неділя, 27 грудня 2009 р.

Інструкція ведення бойових дій в населених пунктах.

За виданням: В. Бобрович. Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима. Київ. «Гамазин» 2009, ISBN 978–966–1515–53–5
Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима
Ці інструкції складались, спираючись на бойовий досвід старшин та стрільців ГСП УНСО в боях в Придністров'ї та на Кавказі. Уважне вивчення та дотримування їх допоможе уникнути зайвих втрат в ході майбутніх бойових дій. Автор — полковник Устим.

Основні принципи бою в населеному пункті мало чим відрізняються від загальних піхотних принципів бою. Головна різниця — короткі відстані на яких відбувається бій, велика кількість непрострілюваних просторів, величезна кількість різноманітних укрить, а також зручність обстрілу всього що знаходиться на вулиці.

Біля 90% всіх цілей знаходиться на відстані не більше як 50 метрів, і лише 5% на відстані перевищуючих 100 метрів. Середня дальність до цілей приблизно 35 метрів.

При бої на короткі дистанції з'являється фактор не раптовості смерті від кульового поранення. Навіть смертельно поранений солдат може деякий час вести бій. Наприклад, навіть при враженні в серце людина може прожити 8–10 секунд. Повноцінну миттєву нейтралізацію дає лише постріл в голову. В цьому випадку, крім поранення противник отримає ще й нокаут, з якого вже вийти не зможе. Але голова — все ж таки замала ціль на­віть для ближнього бою. Тому рекомендується спочатку все ж вразити противника в верхню частину тіла, а потім, по можливості, поцілити в голову.

В бою на короткі дистанції зростає ефективність стрільби довгими чергами. Розліт куль при автоматичній стрільбі компенсується короткими відстанями ДО цілі. Загальна маса куль просто не встигає вилетіти за габарити цілі. На довгих дистанціях, на відміну від коротких вже четверта куля з черги гарантовано пролітає повз ціль. На коротких дистанціях треба стріляти навскидку, тобто, цілячись, але не через прицільний пристрій, а поверх нього. До стрільби від стегна примушує короткий час контакту, коли важливо хто вистрелить першим. При цьому треба ніби прицілюватись дулом зброї в пряжку поясного ременя противника. Оскільки при автоматичній стрільбі зброя смикається вправо вгору, то цілитись доцільно в нижній лівий (від стрільця) кут тулуба людини, при цьому вірогідність попадання при стрільбі чергами зростає. З 25 метрів треба вести прицільну стрільбу, вогонь навскидку має сенс на відстані з 12 до 25 метрів і лише на зовсім коротких відстанях — до 5 метрів треба вести вогонь від стегна. Метод частих одиночних пострілів ефективний для стрільби по противнику, що знаходиться в сусідній будівлі, на вулиці. В середині приміщення ефективніший автоматичний вогонь. Проте, якщо весь підрозділ домовиться стріляти одиночними, то це може послужити допоміжним фактором відрізняти своїх від чужих.

В умовах боїв в місті зростає захисна функція бронежилета. В місті стрілець знаходиться зазвичай у вертикальному положенні, пересувається на невеликі відстані. Це дозволяє з більшим комфортом носити бронежилет та навіть одягати під нього прокладку у вигляді ватника з відірваними рукавами, або щось подібне, що пом'якшує ударну силу кулі.

При бойових діях в місті проявляється так зване лівосторонье правило. Суть його в тому, що правшам, яких переважно більше, зручніше повертатися зі зброєю в руках ліворуч і незручно праворуч. Тому, при рівних умовах, бій треба закручувати за годинниковою стрілкою, наліво від себе.

Як що оборонець стріляє з вікна будинку, то йому зручніше знаходитись в правому (від нападника) нижньому куті вікна. В цій позиції оборонець максимально захищений стіною будинку. Тому нападнику ре­комендується прострілювати саме цей кут, як місце найвірогіднішого знаходження противника. Якщо нападник буде наближатись зліва від цього вікна, то оборонцю доведеться стріляти з лівої руки, що незручно, або висовуватись з вікна. Лівостороннє правило також стверджує, що з-за перепони (каміння, дерева, машини противник, швидше за все, буде виходити в сторону своєї зброї, тобто праворуч від себе. Заздалегідь взявши упередження, тобто, прицілившись в порожнє місце по ходу можливого руху, можна знищити противника, що виходить з укриття.

