«Регіонали» проти тризуба? Депутати Януковича внесли законопроект, що прирівнює ОУН–УПА до нацистів і забороняє їх символіку

Бидлоеліта

Олег СНІГУР   

Учора парламентаріям вручили для ознайомлення законопроект авторства двох депутатів від Партії регіонів Олега Царьова та Дмитра Шенцева під назвою «Про основи запобігання та протидії пропаганді нацизму і фашизму в Україні». Побіжного погляду на цей документ достатньо, аби зрозуміти, проти кого спрямоване його «жало». Ідеться про боротьбу з пропагандою ідеології та дій «нацистської партії Німеччини і фашистської партії Італії», проте до кожного пункту законопроекту додається «непримітне» уточнення: «а так само колабораціоністських організацій на територіях окупованих нацистами країн». Першими в переліку цих організацій «регіонали» поставили Організацію українських націоналістів та Українську Повстанську армію, а також дивізію «Галичина». Також у переліку «знайшлися» батальйони «Нахтігаль» (в «регіональному» прочитанні чомусь «Нахтігайль») та «Роланд», Київський курінь, Буковинський курінь та 29–та гренадерська ваффен–дивізія СС «РОНА».

Царьов і Шенцев пропонують доповнити Кримінальний кодекс трьома статтями: «ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують нацистську чи фашистську ідеологію», «пропаганда нацизму та фашизму в Україні» та «демонстрація і носіння нацистської символіки». Покарання за ці провини — від штрафів до трьох років позбавлення волі, а в разі повторного скоєння — до п’яти років в’язниці.

«Свиня», підкладена у ці «благородні» пропозиції, полягає в тому, що до нацистської та фашистської прирівнюється ідеологія та символіка національно–визвольного руху України ХХ століття: ОУН, УПА.

Спеціалісти, до яких звернулася «УМ» по коментар, вважають проект Царьова—Шенцева швидше передвиборчою агіткою Партії регіонів, аніж імовірним законом. Непрофесійність, з якою він складений, можна пояснити лише тим, що обидва автори за фахом і родом діяльності далекі від юриспруденції настільки, що можуть пропонувати ВР зовсім не спроможні з точки зору права закони.

Річ у тім, що «нацистської партії Німеччини і фашистської партії Італії» ніколи не існувало. Те, що безуспішно намагалися назвати «регіонали», називалося Націонал–соціалістична робітнича партія Німеччини (єдина правляча партія Німеччини в період із 1933 до 1945 року) та Національна фашистська партія (італійська політична партія, яку заснував у 1921 році Беніто Муссоліні). Закони не знають синонімів, а говорять мовою чітких термінів і визначень. Тому пустопорожніми звуками з точки зору права є і такі словосполучення з «регіонального» законопроекту, як «німецькі власті», «співробітничали з німецькими властями», «німецькі власті в період окупації», «в період окупації під час Другої світової війни». Усе це належить до царини пропаганди, а не до законодавства. Відтак, замість реального нацизму, такий закон боровся б із привидами, породженими українофобією певної частини депутатського корпусу.

Прикладом такого привида є так звана «29–та гренадерська ваффен–дивізія СС «РОНА». Якщо з партіями депутати трохи наплутали, то дивізії СС «РОНА» взагалі ніколи не існувало в природі. У 1944 році німецьке командування справді мало намір її створити з російських націоналістів, але життя диктувало інакше, тож наступного року під цим же номером створили зовсім іншу дивізію СС під промовистою назвою «Італія». Тобто поруч із дивізією СС «РОНА» Царьов і Шенцев могли б дописати ще й боротьбу з марсіанами та гоблінами. Натомість численних реальних російських підрозділів у складі СС, на кшталт «Російської визвольної армії» (РОА), законопроект не згадує. Чи не тому, що спрямований винятково проти українського національно–визвольного руху?

Почувши від кореспондента «УМ» про ініціативу депутатів–«регіоналів», доктор історичних наук професор Станіслав Кульчицький довго не міг обрати між обуренням і здивуванням. «Що саме вони хочуть забороняти?! Якщо брати Українську Повстанську армію, то її символікою були тризуб та синьо–жовтий прапор. То це їх треба заборонити? — каже професор Кульчицький. — Дивізія «Галичина» була німецьким формуванням, проте вони вибороли собі право носити на рукаві синьо–жовту пов’язку. Натомість ОУН — це взагалі не військове формування, а організація, ближча до партії. Ставити всіх їх в один ряд просто неграмотно!»

Так чи інакше, законопроект поданий, і перше сито, яке він має пройти — це Комітет ВР із питань свободи слова та інформації. Можливо, панове Царьов та Шенцев сподіваються, що якщо їхній проект не пройде зараз, то проскочить після сподіваної перемоги «правильного кандидата»?

А ТИМ ЧАСОМ...

У Верховній Раді зареєстровано також певною мірою «дзеркальний» законопроект. Проект закону «Про люстрацію» підготували і внесли народні депутати Іван Заєць та Ярослав Джоджик (обидва — «НУНС», група УНП). Автори пропонують впровадити в Україні обов’язкову процедуру перевірки претендентів на посади в законодавчій, виконавчій та судовій владі, а також у правоохоронних органах, на предмет співпраці із КДБ СРСР, а з 1991 року — зі спецслужбами іноземних держав.

Заєць та Джоджик вказують вісім причин, через які комісії з люстрації повинні відмовляти претендентам на ту чи іншу посаду. Окрім співпраці з КДБ, це, зокрема, інформація про зневажливі висловлювання про символи Української держави, заклики до сепаратизму, расової, культурної чи релігійної нетерпимості, причетність до корупційних дій.

Джерело: Україна Молода