вівторок, 29 грудня 2009 р.

Провокація ФСБ проти української фірми “Адрон”

Український мілітаризм
Російськими ЗМІ розповсюджена інформація щодо звинувачення генерального директора української науково-виробничої фірми «Адрон» Миколи Архипова в намаганні незаконно вивезти до України з РФ технічну документацію та елемент «унікальних російських комплексів протидії ПЗРК». Цей факт, можливо, і не заслуговував би на увагу, якщо би через декілька днів після публікацій у російських ЗМІ не з’явилися матеріали карної справи на М.Архипова, зокрема, оперативна зйомка «наружки» та запис його телефонних розмов. Зрозуміло, що матеріали слідства, особливо ті, про які йдеться, могли потрапити в ЗМІ тільки після дозволу та з подання відповідних російських державних структур. А це свідчить про заздалегідь сплановану акцію, якою зацікавлені особи та компанії Росії руками державних російських структур намагаються дискредитувати конкурентноспроможну українську фірму, її продукцію, а заразом і сфабрикувати черговий шпигунський скандал.

Українська науково-виробнича фірма “Адрон” широко відома у світі як розробник систем захисту авіатехніки від керованого ракетного озброєння, в тому числі і найбільш небезпечного – переносних зенітно-ракетних комплексів. Системи від НВФ “Адрон” знаходяться на озброєнні у багатьох країнах світу. Вертольоти країн НАТО, які приймають сьогодні участь у операціях в Іраку та Афганістані, оснащені найбільш відомою розробкою НВФ “Адрон” – станцією оптико-електронного подавлення “Адрос” КТ-01АВЕ, яка “відводить” від вертольота всі відомі типи керованих ракет класу “повітря-повітря” та ПЗРК з інфрачервоною системою наведення.

Розробки НВФ “Адрон” конкурують з аналогічними системами відомих іноземних компаній. Російські ж розробки, у свою чергу, невідомі не тільки військовим експертам систем захисту, а й російським експлуатантам – військовим льотчикам, які на сьогодні “беззахисні” від ракетного озброєння. Системи, які зараз є на озброєнні у збройних силах РФ (зокрема, станція оптико-електронного захисту Л-166 “Липа”), є застарілими розробками кінця 70-х років минулого століття. І, що головне, вони не захищають від сучасних ракет, а, навпаки, “притягують” їх до літального апарату. Тому військові пілоти вертольотів, обладнаних російськими системами Л-166 «Липа», свідомо виключають станцію під час виконання бойових вильотів.


Щодо сучасних російських розробок, про які рекламують так звані конкуренти з РФ, то в Росії на них витрачені чималі державні кошти, існує, навіть, спеціальна державна програма із цієї проблематики. Проте, російські розробки залишаються на рівні схем та креслень, і не знаходять свого втілення у “металі”. Цілком зрозуміло, що російський розробник систем захисту ЛА, який рік-по-року витрачав державні кошти і дотепер так нічого і не видав, схоже, знайшов головну причину цього – українців, які начебто своїми “шпіонськими” діями йому заважають.

Логічною подією у цьому ланцюгу, на нашу думку, стала провокація за допомогою російських спецслужб із затриманням генерального директора НВФ “Адрон” Миколи Архипова, який офіційно, на підставі договору, отримав від російського виробника і віз в Україну лампу СЛ-2М випуску 1989 року (не російського, а ще радянського виробництва) для оцінки можливості її використання в українських виробах. За умов позитивних результатів випробувань, планувалось включити зазначеного російського виробника до складу поставщиків, що дозволило би розширити обопільно вигідне українсько-російське співробітництво.

Далі – затримання і 5 місяців слідчого ізолятору, протягом яких російська сторона так і не змогла нічого суттєвого “інкримінувати” М.Архипову, а суд був змушений присудити йому ті 5 місяців, які він провів під слідством, і випустити його з залу суду. Слід відмітити, що під час слідства в Росії знайшлись відповідальні особи, які не захотіли вв’язуватись в брудну гру, провели експертизу лампи і видали слідству відповідний документ про те, що вона не має грифу таємності та не підлягає контролю при її вивезенні закордон.

Крім зазначеного, намагання російських ЗМІ зробити з робітників НВФ “Адрон” шпигунів - цілком безпідставні. Ні М.Архипов, ні його співробітники ні яких завдань СБУ не виконують та не виконували. Відповідно до чинного законодавства у компетенцію СБУ входить захист державних секретів, а не добування інформації за рубежем. При цьому, мабуть у кожного з присутніх є знайомі з СБ України, з якими вони спілкуються з різних приводів, та відповідно до логіки російських ЗМІ їх також можливо зробити шпигунами.

Таким чином, на нашу думку, ми маємо справу із спланованою та замовленою певними особами та компаніями російської сторони провокацією з метою очорнити українських виробників ОВТ, підірвати їх ділову репутацію та завадити успішному просуванню українських розробок на світовому ринку. Крім того, втрачено шанс створити за короткий термін спільний продукт, а російські вертольоти так і залишаються “беззахисними”.

Джерело: Майдан

понеділок, 28 грудня 2009 р.

Московська чекістська хунта насаджує культ кривавого Сталіна

путін сталін
Особа кривавого карлика Сталіна останніми роками стає все більш популярною в Росії. Більшість істориків вважають це природним процесом для Росії, керованої чекістською хунтою на чолі з теж кривавими карликами Путіном і Ведмежим.

У Росії напередодні 130-річчя тирана показували фільми про цього злочинця, видавали книги, випускали теле- і радіопередачі, у яких він був головним героєм. Політолог Бондирев, автор книги «Ленін, Троцький, Сталін — російська Трійця ХХ століття» пояснює таку популярність тим, що в історії Росії іншого такого кривавого звіра, що розпочав Другу світову війну, не було. «Сталін — звір, садист і маніяк. Якщо ми викинемо Сталіна, то повинні будемо війну разом з ним теж викинути», — заявив Бондирев.
Це пояснюється тим, що російські політики пов'язують персону Сталіна з міфом про «перемогу СССР». Вони грають саме на тому, що в думках російського бидла слова «перемога» і «Сталін» міцно зпо'язані, говорить керівник відділу соціально-політичних досліджень Центру Левади Дубин. Щоб змінити настрої в суспільстві, потрібно нагадувати людям, що т.з. «перемога СССР в другій світовій війні» повернула колгоспне і гулажне рабство народам, раніше поневоленим, і принесла рабство новим народам.

«Сьогоднішній державі культ особи допомагає», — підкреслив в інтерв'ю Deutsche Welle науковий співробітник Німецького історичного інституту в Москві Доронін. За його свідченням, єдина національна ідея, яка зараз об'єднує Росію, — це ідея лояльності владі, а «знайти в історії період, при якому лояльність владі була ще більшою, ніж в період Сталіна, неможливо».

Правозахисники рахують проблему осмислення сталінізму не тільки політичною і ідеологічною, але ще й економічною. «Поки в нас не буде справедливого незалежного суду, пошани приватної власності, доти ми не зможемо побудувати нормальних ринкових відносин», — говорить одна правозахисниця.

Вона впевнена, що для перемоги над сталінізмом потрібна політична воля керівництва країни. «Поки ми цього не зробимо, ми будемо бідною країною, рухатимемося у бік третього світу», — підсумувала правозахисниця.

З цим згоден історик Доронін. У Росії, відзначає Доронін, можуть жити по сусідству колишній в'язень Гулага і кат НКВД-КГБ-ФСБ, що жодного разу не говорили один з одним про сталінський період. «Поки кожний з нас не розбереться з питанням ставлення до Сталіна, є небезпека, що цей культ житиме і далі», — підкреслив історик.

Джерело: КЦ

ДИКІ МОСКАЛІ. Росіяни на Новий рік вип’ють 600 мільйонів літрів алкоголю

Чебурашка
За даними Центру досліджень ринків алкоголю, за свята росіяни вип'ють більше мільярда пляшок спиртного.

На те, що москалі називають «шампанським» — прийдеться близько 100 мільйонів пляшок. Про це Life News розповів директор Центру досліджень федерального та регіонального ринків алкоголю Вадим Дробиз.

— Найбільше за новорічні свята буде випито пива — близько 800 мільйонів пляшок, — розповів Дробиз. — А ось шампанського на святкових столах з'явиться близько 100 мільйонів пляшок. Трохи менше — 80 мільйонів — буде випито під час канікул вина.

Крім того росіяни вип'ють близько 250 мільйонів пляшок горілки (при цьому близько 100 мільйонів прийдеться на контрафактну «біленьку»), 10 мільйонів коньяку — причому половина цієї цифри прийдеться на дешевий напій вартістю 200 — 300 рублів за пляшку.

А ось заморських напоїв — рому, джину, текіли і віскі — росіяни вип'ють «лише» 1,5 мільйона півлітрових пляшок.

— Незважаючи на те, що на новорічний стіл росіяни намагаються ставити якомога більш дорогі напої і їжу, дорогого спиртного все одно буде випито не так вже й багато, — стверджує Дробиз. — Надто вже воно дороге.

При цьому, перераховуючи кількість спиртного, яке буде випите за свята, керівник-експерт не зміг порахувати, скільки росіяни вип'ють самогону.

— Це не піддається обчисленню, — пояснив Дробиз.

Природно, збільшаться найближчими днями і витрати на алкоголь. Зараз же ж в середньому витрати росіян на спиртне становлять близько 10% від загальних роздрібних витрат (або 20% — від витрат на їжу).

Джерело: КЦ

неділя, 27 грудня 2009 р.

Інструкція ведення бойових дій в населених пунктах.

За виданням: В. Бобрович. Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима. Київ. «Гамазин» 2009, ISBN 978–966–1515–53–5
Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима
Ці інструкції складались, спираючись на бойовий досвід старшин та стрільців ГСП УНСО в боях в Придністров'ї та на Кавказі. Уважне вивчення та дотримування їх допоможе уникнути зайвих втрат в ході майбутніх бойових дій. Автор — полковник Устим.

Основні принципи бою в населеному пункті мало чим відрізняються від загальних піхотних принципів бою. Головна різниця — короткі відстані на яких відбувається бій, велика кількість непрострілюваних просторів, величезна кількість різноманітних укрить, а також зручність обстрілу всього що знаходиться на вулиці.

Біля 90% всіх цілей знаходиться на відстані не більше як 50 метрів, і лише 5% на відстані перевищуючих 100 метрів. Середня дальність до цілей приблизно 35 метрів.

При бої на короткі дистанції з'являється фактор не раптовості смерті від кульового поранення. Навіть смертельно поранений солдат може деякий час вести бій. Наприклад, навіть при враженні в серце людина може прожити 8–10 секунд. Повноцінну миттєву нейтралізацію дає лише постріл в голову. В цьому випадку, крім поранення противник отримає ще й нокаут, з якого вже вийти не зможе. Але голова — все ж таки замала ціль на­віть для ближнього бою. Тому рекомендується спочатку все ж вразити противника в верхню частину тіла, а потім, по можливості, поцілити в голову.

В бою на короткі дистанції зростає ефективність стрільби довгими чергами. Розліт куль при автоматичній стрільбі компенсується короткими відстанями ДО цілі. Загальна маса куль просто не встигає вилетіти за габарити цілі. На довгих дистанціях, на відміну від коротких вже четверта куля з черги гарантовано пролітає повз ціль. На коротких дистанціях треба стріляти навскидку, тобто, цілячись, але не через прицільний пристрій, а поверх нього. До стрільби від стегна примушує короткий час контакту, коли важливо хто вистрелить першим. При цьому треба ніби прицілюватись дулом зброї в пряжку поясного ременя противника. Оскільки при автоматичній стрільбі зброя смикається вправо вгору, то цілитись доцільно в нижній лівий (від стрільця) кут тулуба людини, при цьому вірогідність попадання при стрільбі чергами зростає. З 25 метрів треба вести прицільну стрільбу, вогонь навскидку має сенс на відстані з 12 до 25 метрів і лише на зовсім коротких відстанях — до 5 метрів треба вести вогонь від стегна. Метод частих одиночних пострілів ефективний для стрільби по противнику, що знаходиться в сусідній будівлі, на вулиці. В середині приміщення ефективніший автоматичний вогонь. Проте, якщо весь підрозділ домовиться стріляти одиночними, то це може послужити допоміжним фактором відрізняти своїх від чужих.

В умовах боїв в місті зростає захисна функція бронежилета. В місті стрілець знаходиться зазвичай у вертикальному положенні, пересувається на невеликі відстані. Це дозволяє з більшим комфортом носити бронежилет та навіть одягати під нього прокладку у вигляді ватника з відірваними рукавами, або щось подібне, що пом'якшує ударну силу кулі.

При бойових діях в місті проявляється так зване лівосторонье правило. Суть його в тому, що правшам, яких переважно більше, зручніше повертатися зі зброєю в руках ліворуч і незручно праворуч. Тому, при рівних умовах, бій треба закручувати за годинниковою стрілкою, наліво від себе.

Як що оборонець стріляє з вікна будинку, то йому зручніше знаходитись в правому (від нападника) нижньому куті вікна. В цій позиції оборонець максимально захищений стіною будинку. Тому нападнику ре­комендується прострілювати саме цей кут, як місце найвірогіднішого знаходження противника. Якщо нападник буде наближатись зліва від цього вікна, то оборонцю доведеться стріляти з лівої руки, що незручно, або висовуватись з вікна. Лівостороннє правило також стверджує, що з-за перепони (каміння, дерева, машини противник, швидше за все, буде виходити в сторону своєї зброї, тобто праворуч від себе. Заздалегідь взявши упередження, тобто, прицілившись в порожнє місце по ходу можливого руху, можна знищити противника, що виходить з укриття.

В місті краще всього пересуватися не зовні, а в середині будівель, пробиваючи отвори для проходу між сті­нами. При пересуванні краще не користуватися вулицями, а іти дворами, городами або підземними комунікаціями. Вуличний бій треба вести так, щоб вулиці залишались порожніми.

Як що ситуація вимагає пересуватись по вулиці, то краще робити це по обидва її боки. Відступати від цього правила можна, хіба що, вночі, коли доцільніше пересуватися в затінку будинків по одній стороні вулиці. При пересуванні по місту дотримуються загального принципу коротких перебіжок від укриття до укриття. Пересуватися слід роями по принципу приставного кроку. В першім рої автоматники, в другім кулометники та гранатометники.

Штурмовий рій повинен складатися з двох частин — одна легка, що активно діє попереду, друга — вогнева підтримка позаду.

Стрільці, що йдуть по одній стороні вулиці повинні контролювати верхні поверхи протилежної сторони та нижні на своїй. Потрібно уникати перебіжок з одної сторони вулиці на другу, бо в цей момент стрілець найбільш вразлива мішень.

Подібні правила використовуються і для бронетехни­ки. По широким вулицям бронетехніка рухається парами, змійкою (в шаховому порядку) по протилежним сторонам вулиці. Гармати та кулемети направлені в різні сторони. Піхота прикриває бронетехніку від вогню з верхніх поверхів протилежної сторони вулиці, іде під прикриттям її броні, тобто між бронетехнікою та будинками по «цю» сторону вулиці.

Вікна перших поверхів та підвальних приміщень небезпечні для стрільця, що йде повз них. В першому випадку стрілець може бути уражений в голову, о другому в ноги пострілами зсередини приміщення, Тому треба пригинатись проходячи повз вікна перших поверхів та переступати або перестрибувати простір вікон підвальних приміщень. Обстеження та обстріл місцевості за рогом краще всього проводити лежачи (висовування голови на рівні плеч стоячи — занадто очевидне і очікуване рішення — противник швидше за все буде цілитись саме в це місце.) Через парками та подібні перепони краще всього пероповзати перекочуючись Через них, не піднімаючи тулуб поверх паркану щоб зменшити свій силует.

Зачищати будівлі зручніше зверху вниз ніж навпаки. Ворог загнаний на верхній поверх відчуває свою при­реченість, тому б'ється з більшим завзяттям, як за­гнаний в кут звір. Ворог витісняємий з гори вниз, більш схильний відступити покинувши будівлю, для чого йому треба буде перейти відкритий прострілюванний простір двору.

Для проникнення на верхні поверхи підрозділи, що штурмують, повинні мати драбини (бажано складні). При їх відсутності можна зробити «сходинки» з автоматів. Двоє стрільців стають обличчям один до одного, один автомат кладуть на плечі, другий тримають на рівні пояса. Третій стрілець забирається по цих сходинках. Після чого нижній автомат переміщають від поясу вгору на витягнуті руки утворюючи тим самим третю сходинку. З неї вже можна влізти в вікно другого поверху. При зачистці будівель може бути доцільним прориватись одразу на верхній поверх, а вже звідти починати зачистку згори вниз. Підходити до будинку слід зі сторони сонця, воно сліпить противника та заважає вести прицільний вогонь. Зруйновані та прогорілі бетонні споруди зручніші для оборони, ніж цілі. Їм важче завдати подальші руйнування і цим вони зручні для облаштування оборонних позицій. Грізна зброя при боях в місті — ручні гранати. Перед закиданням гранати в вікно, по можливості треба відпустити чеку, відрахувати дві секунди («і раз, і два») і лише після цього закинути її в приміщення. Перед вибуху, щоб зменшити дію вибухової хвилі, рот треба відкривати. Перед входом в приміщення, гранатами слід закидати і вікна розташовані над дверима щоб не дати можливості з цих вікон кидати гранати в стрільців розташованих під стіною біля цих дверей. Кидаючи гранату вгору цілитись потрібно в верхній край вікна, бо в польоіті граната зменшує свою швидкість,і потроху відхиляється вниз. Треба мати на увазі, можна промахнутись, граната може відскочити назад, тому повинен бути план укриття від гранати, що відскочила.

При захопленні будівлі та її зачистці бажано мати вогневу підтримку бойової групи ззовні, яка ізолювала би будинок та знищувала противника видимого в вікнах. Ривок до будинку робить група гранатометників під прикриттям шквального вогню групи вогневої підтримки, прориваються під вікна будівлі — в мертвий простір — та закидають пройми вікон та дверей. Захоплені приміщення слід відмічати — простирадлами, яскравими шматками тканини, щоб стрільці зовнішньої групи підтримки могли уявляти де свої, а де ворог.

Противник дізнається про захоплення будинку по припиненню вогню. Відразу після цього він буде намагатися здійснити вогняний наліт на втрачений ними будинок, квартал, щоб знищити як можна більше нападників. Тому поки проводиться реорганізація, евакуація поранених, бажано імітувати продовження бою використовуючи трофейну зброю.

Перед заходом в незачищене приміщення краще кинути туди гранату, але треба враховувати, що противник для протидії може залишити в кімнаті гранату а витягнутою чекою, помістивши її в склянку. Коли вибухає граната нападників, склянка розбивається під дією вибухової хвилі, і, коли нападники проникають в кімнату, відбувається вибух гранати залишеної оборонцями
Коротку зброю краще тримати біля стегна, а не як в кіно, у витягнутих руках. Зброю, що тримають у витягнутих руках, ворог може легко вихопити.

При наявності барикад в будівлях, їх краще обходити, а не розбирати, бо вони можуть бути заміновані. При крайній необхідності їх краще розстріляти з гранатомета, або розтягнути «кішками».

Також можна влаштувати міні-пастки. На прикопану в землю гранату з вже витягнутою чекою кладеться магазин від автомата. При підйомі магазина граната вибухає. Є гранати, запал яких спрацьовує за 0,7 секунди (Ф-5), тобто граната вибухає практично миттєво. Ф-5 відрізняється від воєї тезки Ф-1 тільки кольором запалу, він в неї рожевого кольору.

У Ф-1 запал білий. Виявити «розтяжки» можна за допомогою жердини на якій кріпиться нитка з грузилом. Шест несуть перед собою так, щоб грузило практично торкалося землі чи підлоги. При контакті з розтяжкою нитка починає неприродно вигинатись.

Якщо трапилось раптове, неочікуване зіткнення з ворогом, не можна тікати — розстріляють в спину. Треба під час руху відкрити вогонь по групі противника, пересуваючись вліво від себе (щоб максимально ускладнити противнику розворот зброї) ні в якому разі не зупиняючись, особливо не цілячись, одночасно шукаючи укриття для перезарядки зброї.

При влаштуванні оборони в населених пунктах треба враховувати — в кімнатах посилюється ефект від вибуху гранат та снарядів за рахунок замкненого простору та вторинних вражаючих елементів — уламків меблів, дзеркал, скла. Все, що може бути кинуте вибуховою хвилею треба прибрати. Якщо є можливість — треба в підлозі видовбати лун­ку для відкидання гранат. Шафи наповнені піском можна ви­користовувати як надійний захист від куль та гранат, в цих же цілях можна використовувати книжки, але книги добре горять.

На внутрішній стіні протилежній від тої де пробиті амбразури, можна закріпити матрац, що значно зменшить ризик втрат від рикошету куль та уламків, що перелетіли через амбразуру всередину приміщення. При стрілянні з вікна рекомендується вести вогонь з глибини приміщення (1,5 метра від вікна), при чому бажано з тіньової частини, за спиною повинно знаходитись щось темне — на такому фоні фігура стрільця не буди виділятись. Крім того не буде видно порохових газів та спалахів пострілу. Вікна бажано завішувати сіткою задля запобігання закидання гранат, в окремих випадках можна використовувати товсту поліетіленову плівку. При стрільбі з гранатомета потрібно одразу залишати кімнату — клуби порохових газів та курний слід від гранати добре помітні та запрошують ворога відкрити вогонь по цій кімнаті.

Обов'язково треба враховувати, як що відстань до задньої стіни менше 5 метрів, то ударна хвиля може вдарити по стрільцю. При стрільбі в помешканнях бажано використовувати беруші. Облаштовуючи позицію треба звертати увагу на місця які з найбільшою вірогідністю займе атакуючий противник (придорожні канави, паркани), і або замінувати їх, або приготуватись вести по ним вогонь. Для мобільної оборони населених пунктів формуються рої по 4 — 5 чоловік — гранатометник, снайпер, кулеметник, автоматники-підносчики боєприпасів. Дії таких роїв дуже ефективні позаяк вони мають все основне озброєння цілої чоти.
Джерело: КЦ

субота, 26 грудня 2009 р.

В Україні прийнято на озброєння нові зразки стрілецької зброї українського виробництва

На світлині: українські штурмові гвинтівки «Форт-222» (згори) та «Форт-221»


Шість нових зразків стрілецької зброї «Форт» прийнято на озброєння в Україні відповідно до ухвали уряду від 23 грудня, оприлюдненої в п'ятницю, повідомляє Флот2017.

Зокрема, за пропозицією Міністерства внутрішніх справ і узгодженням із Службою безпеки України, Управлінням державної охорони, Адміністрацією державної прикордонної служби і Службою зовнішньої розвідки прийняті на озброєння штурмові гвинтівки «Форт-221», «Форт-222», «Форт-223», пістолет-кулемет «Форт-224», снайперська гвинтівка «Форт-3012», кулемет «Форт-401» і їхні модифікації.

Казенне науково-виробниче об'єднання «Форт» МВС України — провідне українське підприємство, основною спеціалізацією якого є виробництво вогнепальної зброї і різних спецзасобів для співробітників правоохоронних органів та інших силових структур.

Штурмові гвинтівки «Форт», або в українській класифікації автомати, є аналогом ізраїльських гвинтівок Tavor. Всі гвинтівки розраховані під набій калібру 5,56 мм, прийнятний для натівських стандартів. Пістолет — кулемет також створений на базі Tavor. Для нього використовується найбільш поширений в світі пістолетний набій 9 мм Люгер.

Джерело: КЦ

У Харкові зареєстровано Музей-майстерню слобідського кобзарства!

Козак Мамай, 19 ст. с. Боровиця, Чигиринський р-н, Черкаської обл. Полотно, олія, 70 х 105
Національний Художній Музей України


Керівництво Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича отримало свідоцтво про реєстрацію Музею-майстерні слобідського кобзарства.
Нагадаймо, що Музей-майстерню слобідського кобзарства засновано за ініціативи Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича, Харківського кобзарського цеху та Харківської крайової організації Спілки Української Молоді. Як зазначається у статуті музею, основною метою закладу є популяризація і розвиток автентичного кобзарського виконавства, „харківського способу” гри на бандурі, виготовлення традиційних музичних інструментів, повернення з небуття імен репресованих кобзарів й бандуристів та вивчення їх творчого набутку, наукове дослідження явища українського традиційного співоцтва у контексті національної і світової культур.
На відміну від офіційних „кобзарських” проектів новостворений музей незабаром стане живою лабораторією дослідження і розвитку традиційного музикування на старосвітських співоцьких інструментах – гуслах, гудку, кобзі, торбані, бандурі, панській бандурі, лірі. Кожен бажаючий зможе не лише ознайомитися зі специфікою гри на давніх інструментах, але й власноруч спробувати свої здібності у їх виготовлені.
Джерело: Майдан

Росія боїться масової втечі до Грузії своїх солдатів

Екскусії до москви
Росія боїться масової втечі до Грузії своїх солдатів — саме цим грузинська сторона схильна пояснювати заяву влади Південної Осетії про можливе закриття межі. Вона прозвучало з вуст повпреда президента ПО з питань постконфліктного врегулювання Бориса Чочиева.
Пославшись на часті випадки затримання грузинськими правоохоронцями жителів республіки, він заявив про необхідність поступово посилювати прикордонно-пропускний режим задля безпеки, аж до закриття межі, повідомляв «Інтерфакс».

За його словами, в Цхинвалі мають інформацію, що «на території Південної Осетії готуються диверсійні акти, з жителів Ленінгорського району, які мають можливість вільно відвідувати Грузію, готують спеціальні диверсійні групи для проведення терористичних актів на нашій території».

В четвер реакція на цю заяву з'явилася на сайті «Клуб експертів», який заснували після серпневого конфлікту 2008 року колишні співробітники грузинських спецслужб. Про Росію вони відгукуються як про «імперську силу, що розв'язала братовбивчу війну» і ставлять своєю метою «внести посильний внесок у справу відновлення територіальної цілісності країни», що опинилася наодинці з «агресивною і грубою російською силою».

У повідомленні на сайті щодо ініціативи Цхинвалі мовиться, що маріонетковий режим, на думку грузинської сторони, діє так на вимогу Москви, «щоб військовослужбовці, що втекли з російської армії, не зуміли б перейти на територію, контрольовану грузинською стороною».

Нагадаємо, з початку року до Грузії з дислокованих в Південній Осетії частин дезертували троє російських окупантів — сержант Олександр Глухов, рядовий Дмитро Артем'єв і прапорщик Віталій Хрипун. Останній днями дав «Клубу експертів» інтерв'ю, в якому розповів, як їх «примушували знущатися з місцевих і вимагати в них гроші» за будь-що, навіть за провезення дров. А якщо хтось почне обурюватися, то застосовувати силу, при необхідності — стріляти на ураження.

У Росії по всіх трьох фактах дезертирства були порушені кримінальні справи, хоча у випадку з першим втікачем Глуховим армійське командування спочатку наполягало на його викраденні грузинськими спецслужбами. Так вважала і його мати. Пізніше з аналогічними заявами виступили і батьки другого дезертира Артем'єва: вони висловили впевненість, що сина викрали і тримають в Грузії силоміць, оскільки раніше він повідомляв, що служба йому подобається.

На ділі виявилось, що солдати втекли до Грузії самі, і ніхто їх не примушував до цього.

Джерело: КЦ

Японія вимагає Курили. І швидше

Свастика Свастя Сварга
У Японії вважають, що Москва затягує вирішення територіального питання. «Пройшло вже більше 60 років з моменту виникнення цієї проблеми. Скільки ще часу нам необхідно?» — сказав в інтерв'ю «Інтерфаксу» голова МЗС Японії Кацуя Окада напередодні свого візиту до Москви.

За словами японського міністра, «японський народ має почуття недовіри до позиції російської сторони, яка нескінченно прагне відкласти це питання». «Доти, доки воно відкладатиметься, не зміниться і образ Росії в очах японців, а «партнерські відносини» будуть лише на словах», — підкреслив він.

Окада вважає, що для серйозного розвитку відносин необхідно повністю нормалізувати двосторонні відносини, уклавши мирний договір шляхом остаточного вирішення проблеми приналежності чотирьох островів. «Якщо ми називаємо одне одного партнерами по азійсько-тихоокеанському регіону, то нинішня ситуація, в якій внаслідок невизначеності державних кордонів між нами відсутній мирний договір, є надзвичайно неприродною», — впевнений японський міністр.

Джерело: КЦ

четвер, 24 грудня 2009 р.

"Укртатнафта" заявляє про припинення відвантажень авіапалива і заправлення літаків авіакомпанії Wizz Air

Укртатнафта
"Укртатнафта" заявляє про виключення з числа своїх контрагентів авіакомпанії Wizz Air, а також про припинення відвантаження авіапалива на адресу вищезгаданого авіаперевізника і заправлення літаків даної компанії", - говориться в повідомленні.

"Це обумовлено неприпустимою і навіть неадекватною поведінкою працівників авіакомпанії Wizz Air щодо пасажирів в аеропорті Luton (Лондон), коли не тільки були зігноровані всі професійні норми, але і фактично порушені права людини", - відзначається в повідомленні.

"Укртатнафта" висловлює своє обурення недозволенним поведінкою авіакомпанії Wizz Air, яку не можуть виправдати ніякі форс-мажорні обставини"
, - підкреслюється в прес-релізі.

"Укртатнафта" заявляє про свою принципову громадянську позицію і висловлює протест проти невмотивованих агресивних дій компанії Wizz Air стосовно власних пасажирів", - відзначається в повідомленні.

Кадиров має нести кримінальну відповідальність - Огризко

Володимир Огризко
"Президент" Чечні Рамзан Кадиров має відповісти перед законом за заяви про те, що Росія має перейти в наступ на Україну й ліквідувати її як проблему.
Про це заявив заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони України, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко.
"Заяви "президента" Чечні, як і всі інші такого ж характеру, підпадають під дію кримінального кодексу України", - сказав він, повідомляє передвиборний сайт президента Віктора Ющенка.
Огризко переконаний, що після таких заяв українським правоохоронним органам потрібно ретельно їх вивчити і порушувати кримінальну справу, доводячи її до суду.
"Мене дивує, що, на превеликий жаль, і досі немає жодної офіційної реакції з боку представників Російської Федерації", - обурився він.
Раніше "президент" Чечні Рамзан Кадиров в інтерв'ю "Дейлі Телеґраф" закликав Москву "не панькатися" з такими країнами, як Україна чи Грузія, і "переходити в наступ".
"Грузія, Південна Осетія, Україна - все це буде тривати і тривати. Це якась таємна недуга Росії. Чому ми мусимо постійно страждати, якщо можемо ліквідувати це раз і назавжди?", - заявив він.
"Ми (Росія) велика держава, у нас все є - армія, техніка. Нам необхідно переходити у наступ", - наголосив Кадиров.

Джерело: УП

Різдво з Країною Мрій

19 грудня Країна Мрій гостинно розчинила свої двері для всіх, хто любить щиро святкувати, веселитися та шанує традиції предків. Софія Київська прийняла на своїй території етнічний фестиваль, що вирішив порадувати киян ще й морозної пори.
Зимова Країна Мрій розпочалася на День святого Миколая – в одне з найулюбленіших дитячих свят. Своїх дорослих та маленьких гостей вона зустріла у величному Софійському соборі, де звучали пісні у виконанні хору «Дзвіночок». Після такого урочистого зачину святкування перемістилося до Митрополичих палат – там на діток чекали ляльковий вертеп, «Бурштинова різдвяна шопка», «Бурштиновий Святий Миколай», хороводи та солодкі «миколайчики», а для дорослих було приготовано запашне вино з медом. Після завершення вистави на гостей чекало частування традиційними українськими стравами від «Української родини» Після того були танці під музику старовинних лір та кобз, що ожили в руках музикантів «Хореї Козацької», нікого не лишивши байдужими, а природа зробила до свята найкращий дарунок – намела кучугури снігу!
І це – лише початок, адже попереду ще цілий зимовий місяць зі святами, дивами й казками. Тож чекаємо всіх на «Різдво у світі» 25 грудня о 17 годині на території Національного заповідника «Софія Київська». У цей день відбудеться відкриття різдвяної шопки, а фольклорні гурти «Божичі» та «Хорея Козацька» гратимуть і співатимуть для гостей псалми, канти й колядки.
Після цього Країна Мрій завітає до Софії вже у січні, то ж запрошуємо Вас на зимові святкування!
РІЗДВО У СВІТІ – 25 грудня (п’ятниця), 17:00
РІЗДВО – 8 січня (п’ятниця), 17:00
МАЛАНКА, КОЗА – 13 січня (середа), 17:00
СВЯТОГО ВАСИЛЯ – 15 січня (п’ятниця), 17:00
ВОДОХРЕЩА – 19 січня (вівторок), 19.00
Вхід за квитками на територію Софії Київської.


Джерело: Країна Мрій

Загальні втрати від Голодомору 1932–33 рр становлять 10 мільйонів 63 тисячі осіб, з яких 91,2%, — це українці

Голодомор Геноцид
Ми все пам'ятаємо! Пробачень нікому не буде!

Серед обвинувачуваних у справі про Голодомор 1932–1933 років фігурує ім'я Йосипа Сталіна. Про це заявив голова СБУ Валентин Наливайченко в ефірі 5 каналу.
«І прізвище фігурує, і особисті підписи, і особисті таємні вказівки, і те, як організовувалася і підготовка до здійснення геноциду на нашій території, і сам злочин», — відзначив він.

«Матеріали і звинувачувальний вирок починаються із Сталіна, Молотова, Кагановича і далі три особи, які були в українському партійному керівництві Косіор, Чубар, Постишев», — підкреслив голова СБУ.

За словами Валентина Наливайченка, розслідування у цій справі закінчене. «Доказова база зібрана, налічує 320 томів. Але справа не в кількості томів, а як зібрані свідчення, матеріали, зокрема розсекречені», — заявив він.

Голова СБУ відзначив, що демографічна експертиза, яка залучена до доказової бази, «чітко показує, що загальні втрати мирного населення від голоду-геноциду складають 10 мільйонів 63 тисячі осіб, з яких 91,2%, — це українці».

Крім того, Валентин Наливайченко заявив: «Процес в Україні щодо геноциду на нашій території означає юридично і в міжнародно-правовому вимірюванні те ж, що і Нюрнберзький процес».

Він підкреслив, що ті прізвища і документи, які встановило слідство у цій справі, будуть опубліковані і надані в міжнародні судові інстанції.

Джерело: КЦ

"ПРЕЗИДЕНТ" ЧЕЧНІ ЗАКЛИКАВ ЛІКВІДУВАТИ УКРАЇНУ

Московський холуй Рамзан Кадиров
Московський холуй, марійонетковий президент Чечні Рамзан Кадиров закликав Москву "не панькатися" з такими країнами, як Україна чи Грузія, і "переходити в наступ".

Про це він сказав в інтерв'ю "Дейлі Телеґраф", повідомляє радіо Свобода.
"Грузія, Південна Осетія, Україна - все це буде тривати і тривати. Це якась таємна недуга Росії. Чому ми мусимо постійно страждати, якщо можемо ліквідувати це раз і назавжди? Ми велика держава, у нас все є - армія, техніка. Нам необхідно переходити у наступ", - заявив Кадиров.

Він також звинуватив Захід "у розпалюванні безладу на Північному Кавказі з метою знищити Росію", бо "Кавказ - це головна опора цілісності Росії".

середа, 23 грудня 2009 р.

СВОЛОТА! У Лондоні українців виганяли з літака собаками


Пасажирів скасованого рейсу Wizzair Лондон - Київ виганяли з літака собаками і газом.
Про це заявив один з пасажирів рейсу, повідомляє Travel.ru.

"Спочатку рейс затримали приблизно на три години, тому що вранці аеропорт був закритий і цей літак не прибув вчасно із Східної Європи", - розповів він.

"До полудня польоти поновилися. Ближче до третьої години дня всі пройшли реєстрацію, і пасажирів у звичайному режимі запросили на посадку. Після того як усі розташувалися в літаку, капітан раптом оголосив, що рейс скасовано", - зазначив співрозмовник.

За його словами, причину скасування, а також хто ухвалив таке рішення, капітан не назвав, а обидва аеропорти - лондонський і київський - в цей час працювали.

"З літаком теж все було в порядку, тому що в нього на наших очах зайшли інші пасажири і він полетів у Познань", - заявив пасажир.

За його словами, "Wizzair просто вирішила, що польський рейс їй зараз потрібніше українського, і плювати на те, що наступний рейс до України тільки через кілька днів".

"Спочатку бортпровідники намагалися викурити київських пасажирів із салону, відкривши навстіж двері та влаштувавши протяг. Їм довелося закрити двері після того, як вагітна пасажирка, яка сиділа біля входу почала вимагати припинити знущання", - сказав співрозмовник.

"Зрозумівши, що ніхто з пасажирів літак залишати не збирається, співробітники Wizzair викликали поліцію, яка зайшла в літак із собаками і змусила всіх покинути борт", - зазначив він.

За словами співрозмовника, "для видворення особливо незговірливих пасажирів застосували газовий балончик".

"У результаті пасажири опинилися фактично на вулиці без інформації про те, коли ж вдасться полетіти. Оператор call-центру Wizzair в Україні порекомендував полетіти через 10 днів - 28 грудня, запропонувавши перебронювати квиток", - сказав пасажир.

"На питання про надання готелю та харчування, представник Wіzzair відповів, що такий сервіс буде надано виключно тим пасажирам, які встигли перебронювати свої квитки на 21 грудня", - розповів він.

За його словами, весь "аеропорт Luton був забитий пасажирами скасованих рейсів Wizzair та інших компаній, які спали на підлозі".

Як відомо, раніше 61 пасажир авіакомпанії "Wizzаir" з України застряг в аеропорту Венеції через негоду.
Джерело: УП

вівторок, 22 грудня 2009 р.

ДИКІ МОСКАЛІ. Вісім циркових тигрів і лев померли дорогою до Якутська

welcome to russia


Дорогою на гастролі до Якутська померли вісім індійських тигрів і африканський лев, що належали краснодарському цирку «Мрія», повідомляє РІА Новини. Тварини загинули під час переїзду з Хабаровська, де в цирку відбувся останній виступ.

У якутському місті Нерюнгрі хижаків погодували, а по приїзду до Якутська виявилося, що тигри і лев, що знаходилися в рефрижираторі «Камаза», загинули. За попередніми даними МВС Якутії, смерть наступила від отруєння вихлопними газами, проте в Сахацирку, де повинна була відбутися вистава, стверджують, що причиною загибелі тварин стало у тому числі і переохолодження, оскільки їх перевозили в холодному непровітрюваному контейнері. Також джерело агентства в Сахацирку заявило, що супроводжуючий тварин персонал не виконував своїх обов'язків і «всю дорогу пиячив».

Разом з тиграми і левом також у виставі краснодарського цирку повинна була брати участь гімалайська ведмедиця, вона серйозно постраждала при перевезенні. Її стан оцінюється як дуже важкий.

Джерело: КЦ 

понеділок, 21 грудня 2009 р.

Вибирай: Дід мороз і Міколай

Дід мороз і Міколай

Дітки: - Бородатий дідуган

Не приніс нам ні фіга!



Тато: - Бо добряче він бухнув

І на лавиці заснув!

А допоки він дрімав,

Подарунки хтось украв!


Мораль: Щоб і ти так не влетів,

Українцю, пам’ятай:

Дід Мороз у москалів,

А у наших – Миколай!


Джерело: Інша Література

ГРУЗІЯ. Ще один солдат з російської армії втік до грузинів

кацапське військо
Третій російський солдат попросив політичного притулку в Грузії. Про це повідомляє «Росбалт» з посиланням на грузинську телекомпанію «Імеді».

За даними телекомпанії, військовослужбовець самовільно залишив дислоковану в селі Переві Сачхерського району Грузії російську окупаційну частину. Ця частина розташована на межі з Південною Осетією.

Як мовиться в повідомленні, солдат Віталій Хрипульон попросив у влади Грузії політичного притулку. В даний час він знаходиться в міністерстві у справах біженців і розселення Грузії і розмовляє з його головою Кобою Субеліані. За його словами, причиною втечі стали нестерпні умови служби в російській армії.

Нагадаємо, що в січні з окупаційної частини, дислокованої в Південній Осетії, втік сержант Олександр Глухов. Він також заявляв про «нестерпні умови служби». Глухову був наданий статус біженця, робота і квартира в Тбілісі. У липні його прикладу послідував солдат Дмитро Артем'єв.

Він покинув розташування військової частини Північно-Кавказського військового округу і перейшов на бік Грузії. Статус біженця був наданий і йому, нагадує «Газета.Ru.

Джерело: КЦ

СВЯТО НАБЛИЖАЄТЬСЯ! За Тимошенко і Януковича разом готові проголосувати лише 45%

снайпери
КИЇВ, 21 грудня. (Надія Юрченко - УКРІНФОРМ). За обох лідерів президентських перегонів В.Януковича та Ю.Тимошенко разом на сьогоднішній день готові проголосувати лише 45% населення України. А за місяць до виборів 2004 року свої голоси тодішнім лідерам президенських прегонів готові були віддати 75% населення. Такі дані соціологічних досліджень оприлюднив сьогодні на прес-конференції "Політичні виклики року. Підсумки-2009" експерт Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії МЗС України Олександр Палій, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
"На сьогоднішній день 55% виборців - колосальна кількість людей - не готові голосувати за тих лідерів електоральних симпатій, яких їм постійно нав'язують", - сказав О.Палій.
На його думку, це пояснюється тим, що нинішню політичну кампанію більшість кандидатів у президенти проводять в основному грішми, вона є малоінтелектуальною. "Тобто їм немає чого сказати людям, і вони вважають, що все куплять. Таке ж ставлення у лідерів перегонів і до політичної системи взагалі, і до добору союзників", - вважає експерт.
О.Палій зазначив, що союзники в багатьох політичних лідерів зібрані за меркантильним принципом, тобто в результаті наближення до них вони отримують матеріальні блага, а як тільки лідер випадає з політичної системи, вони перебігаіють в інший табір. Існує також велика залежність багатьох нинішніх кандидатів у президенти від бізнес-зв'язків, які при переході в опозицію просто руйнуються. "Практично всі наші політичні діячі бояться випасти з цієї системи тому, що просто не мають ідеологічних союзників, адже наша політика надзвичайно неідеологічна", - переконаний О.Палій.

Джерело: Майдан

Доктор Хисс визнав, що євреї вирізували в палестинців органи на продаж

жиди
В Ізраїлі колишній глава інституту кримінології доктор Йехуда Хисс визнав, що патологоанатоми цієї установи вирізували органи мертвих палестинців без згоди членів їхніх сімей. Про це пише видання The Guardian.
За словами колишнього директора інституту, ця практика нібито була припинена у 1990-і роки.
Відеоінтерв'ю з Хиссом було записане у 2000 році американським вченим, який вирішив опублікувати його зараз у зв'язку з дипломатичним скандалом між «Ізраїлем» і Швецією.
Напруженість у відносинах двох країн виникала після того, як шведське видання Aftonbladet повідомило, що євреї вбивали палестинців, щоб використовувати їхні внутрішні органи.
Джерело: КЦ 

неділя, 20 грудня 2009 р.

ФОТО. Арійська традиція: стільці в популярному ресторані ЛІДО, Рига, Латвія

Сварга свастика
Сварга свастика

Опудало Дзержинського хочуть повернути на Луб’янську площу, перед будівлею ФСБ

кацапи
Прихильники повернення пам'ятника Дзержинському на Луб'янку зібрали гроші на його реставрацію, повідомляє Відлуння Москви.Про це повідомив Інтерфаксу депутат Держдуми Віктор Ілюхін — він очолює Фонд сприяння стратегічній безпеці. Сьогодні представники Фонду поклали вінки на місце, де стояв пам'ятник — з нагоди «Дня чекіста».

За словами Ілюхіна, «це данина поваги видатній особистості». «Пам'ятник, — стверджує він, — зараз перебуває у поганому стані». Ілюхін нагадав, що цілий ряд політиків будуть звертатися до московської влади з вимогою про повернення Дзержинського на Луб'янку.

Джерело: КЦ

Кругова порука ворогів народу: Справу Лозінського ведуть до розвалу

Справедливість
Рішення про звільнення екс-начальника міліції Голованівська Михайла Ковальського може бути першим кроком до розвалу справи про вбивство Володимира Олійника.

Таку версію озвучили джерела газети "Сегодня" в Генпрокуратурі.

"За якийсь час будуть відпущені під підписку двоє колишніх співробітників Голованівської міліції і екс-прокурор Євген Горбенко", - припускає співрозмовник.

За таких умов після виборів президента, можливо, справа і розвалиться само собою.

Ковальський підозрюється в тому, що разом з екс-нардепом від БЮТ Віктором Лозинським і екс-прокурором Голованівського району Євгеном Горбенком до смерті забили людину.

У Кіровоградській області ходять чутки про те, що протягом останніх місяців родичі Ковальського позичали у друзів гроші. Нібито для того, щоб підкупити слідство і змінити запобіжний захід.

"Нібито фігурувала сума 70 тисяч доларів", - уточнив голова Кіровоградської облорганізації "Свободи" Олександр Ромащенко.

У той же час, за версією мешканців Голованівська, сума могла бути набагато серйознішою.

"Я думаю, що Ковальські могли заплатити в три-чотири рази більше", - каже один із потерпілих від дій Лозинського і його помічників мешканець містечка.

"Коли нардеп був негласним господарем Голованівська, всі його друзі стали мільйонерами", - додав він.

Видання додзвонилося до Ковальського. До телефону підійшов він сам, але відповідати на запитання не захотів: "Йде слідство, які можуть бути розмови?!", - обурився Ковальський і кинув трубку.


Джерело: УП

У м. Миколаєві відкрито адміністративне провадження відносно 24 замовників російськомовної реклами

Ти бачиш сни
державною мовою?


Про це Миколаївське обласне управління у справах захисту прав споживачів письмово повідомило скаржникам — миколаївським волонтерам Громадського руху «Не будь байдужим!».

Ще в листопаді волонтерами Руху було зафіксовано більш ніж 60 порушень мовного законодавства у сфері реклами. Про всі випадки порушень миколаївці повідомляли відповідним контролюючим органам. «Минулого місяця зусиллями небайдужих було здійснено моніторинг зовнішньої реклами в центрі міста. За дуже короткий проміжок часу було виявлено, що кількість російськомовних біг-бордів та лайт-боксів на центральних вулицях обраховується десятками, а то й сотнями. Маючи перші результати перевірок у центрі міста — санкції до порушників, ми розпочинаємо моніторинг спальних районів», — прокоментував перебіг громадської кампанії з дотримання мовного законодавства у сфері реклами волонтер із Миколаєва Володимир.

Аналогічна громадська кампанія триває і в сусідньому Херсоні, де кількість волонтерів, що здійснюють моніторинг зовнішньої реклами на порядок вища від Миколаєва. У Херсоні тривають перевірки замовників російськомовної реклами обласним Управлінням у справах захисту прав споживачів. На окремих порушників відкрито адміністративне провадження. Проводиться роз'яснювальна робота серед фізичних та юридичних осіб, що надають послуги з виготовлення та розміщення реклами. Організатором громадської кампанії виступив всеукраїнський Громадський рух «Не будь байдужим!».

Джерело: Майдан 

35% росіян позитивно ставляться до Сталіна

Кацапня


35% росіян позитивно ставляться до Сталіна, — такі результати опитування громадської думки, проведеного ВЦИОМ, повідомляє Відлуння Москви.

При цьому у 26% жителів країни цей кривавий тиран викликає пошану, у 8% — симпатію, у 3% — захоплення. Тим часом, за останні вісім років подвоїлася кількість росіян, яким Сталін байдужий. Зараз таких 28% респондентів, а в 2001 році їх було 13. При цьому негативно ставляться до Сталіна 25% росіян.

Джерело: КЦ 

четвер, 17 грудня 2009 р.

МЕРЗОТА: Комісія Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЕ) з політичних питань відмовилася схвалити поправку до доповіді про Голодомор 1932-33, що ви

Бидлоеліта
"Всі поправки, що містять слово "геноцид", а також ніякі українські пріоритети по відношенню до інших республік колишнього СРСР, що постраждали з голоду в 30-х роках минулого століття, не пройшли", - повідомив заcтупник голови російської делегації в Асамблеї, перший зампред думського комітету у міжнародних справах Леонід Слуцький.

Слуцький додав, що при цьому комісія ПАРЕ схвалила всі поправки Москви до цієї доповіді.
"Таким чином, всі спроби використовувати цю історичну трагедію для розв'язування антиросійської риторики в Асамблеї провалилися", - відзначив парламентарій.

Він нагадав, що резолюція з питання "масового голоду 1932-1933 років на території колишнього СРСР" буде представлена на січневій сесії ПАРЕ. Доповідачем призначений віце-спікер ПАРЕ Мевлют Чавушоглу, який в кінці листопада відвідав з візитом Москву.
Минулого року в ході весняної сесії ПАРЕ Бюро Асамблеї підтримало пропозицію українською делегацією розглянути тему Голодомору 1930-х років на Україні. Київ планував підготувати документ, в якому містилося б прохання визнати Голодомор геноцидом.

В Україні введено обов’язкове маркування продуктів, що містять ГМО

Без ГМО
Верховна Рада України ввела обов'язкове маркування продукції на вміст або відсутність ГМО в продуктах харчування.
За відповідні зміни в Закон "Про безпеку і якість харчових продуктів" (щодо інформування громадян про наявність в харчових продуктах генетично модифікованих організмів) проголосували 375 народних депутатів.
Згідно законопроекту, на етикетці продукції повинна бути відображена інформація про наявність або відсутність в харчових продуктах генетично модифікованих організмів шляхом проставляння написів "З ГМО" або "Без ГМО" відповідно.
Дія цього Закону не розповсюджується на тютюн і тютюнові вироби і харчові продукти, вироблені для особистого споживання.
Також парламент встановив адміністративну відповідальність (штраф) за надання недостовірній інформації про вміст ГМО в харчових продуктах.
Джерело: Тризуб

Агітація і пропаганда по-українськи

Смерть ворогам
Нещодавно, з ініціативи заступника голови Партії регіонів Анни Герман та одного з лідерів БЮТ Миколи Томенка відбулися парламентські слухання, присвячені стану свободи слова в регіональних ЗМІ.

Невдовзі після цього президент України Віктор Ющенко викликав до себе на нараду генеральних директорів обласних державних телерадіокомпаній, на якій питання вольностей "четвертої влади" розглядалися вже із дзвіниці глави держави.

Не виключено, що згодом ще якась впливова сила чи особа ініціюватимуть чергову нараду, де в центрі уваги будуть вітчизняні ЗМІ.

Може скластися враження, що український політикум перейнявся дійсно важливою для суспільства інформаційною проблематикою. Та насправді усім зрозуміло, що під гаслами захисту свободи слова, кандидати в президенти, їх політичні сили, лише зводять порахунки один з одним, використовуючи в своїх інтересах підконтрольні їм медійні ресурси.

Проте справжні інформаційні проблеми нікуди не ділися. Їх треба невідкладно вирішувати. Можливо найгостріша з них - налагодження системної та цілеспрямованої діяльності держави із роз'яснення внутрішньої та зовнішньої політики як для українців, так і для світової громадськості.
Ця проблема набирає особливої ваги в контексті протидії інформаційній експансії з боку інших держав.

Адже не секрет, що останнім часом посилився інформаційний тиск на Україну з боку основних центрів геополітичного впливу. Європейський Союз через ЗМІ переконує, що Україна ще не готова до повноцінної євроінтеграції.

США настирливо накидають думку про власну ексклюзивність у вирішенні складних міжнародних проблем, які стосуються Української держави. Росія вже давно веде з Україною інформаційну війну на знищення.

Днями міністр закордонних справ України та відомий медіамагнат Петро Порошенко змушений був визнати, що "у світовому інформаційному просторі спостерігається значна кількість упереджених і негативних щодо України повідомлень і коментарів, що зачіпають найрізноманітніші аспекти політичного, економічного, соціально-гуманітарного життя українського суспільства".

Міністр підкреслив, що часто можна спостерігати, коли такі коментарі стосовно України надаються цілеспрямовано, відповідно до певного розробленого сценарію і послідовності. Порошенко наголосив, що "за всім цим стоять свідомі спроби маніпулювання думкою українців, суспільством і політиками".

Іншими словами, все очевиднішою стає потреба у "реабілітації" дискредитованої у минулому, але наразі актуальної як ніколи практики державної агітації та пропаганди.

Захопившись впровадженням в Україні стандартів ліберальної демократії, ми якось не помітили тих кардинальних змін у геополітичній архітектурі, які вимагають якісно нових підходів до державного управління, особливо в інформаційно-гуманітарній сфері.

Тим часом сьогодення та міжнародний досвід вказують, що "агітація і пропаганда" стали невід'ємною складовою політики провідних країн світу.

Ось лише кілька прикладів.
У США при Міністерстві оборони успішно діє державна структура - "підрозділ стратегічних комунікацій", мета якого "завойовувати розум і серце" своїх громадян та людей, що проживають за межами цієї країни.

Під такі комунікації підпадає все - від зв'язків з громадськістю до народної дипломатії та інформаційних операцій.

Лише в 2009 році з федерального бюджету США для утримання цього підрозділу було виділено 4,7 мільярдів доларів, з них 547 мільйонів - на зв'язки з громадськістю.
Пропагандою по-американськи займаються 27 тисяч чоловік. У творчому багажі цього відомства блискучі медійні кампанії з вербування вояків до армії США, підготовка відео сюжетів, прес-релізів і радіоінтерв'ю відповідного ідеологічного спрямування, яке Міноборони розсилає для публікації і трансляції на телебаченні та радіо під маркою оригінальних репортажів, без будь-якого згадування про Пентагон.

Не має потреби детально зупинятися на досвіді Росії, інформаційний ресурс якої вже давно перетворено на потужну агітаційно-пропагандистську машину Кремля.

Чого лише варті численні російські фільми та серіали, які заповнили кіно- і телеекрани країн пострадянського простору, що нав'язують кремлівський "правильний" погляд на життя.

Згадаймо також про телеканал Russia Today, який охоплює супутниковим мовленням територію практично усіх континентів, доступний у мережах кабельного телебачення у більшості країн Європи.

Професійні журналісти із сучасних телестудій доброю англійською мовою несуть у широкі маси новини, коментарі, аналітику, подані, звичайно, у вигідному для Росії світлі.

Повідомлень про вбивства російських правозахисників та журналістів, розгін демонстрацій опозиції, вибухи на шахтах чи дебоші неонацистів ви там не побачите.

Навіть у часи кризи Китай виділив з держбюджету 6 мільярдів доларів США на створення та розповсюдження іноземними мовами телерадіопрограм прокитайського змісту у країнах світу.

У Франції для налагодження державної пропаганди засновано спеціальний телеканал France 24, international news 24/7. Французький уряд впевнений, що через цей канал світ побачить "увесь блиск Франції".

Аналогічний проект підтримує емірат Персидської затоки Катар, який фінансує відомий новинний багатомовний канал al-Jazira. Катарці вважають телевізійний ринок надто важливим, аби відати його на відкуп чужинцям.

Такий крок розглядається як відповідь на арабомовні канали al-Hurra и Radio Sawa, що їх утримують США.

У Німеччині питанням інформування населення займається відомство Федерального уряду з питань роботи зі ЗМІ, загальна чисельність якого складає 500 осіб, а загальний бюджет на інформаційні цілі - 20 мільйонів євро.

Для України можливо більш повчальним стане досвід Республіки Ізраїль. Впродовж багатьох років ця держава бореться за право власного існування у ворожому оточенні. І саме сьогодні, коли у світі все більше відгонить порохом, Ізраїль повертається до практики державної агітації і пропаганди.

При цьому, нагадаємо загальновідомий факт, що євреї відчувають історичну небезпеку і потребу найперше діяти, а не говорити.

Так, у травні 2009 року за пропозицією прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаніягу створено Міністерство у справах пропаганди та діаспори з відповідними структурою, функціями, бюджетом та повноваженнями для проведення широкої роз'яснювальної роботи як всередині країни, так і за кордоном.

Потреба у його створенні з особливою гостротою постала після другої ліванської війни та операції "Литий свинець". Ізраїльтяни зрозуміли, що існуюча система інформаційної політики неефективна.

Було вирішено сконцентрувати раніше розпорошені по різних місцях інформаційні структури в рамках окремого міністерства, включивши до його складу прес-службу при міністерстві глави уряду, урядове бюро преси, урядове бюро рекламних публікацій, управління телерадіомовлення, а також різні служби по лінії зв'язків з єврейською діаспорою.

Міністерство налагодило механізми співпраці з МЗС, Міноборони, розвідувальною службою "Моссад", численними неурядовими організаціями. Отже фактично створено "єдиний фронт" ізраїльської пропаганди.

Один цікавий штрих. Ізраїльський уряд у 2009 році оголосив набір добровольців до "армії" блогерів, які крім івриту володіють іноземними мовами, для участі у "роз'яснювальній" кампанії в антисемітських блогах і форумах в інтересах Ізраїлю.

Тільки у перші дні на цей заклик відгукнулося більше тисячі єврейських патріотів.
Отож, настав час усвідомити, що українці не мають іншої альтернативи, аніж гідно й адекватно відповідати на інформаційні виклики сучасності. Хто б завтра не прийшов до влади, він буде змушений займатися державною пропагандою та агітацією, якби її не називали - "стратегічними комунікаціями" чи "роз'яснювальною роботою".

Бо лише так в умовах глобальних інформаційних війн можна відстоювати власні національні інтереси.

Ігор Радзієвський, Богдан Червак, спеціально для УП

середа, 16 грудня 2009 р.

Кремль підготував «правову» основу для нападу на Україну: Мєдвєдєву дозволили розпоряджатися армією за межами Росії

На сцені збоку стоїть рояль "Стенвей". На ньому лежать шпроти. 
Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. 
Над ними герб висить національний. На гербі зображено ведмедя. 
В одній руці у ведмідя молоток, а в другій - балалайка. 
Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.
Президент РФ отримав право ухвалювати рішення про оперативне використання за межами території Росії формувань Збройних сил РФ. Відповідні пропозиції Президента РФ Дмитра Мєдвєдєва підтримала сьогодні Рада Федерації РФ. Підтримка цієї пропозиції надасть Президенту РФ можливість не звертатися у Раду Федерації з кожного конкретного випадку оперативного використовування формувань Збройних сил за межами Росії.

8 грудня Д.Мєдвєдєв вніс у Раду Федерації РФ пропозицію щодо надання главі держави можливості оперативно використовувати війська за межами Росії. 9 листопада Д.Мєдвєдєв підписав закон «Про внесення змін до закону «Про оборону», що визначає порядок використання Збройних сил РФ за кордоном. Закон було прийнято Державною думою РФ 23 жовтня 2009 року і схвалений Радою федерації 30 жовтня 2009 року.
Документом передбачено, що формування Збройних сил РФ можуть оперативно використовуватися за межами Росії для розв’язання таких задач: відбиття нападу на Збройні сили РФ або інші війська, дислоковані за межами території Росії; відбиття або запобігання агресії проти іншої держави; захист громадян РФ за кордоном; боротьба з піратством і з метою забезпечення безпеки судноплавства.
5 листопада Д.МЕДВЕДЄВ заявив, що закон про використовування армії за межами країни застосовуватиметься лише у разі крайньої необхідності».
Джерело: Тризуб

Де ж похований Генерал Роман Шухевич?

Генерал Роман Шухевич
Чи може архів Служби безпеки України допомогти дослідникам установити могилу командувача УПА ?

Упродовж 1991—2007 років до Служби безпеки України надійшли десятки запитів та звернень від політичних та громадських діячів і родини Головного командира УПА з проханням надати інформацію про місце поховання Романа Шухевича. Однак документів про те, що вчинили з тілом Шухевича, виявити не вдалося. Адже від 13–томної оперативно–розшукової справи МГБ на нього, де вони могли б зберігатись, лишився один том, решту знищили. Перше розслідування щодо місця поховання генерал–хорунжого СБ організувала на початку 1990–х років, за часів головування Євгена Марчука. Виявилося, що комендант УМГБ Львівської області Климчук, який займався похованням тіл убитих учасників ОУН(б), помер у 1991 році. Інші опитані колишні співробітники УМГБ Львівської області про поховання Шухевича нічого не знали або мовчали. Розкопки на території Управління СБУ у Львівській області результатів не дали.

Розповідь чекіста

Лише у 2004 році радник голови СБУ Олександр Гнап (також учасник боротьби з підпіллям ОУН і УПА) повідомив, що старенький ветеран органів держбезпеки УРСР погодився дати свідчення про події тих років. Він назвав себе учасником спеціальної таємної операції МГБ УРСР зі знищення тіла Романа Шухевича. Це був колишній старший оперуповноважений управління 2–Н МГБ УРСР старший лейтенант Олександр Болдін (1915 року народження). Його свідчення знято на відеокамеру. Як розповів Болдін, після операції 5 березня 1950 року тіло Шухевича доставили з Білогорщі у Львів. Там воно перебувало до 9 березня.

«Пам’ятаю, як нас, групу оперативних працівників Управління 2–Н МГБ УРСР, зібрав заступник начальника цього Управління полковник Іван Кирилович Шорубалка і поставив перед нами завдання: вивезти Шухевича за межі Західної України і конспіративно спалити його тіло», — розповідав Олександр Болдін. За його словами, полковник Шорубалка радився з підлеглими, де краще це зробити. На той час єдина добре впорядкована дорога була в напрямку Львів—Рівне—Житомир—Київ, тому спершу вирішили їхати цією дорогою на Житомирщину. Утім досвідчений полковник запропонував вивезти тіло на територію Хмельницької області, в напрямку Кам’янця–Подільського.

Готувати групу оперативників до поїздки доручили полковнику Кагановичу. Крім «оперів», до справи залучили чотирьох військовослужбовців десятого полку внутрішніх військ МГБ УССР. Їхали на вантажівці, з накритим брезентом кузовом. У кузов наклали відповідну кількість дров і бочку з бензином. Туди ж мали покласти мертвого Романа Шухевича, загорнутого в тканину. Болдін розповів, що, крім нього, до складу групи входили: майор Іван Підтепа (заступник начальника першого відділення Управління 2–Н МГБ УРСР, у березні 1954–го переведений із МГБ у МВД УРСР, помер, похований у Києві); капітан Василь Педченко (старший оперуповноважений Управління 2–Н, помер і похований у 1993 році в Маріуполі); старший лейтенант Григорій Конопльов (старший оперуповноважений, у 1954 році переведений в органи міліції). Водієм легкового авто ГАЗ–67, на якому виїхала група попереду вантажівки, призначили старшину Петра Пономаренка (помер і похований у Києві).

Місце в пам’яті

За словами Болдіна, перед виїздом зі Львова з групою зустрівся представник МГБ СССР генерал–лейтенант Павло Судоплатов, а також заступник міністра держбезпеки УРСР генерал–лейтенант Віктор Дроздов. У той час у Львові, в оперативній групі МГБ УРСР перебував і тодішній міністр державної безпеки УССР генерал–лейтенант Ковальчук. Болдін наголошував, що «рішення про операцію приймали ці керівники».

Це було 9 березня 1950 року. Болдін розповів, що вже після виїзду зі Львова вирішили їхати в напрямку Тернопіль — райцентр Великі Бірки — Скалат — Гримайлів і Скала–Подільська, перетнути річку Збруч і виїхати на її лівий берег. «Потрібно було підшукати конспіративне місце, щоб запобігти увазі сторонніх людей, — пояснював «опер». — Переїхавши Збруч, група і вантажівка з військовослужбовцями повернули ліворуч і виїхали на окраїну молодого ліска, де й вирішили почати кремацію тіла Шухевича. Усю фізичну роботу з розвантажування дров і виносу з машини тіла здійснили військовослужбовці». Тіло поклали на велику купу дров, политих бензином. Оперативники в цей час пильнували, аби «дійство» не побачили сторонні люди. Усе тривало, за словами старенького «опера», години зо дві. Коли вогонь погас і попелище захололо, золу змели на брезент, знесли вниз до Збруча і з мосту кинули в річку. Збруч тоді, мовляв, розлився широко, і з місця кремації виднівся бурхливий потік річки.

Болдін розповів, що вони з Олександром Гнапом розшукали те місце. Мовляв, Гнап дуже наполягав та ще й територію добре знав. Наприкінці березня 2002 року вони вдвох установили на місці спалення хрест, на якому написали роки народження і смерті Романа Шухевича.
Керівництво СБУ у кінці 2004 р. повідомило цю інформацію одному з відомих українських політиків, який постійно цікавився місцем поховання Шухевича — Василю Червонію. Далі ця не до кінця перевірена інформація поширилася у пресі. У 2005 році в ЗМІ повідомили про встановлення пам’ятного хреста та перше відзначення у Гукові роковин із дня смерті Романа Шухевича. Чимало людей повірили, що документи СБУ підтверджують поховання Шухевича біля села Гуків. Деякі мешканці села Гуків навіть почали говорити, що знали про спецоперацію МГБ, лише боялися і мовчали.

Множина «спецоперацій»

Однак, окрім свідчень Болдіна, ніяких документальних підтверджень версія про місце поховання Шухевича не має. Відшукати документи, які на 100 відсотків підтвердили б інформацію Болдіна, в архіві СБ не вдалося. Автор цієї статті влітку 2004 року за завданням керівництва архіву СБУ розшукував документи, які могли б висвітлити питання про знищення тіла Головного командира УПА Романа Шухевича. Виявилося, що збереглися документи про обставини спецоперації 5 березня 1950 року. Однак інформації про знищення тіла в них не виявилося. Тоді автор вирішив пошукати інформацію про можливе нагородження учасників розшуку Шухевича керівництвом МГБ УССР: можливо, хтось із них міг бути задіяним у знищенні його тіла.

Після тривалого розшуку у фонді наказів МГБ УРСР (№ 9) архіву СБ разом із трьома наказами МГБ УРСР №№ 0066–0068 від 16 березня 1950 року про заохочення співробітників МГБ УССР та УМГБ Львівської області — учасників розшуку та ліквідації Романа Шухевича, було виявлено підписаний того ж дня наказ № 0069 «Про заохочення співробітників Управління 2–Н МГБ УССР та військовослужбовців 8–ї стрілецької роти 10–го стрілецького полку внутрішніх військ МГБ Українського округу» за виконання якогось особливо важливого завдання.

У наказі, підписаному тодішнім міністром Миколою Ковальчуком, не вказується, за що саме заохочуються співробітники та військовослужбовці, однак співставлення змісту заяви Болдіна, інших трьох указаних наказів та документів про операцію у Білогорщі дає підстави вважати, що наказ № 0069 стосується саме подальших дій із тілом Шухевича. У ньому йдеться про виконання невідомого спецзавдання МГБ УССР трьома оперативними співробітниками — Кагановичем А. Г., Болдіним О. І. та Конопльовим Г. І., одним сержантом і шістьма рядовими військовослужбовцями 8–ї стрілецької роти 10–го полку внутрішніх військ МГБ Українського округу, а також двома водіями Автобази МГБ УССР.

Не все втрачено

Між свідченнями Болдіна і змістом наказів є розбіжності. Зокрема, у наказі № 0069 не вказано названих Болдіним Подтепу, Педченка та водія Пономаренка. Окрім того, Болдін свідчить про чотирьох оперпрацівників, чотирьох солдатів і одного водія (імовірно, вважав несуттєвим наявність водія машини, на якій їхали солдати). Під час розшуку автор дійшов висновку, що необхідно спробувати розшукати матеріали про знищення тіл інших керівників підпілля ОУН(б) і УПА, щоб з’ясувати, чи має під собою заява Болдіна якість підстави, і чи чекісти дійсно здійснювали такі секретні спецоперації.

Після ретельної перевірки наказів МГБ УРСР за 1950 рік автор виявив аналогічний до документа про заохочення О.Болдіна наказ МГБ № 00298 від 22 липня 1950 року, у якому за успішне виконання невідомого спеціального доручення МГБ УРСР премійовано 4 оперробітників (в т. ч. згаданих О. Болдіним Педченка В. І., Подтепу О. Х, а також водія Пономаренка П. М.), одного сержанта і 6 військовослужбовців внутрішніх військ МГБ Українського округу тієї ж самої 8–ї стрілецької роти 10–го полку ВВ МГБ Українського округу. У результаті перегляду оперативно–розшукової справи на члена Проводу ОУН Романа Кравчука — «Петра» виявилося, що 4 липня 1950 р. співробітники МГБ УССР дійсно убили в Бережанському районі Тернопільської області керівника одного з проводів ОУН(б), якого впізнали заарештовані підпільники як керівника крайового проводу ОУН(б) на західноукраїнських землях Романа Кравчука — «Максима». І лише через кілька місяців, у серпні–жовтні 1950 р., чекісти встановили, що загинув не він, а один із провідників підпілля на Бережанщині, зовні дуже схожий на Кравчука.

Останнє посмертне фото Генерала Романа Шухевича
Ще не знаючи цього, чекісти вивезли його тіло за межі Західної України — на територію Житомирщини та потай спалили в лісі. Попіл зібрали, рештки кісток подрібнили і розвіяли у полі. Про це зберігся відповідний акт, підписаний виконавцями операції. Отже, радянські спецслужби справді використовували такі методи. Крім того, прізвища учасників спецоперації та осіб, нагороджених наказом міністра М. Ковальчука від 22 липня 1950 р., повністю збігаються.

Можна з великою ймовірністю припустити, що високі посадовці МГБ УССР давали доручення знищувати тіла убитих керівників ОУН(б) приблизно у такий же спосіб, як свідчить Болдін. Але де тепер шукати документальні підтвердження, що саме так учинили з Романом Шухевичем, і як дізнатися, де ж він насправді похований? У київському архіві СБУ їх немає, а тому питання залишається відкритим. Можливо, що документи можуть зберігатися у Центральному архіві ФСБ Російської Федерації, оскільки участь в організації розшуку Шухевича брав начальник 4 управління МГБ СРСР генерал–лейтенант Павло Судоплатов.

Олександр ІЩУК, начальник Центру вивчення документів з історії визвольного руху галузевого державного архіву СБУ


Джерело: Сварга