В місті краще всього пересуватися не зовні, а в середині будівель, пробиваючи отвори для проходу між сті­нами. При пересуванні краще не користуватися вулицями, а іти дворами, городами або підземними комунікаціями. Вуличний бій треба вести так, щоб вулиці залишались порожніми.

Як що ситуація вимагає пересуватись по вулиці, то краще робити це по обидва її боки. Відступати від цього правила можна, хіба що, вночі, коли доцільніше пересуватися в затінку будинків по одній стороні вулиці. При пересуванні по місту дотримуються загального принципу коротких перебіжок від укриття до укриття. Пересуватися слід роями по принципу приставного кроку. В першім рої автоматники, в другім кулометники та гранатометники.

Штурмовий рій повинен складатися з двох частин — одна легка, що активно діє попереду, друга — вогнева підтримка позаду.

Стрільці, що йдуть по одній стороні вулиці повинні контролювати верхні поверхи протилежної сторони та нижні на своїй. Потрібно уникати перебіжок з одної сторони вулиці на другу, бо в цей момент стрілець найбільш вразлива мішень.

Подібні правила використовуються і для бронетехни­ки. По широким вулицям бронетехніка рухається парами, змійкою (в шаховому порядку) по протилежним сторонам вулиці. Гармати та кулемети направлені в різні сторони. Піхота прикриває бронетехніку від вогню з верхніх поверхів протилежної сторони вулиці, іде під прикриттям її броні, тобто між бронетехнікою та будинками по «цю» сторону вулиці.

Вікна перших поверхів та підвальних приміщень небезпечні для стрільця, що йде повз них. В першому випадку стрілець може бути уражений в голову, о другому в ноги пострілами зсередини приміщення, Тому треба пригинатись проходячи повз вікна перших поверхів та переступати або перестрибувати простір вікон підвальних приміщень. Обстеження та обстріл місцевості за рогом краще всього проводити лежачи (висовування голови на рівні плеч стоячи — занадто очевидне і очікуване рішення — противник швидше за все буде цілитись саме в це місце.) Через парками та подібні перепони краще всього пероповзати перекочуючись Через них, не піднімаючи тулуб поверх паркану щоб зменшити свій силует.

Зачищати будівлі зручніше зверху вниз ніж навпаки. Ворог загнаний на верхній поверх відчуває свою при­реченість, тому б'ється з більшим завзяттям, як за­гнаний в кут звір. Ворог витісняємий з гори вниз, більш схильний відступити покинувши будівлю, для чого йому треба буде перейти відкритий прострілюванний простір двору.

Для проникнення на верхні поверхи підрозділи, що штурмують, повинні мати драбини (бажано складні). При їх відсутності можна зробити «сходинки» з автоматів. Двоє стрільців стають обличчям один до одного, один автомат кладуть на плечі, другий тримають на рівні пояса. Третій стрілець забирається по цих сходинках. Після чого нижній автомат переміщають від поясу вгору на витягнуті руки утворюючи тим самим третю сходинку. З неї вже можна влізти в вікно другого поверху. При зачистці будівель може бути доцільним прориватись одразу на верхній поверх, а вже звідти починати зачистку згори вниз. Підходити до будинку слід зі сторони сонця, воно сліпить противника та заважає вести прицільний вогонь. Зруйновані та прогорілі бетонні споруди зручніші для оборони, ніж цілі. Їм важче завдати подальші руйнування і цим вони зручні для облаштування оборонних позицій. Грізна зброя при боях в місті — ручні гранати. Перед закиданням гранати в вікно, по можливості треба відпустити чеку, відрахувати дві секунди («і раз, і два») і лише після цього закинути її в приміщення. Перед вибуху, щоб зменшити дію вибухової хвилі, рот треба відкривати. Перед входом в приміщення, гранатами слід закидати і вікна розташовані над дверима щоб не дати можливості з цих вікон кидати гранати в стрільців розташованих під стіною біля цих дверей. Кидаючи гранату вгору цілитись потрібно в верхній край вікна, бо в польоіті граната зменшує свою швидкість,і потроху відхиляється вниз. Треба мати на увазі, можна промахнутись, граната може відскочити назад, тому повинен бути план укриття від гранати, що відскочила.

