Можливо на Ставропіллі знищене найбільше в світі газосховище

Підрив

За неофіційною інформацією одночасно із знищенням двох військових баз в Ульяновську, було також знищене найбільше в світі підземне газосховище, розташоване в Ставропільському краї, РФ.

«Почерк» подій дивно нагадує знищення раніше цього року Саяно-Шушенської ГЕС в Росії з одночасним знищенням у той самий день великого лігва банди «міліціонери» на території ІК.

На підставі внутрішньої інформації повідомляє добре обізнане джерело агентства російських новин:

«П'ятниця 13 — стала в Росії днем катастроф. Удару завдано по стратегічних об'єктах, дуже чутливих точках.

Головною темою випусків новин ЗМІ стали незрозумілі пожежі на військових складах Ульяновська: вже повідомляють про десятки загиблих, сильне задимлення міста з можливими витоками хімічних боєприпасів (населення міста вдягло марлеві пов'язки і в кранах раптом пропала вода).

Це серйозна (а можливо і дуже серйозна) надзвичайна подія державного масштабу, особливо, якщо на складах дійсно були хімічні боєприпаси. Проте подія в Ульяновську — це далеко не найголовніше з того, що сталося в п'ятницю, 13-го листопада 2009-го.

Як повідомляють наші джерела в Ставропіллі, відбулася глобальна аварія на найбільшому у світі Північно-Ставропольському підземному газосховищі в районі селища Різдвяний. Район оточений військами, і будь-яка інформація звідти блокується, а на випадок витоків — у телевізор запущений сюжет про невелику пожежу на газогоні в цьому районі, яку нібито вже загасили.

Однак про «невелику» пожежу не може бути й мови бо тільки стовп вогню, видимий здалеку очевидцями, на їхню думку, сягає висоти у 200–300 метрів і іноді нагадує грибоподібну хмару після ядерного вибуху(відео).

Про масштаби і наслідки події легко можна судити хоча б із масштабів об'єкта, що зазнав катастрофи. Ця катастрофа серйозніша, ніж військові склади, з технологічних наслідків, але в першу чергу з політичних.

Найбільше у світі Північно-Ставропольське ПСГ регулює сезонну нерівномірність поставок, забезпечує газопостачання споживачів Південного федерального округу, республік Закавказзя, України і надійність експортних поставок.

Про обсяг газу, який знаходиться там, ніде офіційно не повідомляється, і це говорить про крайню важливість об'єкта. Оцінювати його можна більш ніж приблизно, але, швидше за все, обчислюється десятками мільярдів кубометрів. Тобто, мова йде про стратегічно і політично важливий об'єкт.

Відомо, що в результаті інтенсивного закачування на ПГС (підземному газовому сховищі) утворився незвичайний для несучих шарів газодинамический режим, наслідком чого стали серйозні деформації поверхні, зафіксовані в результаті геодезичних режимних спостережень вже за період з 1975 по 1990 роки.

Далі, коли газ з родовища стали знов відбирати, ситуація ще більше погіршилася. Некеровані перетікання газу, що вводиться під тиском, в поєднанні з наявністю газопроникних грунтів викликали повсюдні тріщини і розломи породи, тому, коли газ з часом стали з родовища відбирати — над ним стали множиться спонтанні провали грунту, що супроводжуються проривами газу на поверхню. Але, як і у випадку з Саяно-Шушенською ГЕС, в період «приватизації» було не до цього. Тобто об'єкт був украй вразливий.

А зараз на ПСГ сталася якась масштабна катастрофа і зовсім незрозуміло ні що там відбувається на поверхні (районі блокований), ні тим більше на глибині кілометра (орієнтовна глибина газоносних пластів). Зате цілком зрозумілим стає інше.

Газ — це такий товар, який не можна злити як нафту у відро і чекати, коли на нього буде відповідна ціна. Таким «відром» в якійсь мірі є газосховища. Тому будь-яке газосховище — це ключовий вузол транспортної магістралі, в який можна закачати частину газу для регулювання сезонних або технічних коливань потоку (наприклад, коли з тих чи інших причин відключає один з споживачів, надлишок газу закачують в газосховище).

Але Північно-Ставропільське ПСГ — це вже не просто вузол. Це вузол колосальних розмірів, найбільший на планеті. Він регулює потік газу на Кавказ, до Туреччини, в Європу і на весь Південь Росії. Відповідно споживачами цього вузла є вже не окремі заводи і газові компанії, а цілі країни. Наприклад, коли в період минулорічної газової війни з Києвом Україна була відключена від труби, газ з Уренгоя просто закачувався у Північно-Ставропільське ПСГ.

Свого часу в Україні існувала думка, що припинити поставки газу по її транзитних трубопроводах Росія не зможе, тому що їй не буде куди подіти видобутий газ. Про це кулуарно йшлося в уряді України. Там виходили з відомих оцінок обсягів російських ПСГ.

Проте, як виявилося, вони помилялися, виходячи з цих оцінок. Про те, що Росії нікуди подіти газ навіть сказав Ющенко в інтерв'ю одній із західних телекомпаній. Тому для українського уряду Юлії Тимошенко виявилося дуже неприємним відкриттям, коли постачання газу в трубопровід припинилися.

Обсягів російських ПСГ виявилося достатньо, щоб прийняти видобутий газ, що не пішов до українського трубопроводу. Розрахунок українських політиків виявився невірним, і Тимошенко довелося їхати до Москви на уклін. Головну роль у прийманні обсягів, які не пішли до Європи,зіграло саме Північно-Ставропільське ПСГ. Невипадково, мабуть, його ємність приховується.

Тепер же ж, якщо це ПГС тимчасово чи назавжди або частково перестане працювати, газ, що добувається на Уренгої, треба буде або постачати в Україну на умовах України (аж до безкоштовних поставок), щоб не перекривати свердловини газовидобутку (що дорого, не робиться швидко й іноді призводить до її ліквідації), або — палити смолоскипами прямо на Уренгої, бо іншого шляху утилізації газу немає.

Дивний збіг — дивна дата п'ятниця 13-е, та ще дві катастрофи, та на наступний день після президентського послання? Або дуже погані знаки для російського керівництва з самого Неба, або, хтось дуже, дуже серйозно старається. Та й Чечня недалеко. Дуже дивний збіг ».

Джерело: КЦ