 |
| Зрадникам - Смерть! |
Яка в біса Конституція?! Ти де живеш? Тобі ще щось незрозуміло? Пояснити? Ти гадав, що в Україні ще не стався державний переворот? Що в ній, хай там як, ще діють маленькі обмеження? Що в нової команди проффесіоналів залишилися бодай якісь стримувальні центри? Ти наївний. Або дурень. Або, користуючись новою офіційною термінологією, лох.
Не ображайся, я сам такий. Я теж не вірив до кінця, доки не дізнався свіженьку новину: Янукович продовжив перебування Чорноморського флоту Росії в Криму ще щонайменше на чверть століття.
Ну то й що, що існування іноземної військової бази на території України суперечить Основному Закону? Хто його читав?
Тут розумники гадали на кавовій гущі, що запропонує новий «гарант» (відтепер це слово можна писати тільки в лапках) своїм спонсорам в обмін на зниження цін на газ: газотранспортну систему, авіабудівну галузь, ще якісь ласі шматочки під приватизацію – підприємства, НПЗ... Нікому з вітчизняних, із дозволу сказати, аналітиків на думку не могло спасти, що цей хлопець так легко й невимушено торгуватиме національною безпекою. Не тому, що аналітики погані: не можна аналізувати те, що не підкоряється жодним правилам. Тепер я знаю: він не лише нічого не соромиться, а й нічого не боїться.
А ось це вже помилка. Боятися треба. Україна, як відомо, не Росія. Тут, слава тобі, Господи, залишилося чимало людей, які не згодні подарувати узурпаторові зазіхання на свою гідність і свою мрію про незалежну, вільну й сучасну Україну. Їхнє терпіння можна випробовувати певний час, але не безмежно. Своєю ведмежою грацією президент може спровокувати їх на спротив, порівняно з яким Майдан здасться нинішнім тріумфаторам квіточками.
Мене особисто не цікавить мотивація Януковича. Якраз я не схильний вважати його зрадником. Зрада – це коли ти брав на себе якісь зобов’язання, а потім від них підступно відмовився. Цей же ж пан нічого нікому серйозно не обіцяв, якщо не брати до уваги ритуальних слів, які він був змушений промовити, тримаючи руку на Пересопницькому Євангелії. Порівняно з тими давніми домовленостями, під які в нього інвестував правлячий режим сусідньої країни, це такі дрібниці! Можна вважати, що він їх уже відпрацював, а це ж іще не кінець...
Те, що сьогодні сталося, авіаційною мовою можна кваліфікувати як point of no return, точка неповернення. Відтепер усі події мають відбуватися ще швидше. Я не переконаний, що наше суспільство з його дещо атрофованими м’язами здатне продемонструвати дону всіх донів той потужний спротив, на який він насправді заслуговує. Але навіть окремі вияви непокори, на які ми спроможемося, змусять біло-блакитних почати закручувати гайки – просто тому, що іншого способу дій вони не розуміють і не уявляють. Це означає, що репресії проти ЗМІ та окремих громадян не за горами. Нинішній владі мало тієї ненависті до себе, яку вона вже виплекала в частині своїх громадян.
Вона збільшуватиме кількість зла, водночас позбавляючись підтримки несвідомого обивателя, який уже усвідомлює, що його надурили. Ніякого покращення життя не видно й не передбачається, а всі заходи останніх тижнів спрямовані на задоволення апетиту лічених людей – як у країні, так і за її межами. Ну й на кого вони розраховують спертися? Нехай згадають прецеденти різних країн і різної давнини, коли узурпатори ледве встигали на останній вечірній літак, хоча ще вранці розраховували царювати вічно.
Хай не вважають мої слова закликом до повалення існуючого державного устрою. Я не закликаю, я лише передрікаю неминуче – те, що має статися незалежно від чиєїсь волі. Деякі особистості можуть лише дещо стримати або суттєво пришвидшити події. Тим більше що фактом порушення Конституції президент уже de facto поставив себе поза законом, і намагання його позбавитися не можна вважати протиправними діями.
А тепер головне. Коли невдовзі вигнані лідери нинішнього режиму шукатимуть – і, цілком очевидно, знайдуть – порятунок за межами нашої країни (найімовірніше, на Сході), не обійтися без другого кроку. Перед усеукраїнським трибуналом мають постати всі ті, хто своїми діями чи бездіяльністю сприяв злочинам проти держави, забезпечував їхню юридичну, організаційну, пропагандистську підтримку. Я хотів би, щоби в усіх поплічників лідера вже сьогодні боліла голова. Хай знають, що є вчинки, які не передбачають строку давності.
Це все без емоцій. Вони звикли рахувати. Нехай порахують.
Не ображайся, я сам такий. Я теж не вірив до кінця, доки не дізнався свіженьку новину: Янукович продовжив перебування Чорноморського флоту Росії в Криму ще щонайменше на чверть століття.
Ну то й що, що існування іноземної військової бази на території України суперечить Основному Закону? Хто його читав?
Тут розумники гадали на кавовій гущі, що запропонує новий «гарант» (відтепер це слово можна писати тільки в лапках) своїм спонсорам в обмін на зниження цін на газ: газотранспортну систему, авіабудівну галузь, ще якісь ласі шматочки під приватизацію – підприємства, НПЗ... Нікому з вітчизняних, із дозволу сказати, аналітиків на думку не могло спасти, що цей хлопець так легко й невимушено торгуватиме національною безпекою. Не тому, що аналітики погані: не можна аналізувати те, що не підкоряється жодним правилам. Тепер я знаю: він не лише нічого не соромиться, а й нічого не боїться.
А ось це вже помилка. Боятися треба. Україна, як відомо, не Росія. Тут, слава тобі, Господи, залишилося чимало людей, які не згодні подарувати узурпаторові зазіхання на свою гідність і свою мрію про незалежну, вільну й сучасну Україну. Їхнє терпіння можна випробовувати певний час, але не безмежно. Своєю ведмежою грацією президент може спровокувати їх на спротив, порівняно з яким Майдан здасться нинішнім тріумфаторам квіточками.
Мене особисто не цікавить мотивація Януковича. Якраз я не схильний вважати його зрадником. Зрада – це коли ти брав на себе якісь зобов’язання, а потім від них підступно відмовився. Цей же ж пан нічого нікому серйозно не обіцяв, якщо не брати до уваги ритуальних слів, які він був змушений промовити, тримаючи руку на Пересопницькому Євангелії. Порівняно з тими давніми домовленостями, під які в нього інвестував правлячий режим сусідньої країни, це такі дрібниці! Можна вважати, що він їх уже відпрацював, а це ж іще не кінець...
Те, що сьогодні сталося, авіаційною мовою можна кваліфікувати як point of no return, точка неповернення. Відтепер усі події мають відбуватися ще швидше. Я не переконаний, що наше суспільство з його дещо атрофованими м’язами здатне продемонструвати дону всіх донів той потужний спротив, на який він насправді заслуговує. Але навіть окремі вияви непокори, на які ми спроможемося, змусять біло-блакитних почати закручувати гайки – просто тому, що іншого способу дій вони не розуміють і не уявляють. Це означає, що репресії проти ЗМІ та окремих громадян не за горами. Нинішній владі мало тієї ненависті до себе, яку вона вже виплекала в частині своїх громадян.
Вона збільшуватиме кількість зла, водночас позбавляючись підтримки несвідомого обивателя, який уже усвідомлює, що його надурили. Ніякого покращення життя не видно й не передбачається, а всі заходи останніх тижнів спрямовані на задоволення апетиту лічених людей – як у країні, так і за її межами. Ну й на кого вони розраховують спертися? Нехай згадають прецеденти різних країн і різної давнини, коли узурпатори ледве встигали на останній вечірній літак, хоча ще вранці розраховували царювати вічно.
Хай не вважають мої слова закликом до повалення існуючого державного устрою. Я не закликаю, я лише передрікаю неминуче – те, що має статися незалежно від чиєїсь волі. Деякі особистості можуть лише дещо стримати або суттєво пришвидшити події. Тим більше що фактом порушення Конституції президент уже de facto поставив себе поза законом, і намагання його позбавитися не можна вважати протиправними діями.
А тепер головне. Коли невдовзі вигнані лідери нинішнього режиму шукатимуть – і, цілком очевидно, знайдуть – порятунок за межами нашої країни (найімовірніше, на Сході), не обійтися без другого кроку. Перед усеукраїнським трибуналом мають постати всі ті, хто своїми діями чи бездіяльністю сприяв злочинам проти держави, забезпечував їхню юридичну, організаційну, пропагандистську підтримку. Я хотів би, щоби в усіх поплічників лідера вже сьогодні боліла голова. Хай знають, що є вчинки, які не передбачають строку давності.
Це все без емоцій. Вони звикли рахувати. Нехай порахують.
Джерело: Народний Оглядач
2 коментарі:
Пане Юрію, підтримую та повністю розділяю Вашу думку!!! Respect to the author!!!
Абсолютно і беззастережно згоден. Ця продажна, зрадницька, українофобська влада мусить бути знищена, і цього разу остаточно.Досить з ними панькатися, а "треба вигострить сорику та заходиться вже будить" золотую волю.
Дописати коментар