При захопленні будівлі та її зачистці бажано мати вогневу підтримку бойової групи ззовні, яка ізолювала би будинок та знищувала противника видимого в вікнах. Ривок до будинку робить група гранатометників під прикриттям шквального вогню групи вогневої підтримки, прориваються під вікна будівлі — в мертвий простір — та закидають пройми вікон та дверей. Захоплені приміщення слід відмічати — простирадлами, яскравими шматками тканини, щоб стрільці зовнішньої групи підтримки могли уявляти де свої, а де ворог.

Противник дізнається про захоплення будинку по припиненню вогню. Відразу після цього він буде намагатися здійснити вогняний наліт на втрачений ними будинок, квартал, щоб знищити як можна більше нападників. Тому поки проводиться реорганізація, евакуація поранених, бажано імітувати продовження бою використовуючи трофейну зброю.

Перед заходом в незачищене приміщення краще кинути туди гранату, але треба враховувати, що противник для протидії може залишити в кімнаті гранату а витягнутою чекою, помістивши її в склянку. Коли вибухає граната нападників, склянка розбивається під дією вибухової хвилі, і, коли нападники проникають в кімнату, відбувається вибух гранати залишеної оборонцями
Коротку зброю краще тримати біля стегна, а не як в кіно, у витягнутих руках. Зброю, що тримають у витягнутих руках, ворог може легко вихопити.

При наявності барикад в будівлях, їх краще обходити, а не розбирати, бо вони можуть бути заміновані. При крайній необхідності їх краще розстріляти з гранатомета, або розтягнути «кішками».

Також можна влаштувати міні-пастки. На прикопану в землю гранату з вже витягнутою чекою кладеться магазин від автомата. При підйомі магазина граната вибухає. Є гранати, запал яких спрацьовує за 0,7 секунди (Ф-5), тобто граната вибухає практично миттєво. Ф-5 відрізняється від воєї тезки Ф-1 тільки кольором запалу, він в неї рожевого кольору.

У Ф-1 запал білий. Виявити «розтяжки» можна за допомогою жердини на якій кріпиться нитка з грузилом. Шест несуть перед собою так, щоб грузило практично торкалося землі чи підлоги. При контакті з розтяжкою нитка починає неприродно вигинатись.

Якщо трапилось раптове, неочікуване зіткнення з ворогом, не можна тікати — розстріляють в спину. Треба під час руху відкрити вогонь по групі противника, пересуваючись вліво від себе (щоб максимально ускладнити противнику розворот зброї) ні в якому разі не зупиняючись, особливо не цілячись, одночасно шукаючи укриття для перезарядки зброї.

При влаштуванні оборони в населених пунктах треба враховувати — в кімнатах посилюється ефект від вибуху гранат та снарядів за рахунок замкненого простору та вторинних вражаючих елементів — уламків меблів, дзеркал, скла. Все, що може бути кинуте вибуховою хвилею треба прибрати. Якщо є можливість — треба в підлозі видовбати лун­ку для відкидання гранат. Шафи наповнені піском можна ви­користовувати як надійний захист від куль та гранат, в цих же цілях можна використовувати книжки, але книги добре горять.

На внутрішній стіні протилежній від тої де пробиті амбразури, можна закріпити матрац, що значно зменшить ризик втрат від рикошету куль та уламків, що перелетіли через амбразуру всередину приміщення. При стрілянні з вікна рекомендується вести вогонь з глибини приміщення (1,5 метра від вікна), при чому бажано з тіньової частини, за спиною повинно знаходитись щось темне — на такому фоні фігура стрільця не буди виділятись. Крім того не буде видно порохових газів та спалахів пострілу. Вікна бажано завішувати сіткою задля запобігання закидання гранат, в окремих випадках можна використовувати товсту поліетіленову плівку. При стрільбі з гранатомета потрібно одразу залишати кімнату — клуби порохових газів та курний слід від гранати добре помітні та запрошують ворога відкрити вогонь по цій кімнаті.

Обов'язково треба враховувати, як що відстань до задньої стіни менше 5 метрів, то ударна хвиля може вдарити по стрільцю. При стрільбі в помешканнях бажано використовувати беруші. Облаштовуючи позицію треба звертати увагу на місця які з найбільшою вірогідністю займе атакуючий противник (придорожні канави, паркани), і або замінувати їх, або приготуватись вести по ним вогонь. Для мобільної оборони населених пунктів формуються рої по 4 — 5 чоловік — гранатометник, снайпер, кулеметник, автоматники-підносчики боєприпасів. Дії таких роїв дуже ефективні позаяк вони мають все основне озброєння цілої чоти.
Джерело: КЦ

Немає коментарів: