у березні 1937 р. і виконував доручення Дмитра Мирона та В. Кука-Леміша. Після виїзду до Кракова, де зустрічався м. ін. з Бандерою, Шухевичем, Климовим-Леґендою і Ленкавським, та повернення до Львова він у 1944 р. з доручення Організації остаточно виїхав з групою М. Лебедя на Захід. У Австрії мав змогу закінчити середню освіту. З дозволу Бандери його звільнено від оргаізаційних обов`язків для завершення студій. У вересні 1950 р. він захистив докторську дисертацію на Українському Вільному Університеті.

На початку 50-их виконував доручення у вужчому Проводі ОУН. Він зорганізував будівництво власного будинку для штаб-квартири Організації і розгорнув видавничу діяльність, зокрема у серії «Бібліотеки Українського Підпільника». Тут публіковано документи про визвольну боротьбу ОУН-УПА. Активно включався в організацію студентського руху. Зі середовищем Закордонних Частин ОУН він залишився тісно пов`заний все свідоме життя і занимав у ньому ключеві посади.

На окрему увагу заслуговує видавнича діяльність Г. Васьковича. Тут хоч би згадати його безпосередню участь чи причетність до великих монографій «Євген Коновалець та його доба», «Перспективи української революції» С. Бандери, «Твори Ярослава Стецька», німецькомовних видань «Історія України» Н. Полонської-Василенко, збірник історично-політичних матеріялів «Російський колоніялізм в Україні» та «Річник Українознавства» ( всього 18 видань з 1974-1991 за його редакцією). Особливу увагу він присвячував творам і матеріялам українського руху опору та їх розповсюдженню різними західньо-європейськими мовами.

З 1965 року Г. Васькович тісно пов`язаний з Українським Вільним Університетом. 1971 завершив габілітаційну працю про вплив відомого німецького педагога Кершенштайнера на українське шкільництво, яка публікувалася в серії скриптів УВУ, а у повному виданні була надрукована 1976 на німецькій мові. У цей період він займає в УВУ довгі роки посади продекана та декана філософічного факультету, а в тісній співпраці з ректором Володимиром Яневем, позначеній глибокою пошаною один до одного, розширено авдиторне навчання та видавничу діяльність УВУ і придбано за сприянням Блаженнішого Патріярха Йосипа Сліпого власний будниок для університету. Згодом у цьому будинку дано притулок першому генконсульству України у Німеччині.

Широку педагогічну діяльність Г. Васькович розгортав й поза УВУ, зокрема у світовій структурі Спілки Української Молоді та в шкільному товаристві «Рідна Школа».

Після довгих років праці на еміграції, яка у всіх її видах живилася джерелом ідеї державної незалежності України і вільного розвитку свого народу у всіх сферах його життя, Г. Васькович 1992 р. повернувся в Україну, щоб першим з поміж провідних діячів ОУН закордоном ще з передвоєнних часів зустрітися у Києві з останнім командиром УПА і колишнім другом з львівських часів Василем Куком.

1994 р. Г. Васькович з дружиною Надією, з якою одружений з 1954 р. – у них разом п`ятеро дітей - остаточно переселився на батьківщину до Києва. Із своїх творчих, зокрема науково-видавничих задумів він встиг здійснити лише один, видання книги «Шкільництво в Україні 1905-1920».

У різдв`яний час 1996 р. він у Києві став жертвою грабіжницького нападу, з чого залишився важко покаліченим. Останні 12 роки свого життя він прожив інвалідом під домашньою опікою дружини. У Львові, де взяв свій початок його шлях у еміграцію, Григорія Васьковича буде поховано у суботу на Личаківському цвинтарі.

Вічна Йому Пам`ять!

Родина

Немає коментарів: