четвер, 8 липня 2010 р.

ДЕКЛАРАЦІЯ християнських Церков України „Про негативне ставлення до гріха гомосексуалізму, його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)”

Від імені очолюваних нами християнських Церков, які входять до Наради представників християнських Церков України, з метою засвідчити засновану на Слові Божому – Біблії та принципах християнської моралі спільну позицію християнських Церков України щодо гріха гомосексуалізму, проблеми його пропагування в суспільстві та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств), декларуємо наступне:

1. Людина створена Богом і наділена Творцем як правами, так і обов’язками, які тісно взаємопов’язані та покликані спрямовувати людину до добра і застерігати від зла. Кожна людина має свободу в своїх діях, але ця свобода сполучена з відповідальністю за наслідки дій. Ніхто не повинен використовувати свободу з метою творити і поширювати зло.
2. Життя – дар від Бога, який має визначену мету: довершуватися у добрі через виконання заповіді „Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю… люби ближнього свого як самого себе” (Мф. 22:37,39). Тому людина не повинна вважати власне тіло, своє життя у різних його проявах, а також взаємовідносини з іншими людьми предметами приватної власності, якими можна розпоряджатися як завгодно. Власне тіло, життя у різних його проявах, взаємовідносини з іншими людьми, суспільство і його інституції не повинні розглядатися тільки як інструменти для отримання задоволення або використовуватися для розповсюдження зла.
3. Бог створив людину як чоловіка й жінку, благословивши їх єднатися у сім’ю (Бут. 1:27-28). Сім’я (родина) є основою суспільства, має на меті збереження дару любові, народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі.
4. Одним з елементів сімейного життя є сексуальні відносини, як вияв любові між чоловіком і жінкою та спосіб продовження людського роду. Сексуальні відносини не можуть бути безвідповідальними та не повинні розцінюватися тільки як спосіб задовольнити свої пожадливості.
Священне Писання однозначно свідчить, що сексуальні відносини між представниками однієї статі протиприродні та є гріхом: „Не лягай з чоловіком, як з жінкою: це мерзота” (Лев. 18:22). За порушення цієї заповіді покарання несе не тільки порушник, але й ціле суспільство, яке діями чи бездіяльністю схвалює такий гріх: „Дотримуйтеся постанов моїх і законів Моїх і не робіть усіх цих гидот, ні тубілець, ні прибулець, що живе між вами… бо якщо хто буде робити усі ці мерзоти, то душі, які роблять це, знищені будуть з народу свого” (Лев. 18:26,29).
Апостол Павло ясно говорить: „Невже не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці … Царства Божого не спадкують” (1 Кор. 6:9-10).
5. Дехто намагається переконати суспільство, що одностатева сексуальність є вродженим варіантом норми. Насправді ж такий гріховний потяг не є ні вродженою особливістю певної людини, ні варіантом нормальної статевої поведінки. З біблійної християнської точки зору одностатева сексуальність є наслідком особистого вільного, але помилкового, вибору людини та проявом глибоко вкоріненого у ній гріха.
Апостол Павло свідчить про це: „Відкриється гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою… Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили творінню замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд… Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють” (Рим. 1:18, 25-27, 32).
Одностатеві відносини беззаперечно є гріхом. Тому, як і всякий гріх, цей гріх, з Божою допомогою, людиною може бути подоланий. І першими кроками до цього має бути визнання неприродності й гріховності одностатевих сексуальних відносин, щире розкаяння в цьому гріху та молитва до Господа з проханням допомогти подолати його.
Віруючі не мають ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності, але християни не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя. Ті, хто підтримують пропагування гомосексуалізму, не можуть вважатися християнами.
6. За зло Бог карає не тільки тих, хто особисто його звершує, але й тих, хто вголос чи мовчки його схвалює. Як вся людина страждає від хвороби одного його органу, так і все суспільство страждає від зла, яке чинять окремі його представники. Тому Церкви не можуть відсторонено спостерігати за тим, як в українському суспільстві, під виглядом боротьби за права людини й демократію, пропагується терпиме й навіть схвальне ставлення до самого явища одностатевих сексуальних відносин. Одним з проявів такої пропаганди є вимоги легалізувати так звані одностатеві шлюби або зареєстровані партнерства.
7. Передбачені законами права й пільги, якими користуються традиційні подружжя, серед іншого є й способом заохочення громадян до утворення сім’ї, як фундаментального суспільно-корисного інституту. Легалізація так званих одностатевих шлюбів або зареєстрованих одностатевих партнерств за суттю є способом заохочення державою своїх громадян до одностатевого сексуального життя. Прирівнявши такі „союзи” до звичайних сімей, надавши їм навіть право усиновлення дітей, проти чого ми категорично виступаємо, держава спотворить саме поняття про суспільну мораль та стане на дуже небезпечний шлях, підсумком якого буде суспільна катастрофа.
8. Шлях віддалення закону від суспільної моралі веде у прірву. Про це свідчить як історія багатьох країн у минулому, так і сьогодення. Досвід багатьох країн, у тому числі економічно розвинених, у яких спостерігається ослаблення або нівелювання інституту традиційної сім’ї, свідчить, що ці країни стикаються з такими проблемами, як катастрофічне падіння народжуваності, демографічна криза, критичне зниження суспільної моралі. Вже у найближчому часі корінному населенню цих країн загрожує повне зникнення. У свою чергу все це має не тільки духовні, але й відчутні економічні наслідки. Там, де легалізовано проституцію й наркоманію, одностатеві шлюби й евтаназію, вже зараз ставиться питання про легалізацію педофілії. Україна не повинна йти таким згубним шляхом.
Суспільство не має права закривати очі на пропаганду гомосексуалізму, сприймаючи це нібито лише як „приватну справу” тих, хто схильний до цього гріха. Всі вищенаведені аргументи переконливо доводять: суспільство, яке закриває очі на цей гріх, тим самим схвалюючи його, з світської точки зору приречене на вимирання через зниження народжуваності, а з духовної точки зору буде нести відповідальність перед Богом, у Якого ніякий нерозкаяний гріх не залишається без покарання.
9. У світлі цього ми виступаємо категорично проти законодавчого встановлення у нашій державі одностатевих шлюбів чи реєстрованих одностатевих партнерств, проти пропагування одностатевої сексуальності.
Як християни ми не ставимося вороже до осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм належав до переліку прав людини, пропагувався, як варіант норми статевого життя, і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків через їх зрівняння з традиційним шлюбом.
10. Ми готові у відкритій дискусії обстоювати погляди, викладені у цій Декларації. Ті, хто бажають побороти будь-які гріховні потяги й пристрасті, завжди знайдуть допомогу в наших Церквах.
Закликаємо всіх наших вірних до молитви про тих, хто опинився у полоні гріховних пристрастей, та просимо у Бога дарувати їм розуміння, покаяння, прощення і благодатну допомогу для оновлення свого життя.
Бажаємо всім миру, мудрості та Божого благословення!

Декларацію підписали:
Володимир (Сабодан) – Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української Православної Церкви
Любомир (Гузар) – Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви
Філарет (Денисенко) – Патріарх Київський і всієї Руси-України, предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату
Маркіян Трофим’як – Єпископ, відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-католицької Церкви в Україні
В’ячеслав Нестерук – Єпископ, президент Всеукраїнського Союзу об’єднань євангельських християн-баптистів
Михайло Паночко – Старший єпископ Церкви християн віри євангельської України
Леонід Падун – Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви
Вячеслав Горпинчук – єпископ Української Лютеранської Церкви
Сергій Дебелинський – президент Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України
Джерело: Тризуб

Немає коментарів: