 |
| Дніпровські пороги |
Останнім часом деякі сили все частіше піднімають питання щодо Дніпрових порогів. Для нашого покоління Пороги – це перемога над природою, налагодження судноплавства по всієї течії Дніпра, виробництво електроенергії для комплексу заводів Запоріжжя. Так нас виховували і так нам казали при Совєтах. А тепер подивимось, що приніс до нашого краю Дніпрельстан.
Перемога над природою виявилась якоюсь дивною: риби в Дніпрі стає менше із кожним роком, купатися вже з початку літа неможливо через цвітіння поверхні та неспроможний сморід від неї. Якщо діти наші ще з ризиком можуть поплескатись у воді, то онукам це буде заборонено. Ріка вмирає (абсолютно об’єктивно) на очах.
Грунтові води піднялись до такого рівня, що вода стоїть в багатьох селах у підвалах. Підземні цехи ПМЗ підтоплені (добре, що не працюють), а колись рівень грунтових вод тут був більше 50 м. Але тут ще й Каховка допомогла.
Судноплавство буцімто й налагоджене, але скільки кораблів проходять через Запорізькі шлюзи за добу? Один-два? Три? А Придніпровська залізниця йде паралельно та й з’явилась вона набагато раніше ніж ДнпроГЕС… Доречи, ще запорожці почали будувати обвідний канал для проходження човнів вздовж порогів. Гадаю, що радянська держава мала змогу доробити його швидко й набагато дешевше ніж греблю гатити.
А про виробництво електричної енергії, то це вже зовсім анекдотично виходить… Поряд із Запоріжжям – Донбасс із своїми величезними запасами вугілля, яке й стало використовуватися пізніше на Придніпровській ДРЕС, Криворізких ТЕС-1 и ТЕС-2, Запорізькій ТЕС та інших. Вже згадана залізниця, що була на той час, як раз прямує із Донбасу до Запорожжя… Але чомусь необхідно було цю греблю гатити.
Позитивний бік – це регулювання паводків й ін., таке як вода для Криму й того ж Донбасу. Але те все від лукавого. Цього можливо було досягнути по іншому. Робити ТАКЕ будівництво із ТАКИМИ витратами як людськими, так і матеріяльними… Щось не зклеюється у цій картині.
Всі діяння людські складаються із свідомого, підсвідомого та надсвідомого. Так от, план ГОЕЛРО по будівництву ДніпроГЕСа мав наступні підвалини :
Перемога над природою виявилась якоюсь дивною: риби в Дніпрі стає менше із кожним роком, купатися вже з початку літа неможливо через цвітіння поверхні та неспроможний сморід від неї. Якщо діти наші ще з ризиком можуть поплескатись у воді, то онукам це буде заборонено. Ріка вмирає (абсолютно об’єктивно) на очах.
Грунтові води піднялись до такого рівня, що вода стоїть в багатьох селах у підвалах. Підземні цехи ПМЗ підтоплені (добре, що не працюють), а колись рівень грунтових вод тут був більше 50 м. Але тут ще й Каховка допомогла.
Судноплавство буцімто й налагоджене, але скільки кораблів проходять через Запорізькі шлюзи за добу? Один-два? Три? А Придніпровська залізниця йде паралельно та й з’явилась вона набагато раніше ніж ДнпроГЕС… Доречи, ще запорожці почали будувати обвідний канал для проходження човнів вздовж порогів. Гадаю, що радянська держава мала змогу доробити його швидко й набагато дешевше ніж греблю гатити.
А про виробництво електричної енергії, то це вже зовсім анекдотично виходить… Поряд із Запоріжжям – Донбасс із своїми величезними запасами вугілля, яке й стало використовуватися пізніше на Придніпровській ДРЕС, Криворізких ТЕС-1 и ТЕС-2, Запорізькій ТЕС та інших. Вже згадана залізниця, що була на той час, як раз прямує із Донбасу до Запорожжя… Але чомусь необхідно було цю греблю гатити.
Позитивний бік – це регулювання паводків й ін., таке як вода для Криму й того ж Донбасу. Але те все від лукавого. Цього можливо було досягнути по іншому. Робити ТАКЕ будівництво із ТАКИМИ витратами як людськими, так і матеріяльними… Щось не зклеюється у цій картині.
Всі діяння людські складаються із свідомого, підсвідомого та надсвідомого. Так от, план ГОЕЛРО по будівництву ДніпроГЕСа мав наступні підвалини :
1) Свідоме. У самому серці неприборканої України зробити щось таке, що переверне світобуття українців– знищити Пороги (доречи, Голодомор – це продовження цієї політики по «вихованню савєцкаго народа»). Показати всім, що савєцька влада може зробити будь що завгодно, що забажає. Пропустити через будівництво сотні тисяч українців. Економічно необгрунтоване будівництво Каховської ГЕС – це продовження тієї ж політики по знищенню українського світогляду та української історії. Все це є свідомою причиною будівництва Дніпровської греблі, замість економічно набагато вигіднішої побудови теплової електростанції. (Зауважу, що на той час про забруднення повітря ніхто ще не думав.) Крім того, нищення Порогів, а пізніше Дніпрових плавнів практично повністю пустило під воду історію центральної та південно-східної України, а фактично свідомість українського етносу, що живе на цих теренах. Результати цих подій ми сьогодні пожинаємо у вигляді різних ПІСУАРів та намагань федералізації, або повної апатії, що йдуть якраз із цих напрямків.
2) Підсвідоме. Трохи згадаємо історію громадянської війни, коли був прийнятий план ГОЕЛРО (03.04.1920 р.). Україна палала в огні. Вперше за сотні років Вона зважилась заявити про свою незалежність від нащадків Золотої Орди та із зброєю в руках її відстоювала. Степи Херсонщіни, Гуляй-Поле, батько Махно, атаман Григор’єв, «зелені» і т.д. Все це географічно відбувалось нижче Порогів. Мабуть якомусь комісару у «свєтлую» голову прийшла ідея, коли він побачив на столі ще царські проекти по будівництву каскада шлюзів на Дніпрі та електрогенеруючої станції*, що при вивільненні великих обсягів води, в разі підриву греблі, всі нижчі за течією землі будуть на десятки кілометрів затоплені, а сам Дніпро із важкої водної перешкоди стане непереборною водною стихією, яка стає на шляху ворогів радянської влади на декілька днів, або навіть тижнів. Все це більшовики спробували реалізувати, але дуже недолуго, у 1941 році **. І саме для цього вони вибудували в подальшому на Дніпрі каскад електростанцій із величезними водосховищами. В разі підриву Київської греблі вся маса води не тільки зруйнує всі нижчі 5 гребель, але й всі побережні міста: Київ, Канев, Черкаси, Світловодськ, Кременчук, Дніпродзержинськ (із своїми урановими хвостосховищами !), Дніпропетровськ, Запоріжжя, Енергодар (із Запорізькою АЕС !), Нікополь, Каховку, Херсон та десятки менших містечок. Вирвавшись на Запорожжі із тиску берегів вода розіллється на десятки! кілометрів брудного потоку й навіть зруйнує Одесу, постраждає й північне узбережжя Туреччини. Про екологію вже змовчимо. От така підсвідома причина сатанинських дій більшовиків.
3) Надсвідоме. Доречи, про сатанинські сили. Для когось це буде дивацтвом, але я стверджую, що будівництво Дніпрової греблі на Запорожжі – це не стільки більшовицький, скільки сатанинський задум, який було реалізовано Вищою силою, через своїх прихильників – комуністів-більшовиків-троцкістів-ленінців, послідовників божененависника Маркса. Поясню свою думку. Земля та все на ній суще – то є творіння Боже. Не буде новиною почути, що в природі всі процеси подібні. Це, мабуть, один із основополагаючих Божеських принципів. Якщо взяти за аксіому, що Земле! – це живий організм, тоді обернення води на Землі – це кровотік, як у людини, а ріки – це, мабуть, є кровеносна система. Тоді Пороги – це, щось на кшталт легенів. І ось уявіть собі, що більшовики зробили із Дніпром - артерією, що давала життя Україні та українцям? (Слава Богу, що в Україні є ще Дністер та Південний Буг). Понаставляли гребель-тромбів. Кровотік-швидкість течії зменшено в рази! Більше того, ще й систему порогів, яка збагачувала киснем воду-кров аж до Чорного моря, знищено взагалі. От тут і розумієш, чому діди казали : Не почуємо більше, як шумлять пороги, не вернеться минула слава. От така й є надсвідома причина будівництва ДніпроГЕСу – в угоду сатані нищити Боже творіння – Землю. Більшовики, певен, про це й не думали.
Взагалі, людина, відійшовши від Бога та пішовши шляхом науково-технічного прогресу, перетворилась на злоякісну пухлину на тлі Землі. Подальших варіянтів розвитку подій декілька, як для онкохворих: на поталу Сатані загибель Землі, як живого організму разом із тими, хто в цьому винен; навернення людей до Бога та перетворення злоякісної пухлини, як мінімум у доброякісну, але як це зробити? Можливий мабуть і третій шлях, коли Земля буде сама боротися із своєю болячкою різними природними катаклізмами – це, скоріш за все, призведе до загибелі людини, як біологічного виду. Не буду казати ще й про екзотичний шлях – хірургічне втручання Вищих сил.
Так от, щодо Порогів. Треба згадати яким Дніпро був 20 – 40 – 60 років тому, схаменутися та почати термінові роботи по відновленню ріки. Це треба робити не за рік-два, а поступово. Але робити це треба терміново, бо буде пізно! Треба відновити потік води. Треба відновити саме Пороги! Все сміття переробляти й відправляти або на поля, або на збагачення ядерного потенціалу (хе-хе) країни. Щодо каналів Дніпро-Донбас та на Крим: треба дивитись навіщо вони потрібні. Поїдьте на Перекоп та подивіться на ті озера вздовж автотраси, що утворились на так званому каналі. До Криму мабуть доходить відсотків 5-7 води, що береться із Дніпра. Так може економічно доцільніше буде робити трубопроводи, а не канали? Зважте на вартість води у світі, яка зростає рік од року. Якщо зараз війни йдуть через нафту, то років за 20 вони будуть йти через прісну воду. Згадайте скільки коштувала вода в пляшках років 10 тому, коли з’явилась у нас в продажу? Подивиться скільки вона коштує вже сьогодні... Порівняйте із змінами цін на нафту. Плодородна Земля та Прісна Вода – це саме дороге, чим Боже нагородив Україну із надлишком. Треба це цінувати та боронити.
Деякі сили сьогодні вже почали кампанію про необхідність спуску води на Дніпрі, мотивуючи це можливістю техногенної катастрофи у разі прориву будь-якої дамби. Але їхні методи реалізації цього дуже цікаві. Щоб привести інвесторів, то треба віддати іноземним кампаніям Дніпро в концесію на 100 років! Тоді на Україну посипляться усіляки блага у вигляді туристів***), екологічно чистих територій для вирощування сіменного фонду світу, нові робочі місця і т.д. От тільки не зрозуміло – КИМ будуть українці на цьому святі в разі такого розвитку подій. Майже рабами, що будуть працювати на відданій в концесію інфраструктурі вздовж порогів Дніпра та вирощувати хліб на розкраденій землі, яка належитиме купці посвячених та ще й не нашим Богом?
*) …Экономическое развитие России начала 20-го века поставило вопрос о новом способе радикального решения днепровской проблемы - шлюзовании. Проблема эта приобрела государственное значение, высокопоставленные чиновники видели в этом особую цель - ни много, ни мало - "установить прямое соединение Балтийского и Черного морей"! Первые проекты появились в 1905 г., но они в первую очередь рассматривали проблему шлюзов, лишь попутно упоминая о энергетике. Лишь в январе 1914 г. МПС передало в Государственную Думу предложение об ассигновании средств для строительства шлюзов по проекту инженера И.А. Розова, на общую сумму в 37 млн. рублей. В то же время появился проект Б.А. Бахметьева, в то время профессора Петроградского политехнического института (впоследствии посол Временного правительства в США(!)), удачнее сочетавшего энергетический и шлюзовой аспекты. В итоге проекты предполагалось объединить, однако оба они зависли в коридорах власти. В 1914 г. Дума выделила лишь 2 млн. на окончательное составление проекта и 3 млн. в 1915 г. "на приступ к работам". Как и полагается, деньги полностью не пришли, хотя база для работ была в Екатеринославе заложена. В 1918 г. проектом шлюзов занималась Украинская Академия наук, где присутствовал Розов. Из Екатеринослава перед захватом города армией Махно материалы были отправлены в Новороссийск, откуда, вероятно, были вывезены за границу, во всяком случае, в основу благополучно завершённого проекта ГОЭРЛО был принят план И.Г. Александрова (3 апреля 1920 г).
Взагалі, людина, відійшовши від Бога та пішовши шляхом науково-технічного прогресу, перетворилась на злоякісну пухлину на тлі Землі. Подальших варіянтів розвитку подій декілька, як для онкохворих: на поталу Сатані загибель Землі, як живого організму разом із тими, хто в цьому винен; навернення людей до Бога та перетворення злоякісної пухлини, як мінімум у доброякісну, але як це зробити? Можливий мабуть і третій шлях, коли Земля буде сама боротися із своєю болячкою різними природними катаклізмами – це, скоріш за все, призведе до загибелі людини, як біологічного виду. Не буду казати ще й про екзотичний шлях – хірургічне втручання Вищих сил.
Так от, щодо Порогів. Треба згадати яким Дніпро був 20 – 40 – 60 років тому, схаменутися та почати термінові роботи по відновленню ріки. Це треба робити не за рік-два, а поступово. Але робити це треба терміново, бо буде пізно! Треба відновити потік води. Треба відновити саме Пороги! Все сміття переробляти й відправляти або на поля, або на збагачення ядерного потенціалу (хе-хе) країни. Щодо каналів Дніпро-Донбас та на Крим: треба дивитись навіщо вони потрібні. Поїдьте на Перекоп та подивіться на ті озера вздовж автотраси, що утворились на так званому каналі. До Криму мабуть доходить відсотків 5-7 води, що береться із Дніпра. Так може економічно доцільніше буде робити трубопроводи, а не канали? Зважте на вартість води у світі, яка зростає рік од року. Якщо зараз війни йдуть через нафту, то років за 20 вони будуть йти через прісну воду. Згадайте скільки коштувала вода в пляшках років 10 тому, коли з’явилась у нас в продажу? Подивиться скільки вона коштує вже сьогодні... Порівняйте із змінами цін на нафту. Плодородна Земля та Прісна Вода – це саме дороге, чим Боже нагородив Україну із надлишком. Треба це цінувати та боронити.
Деякі сили сьогодні вже почали кампанію про необхідність спуску води на Дніпрі, мотивуючи це можливістю техногенної катастрофи у разі прориву будь-якої дамби. Але їхні методи реалізації цього дуже цікаві. Щоб привести інвесторів, то треба віддати іноземним кампаніям Дніпро в концесію на 100 років! Тоді на Україну посипляться усіляки блага у вигляді туристів***), екологічно чистих територій для вирощування сіменного фонду світу, нові робочі місця і т.д. От тільки не зрозуміло – КИМ будуть українці на цьому святі в разі такого розвитку подій. Майже рабами, що будуть працювати на відданій в концесію інфраструктурі вздовж порогів Дніпра та вирощувати хліб на розкраденій землі, яка належитиме купці посвячених та ще й не нашим Богом?
*) …Экономическое развитие России начала 20-го века поставило вопрос о новом способе радикального решения днепровской проблемы - шлюзовании. Проблема эта приобрела государственное значение, высокопоставленные чиновники видели в этом особую цель - ни много, ни мало - "установить прямое соединение Балтийского и Черного морей"! Первые проекты появились в 1905 г., но они в первую очередь рассматривали проблему шлюзов, лишь попутно упоминая о энергетике. Лишь в январе 1914 г. МПС передало в Государственную Думу предложение об ассигновании средств для строительства шлюзов по проекту инженера И.А. Розова, на общую сумму в 37 млн. рублей. В то же время появился проект Б.А. Бахметьева, в то время профессора Петроградского политехнического института (впоследствии посол Временного правительства в США(!)), удачнее сочетавшего энергетический и шлюзовой аспекты. В итоге проекты предполагалось объединить, однако оба они зависли в коридорах власти. В 1914 г. Дума выделила лишь 2 млн. на окончательное составление проекта и 3 млн. в 1915 г. "на приступ к работам". Как и полагается, деньги полностью не пришли, хотя база для работ была в Екатеринославе заложена. В 1918 г. проектом шлюзов занималась Украинская Академия наук, где присутствовал Розов. Из Екатеринослава перед захватом города армией Махно материалы были отправлены в Новороссийск, откуда, вероятно, были вывезены за границу, во всяком случае, в основу благополучно завершённого проекта ГОЭРЛО был принят план И.Г. Александрова (3 апреля 1920 г).
Днепрогэс: Самая большая стройка ГОЭЛРО. Комиссию по строительству возглавил проигравший партию Сталину Лев Давидович Троцкий и именно он стоял во главе начального выполнения проекта. Плотина высотой 37 м, построенная вручную(!), должна была поднять уровень Днепра на всём протяжении порогов. В последний раз перед затоплением, пороги видели, во всей их древней красе, члены организованной Д.И. Яворницким в последнее лето экспедиции "походу на дубах за сторовинним звичаєм :". Д.И. Яворницкий тяжело переживал будущую победу над природой - исчезал целый мир, и сколько тайн осталось нераскрытыми? Но главное - сказкой становились деяния легендарных запорожцев. Григорий Омельченко, организатор музея лоцманства в пос. Лоцманская Каменка (теперь район Днепропетровска), вспоминал, как в 1930-е годы старый профессор говорил его отцу, тоже лоцману: "Не почуємо більше, як шумлять пороги, Микито, не вернеться минула слава".
В 1932 г. пороги перестали быть препятствием для судов - они были залиты водами нового Днепровского водохранилища.
Днепровские пороги (очерк)
(c) Юрий Пахоменков 2000
http://www.gorod.dp.ua/
**) наприклад : http://www.misto.zp.ua/article/articles553.html
або з http://www.ekonbez.ru/journal/cat/224 :
Итак, с середины октября до конца 1943-го фронт у Запорожья стоял и ждал. Чего? Советский генералитет с ужасом представлял, что немцы все-таки могут взорвать плотину. Тогда гигантское наводнение смыло бы целые армии наступающих войск на южном течении Днепра. Это не было гипотетическим предположением. Красная Армия имела трагический опыт начала войны. Мы знаем о гибели советских войск в многочисленных «котлах», но судьба отступавших в днепровских плавнях кажется по-настоящему ужасной.
Лето 1941-го. По приказу командующего Юго-Западным направлением Семена Буденного саперы 157-го полка НКВД подрывают Днепрогэс. Взрыв лишь частично разрушил плотину, но по течению вниз помчалась огромная стена воды. По воспоминаниям очевидцев, высота волны была несколько десятков метров. Она уничтожила не только немецкие переправы и относительно небольшое количество вражеских войск. Гигантские водовороты отрезали и буквально всосали в себя две наши отступающие общевойсковые армии и кавалерийский корпус. Выплыть смогли лишь отдельные разрозненные группы, потом попавшие в окружение и плен. Волна обрушилась на прибрежную запорожскую полосу и колонны беженцев.
Старожилы и сегодня с ужасом вспоминают жуткую картину «днепровского цунами». Кроме войск и беженцев, в плавнях и береговой зоне погибло множество работавших там людей, местное гражданское население, сотни тысяч голов скота. Лавина воды стремительно залила огромные пространства Днепровской поймы. За один час была снесена вся нижняя часть Запорожья с огромными запасами промышленного оборудования и военных материалов, десятками тысяч тонн продуктов питания. В катастрофическом потоке погибли десятки судов вместе с судовыми командами.
***) до початку І-ї світової війни на оглядини до Дніпрових порогів приїздило більше півмільйона людей за рік! Тепер таких називають туристами.
(c) Юрий Пахоменков 2000
http://www.gorod.dp.ua/
**) наприклад : http://www.misto.zp.ua/article/articles553.html
або з http://www.ekonbez.ru/journal/cat/224 :
Итак, с середины октября до конца 1943-го фронт у Запорожья стоял и ждал. Чего? Советский генералитет с ужасом представлял, что немцы все-таки могут взорвать плотину. Тогда гигантское наводнение смыло бы целые армии наступающих войск на южном течении Днепра. Это не было гипотетическим предположением. Красная Армия имела трагический опыт начала войны. Мы знаем о гибели советских войск в многочисленных «котлах», но судьба отступавших в днепровских плавнях кажется по-настоящему ужасной.
Лето 1941-го. По приказу командующего Юго-Западным направлением Семена Буденного саперы 157-го полка НКВД подрывают Днепрогэс. Взрыв лишь частично разрушил плотину, но по течению вниз помчалась огромная стена воды. По воспоминаниям очевидцев, высота волны была несколько десятков метров. Она уничтожила не только немецкие переправы и относительно небольшое количество вражеских войск. Гигантские водовороты отрезали и буквально всосали в себя две наши отступающие общевойсковые армии и кавалерийский корпус. Выплыть смогли лишь отдельные разрозненные группы, потом попавшие в окружение и плен. Волна обрушилась на прибрежную запорожскую полосу и колонны беженцев.
Старожилы и сегодня с ужасом вспоминают жуткую картину «днепровского цунами». Кроме войск и беженцев, в плавнях и береговой зоне погибло множество работавших там людей, местное гражданское население, сотни тысяч голов скота. Лавина воды стремительно залила огромные пространства Днепровской поймы. За один час была снесена вся нижняя часть Запорожья с огромными запасами промышленного оборудования и военных материалов, десятками тысяч тонн продуктов питания. В катастрофическом потоке погибли десятки судов вместе с судовыми командами.
***) до початку І-ї світової війни на оглядини до Дніпрових порогів приїздило більше півмільйона людей за рік! Тепер таких називають туристами.
Немає коментарів:
Дописати коментар